Міністерство охорони здоров’я України ДЗ «Дніпропетровська медична академія»
Факультет післядипломної освіти
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ 2-ГО РОКУ НАВЧАННЯ ЗА ФАХОМ „ЗПСМ” (ОЧНА ЧАСТИНА НАВЧАННЯ)
ТЕМА. КЛІНІЧНА ІМУНОЛОГІЯ (2 години)
Складено: д.мед.н., професор Кузьміна А.П.
Затверджено на методичній нараді співробітників кафедри терапії, кардіології та сімейної медицини ФПО
ДЗ «ДМА МОЗ України».
№ протоколу _____________ Дата затвердження «_____» __________ 2015 р.
Зав. кафедрою терапії, кардіології та сімейної медицини ФПО ДЗ «ДМА МОЗ України»,
д.мед.н., професор В.А.Потабашній
Дати наступних обговорень
№№ протоколів
І. Актуальність теми: Клінічна імунологія – це клінічна та лабораторна дисципліна, яка займається обстеженням та лікуванням хворих з патологією імунної системи
Хвороби імунної системи - пошкодження структури і функції органів та клітин імунної системи, що супроводжуються клінічними та лобораторними проявами і потребують імунотропних методів лікування (первинні імунодефіцити, ВІЛ- інфекція, імуногематологія, аутоімунні хвороби).
Завдання клінічної імунології:
-
Раннє виявлення та лікування імунодефіцитів
-
Діагностика та лікування аутоімунних, алергічних та імунопроліферативних захворювань
-
Діагностика та лікування імунозалежного безпліддя
-
Корекція імунного статусу при трансплантації
-
Підготовка кадрів
-
Наукова діяльність
-
Накопичення банку даних про імунну патологію.
Історичні етапи розвитку імунології
-
За 500 років до н.є. Фукіпід зауважив, що під час епідемії чуми, окремі особи були несприйнятливими до інфекції.
-
Перші емпіричні спроби в імунології пов’язують з іменем Дженнера і його відкриття вакцини проти коров’ячої віспи
-
Початком розвитку імунології послужили відкриття Вірхова клітинної теорії, емпіричні Пастера теорії послаблення вакцин 1880р та Мечнікова - фагоцитозу 1882.
-
В1900 році Ланштайнером відкрито групи крові, Еріхом теорія білкових ланцюгів, 1902р- Ріше, Портьє- явища анафілаксії, 1906р-сповільнена гіперсенсибілізація відкрита фон Пірке, 1909р- Еріх досліджує імунний нагляд пухлин
-
Подальша історія розвитку імунології – це повоєнні роки. 1944р повідомлення Медовара і Берета про імунну толерантність та клонально-селекційна теорія Бернета. З того часу наукові дослідження прогресували у геометричній прогресії (антигени гістосумісності - Снел, Доссе, структура антитіл - Кебет, Портер, Едельман, класифікація імунопатологічних механізмів – Джелл, Кумбс)
-
Остаточним поштовхом, який сприяв виділенню клінічної імунології в окрему галузь науки була трансплантологія (зв’язок імунної відповіді з МНС). Отже ХХ століття стало початком самостійного існування клінічної імунології. Досягнення 80-90 років пов’язані з дослідженнями молекулярно-генетичних аспектів імунної системи.
Нобелевські лауреати в галузі молекулярної біології, генетики та імунології.
-
1901 – Е.Берінг- відкриття антитоксичних антитіл і розробка серотерапії.
-
1905 –Р. Кох- дослідження в галузі туберкульозу.
-
1908 – І.І. Мечніков та П. Ерліх – вкліад врозвиток імунітету, зокрема вивченні фагоцитозу.
-
1913 – Ш. Ріше –відкриття анафілаксії.
-
1919 – Ж. Борде – вивчення системи комплементу.
-
1930 – К. Ланштайнер – відкриття груп крові.
-
1960 – Ф.М. Бернет, П.Б. Медовар – вивчення імунологічної толерантності.
-
1972 – Р. Портер, Д. Едельман – вивчення структури імуноглобулінів
-
1980 – Дж. Снелл, Ж. Доссе, Б. Бенецефар – За вивчення головного комплексу гістосумісності.
-
1982 – Суне Бугерстрем, Дж.Вейн, Бернет Самуельсон- відкриття ролі простагландинів.
-
1986 – Ріта Леві- Монтальчіні, Стенлі Коен – відктиття тканинних факторів росту та регуляції нормального і пухлинного росту.
-
Н.Йерне – за розробку вчення про ідіотипічнчі сітки- Ц.Мільштейн, ДЖ. Келер – за створення гібридомної технології для отриманні моноклональних антитіл.
-
1987 – С. Тонегава – за дослідження соматичної рекомбінації генів імуноглобулінів як основи формування різновидності антиген розпізнаючих рецепторів лімфоцитів.
-
1987 – Барух С. Бламберг, ДюК. Гайдузек- вивчення HbsAg, та розробка генноінженерной вакцини проти вірусного гепатиту В.
-
1997 – Р Цинкернагель, П. Догнрті – за відкриття ролі молекули МНС в презентації антигена
-
1997 – Стенлі Б. Пюзинер – за вивчення протеїн- прионів і роль вірусних інфекції.
-
1998 – Роберт Ф. Фурчгорт, ЛуїсДж. Інгаро, Фарід Мурад – виявлення новогг типувнутрішеьоклітинних регуляторів- молекул оксиду азоту.
-
1999 Гюнтер Блобер - відкриття сигнальних пептидів, необхідних для спрямованого транспорту синтезованих білків.
-
2001- Ліленд Хартвел, Тімоті Хант, Пол Ньорс – відкриття ключьових регуляторів поділу клітин – білків циклінів та ферментів циклін-залежних кіназ.
-
2002 Сідней Бремер, Дж. Салстон, Роберт Хорвіц – вивчення апоптозу- програмованої смерті клітини.
Імунологія на Україні
-
Імунологічна служба України починалася з Українського науково-дослідного центру клінічної імунології НАН та МОЗ України в 1987році
-
як галузь медицини з 1998р згідно наказу МОЗ України № 104 від 27.04.98.” Про розвиток клінічної імунології в Україні”. Розроблено відповідну структуру, фінансування, посадові інструкції, регламентовано поетапне лікування і діагностику, запроваджено форми підготовки кадрів та тематичне вдосконалення лікарів іншого фаху з питань клінічної імунології.
-
Очолює роботу Український національний центр клінічної імунології, йому підпорядковані обласні і міжобласні центри. Найнижчою ланкою є міський та районний імунологи. До них направляють на консультацію хворих всі спеціалісти та сімейні лікарі. В їхні обов’язки входить виявлення, лікування, диспансерне спостереження за хворими з патологією імунної системи, а також імунокорекція в лікуванні хворих з імуноопосередкованими станами.
Навчальна мета:
|
ознайомити лікаря-інтерна з загальною характеристикою предмета «Клінічна іммунологія», його завданнями, видами іммунопатології, принципами і методами діагностики; з антигенами клітин і тканин людини, їх ролі в збереженні гомеостаза організма, значенням відхилень від норми в розвитку патології.
|
Тривалість заняття:
|
2 години
|
Обсяг: повторної інформації - 80 %
нової інформації - 20 %
Учбові цілі:
Лікар-інтерн повинен
Знати: відомості про імунну систему людини, роль в підтримці гомеостаза організма;
— теоретичні основи іммунопатології, механізми іммунодефіцитів, іммунопатогенез аутоіммуних хвороб, імунопатології пухлин, порушень репродукції, основи посттрансплантайних реакцій;
— етіологію, классифікацію, патогенез, клінічну картину, діагностику і діференціальну діагностику, методи профілактики і лікування найбільш частих первинних і вторинних іммунологічних порушень;
— принципи формування іммунопатологічного діагноза;
— основи іммунофармакології, іммуносупресивні і іммуностимулюючи засоби;
Вміти: провести співбесіду з пацієнтом на основі оцінки його психічних
і особистих особливостей, індивідуальної реакції на хворобу;
— обстеження хворого (скарги, огляд, перкуссія, пальпація, аускультація);
—визначення показань до додаткових методів діагностики і здійснювати клiнічну інтерпретацію отриманих даних;
—проводити диференціальну діагностику захворювань, застосовувати консультації спеціалістів при установленні заключного клінічного діагноза;
— збирати іммунопатологічний анамнез, проводити загально клінічне обстеження хворих;
— оцінювати дані іммуного статуса, правильно ставити передчасний діагноз іммунопатологічного захворювання: іммунодефіцита, аллергії, аутоімунної хвороби і інш.;
— здійснювати невідкладну допомогу при іммунопатологічних хворобах,
призначати адекватну терапію аутоіммуних захворювань, іммунодефіцитів.
Оволодіти:
- методикою тлумачення аналізу імунограми.
-
Межпредметний зв'язок
-
Для успішного засвоєння запропанованого курса в повному обсязі необхідно наперед згадати курси з таких предметів, як «Біохімія», «Фізіологія».
-
Курс «Іммунологія» необхідний для засвоєння інтернами таких дисциплін як «Молекулярні механізми гормональної регуляції». Знання іммунології – необхідна база для виконання рефератів, подготовки виступів на конференціях, тематика яких зв'язана з вивченням метаболічних процесів і їх регуляції, а також проведення великого практикума.
-
Теми доповнять вивчення: «Загальної і частної патології в пульмонології, кардіології, ревматології, нефрології і тому подібне. Засвоєння модулей курса «Іммунологія» також буде сприяти формуванню у лікарів інтернів цілісної уяви про розвиток патології ассоційованної з імунологічними зсувами.
Достарыңызбен бөлісу: |