Книга депутата місцевої ради Ідіть до людей


ГЛАВА 3 РЕГУЛЯТОРНА ПОЛІТИКА



бет7/25
Дата23.07.2016
өлшемі8.3 Mb.
#216534
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   25

ГЛАВА 3

РЕГУЛЯТОРНА ПОЛІТИКА

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ


Відповідно до Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 року №1160-IV - державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;

Метою Закону є:



  • вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання,

  • недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів,

  • зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання;

  • усунення перешкод для розвитку господарської діяльності.

Принципи регуляторної політики

Принципами державної регуляторної політики є:



  • доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

  • адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

  • ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

  • збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

  • передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності;

  • прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Сфера дії Закону

Задля досягнення мети Закон встановлює вимоги до процедури підготовки, прийняття, відстеження результативності та перегляду нормативно-правових актів, які є регуляторними актами. Такими актами відповідно до вимог закону є: прийнятий відповідним регуляторним органом нормативно-правовий акт, який спрямовано на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Це визначення регуляторного акта значно розширює сферу діяльності регуляторної політики відносно попередніх її етапів. Так Укази Президента України „Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємни­цької діяльності” та „Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва” стосувались виключно підприємницької діяльності, а відповідно до нового Закону сфера його правозастосування визначається як сфера господарських відносин.

Чинна редакція Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV наступним чином визначає сферу господарських відносин - господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між суб’єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. В свою чергу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, що спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, які мають цінову визначеність. Кодекс розрізняє наступні види господарської діяльності: „підприємництво” – це господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку; та „некомерційна господарська діяльність” – це господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

Таким чином сфера дії Закону про регуляторну політику як складової національного правового поля включає в себе підприємництво, непідприємницьку діяльність та адміністративні відносини.

Сфера дії Закону „Про засади державної регуляторної

політики у сфері господарської діяльності”



підприємницька

діяльність



непідприємницька

діяльність



адміністративні

правовідносини





Регуляторні органи

Закон визнав, що регуляторними органами, діяльність яких щодо здійснення регуляторної політики регламентується і повинна відповідати вимогам цього закону, є:



  • Верховна Рада України,

  • Президент України,

  • Кабінет Міністрів України,

  • Національний банк України,

  • Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення,

  • інші державні органи, центральні органи виконавчої влади,

  • Верховна Рада Автономної Республіки Крим,

  • Рада міністрів Автономної Республіки Крим,

  • місцеві органи виконавчої влади,

  • органи місцевого самоврядування.

Такий широкий перелік регуляторних органів відповідає ідеології, що кожний орган, рішення якого впливають на суб’єктів господарювання, має обґрунтовувати свої рішення не тільки на якісному, але й на кількісному рівні, обраховувати вигоди та витрати від запровадження певної регуляції. Цей перелік значно більш широкий, ніж попередні, які затверджувались Указами Президента України. Кожен орган, який відповідає ознакам регуляторного органу, а також, і це вкрай важлива новація – місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, повинні безпосередньо виконувати вимоги регуляторної політики. Тобто кожен нормативно-правовий акт, який відповідає ознакам регуляторного акта, тепер повинен супроводжуватись аналізом регуляторного впливу норм акта на державу, бізнес та громадськість, оприлюднюватись для одержання зауважень та пропозицій, в проекті акта повинні бути передбачені індикатори його результативності і т.п.

Закон передбачив жорсткі норми щодо правочинності регуляторних актів, при затвердженні (схваленні) яких була порушена процедура, що вимагається Законом. Такими порушеннями процедури, зокрема, є:



  • відсутність аналізу регуляторного впливу;

  • проект регуляторного акта не був оприлюднений;

  • проект регуляторного акта не був поданий на погодження із спеціально уповноваженим органом або його відповідним територіальним органом.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин (тобто виявленні порушення процедури підготовки регуляторного акта), орган юстиції відмовляє в державній реєстрації регуляторного акта або не пізніше десяти робочих днів з дня одержання повідомлення про порушення процедури скасовує прийняте рішення про державну реєстрацію цього регуляторного акта.

Регуляторні акти

Регуляторним актом відповідно до Закону є нормативно-правові акти, які (або окремі положення яких) спрямовано на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Також ознаками регуляторного акта можна вважати наступні: регуляторні акти мають мати владно-організаційний характер, прийматися (видаватися) уповноваженими на це суб’єктами, встановлювати загальні правила безособистого характеру, розраховані на багаторазове використання для всіх передбачених ними випадків, їм притаманна стабільність, їхня юридична сила зберігається незалежно від виконання приписів акта в часі.

Тобто з юридичної точки зору регуляторні акти розуміються як письмові документи, що містять норми права і їх треба відрізняти від індивідуальних (правозастосовних) нормативно-правових актів.

Також Закон „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” уточнює, що якщо уповноваженим регуляторним органом прийнято будь-який (!) офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та діє щодо невизначеного кола осіб і який (або окремі положення якого) спрямовано на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, то такий документ також визнається регуляторним актом.

Аналіз регуляторного впливу

Закон визнав, що кожен проект регуляторного акта в обов’язковому порядку супроводжується аналізом регуляторного впливу. Це документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.



Оприлюднення проектів регуляторних актів

Задля досягнення мети регуляторної політики і реалізації її принципів Закон визнає, що проекти регуляторних актів підлягають обов’язковому оприлюдненню.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:


  • стислий виклад змісту проекту регуляторного акта;

  • поштову та електронну адресу розробника проекту регуляторного акта та інших органів, до яких надсилаються зауваження та пропозиції;

  • інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу);

  • інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від громадськості, та про спосіб надання до регуляторного органу зауважень та пропозицій.

Саме ці положення Закону й можна вважати за основні, які визначають його спрямованість на отримання нової якості державного управління та прозорість регуляторного процесу для громадян.

СТРУКТУРНА СХЕМА РЕГУЛЯТОРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ



Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   25




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет