Практикум Івано-Франківськ 2013 ббк 81. 0 93



жүктеу/скачать 0.98 Mb.
бет7/9
Дата11.07.2016
өлшемі0.98 Mb.
#191600
түріПрактикум
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Варіант 2


1. Граматичне значення, його співвідношення з лексичним значенням слова.

2. Поняття фразеології. Фразеологізм. Ознаки фразеологізмів.

3. Зробити морфемний та словотвірний аналіз наведених слів: щедрість, прамова, перепис, весело, лісник.

4. Визначити типи переносних значень: Червона Шапочка, бігати за кожною спідницею, головка капусти, на вулиці вийшла вся Коломия, читати Шевченка.

5. Тестове завдання


1. Метод дослідження, згідно з яким на підставі знання про загальне робиться висновок про окреме, називається:

  1. індукція;

  2. дедукція,

  3. зіставний метод;

  4. структурний метод.

6. Розрізняють такі типи наголосу:

  1. словесний;

  2. фразовий;

  3. логічний;

  4. емфатичний.

2. Конкретне мовознавство вивчає:

  1. застосування мовознавчої теорії на практиці;

  2. загальні особливості мови абстраговано від конкретних мов;

  3. окремі конкретні мови;

  4. фонетичну систему мови.

7. Принципами орфографії є:

  1. фонетичний;

  2. морфологічний;

  3. історико-традиційний;

  4. ідеографічний.

3. Волюнтативна функція мови –– це:

  1. функція волевиявленняч;

  2. Функція позначення світу речей;

  3. пізнавальна;

  4. контактоустановлювальна.

8. Лексико-семантичний варіант –– це:

  1. окремі лексичні значення слова;

  2. наявність різних лексичних значень у одного й того ж слова;

  3. метафора;

  4. частини мови.

4. Синхронія –– це:

  1. історичний розвиток мови;

  2. стан мови в певний момент її розвитку;

  3. наука про походження слів;

  4. проблема походження мови.

9. Граматичні категорії поділяють на:

  1. морфологічні;

  2. синтаксичні;

  3. морфемні;

  4. стилістичні.

5. За місцем творення розрізняють приголосні:

  1. губні;

  2. язикові;

  3. глоткові;

  4. гортанні.

10. Валентність –– це:

  1. спосіб словотворення;

  2. сегментна морфема;

  3. здатність слова вступати в синтаксичні зв’язки з іншими словами;

  4. вид словосполучення.

Варіант 3


1. Історичні зміни в морфемній будові слова.

2. Граматична категорія.

3. Зробити морфемний та словотвірний аналіз наведених слів: вірність, вроздріб, весною (присл.), чистенький, знатися.

4. Визначити принципи орфографії: кишеня, сказати, (в)гору, боротьба, юність.

5. Тестове завдання


1. Структурний метод реалізується у таких методиках:

  1. дистрибутивний аналіз;

  2. аналіз за безпосередніми складниками;

  3. трансформаційний аналіз;

  4. компонентний аналіз.

6. Зміни звуків, спричинені впливом загальних умов вимови, називають:

  1. комбінаторними;

  2. позиційними;

  3. асимілятивними;

  4. іменниковими.

2. Загальне мовознавство вивчає:

  1. застосування мовознавчої теорії на практиці;

  2. загальні особливості мови абстраговано від конкретних мов;

  3. окремі конкретні мови;

  4. фонетичну систему мови.

7. Етимологія –– це ;

  1. наука про стійкі словосполучення;

  2. наука, яка вивчає процеси найменування;

  3. наука, яка досліджує походження слів;

  4. наука про укладання словників.

3. Існують такі типи мислення:

  1. чуттєво-образне;

  2. технічне;

  3. поняттєве;

  4. філологічне.

8. Метафора – це:

  1. перенесення за функцією;

  2. перенесення за суміжністю;

  3. перенесення за подібністю;

  4. перенесення назви з цілого на частину.

4. Фонетика –– це наука, яка вивчає:

  1. лексичний склад мови;

  2. звуки мови;

  3. словосполучення і речення;

  4. морфеми.

9. Опрощення –– це:

  1. перерозподіл меж між морфемами;

  2. злиття в одну морфему двох або декількох морфем;

  3. зміни за аналогією;

  4. асиміляція.

5. За співвідношенням голосу і шуму приголосні поділяють на:

  1. свистячі;

  2. сонорні й шумні;

  3. губні та язикові;

  4. шиплячі та сонорні.

10. Ознаками речення є:

  1. комунікативність;

  2. предикативність;

  3. наявність лексичного значення;

  4. модальність.


Варіант 4


  1. Поняття словосполучення. Типи словосполучень.

  2. Полісемія.

3. Зробити морфемний та словотвірний аналіз наведених слів: залізобетон, Долина, пташеня співати, дивлячись.

4. Визначити типи омонімів: Любов, сонце-сон це, віз, приклад-приклад, клинок-кленок.

5. Тестове завдання


1. Метод дослідження, згідно з яким на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне, називається:

  1. індукція;

  2. дедукція,

  3. зіставний метод;

  4. структурний метод.

6. Існують такі теорії складу:

  1. еспіраторна теорія;

  2. теорія мускульної напруги;

  3. сонорна теорія;

  4. фонологічна теорія.

2. Прикладне мовознавство вивчає:

  1. застосування мовознавчої теорії на практиці;

  2. загальні особливості мови абстраговано від конкретних мов;

  3. окремі конкретні мови;

  4. фонетичну систему мови.

7. Етапами розвитку графічного письма є:

  1. піктографія;

  2. ідеографія;

  3. гаплологія;

  4. фонографія.

3. Функціями мови є:

  1. комунікативна;

  2. мисле творча;

  3. фонетична;

  4. фатична.

8. За способом номінації слова поділяють на такі типи:

  1. повнозначні;

  2. вказівні;

  3. службові;

  4. вигукові.

4. Семіотика вивчає:

  1. різні системи знаків;

  2. лексичне значення слова;

  3. звукову систему мови;

  4. словосполучення і речення.

9. Граматичні значення бувають:

  1. дериваційні;

  2. реляційні;

  3. модальні;

  4. синтаксичні.

5. В артикуляції розрізняють такі фази:

  1. екскурсія;

  2. кульмінація;

  3. сюжет;

  4. рекурсія.

10. Критеріями виділення частин мови є:

  1. семантичний;

  2. формально-граматичний;

  3. синтаксичний;

  4. словотвірний.


Варіант 5


  1. Дериватологія. Основні способи словотворення.

  2. Графіка та орфографія. Принципи орфографії.

3. Зробити морфемний та словотвірний аналіз наведених слів: Кобзар, мовознавство, лісовик, білесенький, сміятися.

4. Визначити типи переносних значень: ноги моєї тут більше не буде, ходить у шовку, плаче захмарене небо, слухати Моцарта, клас зашумів.

5. Тестове завдання


1. Метод дослідження, згідно з яким на підставі знання про загальне робиться висновок про окреме, називається:

  1. індукція;

  2. дедукція,

  3. зіставний метод;

  4. структурний метод.

6. Розрізняють такі типи наголосу:

  1. словесний;

  2. фразовий;

  3. логічний;

  4. емфатичний.

2. Конкретне мовознавство вивчає:

  1. застосування мовознавчої теорії на практиці;

  2. загальні особливості мови абстраговано від конкретних мов;

  3. окремі конкретні мови;

  4. фонетичну систему мови.

7. Принципами орфографії є:

  1. фонетичний;

  2. морфологічний;

  3. історико-традиційний;

  4. ідеографічний.

3. Волюнтативна функція мови –– це:

  1. функція волевиявленняч;

  2. функція позначення світу речей;

  3. пізнавальна;

  4. контактоустановлювальна.

8. Лексико-семантичний варіант –– це:

  1. окремі лексичні значення слова;

  2. наявність різних лексичних значень у одного й того ж слова;

  3. метафора;

  4. частини мови.

4. Синхронія –– це:

    1. історичний розвиток мови;

    2. стан мови в певний момент її розвитку;

    3. наука про походження слів;

    4. проблема походження мови.

9. Граматичні категорії поділяють на:

  1. морфологічні;

  2. синтаксичні;

  3. морфемні;

  4. стилістичні.

5. За місцем творення розрізняють приголосні:

  1. губні;

  2. язикові;

  3. глоткові;

  4. гортанні.

10. Валентність –– це:

  1. спосіб словотворення;

  2. сегментна морфема;

  3. здатність слова вступати в синтаксичні зв’язки з іншими словами;

  4. вид словосполучення.


Варіант 6


  1. Речення та його ознаки.

  2. Поняття морфеми . Види морфем. Морфеміка.

  3. Зробити морфемний та словотвірний аналіз наведених слів: Каменяр, землемір, молодість, дивляться, підземний.

4. Визначити принципи орфографії: левада, братський, зробити, (Н)надія, щастя.

5. Тестове завдання




1. Структурний метод реалізується у таких методиках:

  1. дистрибутивний аналіз;

  2. аналіз за безпосередніми складниками;

  3. трансформаційний аналіз;

  4. компонентний аналіз.

6. Зміни звуків, спричинені впливом загальних умов вимови, називають:

  1. комбінаторними;

  2. позиційними;

  3. асимілятивними;

  4. іменниковими.

2. Загальне мовознавство вивчає:

  1. застосування мовознавчої теорії на практиці;

  2. загальні особливості мови абстраговано від конкретних мов;

  3. окремі конкретні мови;

  4. фонетичну систему мови.

7. Етимологія –– це ;

  1. наука про стійкі словосполучення;

  2. наука, яка вивчає процеси найменування;

  3. наука, яка досліджує походження слів;

  4. наука про укладання словників.

3. Існують такі типи мислення:

  1. чуттєво-образне;

  2. технічне;

  3. поняттєве;

  4. філологічне.

8. Метафора – це:

  1. перенесення за функцією;

  2. перенесення за суміжністю;

  3. перенесення за подібністю;

  4. перенесення назви з цілого на частину.

4. Фонетика –– це наука, яка вивчає:

  1. Лексичний склад мови;

  2. Звуки мови;

  3. Словосполучення і речення;

  4. Морфеми.

9. Опрощення –– це:

  1. перерозподіл меж між морфемами;

  2. злиття в одну морфему двох або декількох морфем;

  3. зміни за аналогією;

  4. асиміляція.

5. За співвідношенням голосу і шуму приголосні поділяють на:

  1. свистячі;

  2. сонорні й шумні;

  3. губні та язикові;

  4. шиплячі та сонорні.

10. Ознаками речення є:

  1. комунікативність;

  2. предикативність;

  3. наявність лексичного значення;

  4. модальність.


Програмові вимоги з курсу «Вступ до мовознавства»

  1. Мовознавство –– наука про мову. Його предмет та основні завдання.

  2. Основні методи дослідження мови.

  3. Зв’язок мовознавства з іншими науками.

  4. Мова як суспільне явище. Основні функції мови

  5. Мова та мислення.

  6. Мова і мовлення.

  7. Мова як знакова система.

  8. Поняття системи та структури мови.

  9. Синхронія і діахронія.

  10. Гіпотези про походження мови.

  11. Причини змін у мові.

  12. Стан і розвиток мови у різних суспільно-економічних формаціях.

  13. Виникнення національних мов. Поняття про літературну мову.

  14. Генеалогічна класифікація мов. Мовні сім’ї світу.

  15. Індоєвропейська мовна сім’я. Її групи і підгрупи.

  16. Фонетика, її предмет та основні одиниці.

  17. Фізичний та фізіологічний аспекти вивчення звуків.

  18. Класифікація звуків мови.

  19. Комбінаторні звукові зміни у потоці мовлення.

  20. Позиційні звукові зміни у мовленнєвому потоці.

  21. Фонетичні закони. Спонтанні зміни звуків.

  22. Фонетичне членування потоку мовлення. Сегментні та суперсегментні одиниці.

  23. Склад і його види.

  24. Наголос і його типи.

  25. Інтонація та її складові.

  26. Фонологія. Фонема та її основні властивості.

  27. Функції фонеми. Варіанти фонеми.

  28. Значення письма в історії суспільства. Передумови виникнення письма.

  29. Етапи і форми розвитку графічного письма.

  30. Графіка та орфографія. Принципи орфографії.

  31. Лексикологія. Розділи лексикології.

  32. Слово як одиниця мови. Ознаки слова. Слово і лексема.

  33. Слово і поняття. Концепт.

  34. Лексичне значення слова. Типи лексичного значення.

  35. Полісемія.

  36. Омонімія.

  37. Синонімія.

  38. Антонімія.

  39. Поняття лексико-семантичної системи.

  40. Активна і пасивна лексика.

  41. Лексика з історичного погляду: архаїзми, історизми й неологізми.

  42. Запозичення як основний спосіб збагачення лексики.

  43. Поняття фразеології. Фразеологізм. Ознаки фразеологізмів.

  44. Основні класифікації фразеологізмів.

  45. Лексикографія. Типи словників.

  46. Дериватологія. Основні способи словотворення.

  47. Граматика та її складові частини.

  48. Граматичне значення, його співвідношення з лексичним значенням слова.

  49. Способи та мовні засоби вираження граматичних значень в українській мові.

  50. Граматична категорія.

  51. Граматична форма слова.

  52. Поняття морфеми. Види морфем. Морфеміка.

  53. Історичні зміни в морфемній будові слова.

  54. Поняття частин мови. Критерії виділення частин мови.

  55. Характеристика основних частин мови.

  56. поняття словосполучення. Типи словосполучень.

  57. Синтаксичні зв’язки слів.

  58. Речення та його ознаки.

  59. Актуальне членування речення.

  60. Типологічна класифікація мов.

Термінологічний мінімум для підготовки до колоквіуму

А

Абревіатура – скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових звуків, назв початкових літер чи початкових частин слів, на основі яких твориться скорочення. До абревіатури може входити й ціле слово [СЛТ. – С. 7].
Абзац – частина друкованого або рукописного тексту від одного відступу до іншого, що складається з одного чи кількох речень і характеризується єдністю і відносною закінченістю змісту [СЛТ. – С. 7].
Абстрактна лексика – частина лексичної системи мови. До неї можуть належати слова різних частин мови, які виявляють і передають певну абстрактність. Найчастіше це іменники, які називають поняття, що не мають реального втілення, тобто вказують на стан (сон, тиша), почуття (кохання, ненависть), процес (хід, біг), якість (чорнота, ясність), риси характеру (доброта, злоба, вихованість), різні вияви інтелектуального рівня людини (знання, розум), відносини між особами, народами (дружба, мир), поняття етикету (вітання) [УМЕ. – С. 7-8].
Аглютинативні мови (від лат. gluten “клей”, agglutino “приклеюю”) – мови, в яких граматичні значення виражаються особливими афіксами – приклейками [Кочерган. – ВМ. – С. 324].
Адвербіалізація – вид транспозиції, що полягає в переході у прислівник або вживанні у прислівниковій функції ін. частин мови [УМЕ. – С. 9].
Ад'єктивація – вид конверсії (різновиду транспозиції), що полягає у переході слів з ін. частин мови в прикметник [УМЕ. – С. 9].
Акомодація – (лат. аccomodatio - “пристосування”) – фонетичний процес пристосування вимови суміжних приголосних і голосних звуків, внаслідок чого властивості одного звука частково поширюються на інший [СЛТ. – С. 20].
Активна лексика – 1. Сукупність слів тієї чи іншої мови, що в певний період її існування сприймається як звичайні сучасні слова без помітних ознак їх новизни чи застарілості. 2. Активний запас слів окремих носіїв певної мови. Слова, які не тільки зрозумілі, а й активно використовуються в мовній діяльності окремої особи [СЛТ. – С. 11].
Актуалізація – реалізація потенційних властивостей мовних елементів у мовленні [Кочерган. – ОЗМ. – С. 349].
Алфавіт (від перших двох букв грецького алфавіту альфа і бета, у середньогрецькій вимові віта) – сукупність букв якогось фонографічного письма, розташованих у історично усталеному порядку [Кочерган. – ВМ. – С. 175].
Аналогія (грец. analogia – відповідність) – процес формального і / або семантичного уподібнення однієї мовної одиниці іншій [Кочерган. – ОЗМ. – С. 350].
Анахронізм – Використання слова чи виразу, який не відповідає лексичним, фразеологічним і т.п. нормам цієї епохи [Ахманова. – С. 31].
Антоніми – слова з протилежним значенням [СЛТ. – С. 17].
Антропонім – будь-яке власне ім’я людини (особисте ім’я, по батькові, прізвище, прізвисько, псевдонім, криптонім, кличка) [СЛТ. – С. 18].
Антропоцентризм (грец. άντρωπος – людина і centrum – осердя) – мовознавчий напрям, який мовні явища розглядає через призму людського чинника і вивчає мову з метою пізнання її носія – людини [Кочерган. – ОЗМ. – С. 350].
Арготизми – слова і вислови з арго, уживані в загальнонародній мові [УМЕ. – С. 31].

Артикуляція – робота мовних органів, спрямована на утворення будь-якого звука мови [Кочерган. – ВМ. – С. 109].
Архаї́зм (від грец. άρχάίος – стародавній) – мовна одиниця, що на даному етапі є застарілою в мові або зовсім вийшла із загального вжитку [УМЕ. – С. 33].
Асиміляція (від лат. assimilatio “уподібнення”) – артикуляційне уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення [Кочерган. – ВМ. – С. 136].
Атрибутивний – який стосується означення, вживається як означення, має властивості означення, означальний [СЛТ. – С. 22].
Афікс – загальна назва всіх морфем, крім кореня; службова морфема, частина слова, що змінює лексичне або граматичне значення кореня (основи) слова, виражає відношення між словами в словосполученні і реченні [СЛТ. – С. 23].
Афоризм (від грец. άφορισμός – стислий вислів) – короткий влучний вислів, що передає узагальнену закінчену думку повчального або пізнавального змісту в лаконічній увиразненій формі. Особливість А. полягає у тому, що це гранично стисле і водночас вичерпне визначення предмета чи ситуації, яке конденсує набутий досвід суспільного життя, реальності, що оточує людину («Я знаю, що я нічого не знаю» – Сократ) [УМЕ. – С. 38].

Б

Білінгвізм (від лат. bi – „дво” і linqua – „мова”) – двомовність, коли в межах однієї держави чи соціальної спільності використовуються дві мови у відповідних сферах спілкування [Кочерган. – ВМ. – С. 45].

В

Валентність (від лат. valentia – сила) – здатність слова визначати кількість і якість залежних від нього словоформ, зумовлена його семантичними і граматичними властивостями. Так, властивості дієслова “керувати” передбачають його поєднання з іменними формами називного й орудного відмінків у позиціях підмета і додатка [УМЕ. – С. 59].
Варваризм (гр. barbarismos – властивий іноземцеві) – іншомовне або створене за іншомовним зразком слово чи зворот, що не стали загальновживаними, не відповідають нормам даної мови, зберігаючи своє національно-конотативне забарвлення [УМЕ. – С. 59].
Варіації фонем – це індивідуальні, територіальні й позиційні видозміни фонем, які не впливають на смисл, не утруднюють сприймання [Кочерган. – ВМ. – С. 159].
Вербалізація – вид конверсії, що полягає в переході слів (словоформ) з ін. частин мови до класу дієслів [УМЕ. – С. 45].
Відмінок – форма іменника, прикметника (дієприкметника), числівника або займенника, яка виражає його відношення до інших слів у словосполученні чи в реченні. Називний відмінок є прямою, незалежною формою відмінюваного слова, цій формі протиставляються всі інші відмінювані форми, які називаються непрямими відмінками [СЛТ. – С. 33].
Внутрішня форма слова – семантична і структурна співвіднесеність морфем слова з іншими морфемами цієї ж мови; ознака, покладена в основу номінації при творенні нового лексичного значення [Кочерган. – ОЗМ. – С. 352].
Вульгаризми (лайлива і вульгарна лексика) (від лат. Vulgaris – звичайний, простий) – грубі, брутально-лайливі слова або звороти, ужиті в літературній мові [УМЕ. – С. 84].

жүктеу/скачать 0.98 Mb.

Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9



©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз
    Басты бет