Модуль 2. ПРАВОВІ МОДЕЛІ Й МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ …
155
доступною з метою відвернення та вирішення трудових конфліктів у
промисловості між роботодавцями і працівниками.
В останні роки на Заході помітна тенденція до децентралізації
колективних переговорів, зокрема як це робиться у Франції та Німеччині
з метою подолання економічних труднощів. Одночасно зростає ступінь
втручання державних органів в процес укладення колективних договорів
та угод, по-перше, в якості арбітра при виникненні трудових конфліктів,
і,
по-друге, у ролі безпосереднього учасника угод у дусі трипартизму.
Крім того, після другої світової війни у багатьох країнах Заходу було
створено значний за обсягом державний (громадський) сектор в
економіці в доповнення до державного апарату, де зайнята чисельна
армія службовців.
Характерна риса соціально-трудових відносин у країнах Центральної
та Східної Європи – слабкий розвиток колективних переговорів на
галузевому рівні, а також низький рівень поширення колективних
договорів. Преамбула Закону України «Про колективні договори і угоди»
визначає, як основну мету цього Закону, сприяння регулюванню
трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і
власників. Тобто, преамбула названого Закону однозначно визначає місце
колективно-договірного регулювання трудових відносин як додаткового
механізму реалізації положень чинного трудового законодавства України
в умовах ринкових відносин.
Якщо проаналізувати здійснення форм
соціального діалогу у сфері
праці, то можна дійти висновку, що кожній формі соціального діалогу у
сфері праці притаманний особливий порядок організації дій сторін
соціального діалогу у сфері праці. Так,
веденню колективних переговорів
з укладанням колективних договорів і угод
притаманна стадійність.
Кожній стадії також властива своя чітко визначена організаційна
структура. Так, наприклад, на стадії початку ведення колективних
переговорів сторони направляють повідомлення про намір розпочати
колективні переговори, створюють комісію з розробки колективного
договору, затверджують регламент роботи комісії. Отже, можна
стверджувати, що процес взаємодії сторін у межах однієї організаційно-
правової
форми визначено або законом, або актом самих сторін
соціального діалогу. З огляду на це, соціальний діалог здійснюється саме
в організаційно-правових формах, оскільки порядок взаємодії сторін в
рамках конкретної організаційно-правової форми чітко визначено або
законом, або актом сторін.
Основним
критерієм виділення різних
організаційно-правових форм
соціального діалогу у сфері праці, на думку М.В. Сорочишина,
є
колективні трудові права соціальних партнерів, які реалізуються при
здійсненні конкретної організаційно-правової форми соціального діалогу
у сфері праці. З огляду на це, на його думку, організаційно-правові форми
ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
156
соціального діалогу у сфері праці можна визначити як встановлений
законодавством або актом сторін механізм реалізації колективних
трудових прав сторін соціального
діалогу сфері праці з метою
формування соціальної та економічної політики, регулювання трудових,
соціальних та економічних відносин.
Стаття 8 Закону України «Про соціальний діалог в Україні»
визначила форми здійснення соціального діалогу.
Соціальний діалог
здійснюється між сторонами соціального діалогу відповідного рівня
у
формах:
обміну інформацією;
консультацій;
узгоджувальних процедур;
колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод.
Обмін інформацією здійснюється з метою з’ясування позицій,
досягнення домовленостей, пошуку компромісу і прийняття спільних
рішень з питань економічної та соціальної політики. Порядок обміну
інформацією визначається сторонами. Жодна із сторін не може відмовити
в наданні інформації, крім випадків, якщо така інформація відповідно до
закону належить до інформації з обмеженим доступом.
Консультації проводяться за пропозицією сторони соціального
діалогу з метою визначення та зближення позицій сторін при прийнятті
ними рішень, що належать до їх компетенції.
Сторона-ініціатор
направляє іншим сторонам письмову пропозицію із зазначенням
предмета консультації та терміну її проведення. Сторони, які одержали
таку пропозицію, зобов’язані взяти участь у консультації, спільно
погодити порядок і строки її проведення та визначити склад учасників.
Узгоджувальні процедури здійснюються з метою врахування позицій
сторін, вироблення компромісних узгоджених рішень під час
розроблення проектів нормативно-правових актів. Порядок проведення
узгоджувальних процедур визначається органами соціального діалогу
відповідного рівня, якщо інше не передбачено законодавством або
колективними угодами. Недосягнення компромісу між сторонами за
результатами узгоджувальних процедур не
може бути підставою для
перешкоджання роботі органів соціального діалогу.
Колективні переговори проводяться з метою укладення колективних
договорів і угод. За результатами колективних переговорів укладаються
колективні договори та угоди:
на національному рівні – генеральна угода;
на галузевому рівні – галузеві (міжгалузеві) угоди;
на територіальному рівні – територіальні угоди;
на локальному рівні – колективні договори.
Порядок проведення колективних переговорів визначається законом.