1.Серозний 1.Эксудативный
2.Гнійний 2.Продуктивний
2. ЛІМФАДЕНІТ
![](134706_html_m524422bf.gif)
Інфекційний Травматичний
1.Неспецифічні 1.Гострі
1.1 Гострі 2.Хронічні
1.2 Хронічні
2. Специфічні
1.1 Туберкульозні
1.2 Сифілітичні
1.3 Актиномикотические
1.4 Вірусні
1.5 Вакцинальні
3.ЛІМФАДЕНІТ
![](134706_html_m743adb05.gif)
Одонтогенні Неодонтогенні
Патологічна анатомія
При патоморфологічному дослідженні відмічено набрякання стінок лімфатичних судин і збільшення їх проникності. Клітковина уздовж судин просочується лейкоцитами (перилимфангоит). В результаті звуження просвіту і слущивания ендотеліальних клітин лімфатичних судин в них утворюються тромби, що викликає стійкий лімфостаз. При тривалому розвитку запального процесу спостерігається їх облітерація і виникають значні набряки. При гострому лімфаденіті вузли збільшені, повнокровні, судини розширені, виникає набряк. Паренхіма лімфатичного вузла просочується серозним ексудатом. Збільшуються об'єм і інфільтрація тканин лімфатичного вузла, спостерігається проліферація лімфатичних елементів, кількість лейкоцитів збільшується.
За наявності гострого лімфаденіту капсула вузла завжди набрякла, а сполучна тканина розпушена. При нагноєнні вузла капсула инфильтрируется лейкоцитами. А.Г. Кац і співавтори (1985) для уточнення діагнозу проводили цитологическое дослідження пунктата лімфатичного вузла. У незміненому лімфатичному вузлі вони спостерігали зрілі лімфоцити, одиничні пролимфоциты, лімфобласти, ретикулярні клітини і макрофаги. При серозному лімфаденіті виявили велику кількість малих і середніх лімфоцитів, а також пролимфоциты і лімфобласти. У цей період в досліджуваному пунктате вони виявили скупчення нейтрофільних гранулоцитів, в цитоплазмі яких була виявлена оксифильная зернистість, зустрічалися також зруйновані нейтрофільні гранулоцити. На аденограммах гнійного лімфаденіту кількість зрілих лімфоцитів була менше, вони втрачали свої тинкториальные властивості. Часто зустрічалися макрофаги і особливо нейтрофільні гранулоцити, які піддалися руйнуванню. Якщо гострому процесу передувало хронічне запалення лімфатичного вузла, то разом з перерахованими раніше клітинами зустрічалися плазматичні і ретикулярні клітини, пролимфоциты і ацидофільні гранулоцити. Цитохимическое вивчення пунктата лімфатичного вузла при його гострому запаленні виявило лімфобласти, пролимфоциты і лімфоцити, ретикулярні і плазматичні клітини, макрофаги і клітини сполучної тканини містять велику кількість РНК.
При лімфаденіті, внаслідок набрякання лімфатичного вузла, припиняється відтік периферичної лімфи і створюються найбільш оптимальні умови для накопичення лімфоцитів і фагоцитів, а також максимального зближення лімфоцитів з макрофагами. У цьому і проявляється бар'єрна функція лімфатичного вузла при розвитку запалення. Проте мікроби можуть порушувати бар'єрну функцію вузла і навіть розмножуватися в нім, а звідти через деякий час проникати в кров. Лімфатичні вузли, завдяки еластичності капсул, при запальних процесах можуть депонувати значну кількість лімфи, збільшуючись при цьому в 2-3 рази в порівнянні зі своєю первинною величиною, не втрачаючи при цьому функціональної здатності.
У хронічній стадії лімфаденіт характеризується гіперплазією лімфоїдних елементів, які згодом заміщаються сполучною тканиною. Затяжний хронічний процес і перенесене гнійне запалення супроводжуються потовщенням капсули і розростанням фіброзної тканини. Лімфатичний вузол зморщується і перетворюється на фіброзний тяж, що нерідко ми спостерігали.
Гострий лімфаденіт
Гостре запалення розпочинається з відчуття деякої незручності при русі головою, тупому болі в області ураженого вузла або групи вузлів. Як при серозній, так і гіперпластичною формах лімфовузли, що збільшилися, добре визначаються пальпаторно, при цьому вони дещо хворобливі і мають щільно-еластичну консистенцію. Загальні порушення на початку запалення можуть бути відсутніми або ж бути слабо вираженими. Серозне запалення рідко переходить в гнійний процес; воно поступово стихає відповідно до ефективності лікування основного захворювання, що викликало запалення лімфатичних судин і регіонарних вузлів. Вузли поступово зменшуються в розмірах, стають менш хворобливими набувають через декілька тижнів своєї звичайної форми і консистенцію. При несприятливій течії серозного запалення воно може перейти в гнійне: в області вузла з'являється інфільтрат (перилимфаденит), вузол стає малорухомим, спаюється з іншими вузлами, утворюючи з ними пакет, нагноювався. Температура тіла підвищується до 37.2-37.8 °З, з боку крові з'являються зміни, характерні для гнійників. Загальне самопочуття і стан хворого нерідко порушуються — з'являється погіршення здоров'я, розбитість, втрачається апетит і т. д. Запалений лімфовузол поступово розплавляється і обумовлює утворення свищуватого ходу (з переходом захворювання в хронічну форму) або розвиток аденофлегмоны (див. нижче). При гострому гнійному лімфаденіті загальні показники його (зміни з боку крові, сечі, температурна реакція) можуть як би затушовуватися і бути пояснені як зміни внаслідок основного одонтогенного або неодонтогенного запалення, що послужило причиною лімфаденіту. Процес гнійного розплавлення вузла (чи вузлів) може розвиватися швидко — впродовж декількох днів, а іноді і повільно, навіть після ліквідації основного процесу на обличчі, щелепи і в порожнині рота. У щелепно-лицьовій області чаші усього зустрічається лімфаденіт в поднижнечелюстных лімфовузлах, оскільки вони є основними вузлами першого етапу на шляху лімфатичного відтоку з цієї області. На другому місці по частоті стоять запальні процеси в підборіддях, а також в привушних і надщелепних вузлах. Одонтогенний лімфаденіт, що розвивається на тлі гострого або хронічного лейкозу, зазвичай носить множинний характер, локалізуючись одночасно на обличчі, в підщелепних областях і шиї. При одонтогенному джерелі інфекції, що локалізується з одного боку, лімфаденіт може бути двостороннім, оскільки при лейкозі різко понижені усі види захисних імунологічних механізмів.
Хронічний лімфаденіт
Хронічний неспецифічний лімфаденіт розвивається в результаті затихання гострого процесу або викликається слабовирулентными мікроорганізмами. Характеризується збільшенням лімфовузлів до різних розмірів і обмеженням їх рухливості. Промацуються окремі, чітко визначувані вузли, безболісні, але досить щільні. Загальне самопочуття хворого зазвичай не порушене. Нагноєння лімфовузлів при хронічному неспецифічному запаленні буває рідкісне; воно є ознакою переходу хронічного процесу в гострий із-за спалаху інфекції, що дрімає. Якщо одонтогенний або інше джерело інфекції тривалий час «бомбардує» вузол, то він в процесі хронічного запалення поступово руйнується, заміщається грануляційною тканиною; час від часу тут виникають загострення; останні зрештою призводять до перфорації шкіри і утворення свища, який з часом закривається і рубцюється. Потім виникає свищ поруч.
Хронічний специфічний лімфаденіт має, як правило, туберкульозну або актиномикотическую етіологію і вражає нижнечелюстные, поднижнечелюстные, зачелюстные і шийні вузли. Іноді він поєднується з ураженням лімфовузлів в інших ділянках тіла, у тому числі бронхіальних і зачеревних. Туберкульозні і актиномикотические хронічний лімфаденіт спочатку протікає дуже схоже, створюючи картину так званої підшкірної мігруючої гранулеми особи або підщелепної області. У пізнішому періоді актиномикотический лімфаденіт відрізняється більшою схильністю до нагноєння і утворення свищів. Течія туберкульозного лімфаденіту відрізняється великою різноманітністю, що залежить від стадії захворювання, кількості уражених лімфовузлів, реакції тканин, що оточують вузол, та ін.
Вивчаючи зміст імуноглобулінів і циркулюючих імунних комплексів (ЦВК) крові, було встановлено, що у хворих хронічним одонтогенним лімфаденітом спостерігалося достовірне зниження змісту імуноглобулінів класів G і А і недостовірне збільшення класу U. Значно збільшувалася кількість циркулюючих імунних комплексів.
Практично важливо, передусім, встановити, чи є лімфаденіт банальним або специфічним. У зв'язку з цим слід враховувати, що для туберкульозного лімфаденіту характерні повне, як правило, відсутність запальних явищ в порожнині рота, щелепах, на обличчі, в околочелюстных тканинах; порівняно повільне і нерідко двостороннє наростання процесу запалення в лімфовузлах, тривалий субфебрилітет, позитивна реакція Манту, стерильність отриманого при пункції гною. Якщо хронічний лімфаденіт має сифілітичну етіологію, то при цьому в анамнезі або об'єктивному статусі є докази цієї хвороби (реакція Вассермана, наявність специфічних руйнувань носа, неба, м'яких тканин в області зіву та ін.).
Діагноз актиномікозу лімфовузлів встановлюється на підставі характерного анамнезу, щільності інфільтрату, иммунореакций, цих патологічних або цитологических досліджень.
Аденофлегмона від лімфаденіту відрізняється більшою зоною ураження, напруженістю шкіри і більше вираженими загальними порушеннями (див. нижче).
Сиалоаденит (запалення привушної або поднижнечелюстной слинової залози) відрізняється наявністю гнійного або серозно-гнійного відокремлюваного з вивідної протоки залози. Якщо при хронічному лімфаденіті відзначається горбистість інфільтрату, необхідно виключити новоутворення. У таких випадках показана біопсія.
Сифілітичне ураження вузла характеризується значним його ущільненням і наявністю в анамнезі і об'єктивному статусі відповідних даних (см вищий).
Хвороба Брилла-Симмерса, або лімфома гигантофолликулярная — один з найбільш доброякісних варіантів лімфосарком. Вона може впродовж багатьох років бути безсимптомним збільшенням привушних, поднижнечелюстных, підборідь лімфатичних вузлів, щільних на дотик і тим самим що наводять на думку про хронічний неспецифічний лімфаденіт або про реактивну фолікулярну гіперплазію. Діагноз гигантофолликулярной лімфоми (відомою ще і під назвою медулярной лимфасаркомы — по класифікації ВООЗ, 1976) ставиться лише при гістологічному дослідженні. Оскільки при цій хворобі з часом настає генералізація (ураження довколишніх і віддалених лімфатичних вузлів із залученням шкіри, підшкірної основи, мигдалин, внутрішніх органів, кісткового мозку), слід не зволікати з радикальним видаленням пальпованих вузлів і ретельним гістологічним дослідженням їх.
Достарыңызбен бөлісу: |