Підручник

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
464 
20.2. Підстави притягнення працівників до дисциплінарної 
відповідальності 
Трудове законодавство України, за деякими винятками, не визначає 
конкретних складів дисциплінарних правопорушень та санкції, що 
застосовуються за їх вчинення. Дисциплінарне правопорушення 
пов’язується з виконанням працівником трудових обов’язків, реалізацією 
його повноважень, дотриманням обмежень і заборон. Як це не дивно, але 
в жодному законодавстві розвинутих країн світу немає визначення 
проступку, за який може бути накладене дисциплінарне стягнення. Тому 
роботодавцю самому доводиться класифікувати (визначати) проступок, 
що він і робить у більшості випадків у правилах внутрішнього трудового 
розпорядку (С.А. Шерегов). 
Частина 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» визначає, 
що дисциплінарними проступками є: 
1) порушення Присяги державного службовця; 
2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 
3) вияв неповаги до держави, державних символів України, 
Українського народу; 
4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 
5) невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, 
актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень 
керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 
6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 
7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить 
складу кримінального або адміністративного правопорушення; 
8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного 
службовця; 
9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або 
в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 
10) подання під час вступу на державну службу недостовірної 
інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на 
державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі 
обставини, що виникли під час проходження служби; 
11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення 
відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та 
близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 
12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на 
службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 
13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у 
стані наркотичного або токсичного сп’яніння; 
14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, 
що спричинило порушення цілісності державного або комунального 
майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди 

Модуль 4. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ДІЄВОСТІ НОРМ ТРУДОВОГО ПРАВА 
465 
державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу 
кримінального або адміністративного правопорушення; 
15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить 
закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, 
викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено 
окрему ухвалу. 
На наш погляд, неможливо у законодавстві передбачити усі склади 
дисциплінарних правопорушень. Це не можна зробити і в правилах 
внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації 
чи державного органу. 
На шляхи вирішення цієї проблеми ми вказували в попередніх 
наукових та навчальних працях. 
По-перше, в законі має бути чітко визначене поняття дисципліни 
праці та дисциплінарного проступку, що власне й зроблено, наприклад, у 
п. 10 ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 65 Закону України «Про державну службу». 
По-друге, закон має встановлювати більш-менш чіткий перелік 
загальних прав, обов’язків, обмежень та заборон для працівників. 
По-третє, необхідно передбачити повноваження роботодавця щодо 
забезпечення належного рівня трудової дисципліни працівників. 
По-четверте, окреслити перелік санкцій та порядок їх застосування в 
разі вчинення працівником дисциплінарного проступку. 
По-п’яте, посилити систему гарантій для працівників у разі їх 
притягнення до дисциплінарної відповідальності. 
Особливі гарантії необхідно передбачити для застосування такого 
дисциплінарного стягнення, як звільнення з роботи. 
Тільки за наявності таких умов до працівника можна пред’являти 
більш-менш обґрунтовані претензії та притягувати його до 
дисциплінарної відповідальності. Такий підхід було використано при 
розробці Дисциплінарного статуту митної служби України, а також в 
останній редакції Закону України «Про державну службу» 2015 р. 
Безперечно, є сенс у збереженні чіткого переліку підстав для 
розірвання трудового договору з працівником у разі вчинення ним грубих 
порушень трудової дисципліни. Так, п. 22 Постанови Пленуму 
Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику 
розгляду трудових спорів» визначає п’ять таких підстав. Це пункти 3, 4, 
7, 8 ст. 40 та п. 1 ст. 41 КЗпП України. Крім того, такими підставами, на 
наш погляд, є п. 1-1 і 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 41 КЗпП України. 
Одним із найпоширеніших правопорушень у трудовому праві є 
дисциплінарний проступок. У чинному трудовому законодавстві для 
означення підстав застосування до працівників дисциплінарної 
відповідальності використовується термін «порушення трудової 
дисципліни» (ч. 1 ст. 147 КЗпП України). На наш погляд, таке 

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
466 
формулювання протиправного юридичного факту є невдалим, оскільки 
воно не відображає суті дисциплінарного правопорушення працівника. 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: