№
|
К-ть год.
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
1. Нові напрями в літературі межі ХІХ-ХХ століть
|
1.
|
3
|
Модерністські зрушення у французькій поезії другої половини ХІХ ст.
Шарль Бодлер (1821–1867). “Альбатрос”, “Відповідності”, “Гімн красі”, “Вечорова гармонія”.
Бодлер – французький поет другої половини XIX ст., пізній романтик і один із зачинателів символізму. Збірка “Квіти зла”. Протиставлення дійсності й ідеалу як семантико-образна вісь збірки.
|
Учень:
розповідає про модерністські зрушення у французькій поезії другої половини ХІХ ст., пошуки нових засобів художньої виразності, модерних естетичних орієнтирів;
характеризує композицію збірки “Квіти зла”;
виразно читає й аналізує вірші Бодлера;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творах поета, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;
наводить приклади втілення рис символізму в поезіях Бодлера.
ТЛ Дає визначення поняття символ.
|
2.
|
2
|
Із поезії французького символізму
Символізм як літературний напрям останньої третини XIX – початку XX ст. Основні естетичні принципи та поетичне новаторство символістів. Поняття про символ як основний засіб поетичного самовираження.
Поль Верлен (1844–1896). “Тихе небо понад дахом”, “Поетичне мистецтво”
|
Учень:
характеризує в загальних рисах символізм як літературний напрям;
визначає музичність як важливу ознаку віршів Верлена, засіб прямого вираження інтуїтивно-емоційного, несвідомого, настроєвого;
виразно читає й аналізує вірші Верлена.
ТЛ Дає визначення поняття символізм.
|
3.
|
3
|
Ранній модернізм у літературі поч. ХХ ст.
Кнут Гамсун (1859 –1952). “Пан”
Кнут Гамсун як знакова постать у світовій літературі кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. Ранньомодерністський характер його творчості, її еволюція.
“Пан” як модерністський роман, природа і людина в ньому. Неоромантичні мотиви й образи лейтенанта ґлана і Едварди.
Імпресіоністична техніка письма і поетичність твору.
|
називає основні художні напрями раннього модернізму: імпресіонізм, символізм, неоромантизм;
пояснює, чому норвежця Кнута Гамсуна називають знаковою постаттю світової літератури кінця ХІХ – першої третини ХХ ст.;
переказує близько до тексту ключові епізоди роману;
характеризує образи лейтенанта Глана і Едварди;
пояснює, чому “Пан” вважається модерністським романом;
знаходить конкретні приклади імпресіоністичної техніки письма;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття імпресіонізм.
|
2. Із літератури першої половини ХХ століття
|
4.
|
1
|
XX ст. як літературна епоха, глибинний переворот в естетиці й художній практиці. Світова література XX ст.: основні етапи та тенденції розвитку.
|
Учень:
визначає розвиток модернізму і авангардизму як провідну тенденцію літературного процесу першої половини ХХ ст.;
характеризує роздвоєння культурного процесу на два річища (елітарну і масову культуру) як характерну ознаку ХХ ст.
ТЛ Дає визначення понять авангардизм, модернізм (у літературі).
|
5.
|
2
|
Франц Кафка (1883–1924). “Перевтілення”. Кафка – австрійський письменник-модерніст. Своєрідність світобачення і його художнього вираження в оповіданні “Перевтілення”. Грегор Замза і його родина. Особливості стилю Кафки, поєднання реальності і міфотворчості.
|
Учень:
пояснює характерні особливості індивідуального стилю австрійського письменника-модерніста Франца Кафки;
висловлює судження про особливості стосунків Грегора з його родиною;
характеризує образ Грегора Замзи;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення понять експресіонізм.
|
6.
|
2
|
Джеймс Джойс (1882-1941). “Джáкомо Джойс”.
Джойс – ірландський письменник-модерніст, його світоглядні й естетичні позиції. Характерні риси поетики його модерністських творів. Психологічне есе “Джакомо Джойс”, його автобіографічний характер. Джойс як один із “батьків модернізму”.
|
Учень:
називає та ілюструє прикладами з тексту психологічного есе “Джакомо Джойс” характерні риси поетики модерністських творів одного з “батьків модернізму” ірландського письменника Джойса;
наводить приклади автобіографічного характеру “Джакомо Джойса”;
називає ключові слова твору і пояснює їхній зв’язок із творчим задумом автора;
ТЛ Дає визначення поняття “потік свідомості".
|
7.
|
4
|
Михайло Булгаков (1891–1940). “Майстер і Маргарита”.
Булгаков – російський письменник. “Майстер і Маргарита” як вершина його творчості. “Магічний реалізм” роману. Часові шари в творі, художні засоби їхньої зв’язності. Особливості композиції твору Булгакова – “роман у романі”. Реальне та ірреальне в творі. Булгаков і Київ.
|
Учень:
пояснює зв’язок Булгакова з Україною;
характеризує роман як вершину творчості М.Булгакова;
переказує близько до тексту ключові епізоди роману;
наводить приклади використання автором елементів “магічного реалізму”, нерозривне поєднання реального та ірреального в творі;
характеризує головних героїв твору;
висловлює судження про особливості його композиції;
висловлює особисте ставлення до проблем твору, аргументуючи свою точку зору цитатами з тексту.
|
3. Нові віяння в поезії початку ХХ ст.
|
8.
|
3
|
3.1 Із західноєвропейської поезії
Райнер Марія Рільке (1875–1926). “Згаси мій зір...”, “Осінній день”, “Гетсиманський сад”, “Орфей, Еврідіка, Гермес”, “Ось дерево звелось...”
Ґійом Аполлінер (1880–1918). “Лорелея”, “Міст Мірабо”, “Пісня нелюбого”, “Зарізана голубка й водограї”
|
Учень:
розповідає про нові віяння в поезії ХХ ст.;
визначає особливості віршів Рільке і Гійома Аполлінера (зокрема - використання останнім впливу на читачів фігурних віршів – “Зарізана голубка й водограї”);
виразно читає й аналізує вірші західноєвропейських поетів початку ХХ ст.
|
9.
|
3
|
3.2 Із російської поезії “срібного віку”
“Срібна вік” російської поезії, його модерністські й авангардистські течії.
Олександр Блок (1880–1921). “Вітер далекий навіяв...”, “Незнайома”, “Весно, весно, без меж і без краю...”, “Скіфи”
Анна Ахматова (1889–1966). “Довкола жовтий вечір ліг”, “Дав мені юнь ти сутужную”, “Реквієм”
Борис Пастернак (1890–1960). “Про ці вірші”, “Визначення поезії”, “По стіні збігали стрілки...”, “Зимова ніч”.
|
Учень:
називає провідні модерністські й авангардистські напрями і течії “срібного віку” російської поезії, а також їхніх найвідоміших представників: символізм (Блок), футуризм (ранній Пастернак), акмеїзм (Ахматова);
виразно читає й аналізує вірші російських поетів початку ХХ ст.
ТЛ Дає визначення понять модернізм, авангардизм.
|
4. Новаторство в драматургії
|
10
|
3
|
Джордж Бéрнард Шоу (1856–1950). “Пігмаліон”
Комедія “Пігмаліон”, її міфологічна основа. Динамізм дії і парадоксальність як невід’ємні риси творчості Шоу. Проблематика й художні особливості твору, його “філологічний конфлікт” і соціально-виховна спрямованість. Елайза Дулитл, її шлях від мало привабливої квіткарки-кокні до “чарівної леді”. Інтелектуальний характер драматургії Шоу.
|
Учень:
доводить, що у веселій, дотепній комедії “Пігмаліон” присутній “філологічний конфлікт”, в якому Шоу втілює ідею вирішення проблеми соціальної рівності ;
визначає гуманітарну освіту і формування почуття власної гідності Елайзи Дулитл як її шлях від мало привабливої квіткарки-кокні до “чарівної леді”, як підґрунтя для “фантастичного міжкласового стрибка” (Б.Шоу);
пояснює сенс назви твору, зокрема – зв’язок (збіги й відмінності) комедії “Пігмаліон” з давньогрецьким міфом про Пігмаліона;
висловлює особисте ставлення до проблем твору, аргументуючи свою точку зору цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття інтелектуальна драма.
|
5. Підсумок
|
11
|
1
| Узагальнення та систематизація вивченого протягом року матеріалу |
Учень:
називає авторів і переказує зміст вивчених протягом року творів;
повторює, узагальнює і систематизує засвоєні протягом навчального року відомості про особливості перебігу світового літературного процесу.
|
