ПЕРЕДАЧА ГЕОГРАФІЧНИХ ТЕРМІНІВ І НАПИСАННЯ СКЛАДНИХ НАЗВ ТА НАЗВ, ЗАПОЗИЧЕНИХ ІЗ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ

Cîmpia Piteşti – рівнина Пітешть

Podişul Casimcei – плато Подішул-Касімчей

3.2. Географічні терміни, що супроводжують назви, транскрибуються:

3.2.1. якщо назва виражена прикметником:

Balta Lata – оз. Балта-Лата

Lacu Roşu – оз. Лаку-Рошу

Rîu Negru – р. Риу-Неґру

2. 
   якщо назва при географічному терміні стоїть у родовому відмінку (тобто у
   

Cîmpia Crişurilor – рівнина Кимпія-Крішурілор

Culmea Brezei – г. Кулмя-Брезей

Dealul Visternei – г. Дялул-Вістерней

Podişul Casimcei – плато Подішул-Касімчей

3.3. Географічні терміни перекладаються, якщо вони супроводжуються іменником у називному від­мін­ку:

Lacul Vărgat – оз. Варґат

Lacul Corbu – оз. Корбу

Munţii Cotumba – г. Котумба

3.4. Термін munţii – “гори”- завжди перекладається:

Munţii Gutin – гори Ґутін

Munţii Vlădeasa – гори Владяса

Якщо цей термін супроводжується іменником в родовому відмінку, назва українською мовою по­даєть­ся в називному відмінку:

Munţii Trascăului – гори Траскеу

Munţii Stînişoarei – гори Стинішоара

Munţii Rodnei – гори Родна

3.5. Артикль чоловічого роду (-ul), у назвах фізико-географічних об’єктів при транскрибуванні від­ки­даєть­ся:

Almaşul – р.Алмаш

Mureşul – р. Муреш

M. Ceahlaul – г. Чаглеу

Але артикль зберігається, якщо до назви фізико-географічного об’єкту входить визначення:

Crişul Repede – р. Крішул-Репеде

3.6. Румунські назви, що складаються з двох та більше слів, пишуться українською мовою через дефіс. Всі значущі елементи складених назв пишуться з великої літери, а службові слова (прийменники, артиклі і т.п. ) – з малої:

Radu Vodă – Раду-Вода

Gherţa Mare – Ґерца-Маре

Cornu de Jos – Корну-де-Жос

Valea lui Maş – Валя-луй-Маш

3.7. Велика кількість топонімів на території Румунії і Молдови запозичена із слов’янських мов, зокрема з української. На території цих країн є місця компактного проживання українців.

Тому назви українських поселень у Марамороському повіті Румунії [найчастіше із суфіксами –
-іţ (a), -in (a), -iv (a), -ic (a)] подаються паралельно:

Bălcăuţi – Балкауць (Балківці)

Brodina – Бродіна (Бродина)

Rădăuţi – Радауць (Радівці)

Rona de Sus – Рона-де-Сус (Вишня Рона )

Vişeu – Вішeу (Вишів)

3.8. При транскрибуванні румунських назв українською мовою спостерігаються деякі відхилення від правил українського правопису.

Так, наприклад, не можна уникнути сполучень шиплячих, передньо- та задньоязикових з і: ші, жі, кі, хі і т.д. Це зумовлено необхідністю розрізняти румунські і та î (відповідно українські і та и ).

Румунські власні назви на -іса (-іка), -ina (-іна), -iţa (-іца) -iva (-іва) не можна передавати українськими -ика, -ина, -иця, -ива. Хоча ці словотвірні елементи й запозичені із слов’янських мов, вони стали елементами румунської мови, і наявність подібних суфіксів не завжди вказує на слов’янське походження топоніма.
4. ТРАДИЦІЙНІ НАЗВИ

4.1. Географічні назви, що даються з відхиленням від правил цієї інструкції у традиційній формі:

Додаток 1 до п. 1.4 інструкції

Додаток 2 до п.1.4 інструкції

Додаток 3 до п.1.4 інструкції

Словниковий склад румунської мови містить багато елементів, запо­зи­чених з інших мов, тоді як її граматична будова майже повністю латинського походження і відрізняється найбільшою консервативністю порівняно з інши­ми романськими мовами.

В сучасній румунській мов виділяють такі голосні фонеми: а, ă, е, о, і, î, u, які розрізняються за ознаками ряду, підйому, а для частини голосних – за ознаками огубленості /неогубленості.
Система голосних звуків

Участь губ	Неогублені		Огублені
Місце утворення Спосіб утворення	Голосні перед- нього ряду	Голосні серед- нього ряду	Голосні зад- нього ряду
Голосні верхнього підйому	і	î	u
Голосні середнього підйому	е	ă	о
Голосні нижнього підйому		а

Для румунської мови характерна наявність великої кількості сполучень голосних. Особливістю румунської мови є наявність двох типів дифтонгів (трифтонгів):

1) із нескладовим голосним верхнього підйому і̯

2) з нескладовими голосними середнього підйому e̯

ai̯ au̯ i̯a e̯a u̯a o̯a

ei̯ eu̯ i̯e

ii̯ iu̯ i̯o e̯o

oi̯ ou̯ ui̯ u̯a

ai̯ au̯

В румунській мові можуть бути сполучення двох голосних, що не являють собою дифтонга. Таке сполучення носить назву гіатус (зяяння). Перехід від одного голосного до іншого відбувається плавно, але кожний звук при цьому зберігає самостійність: I-on, але Pio-reşti.

Крім дифтонгів, у румунській мові існують і трифтонги:

e̯ai̯

e̯au̯

i̯o̯a

Система приголосних звуків

Характерною особливістю румунської мови є чергування голосних і приголосних звуків, що спос­те­рі­гається при словотворенні і словозміні:

Чергування голосних

a - ă ţară - ţăran

a - e fată - fete

o - u soră - surori

î - i cuvînt - cuvinte

o - oa - u torn - toarnă - turna

ea - e mireasă - mirese

oa - o foaie - foi

c - ci, ce duc - duci, duce

g - ge, gi lung - lungi

t - ţ frate - fraţi

d - z văd - vezi

s - şi urs - urşi

sc - şt românesc - româneşti

str - ştr nostru - noştri

z - j obraz - obraji

Іменник
Іменник характеризується такими граматичними категоріями: родом, числом, відмінками і кате­го­рією означеності/неозначеності.

Іменники в румунській мові бувають трьох родів: чоловічого, жіночого і середньо-обопільного (слова обопільного роду в однині мають форму чоловічого роду, у множині – жіночого роду). Вони змі­нюються за числами (однина і множина) і відмінками (називний, родовий, давальний, знахідний). Давальний відмінок збігається за формою з родовим, а знахідний –з називним.

Закінчення іменників в називному відмінку:

Рід	Число	Закінчення
Чол.	однина множина	пригол. – u -tor -e - i -i -i -i -i - i
Жіноч.	однина множина	-a -e -ie -toare -a -ea -i -e(i) -ii -ii -tori -le -ele -ie
Обопільн.	однина	-u -iu -tor -i -e
	множина	-uri, -e -uri -ii -toare -e -e

Іменники можуть бути утворені шляхом префіксації, суфіксації і словоскладання. Найбільш про­дук­тивний спосіб утворення румунських топонімів – суфіксальний.

Виділяють чотири розряди артиклів:

В топонімах, як правило, вживається означений (постпозитивний) артикль, який пишеться разом з іменником і має такі форми:

Прикметники мають категорії роду, числа, відмінку. Прикметники, що закінчуються в однині на е, не змінюються за родами:

Особливих форм середнього роду прикметники не мають. Іменники середнього роду в однині сполучаються з прикметниками чоловічого роду, а в множині – з прикметниками жіночого роду.

У словосполученнях прикметники звичайно стоять після іменників і узгоджуються з ними в роді і числі.


ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. ЗАЮНЧКОВСКИЙ Ю.П., НИКОЛЕСКУ Т., РЕПИНА Т.А.

Учебник румынского языка. М., «Высшая школа», 1982.

2. Инструкция по русской передаче географических названий Румынии.

М., «Наука», 1982.

3. РЕПИНА Т.А. Румынский язык. Изд.Московского университета.М.,1968.

4. Русско-румынский словарь. Сост.Н.Г.КОРЛЭТЯНУ и Е.М.РУСЕЕВ.М.,

«Советская Энциклопедия», 1967.

5. САДЕЦКАЯ А.С. Практический курс румынского языка. Изд. 2-е,М.,

«Международные отношения»., 1973.

6. Словарь географических названий Румынии. М., ЦНИИГАиК, 1988.

7. Український правопис. Київ, “Наукова думка”, 1993.

8. Українсько-румунський словник. Ed. Didactică şi pedagogică, Bucureşti, 1964.

9. Atlasul Rеpublicii Socialiste România. Ed. Acad. RSR., Bucureşti,1974.

10. Cazacu Boris, Caragiu Marioteanu Matilda. A Course in Contemporary

Romanian. Ed. didactică şi pedagogică. Bucureşti, 1982.

11. Dicţionar istoric al localitaţilor din Transilvania. V. 1-2, Bucureşti, 1974.

12. Dicţionar roman-rus. Ed. Stiintifică şi enciclopedică. Bucureşti,1980.

13. Dicţionar rus-roman. Ed. Stiintifică şi enciclopedică. Bucureşti.1985.

Judeţele Patriei. Editura RSR.

14. Ion Iordan, Petre Găştescu, D.I.Oancea. Indicatorul Localiţatilor din România. Ed. Academiei Republicii Socisliste România, Bucureşti, 1974.

15. Limba româna contemporana. Sub coord. acad.Ion Coteanu. Ed. didactică şi pedagogică, Bucureşti,
1974.

16. Monografia Geografică a Republicii Populare Romînie. Ed. Academie Republicii Populare Romîne.

17. Nomenclatură naţională. Oronime şi hidronime RSR. Bucureşti. 1977.

З М І С Т

стор.

1. Загальні положення 3

2. Правила передачі літер та буквосполучень 3

3. Передача географічних термінів і написання складних назв та назв, запозичених із

слов’янських мов 7

4. Традиційні назви 8

Додаток 1. Список основних географічних термінів та інших слів, які входять до складу

географічних назв Румунії та Молдови 10

Додаток 2. Список скорочень географічних термінів і слів, які входять до складу

географічних назв Румунії та Молдови 15

Додаток 3. Короткі відомості про румунську мову 16

Використана література 19

жүктеу/скачать 348.5 Kb.

Достарыңызбен бөлісу: