казуючи пальцем униз і наближаючись до парубка. — Там буде твоя платня. Та хлопець зостався на місці. — За мою роботу, пане, доведеться платити, — ще раз нагадав він, ніби й не чув панської погрози. Ця відповідь ще сильніше розізлила Силуна, він скипів так, що аж очі кров'ю налились, а з рота вогонь сапнув. Схопив він Карпа своїми дужими руками,,.підняв і вдарив ним об землю так сильно, що аж яма зробилася. Та із Карпом нічого не сталося, він швидко звівся на ноги і відчув у собі непереможну силу — то, мабуть, земля йому подарувала за те, що робив на ній. Схопив Карпо Силуна, вдарив ним об землю, потім ще раз і ще. Не ви тримала матінка-земля тих ударів, розкололася. І опинився Силун у підземній печері, в яку хотів загнати непокірного слугу. Дарма він хотів вибратися на поверхню — земля за крилася, і жодної щілинки не залишилося на ній Тоді Силун вирішив скористатися своєю силою. Він вда рив ногою у земну кору — вона вигнулася, та не відчинила ся, вдарив другою — вигнулася ще більше, а відчинитися не схотіла. Пробував головою пробивати, плечима витис кати — дарма, кулаки теж не допомогли. Проте на землі від його ударів гора за горою робила ся, і чим дужче бив велетень Силун, тим вище підніма лися гори. А найдужче бив він там, де зараз Гуцульщина розташована. На ранок прокинулися Наймити і побачили, що ста лося. Подиву їх ■ - було меж. Навколо них розкинулися гори, а на місці палацу нічого не лишилося, усе у прірву провалилося. Раптом з-під землі вдарила вода, що запов нила ту прірву. Чудувалися люди, а скоро зібралися на велику раду: як далі бути, як жити. Врешті-решт вирішили —
1 1 2
—
