Вариативность употребления существительных тоже в сравнении с русским термином (таблица № 3). Например:
Выступ:
-
дугообразный выступ
-
крестообразный выступ
-
межмыщелковый выступ
-
медиальный выступ
-
подбородочный выступ
-
затылочный выступ
-
наружный выступ
клиновидный выступ
|
- eminentia, ae f
-
eminentia arcuata
-
eminentia cruciformis
-
eminentia intercondylaris
-
eminentia medialis
-protuberantia, ae f
-
protuberantia mentalis
-
protuberantia occipitalis
-
protuberantia externa
jugum sphenoidale
|
Выделение подобных терминов в специальный раздел «Особенности перевода и употребления некоторых латинских терминов» при изучении темы «Существительное» и «Прилагательное» в виде представленных таблиц (см. Приложение 1) в методических рекомендациях для студентов, упорядочивает их изложение позволяет представить латинскую медицинскую терминологию как систему, поможет будущим специалистам овладеть анатомической терминологией, необходимой в повседневной практике врача.
Юлія Жароїд
м. Київ
Труднощі перекладу художніх текстів, що містять сленг
Мова – своєрідна «візитна картка» покоління, це, без перебільшення, ключ до розкриття особистості. Середовище поширення сленгу не обмежується лише розмовною мовою. Він широко використовується в пам'ятках англійської літератури. У цьому аспекті виникають певні труднощі при перекладі сленгизмів, подолання яких досягається домінуванням експресивного значення над стилістичним. Мова героїв літературного твору – це соціально-історичне явище, яке треба розглядати в рамках конкретного часу, конкретної епохи. Словниковий знак, влучений у суспільну реальність, виступає не тільки як носій значення, але і як складова частина національної культури, виконуючи кумулятивну функцію. Тут є важливим перекладацький аспект.
Відомо ж-бо: щоб адекватно інтерпретувати художній текст, донести до читача його глибину, слід чітко знати особливості мови героїв. Особливої уваги потребують тексти, які містять сленг.
Поняття сленгу все більше починає завойовувати увагу сучасної філології. У наш час існує достатньо велика кількість визначень сленгу, що нерідко суперечать один одному. Суперечності ці торкаються перш за все об'єму поняття «сленг»: суперечка йде, зокрема, про те, чи включати в сленг одні лише виразні, іронічні слова, які є синонімами літературних еквівалентів, чи ж ще і всю нестандартну лексику, використання якої засуджується в громадянстві освічених.
Звертає на себе увагу те, що термін «сленг» частіше вживається в англійській лінгвістиці, хоча останнім часом він активно використовується і відносно української мови. Нерідко слово «сленг» використовуються просто як синонім слову «жаргон».Тому мало б сенс, нарешті, спробувати, по-перше, дати чіткіше визначення сленгу, а, по-друге, з'ясувати відмінність (або тотожність) понять сленгу і жаргону.
Сленг древній, як мир. Це відзначає видатний мовознавець, фахівець в області сленгу і укладач словника сленгу Эрік Партрідж. «Сленг» був і в грецькій, і в латинській мовах – адже люди завжди залишалися людьми, вони завжди прагнули пожвавити мову, розцвітити її образними слівцями і фразами, переінакшуючи на свій лад незрозумілі «учені» і офіційні слова. І у всіх мовах можна відзначити цю тенденцію в живій мові.
Взагалі вся лексика тієї або іншої мови ділиться на літературну і нелітературну. До літературної відносяться: книжкові слова; стандартні розмовні слова, нейтральні слова.
Уся ця лексика вживається або в літературі, або в усній мові в офіційній обстановці. Існує також так звана нелітературна лексика, яка поділяється на: профессионалізми; вульгаризми; жаргонізми; сленг.
Сленг( англ. Slang – жаргон) – жаргонні слова або вирази, характерні для мовлення людей певних професій або соціальних прошарків. Сам термін сленг у перекладі з англійської мови означає:
-
мова соціально чи професійно відособленої групи в протилежність літературній мові;
-
варіант розмовної мови (у тому числі експресивно забарвлені елементи мови), що не співпадають з нормою літературної мови
Сленг складається зі слів та фразеологізмів (сталих зворотів), які виникли та спочатку вживалися лише в окремих соціальних групах, він відображав життєву орієнтацію цих груп. Ставши загальновживаними, такі слова в цілому зберігають емоційно-оцінковий характер.
Взагалі, сленг – нестандартний вокабуляр, який складається зі слів або їх значення, які характеризуються надзвичайною неформальністю і, зазвичай, відносяться до певного регіону. Сленг складається з неологізмів або змінних слів, скорочених форм, екстравагантних, стриманих або живих символів мови і, зазвичай, несуть у собі потужну образність. Він походить від жаргону та арго окремих підгруп суспільства. Ставши загальновживаними, такі слова в цілому зберігають емоційно-оцінковий характер. Одиниця сленгу може утворитися внаслідок емоційного вибуху, сатиричного або зверхнього звернення, що призводить до появи сленгових виразів, іноді утворення синонімів та евфемізмів.
Сленг слід розглядати як лексичний прошарок у процесі викладання лексикології, який знаходиться за межами літературної мови, є широко поширеним і загальнозрозумілим у розмовному і професійному мовленні, відрізняється образним колоритом і емоційно-оцінковим забарвленням, експресивністю і оригінальністю висловлювання, виступає синонімами слів і словосполучень літературної мови.
Сленг нерідко ототожнюється частково з жаргоном та професіоналізмами, а частково з розмовною мовою (при цьому деякі автори рішуче відхиляють сленг як засмічуючий усно-літературний стандарт, а інші, навпаки, вважають його ознакою життя і поступального розвитку мови).
З психологічної точки зору сленг розуміється як продукт індивідуальної мовної (або навіть «духовної») творчості окремих соціальних та професійних групувань, який слугує мовним висловлюванням суспільної свідомості людей, які належать до того чи іншого середовища.
Сленг представляє складність для перекладу, тому що деякі сленгізми можуть бути незафіксованими у словниках, враховуючи таку їх ознаку, як недовговічність та можливу тенденцію до зникнення. Вибір засобів вираження в мові перекладу залежить безпосередньо від з’ясування значення слова у контексті. Остаточний варіант перекладу повинен передавати не тільки значеннєві відтінки слова, але й експресивно-стилістичну забарвленість слова. Доречним буде розглянути деякі приклади сленгізмів та їх переклад: drop a line - написати пару слів : Well, and if you have a time, please, drop me a line. – Якщо у тебе буде час, напиши мені; fake підколювати, дурити: "Don't ever try to fake me! – Навіть не намагайся мене надурити!"; bananas -псих. Є вираз: "go bananas" – збожеволіти. Не went bananas- Він з’їхав з глузду; dumb bunny – козел відпущення, "тряпка": – Jackson turned to be guilty. He is always a dumb bunny! – А винним виявився Джексон, постійний козел відпущення! ; cozy up підлаштовуватися (під когось), намагатися сподобатися: – Why are you so cozing him up? – Чому ти так крутися навколо нього?; in a pig's eye -ледве, з трудом: – You ask me would I do that? In a pig's eye! – Ти питаєш, буду я це робити? Навряд чи!; in touch -тримати зв’язок. – Keep me in touch! – Тримай мене в курсі! ; uptight - збуджений, небайдужий до чогось, як підстрелений, якоюсь мухою вкушений: – Why is he so uptight about getting this position? – І чого він так тремтить за це місце? kid підколювати (жартувати): – Are you kidding? –Ти жартуєш?; shake a leg – рухатися, поспішати: – Come on! Shake a leg! We are late! – Давай же!Рухайся! Ми спізнюємося! let down -підводити: – I hate people who always promise and always let you down. Ненавиджу людей, які завжди обіцяють і весь час підводять.
Причин уживання сленгу є багато, і вони різні для певних соціальних груп. Основними причинами є: вправляння у кмітливості, жартах, для того, щоб відрізнятись, бути оригінальним; щоб бути адекватно сприйнятим у своєму середовищі, для уникнення кліше, для лаконічності, щоб показати свою приналежність до певної професійної групи, соціального класу.
Найкращим рішенням при перекладі сленгізмів є використання функціональних аналогів варіативних відповідностей за наявності їх в мові перекладу. При їх відсутності можна удатися до компенсації або описового перекладу. Слід пам’ятати, що нейтралізація сленгових одиниць призводить до значних художніх втрат та перекручення змісту оригінального тексту в перекладі.
Марина Желуденко
г. Киев
Основные виды немецких заимствований в русском языке
Заимствование слов из одного языка в другой является закономерным следствием языковых контактов в области науки, культуры, экономики, политики, спорта.
Пополнение лексики в любом языке обычно происходит двумя
путями: создание слов из материала, уже существующего в языке, и заимствование слов из других языков.
Заимствованиями считаются слова иноязычного происхождения, которые проходят через определенные фонетические и морфологические изменения.
Они попадают в язык устным или письменным путем часто через посредство других языков.
Немецкое влияние на русский язык в конце ХIX- начале ХХ вв. было очевидным и доминирующим. Исходя из этого можно утверждать, что изучение различных аспектов проблемы русско-немецкого языкового контактирования является актуальным.
Немецкие заимствования попадали в славянские языки, в частности в русский язык, непосредственно из немецкого, или через посредство других языков – венгерского, польского, чешского, латинского, французского, итальянского. Германцы, контактировавшие со славянскими племенами уже во времена праславянского языка, на протяжении долгого периода оказывали влияние на славянские языки.
Причины возникновения новых слов можно условно разделить на экстралингвистические и внутрилингвистические.
Экстралингвистическими причинами являются:
– исторические контакты народов;
– необходимость номинации новых предметов и понятий;
– новаторство нации в какой-либо отдельной сфере деятельности;
– языковой снобизм, мода;
– экономия языковых средств;
– авторитетность языка-источника (это иногда приводит к заимствованию многими языками из одного и появлению интернационализмов);
К внутрилингвистическим причинам можно отнести:
– отсутствие в родном языке эквивалентного слова для нового предмета или понятия: плеер, импичмент др.
– тенденция к использованию одного заимствованного слова вместо описательного оборота, например: гостиница для автотуристов – мотель, короткая пресс-конференция для журналистов – брифинг, фигурное катание на лыжах – фристайл или снайпер вместо меткий стрелок, турне вместо путешествие по круговому маршруту, спринт вместо бег на короткие дистанции и т.д.
Огромное количество немецких слов в разные периоды пришли в русский язык: бутерброд, шлагбаум, слесарь, парикмахер, бухгалтер, фельдшер, шприц, абзац, шрифт, циферблат, шлягер, китч, штаб, комендант и др.
Среди заимстованных слов есть такие, которые настолько сильно укоренились в языке, что уже не воспринимаются как таковые, например, бутерброд, лобзик, рихтовать, лебезить и др.
Слово «лобзик» произошло от немецкого Laub (узор листвы) и sдgen (пилить, выпиливать); «рихтовать» это от немецкого richten (выпрямлять), шлифовать от schleifen; глагол «лебезить» − от немецкого: ich liebe Sie.
Слово «ярмарка» происходит от немецкого Jahrmarkt. В своем начале ярмаркты были скоромошными, развлекательными мероприятиями в средние века, но потом соединились с большими базарами на главной площади городов, приносящими хорошие доходы, а также игравшими роль сегодняшних газет и журналов – приезжие артисты и купцы приносили новости из разных частей света.
Практически все слова в русском языке, начинающиеся с буквосочетаний «шт» или «шп», являются немецкими заимствованиями: шторы, штопор, шторм, штиль, шпонка, шпиндель. Все эти слова и произносятся, и означают одно и то же в обоих языках.
Различают несколько групп заимствований. Среди них основными являются кальки.
Калька (франц. calque) – слово или выражение, созданное из исконных языковых элементов, но по образцу иноязычных слов и выражений.
Существуют разные виды калек:
1. языковые кальки (или словообразовательные)
Слово всесторонний возникло благодаря немецкому allseitig, точно также как слово представление благодаря слову Vorstellung, предполагать – благодаря voraussetzen, призвание – благодаря Веruf «профессия» от berufen «вызывать, приглашать, призывать». Калек с немецкого языка множество: закономерный (нем. gesetzmaessig), целесообразный (нем. zweckmaessig), рассеянный (нем. zerstreut) и др. Результат кальки и русское слово выглядеть (от немецкого aussehen).
2. семантические кальки. Под семантическими кальками понимают слова, которые приобретают новые значения под влиянием слова из другого языка.
Слово вкус обозначает одно из пяти чувств или же способность к эстетическому восприятию. Это последнее значение возникло в середине XVIII века под влиянием аналогичной многозначности немецкого слова Geschmack.
Иногда нельзя точно определить, слово какого языка оказало влияние на русское. Например, слово утка. В значении «сенсационное, но ложное сообщение прессы» это слово является результатом семантической кальки или французкого слова canard, или немецкого Ente. И французское, и немецкое слово также имеют подобное значение. В пользу немецкого источника говорит одна из версий происхождения такого значения у слова, обозначающего утку. Согласно ей, в немецких газетах XVIII века под сообщениями, содержащими непроверенную информацию ставились буквы N.T. (от латинского non testatur «не проверено». На слух эти две буквы звучали, как слово Ente «утка».
У русского слова приписать есть такие значения «прибавить к написанному ранее, написать в дополнение к чему-либо» Он подумал и приписал еще несколько слов к докладу) и «считать причиной чего-либо» (Эту ошибку он приписал волнению), «считать принадлежащим кому-либо» (Платон в сочинении "Федон" приписывает аналогичные слова Сократу). Второе и третье из этих значений – результат семантической кальки. Они возникли у русского слова приписать в XVIII веке под влиянием немецкого zuschreiben.
3. словообразовательные + семантические кальки. Немецкое слово unumgaenglich послужило источником для русского необходимо в плане структуры и метафоры, положенной в его основу.
Влияние немецкого языка сказывается и в употреблении слов. Некоторые заимствования во время вхождения в русский язык подверглись переосмыслению по ассоциации с другими русскими словами. В результате из немецкого Rasttag (день отдыха) в речи солдат петровского времени возникло слово роздых. Schaumloeffel «ложка для пены» превратилось в шумовку. Аналогичным образом возникли слова противень (Bratpfanne «сковорода для жарки»), филёнка (Fuellung «наполнение», в данном случае тонкая доска заполняющая просвет в каркасе двери или шкафа).
Заимствование слов из других языков – естественный, необходимый и реально существующий процесс, который обусловлен международными связями. Однако обилие в речи неосвоенных, непонятных широкому кругу людей иностранных слов затрудняет общение. Бороться надо не с самими заимствованиями, а со злоупотреблением ими или с неуместным их применением.
Алла Заслуженная
г. Киев
Фоновые знания как основа адекватного восприятия иностранной речи
Основой адекватного восприятия речи есть общая информационная база, дающая возможность адекватно воспринять информацию, которая называются фоновыми знаниями.
Понятие фоновые знания включает в себя:
1) Знание условий, в которых находится оговариваемый объект.
2) Обоюдное знание реалий говорящим и слушающим.
3) Наличие фоновой, уже известной информации.
Выбор того или иного значения слова осуществляется исходя из вероятности этого значения относительно других значений в пределах имеющегося опыта.
4) Невербальный контекст, либо проекция ранее воспринятого вербального контекста на настоящий случай.
Фоновые знания – знания, которые, в частности, отражены в национальном языке, в его словах и сочетаниях. В процессе перевода фоновые знания являются ключевым компонентом понимания воспринимаемой вербальной информации и предваряют знания об объекте и помогают получить о нём новую информацию. Для успешного изучения иностранного языка необходимо учитывать:
1) историко-культурный фон. The Prime-Minister spoke a few words from a window in Number 10. В доме № 10 по улице Даунинг-стрит в Лондоне расположена резиденция премьер-министра.
2) социокультурный фон.
3) этнокультурный фон. for desert you got Brown Betty, which nobody ate… – …на сладкое – «рыжую Бетти», только его никто не ел. «Рыжая Бетти» – пудинг с патокой,
4) семиотический фон. Например, перевод имен собственных.
Фоновые знания служат условием повышения эффективности речевого акта.
Svitlana Zakharchuk
Kyiv
By His “Words” We Know a Man: Formal and Informal Language Use
Most English learned during language courses can be used in a wide range of situations. But there is also language that is to be considered formal or informal, and sometimes very formal and very informal. It is important to be careful with this language because it may not be suitable in certain situations.
Why is this important? Language is about more than simply passing information from one person to another. It also shows how a speaker feels about people s/he is writing or talking to and her /his relationship with them, for example whether they are a friend or someone in authority. Language expresses the vast range of human relationships, and some are more formal than others.
It is important to understand the audience in order to be able to choose which type of language to use. This is often referred to as 'register'. In other words, if the conversation is being made with a friend the speaker will use a completely different tone and made different word choice than in case s/he would be speaking to a stranger.
There are five language registers or styles. Each level has an appropriate use that is determined by differing situations. It would certainly be inappropriate to use language and vocabulary reserve for a boyfriend or girlfriend when speaking in the classroom. Thus the appropriate language register depends upon the audience (who), the topic (what), purpose (why) and location (where).
The use of language registers must be under conscious control in order to enjoy success in every aspect and situation the speaker encounters:
1. Static Register. This style of communications rarely or never changes. It is “frozen” in time and content, e.g., the Pledge of Allegiance, the Lord’s Prayer, the Preamble to the US Constitution, the Alma Mater, a bibliographic reference, and laws.
2. Formal Register. This language is used in formal settings and is one-way in nature. This use of language usually follows a commonly accepted format. It is usually impersonal and formal. A common format for this register is speeches, e.g., sermons, rhetorical statements and questions, speeches, pronouncements made by judges, announcements.
3. Consultative Register. This is a standard form of communications. Users engage in a mutually accepted structure of communications. It is formal and societal expectations accompany the users of this speech. It is professional discourse, e.g., when strangers meet, communications between a superior and a subordinate, doctor and patient, lawyer and client, lawyer and judge, teacher and student, counselor and client,
4. Casual Register. This is informal language used by peers and friends. Slang, vulgarities and colloquialisms are normal. This is “group” language. One must be member to engage in this register, e.g., buddies, teammates, chats and emails, and blogs, and letters to friends.
5. Intimate Register. This communications is private. It is reserved for close family members or intimate people, e.g., husband and wife, boyfriend and girlfriend, siblings, parent and children.
Formal and informal language affects us every day. To some people, the differences are very subtle, and the need to use a more formal style or vocabulary is non-existent. As a society the type of language that is used, whether it be formal or informal, is directly dependant on the culture and customs that are the most prevalent. In the age of television and the Internet, the need to communicate to the audience at its level has degraded the level of formality needed in order to speak. Although the increasing amount of informality used has greatly impacted society's standard language, it has left the professional world virtually unaffected. The art of speaking formally is fading fast. However, it is important to remember that even though society's goal is to communicate to the masses as easily as possible, there is still a need to hold onto some formality within society's language skills.
There are three recognized levels of formality, each of which uses different vocabulary and sentence structure:
-Informal language may make use of slang and colloquialisms, employing the conventions of spoken language. However, it is too casual and loose to be acceptable for formal situations.
-Neutral language uses general language, falling in between informal and formal writing. It is acceptable for almost all situations.
-Formal language uses a Latinate vocabulary and rhetorical devices to create literary-like effects.
In choosing a level of formality, both the material and audience should be considered. A serious, dignified subject for a knowledgeable audience requires formal language. In contrast, informal language is appropriate for private letters, popular journalism, and personal narratives. Academic writing, however, should range from medium to formal language. In the dictionaries they are marked fml and infml.
Here are some examples; in each case, the same idea is expressed using three different levels of formality. Look at the different changes that occur, as we move from a formal style to an informal one:
1. a. The inclement climatic conditions obliged the President to return earlier than scheduled.
b. The president was obliged to return earlier than planned due to poor weather conditions.
c. The president had to go back sooner than he'd planned because the weather was so bad.
2. a. Please await instructions before dispatching items.
b. Please wait for instructions before sending items off.
c. Don't send anything off until you're told to do so.
3. a. Prior to the discovery of America, potatoes were not consumed in Europe.
b. Before America was discovered, potatoes were not eaten in Europe.
c. Before they discovered America, Europeans didn't eat potatoes.
Written and spoken versions of a language use different styles, different registers. To talk in "written English" may be no more appropriate than to write using a "spoken" variety of English. Generally speaking, written English is always more formal than spoken English. Nevertheless, there are informal forms of written English (notably in fiction and in the popular press), and formal styles of spoken English, in particular "discourse", or prepared speech.
Being a tool of mature speaker, capability of efficiently choosing of all the language means must belong to adolescents (normally as a part of university curriculum) and to adults (normally as a job-specific course) who require English to further their education or to perform social or working roles, without which their development would be restricted or adversely affected some way, it might be useful to consider these issue in class to improve their motivation and consciousness about learning grammar.
Ольга Зубрицька
м. Київ
Достарыңызбен бөлісу: |