2 0 6 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
Залишок
207
інші зводяться до неї, власне, як до символу
реверсивності. Адже чому ми сміємося? Ми
сміємося лише з реверсивності речей, а секс і
смерть є найбільшою мірою реверсивними
фігурами. Саме тому, що ставка у грі між чо
ловічим і жіночим, між життям і смертю має
постійний реверсивний характер, ми й смі
ємося із сексу та смерті. І наскільки це спра
ведливіше щодо залишку, який сам прохо
дить через увесь цикл і мчить у безконеч
ність за власною протилежністю, за власною
копією, як Петер Шлеміль за своєю тінню?
1
' Алюзія на Петера Шлеміля — Людину, що втра
тила тінь, не випадкова. Адже тінь, так само, як відо
браження у дзеркалі (у '"Студенті з Праги"), є переважно
залишком, чимось таким, що може "відпасти" від тіла,
точнісінько так, як волосся, екскременти чи кінчики
нігтів, до яких вони прирівнювалися в усій архаїчній
магії. Але вони, як відомо, є ще й ''метафорами" душі,
подиху, Істоти, суті, того, що надає суб'єктові глибо
кого смислу. Без відображення чи без тіні тіло перетво
рюється на прозоре ніщо, воно саме стає тільки за
лишком. Проникною для світла субстанцією, яка ли
шається, щойно тінь іде від нього. Воно більше не має
реальності: всю реальність забрала з собою тінь (так, у
"Студенті з Праги" відображення, що розлітається разом
із дзеркалом, спричиняє негайну смерть героя — на
слідок, класичний для фантастичних казок, — згадаймо
також "Тінь" Ганса Кристіана Андерсена). Так само тіло
може бути лише останком свого власного залишку, від
ходами своїх власних відходів. Лише так званий ре
Достарыңызбен бөлісу: |
