1. Із літератури другої половини ХХ ст.
|
1.
|
1
|
Світова література другої половини XX ст. Розвиток існуючих і виникнення нових літературних напрямів, течій і тенденцій. Постмодернізм, його теоретичні засади й художня (літературна) практика.
|
Учень:
розповідає про літературу другої половини ХХ століття, зокрема – про літературу постмодернізму (остання третина ХХ - початок ХХІ століття), його найвидатніших представників і їхні твори: “Хозарський словник”, оповідання для комп’ютера (зокрема “Дамаскин”) М. Павича; “Ім’я троянди” У.Еко та ін.
|
2.
|
3
|
Альбер Kамю (1913–1960). “Чума”.
Камю – французький письменник, його філософські й естетичні погляди. Метафізика абсурду і етика трагічного стоїцизму в романі “Чума”. Проблема вибору людини в межовій ситуації та відповідальності за цей вибір. Композиція і стиль твору.
|
Учень:
переказує близько до тексту ключові епізоди роману;
характеризує головних героїв твору;
висловлює міркування про важливу думку Камю, висловлену у фіналі роману: “люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу”;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття екзистенціалізм (як літературне явище).
|
3.
|
3
|
Ежен Йонеско
(1912–1988). “Носороги”.
“Драма абсурду” в французькій літературі 2-й пол. ХХ ст. Йонеско як її талановитий представник. Своєрідна переоцінка цінностей сучасної цивілізації і виявлення їх абсурдності. Гротесково-сатиричне зображення в “Носорогах” “омасовлення людей”, перетворення їх на “бедлам нелюдів”, що загрожує цивілізації й культурі. Антитоталітарний підтекст п’єси.
|
Учень:
відзначає, що “драма абсурду” була помітним явищем літератури ХХ ст. і переказує близько до тексту ключові епізоди п’єси;
робить спробу пояснити, чому не всі герої п’єси “оносорожилися”;
тлумачить слова Беранже, проголошені у самому фіналі твору: “Я остання людина і буду нею до самого кінця! Я не здамся!”;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту (зокрема – щодо антитоталітарного підтексту п’єси).
|
4.
|
3
|
Ернест Міллер Хемінгуей (1899–1961).
“Старий і море”.
Творчий шлях американського письменника Хемінгуея, особливості його поетики й стилю.
“Старий і море” – повість-притча про людину. “Життєподібний” сюжет і філософсько-символічний зміст твору.
|
Учень:
пояснює, чому твір “Старий і море” називають повістю-притчею про людину;
переказує близько до змісту ключові епізоди роману;
характеризує образ Старого;
тлумачить висловлювання “Людину можна знищити, а здолати не можна”;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття повість-притча.
|
5.
|
2
|
Вістен Гью Óден (1907–1973). “Куди ж ти, куди?..”, “1 вересня 1939 року”, “В музеї образотворчого мистецтва”, “Популярний життєпис”
Оден – один з найбільших англомовних поетів ХХ ст.
|
Учень:
визначає творчість Одена як одну з вершин світової поезії ХХ ст.;
виразно читає й аналізує вірші поета;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються у віршах Одена, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
|
6.
|
3
|
Кавабата Ясунарі (1899–1972). “Тисяча журавлів”.
Кавабата Ясунарі – “красою Японії народжений”. Відображення національної етики та естетики в повісті. Гармонія людини і природи – одна з головних проблем твору. Вишукана простота стилю письменника.
|
Учень:
пояснює, чому у визначенні нобелівського комітету про Кавабата Ясунарі було написано – “красою Японії народжений”;
наводить приклади відображення японської етики та естетики в повісті;
доводить прикладами з тексту, що пошук гармонії людини і природи є однією з головних проблем твору;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття індивідуальний стиль письменника; національний (місцевий) колорит художнього твору.
|
7.
|
2
|
Габріель Гарсіа Маркес (нар. 1928). “Стариган з крилами”
Органічне поєднання буденного й фантастичного як характерні риси “магічного реалізму” в новелі “Стариган із крилами”. Проблематика та система образів твору.
|
Учень:
висловлює власні судження про алегоричний сенс зображення людського суспільства, в якому немає місця ангелам;
розрізняє реальність і вигадку в оповіданні, характеризує підкреслено “буденне” зображення автором фантастичного як характерну ознаку “магічного реалізму”;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття магічний реалізм.
|
8.
|
3
|
Милорад Павич (нар. 1929). “Дамаскúн” (або інший твір за вибором учителя).
“Перший письменник третього тисячоліття” серб Павич. Втілення в оповіданні “Дамаскин” рис постмодернізму. Можливість вибору шляхів читання твору на двох його “перехрестях” (в т.ч. на комп’ютері) як вияв характерної для постмодерністської літератури гри письменника з текстом і читачем, “відмови від монопольного права автора на істину”. Інтенсивне використання фактів візантійської і поствізантійської культури.
|
Учень:
пояснює, чому серба М.Павича називають “першим письменником третього тисячоліття” ;
наводить приклади втілення в оповіданні “Дамаскин” рис постмодернізму: боротьба за читача та її засоби: інтенсивне використання фактів візантійської і поствізантійської культури (зокрема, засобів відтворення “місцевого колориту”: балканських імен і географічних назв, побутових деталей тощо);
називає та ілюструє прикладами з тексту улюблені художні засоби письменника: розгорнуті (схожі на барокові) метафори, парадоксальні портрети та пейзажі, каталогізація, “плетення словес” тощо);
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття постмодернізм .
|
| |
9.
|
3
|
Сучасний літературний процес: співіснування і взаємодія різних стилів, напрямів, течій. “Втеча культури на університетські кафедри”, виживання художньої літератури в конкуренції з “відео”, “мультимедіа”, Інтернетом та іншими реаліями сучасності.
Помітні постаті сучасної літератури: Умберто Еко, Ричард Бах, Патрік Зюскінд, Паоло Коельо, Італо Кальвіно, Мілан Кундера, Харукі Муракамі та ін.
Сучасний російський літературний процес (В.Пелевін, Б.Акунін та ін.)
|
Учень:
висловлює своє ставлення до творів сучасної літератури, обраних учителем/школярами для розгляду в класі;
порівнює сучасні художні тексти з творами, розглянутими в процесі вивчення предмета “Зарубіжна література”;
аналізує й інтерпретує конкретний сучасний літературний твір за власним вибором);
висловлює свої судження про роль художньої літератури в житті сучасної людини.
|
3. Повторення, узагальнення та систематизація
навчального матеріалу курсу “Зарубіжна література”
|
10
|
1
|
Найвидатніші здобутки зарубіжної літератури Античності, Середньовіччя та Відродження
|
Учень:
визначає хронологічні межі античної літератури (ХVI ст. до н.е. – V ст. н.е.), літератури доби Середньовіччя (V-ХV ст.) та Відродження (ХІV-ХVI ст.);
називає найвидатніші явища зарубіжної літератури цих епох, їхні характерні ознаки і висловлює судження про них.
|
11
|
1
|
Найвидатніші здобутки зарубіжної літератури ХVII ст. (бароко, класицизм); ХVIIІ ст. (Просвітництва), доби романтизму (перша пол. ХІХ ст.)
|
Учень:
називає найвидатніші явища зарубіжної літератури цих епох, їхні характерні ознаки і висловлює судження про них.
|
12
|
1
|
Найвидатніші здобутки зарубіжної літератури ХІХ ст. (реалізм), а також межі ХІХ-ХХ ст. (ранній модернізм, авангард)
|
Учень:
називає найвидатніші явища зарубіжної літератури цих епох, їхні характерні ознаки і висловлює судження про них.
|
13
|
1
|
Найвидатніші здобутки зарубіжної літератури ХХ ст., а також межі ХХ-ХХІ ст., сучасної літератури.
|
Учень:
називає найвидатніші явища зарубіжної літератури цих епох, їхні характерні ознаки і висловлює судження про них.
|
