Міністерство освіти і науки України Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

УДК 614. 351. 77

Рецензенти: кандидат мед. наук Ярошевська Т.В.

доктор мед. наук Бачинський П.П

Електронний посібник до вивчення курсу «Медико-соціальни основи здоров′я»

/ П.М. Полушкін – Д.: ДНУ, 2015. – 211 с.

Уміщені матеріали до вивчення курсу «Медико-соціальни основи здоров′я»
Подані рекомендації щодо формування сучасного професійного світоогляду майбутніх соціальних працівніків за широким спектром сучасних медико-соціальних проблем стратегії і тактики пов′язаних з вирішенням практичних питань сучасної соціальної роботи.

Навчальне видання

Павло Микитович Полушкін

Електронний посібник до вивчення курсу

«Медико-соціальни основи здоров′я»

© Полушкін П.М. 2015

Розділ 1. Медико-соціальна діагностика ..............................................................................13

Розділ 2. Сучасні соціальні захворювання ............................................................. 44

Розділ 3. Медико-соціальне оздоровлення ..................................................................... 76

Розділ 4. Сучасне інтегральне (нетрадиційне) оздоровлення людини .......................... 125

Тестовий контроль ................................................................................................................. 182

ККР ............................................................................................................................................197

Додатки .................................................................................................................................... 174

Список рекомендованої літератури .................................................................................... 218

Передмова
Кожен період життя людини відрізняється від попереднього та має свої виразні анатомо-фізіологічні особливості, сукупність яких накладає відбиток на реактивні властивості й ступінь опору організму. Це пояснює і своєрідність патології та перебігу тих або інших захворювань. Проте не слід думати, що вікові особливості людини самі собою зумовлюють розвиток у неї хвороби. Якщо умови навколишнього середовища, температурний режим, харчування, природні відправлення, перебування на свіжому повітрі тощо відповідають загальним вимогам, то виникають передумови для розвитку людини й опору захворюванням. І навпаки, несприятливі умови навколишнього середовища негативно впливають на здоров'я. Навіть незначні аномалії харчування, природних відправлень, температурних режимів можуть несприятливо вплинути на здоров'я людини.

В природі будь-який процес має причинно-наслідковий механізм і будь-яке захворювання виникає не відразу з появи морфологічних змін в органах, а спочатку з появи первинних прихованих порушень в організмі. Ними є функціональні порушення, які можуть зберігатися коли короткий, а коли і дуже тривалий період перед захворюванням. Ці порушення існують абсолютно непомітно, оскільки організм справляється з ними завдяки своїм компенсаторним можливостям. І лише тоді, коли або компенсаторні можливості вичерпалися, або дія дуже сильна, – тільки тоді стадія компенсації цих порушень переходить в стадію декомпенсації, з'являються органічні зміни і людина починає відчувати перші симптоми захворювання, хоча до цього вона вважає себе абсолютно здоровою.

Арсенал сучасних діагностичних методів використаних при дослідженнях стану здоров’я людини дуже різноманітній. Він містить як класичні так і нетрадиційні методики. Найбільш різноманітні нетрадиційні методики діагностики, на сьогодні їх відома кількість понад 100.

Особливе місця у життя людини мають захворювання обумовлени соціальними чинниками - соціальни хвороби. Найбільш поширени середь соціальних хвороб є туберкульоз, СНІД, венерични та паразитарни захворювання, нервово-психічни та серцево-судинни хвороби. Більшисть з цих хвороб повязана з вживанням не якисної їжи, шкідливими звичкамі (палиння, алкогольвмістящих, токсичних, наркотичних речовин) та іншими чинникамі. Через це особливого значення набуває своєчасне створення умов для здорового способу життя.

У посібнику подано сучасні концепції здорового способу життя в Україні, що є основними принципами формування особистості, тому для підтримки стану її здоров’я на належному рівні передбачено визначення та формування таких загальних завдань: розвиток санітарно-гігієнічних навичок і вмінь; пропаганда санітарно-гігієнічних і медичних знань.

Для формування здорового способу життя та виконання завдань із цих питань застосовують такі принципи, як масовість, цілеспрямованість, науковий і адміністративний підхід тощо. Звісно, що найбільш дієвими засобами для пропоганди здорового способу життя є усне та друковане слово, навчальні посібники, наочні посібники, технічні засоби навчання, практичні навички та вміння.

У державних типових програмах відзначено усунення основних понять «соціальне – персональне» здоров’я із втратою пріоритетів і в соціальному, і в персональному плані. Про стан здоров’я людини замислюються у зв’язку зі статистичними показниками тривалості життя, смертності, захворюваності, а також під час епідемії.

У програмах розвитку України обрано напрям на відродження переважно національної культури, а проблемам здоров’я нації приділено набагато менше уваги. Триває розвиток цивілізації, але чомусь за стандарти взято такі західні зразки, як «культ сексу», «культ кайфу», пропоганда суперегоїзму та насильства, паління та зловживання алкоголю, наркотиків – усе це не сприяє формуванню здорового способу життя. Для всіх держав, у тому числі й України, найрентабельнішим було та залишається розширення виробництва алкоголю, виробів для паління, а у кримінальній сфері – розповсюдження наркотиків та збільшення обсягів їх продажу.

Зміцнення та вдосконалення людського тіла фізичними вправами – фізкультурою (за раціонального використання всіх показників здорової людини) – це ефективний спосіб оздоровлення людини. При цьому слід зазначити, що абсолютно здорових людей у світі, та в Україні зокрема, немає. Крім того, як правило, має місце наявність обов’язкової регіональної захворюваності, що не сприяє зміцненню здоров’я, тому розгляд цієї проблеми можливий тільки в розділі лікувальної фізкультури.

Вагому роль у збереженні здоров’я відіграє раціональне харчування. Традиційно в Україні було комплексне змішане харчування з достатньою кількістю білків, жирів і вуглеводів. Сучасний економічний стан держави призвів до зміни традиційного харчування (збільшення кількості вуглеводів і зменшення кількості білків) з відносним білковим голодуванням людини. Крім того за рахунок комуляції (накопичення) посилився шкідливий вплив на організм людини різних речовин, переважно діоксинів, нітратів та ін.

Ситуація, що на сьогодні склалася у країні, із здоров’ям населення потребує перегляду основних, уже існуючих концепцій здорового способу життя та створення нових науково обґрунтованих програм оздоровлення нації

З метою оздоровлення людини, на наш погляд у сучасний час немає нічого найкращого аніж – нетрадиційне лікування. Сучасне нетрадиційне лікування – це комплекс стародавніх і сучасних прийомів і методів лікування без ліків. Є думка, що нетрадиційне лікування являється альтернативою до традиційної медицини. Нетрадиційне лікування містить наступні розділи: фітотерапія, водолікування, дієтотерапія, дихальна терапія, акупресура, лікувальний масаж та лікувальна фізкультура, загартування, корекція біополя, психотерапія та автотренінг, йога, корекція рН – рівня, теплотерапія, вакуумотерапія, су-джок масаж і інши. Нетрадиційні методи лікування у найближчому майбутньому мають стати відомими і доступними для кожної людини. Нетрадиційні методи лікування потребують такого ж бережного ставлення, як і фольклорні традиції кожного народу нашої планети. Вони мають стати тією втраченою ланкою між минулим і сьогоденням в ім'я майбутнього, в ім'я здоров'я і щастя тих, кому ми залишимо нашу Землю, нашу цивілізацію. Крізь кожний нетрадиційний метод лікування червоною ниткою проходять почуття справжньої любові до ближнього, почуття жалості і милосердя. Науково переосмислюючи пошуки і здобутки минулих поколінь, ми покликані зберегти й використати їх дорогоцінні паростки досвіду на користь людства.

У практично здорової людини положення голови (стоячи, сидячи) строго вертикальне, смуга що з’єднує брови з кінчиками вух паралельна смузі підборіддя.

Голова відхилена уперед, це передбачає наявність патології живота.

Голова відхилена уперед і вправо – визначає патологію печінки, жовчного міхуру, жовчовивідних шляхів.

Голова відхилена тільки вправо – визначає патологію правої легені, бронхів, олегні.

Голова відхилена вправо і назад, це визначає у чоловіків патологію правої нирки, у жінок це визначає патологію яйніків і надяйніків зправа.

Голова відхилена строго назад, це визначає наявність хронічної патології легень (емфізема, пневмосклероз).

Голова відхилена вліво – назад, це визначає у чоловіків патологію лівої нирки, у жінок це визначає патологію яйніків і надяйніків зліва.

Голова відхилена тільки вліво – визначає патологію лівої легені, бронхів, олегні.

Голова відхилена уперед і вліво – визначає патологію серця та крупних судин.

Змінююче положення голови (за різний час) передбачає наявність системної патології, наприклад – ревматизму.
1.2 Діагностика по обличчю

Для попередньої діагностики стану здоров’я людини, достатньо уважно придивитися до його обличчя. Зі стародавнього часу відомо, що обличчя є відображенням стану внутрішніх органів людини, стану загального здоров’я, а стандартом доброго стану здоров’я – колір шкіри рожевий з відтінками від блідого до смугастого, шкіра без висипань, зморшок, тріщин, без пігментних плям, за виключенням веснянок, це варіант норми, який передбачає підвищення гормонального фону, поверхня шкіри матова, шкірні пори не зіяють, судинний малюнок відсутній.

М.І. Пірогов, на основі своїх спостережень за хворими, склав атлас „Обличчя людини”. Він стверджував, що кожне захворювання залишає слід на обличчі людини. Особливе розповсюдження діагностика по обличчю отримала у східній медицині (Сянь Мин). Проведення діагностики по обличчю має бути проведено з урахуванням наступних принципів:

1. Керуватися першим враженням.

2. Докладна, детальна оцінка по окремим частинам обличчя, також в цілому.

3. Аналіз сукупності усіх ознак і їх синтез.

4. Постійне самовдосконалення в діагностиці.

Шкіра обличчя тісно пов’язана з роботою та станом здоров’я внутрішніх органів і систем людини, тому при порушенні органічного стану чи функції на шкірі виникають різні відхилення від стандарту. Найбільш демонстративні ці відхилення при вивчені розділу „Стандарти обличчя при хворобах”.

Обличчя Гіпократа передбачає: колапс, перитоніт, перфорацію виразки шлунку або кишок.

Одутловате обличчя передбачає: хронічну ниркову недостатність, бронхіальну астму, пухлинний процес з лімфостазом.

Червоне обличчя передбачає: ессенціальну гіпертонічну хворобу з компенсаторною тахікардією, схильність до апоплексії, явище гіперволемії.

Обличчя Корвізара передбачає: важкі хвороби серця з проявом декомпенсації, хвороби серцево-судинної системи з декомпенсацією.

Лихоманне обличчя передбачає: пропасницю, усі гострі запалення з лихоманкою.

Мікседемне обличчя передбачає: гіпофункцію щитовидної залози, мікседему, проявлення кретинізму.

Базедове обличчя передбачає: базедову хворобу, проявлення тиреотоксикозу, гіперфункцію щитовидної залози.

Кушінгоїдне обличчя передбачає: синдром Іценко–Кушінга, хвороби статевих залоз, хвороби надниркових залоз, щитовидної залози, дієнцефальної частини мозку.

Левове обличчя передбачає: гематогенний туберкульоз, лепру.

Обличчя воскової ляльки передбачає: хворобу Адісон–Бірмера, хронічні захворювання дванадцятипалої кишки.

Міцні кістки людини вказують на дуже добру систему травлення, тонкі кістки людини передбачають ниркову патологію.

Таким чином для кожного захворювання людини характерний свій неповторний стандарт.
1.4. Загальна діагностика з обличчя людини

1.4.1. Волосся людини

Волосся людини побічно характеризує стан здоров’я людини. Так для практично здорової людини волосся густе, пухнасте, блискуче, не січеться, не випадає. Як проявлення патології розглядають наступні варіанти:

– На фоні іншого кольору волосся відмічаються одиничне товсте і чорне волосся – це передбачає наявність злоякісної чи доброякісної пухлини.

– На фоні іншого кольору волосся відмічаються одиничні сиві, біле волосся – це передбачає порушення білкової функції печінки.

– Тонке, рідке, в'юнке волосся передбачає порушення загального синтезу білка.

– Залишкове оволосіння передбачає загальне порушення у з’єднуючих тканинах людини.

– Залисіни, плешини волосистої частини голови передбачає порушення жирового обміну, прояви атеросклерозу.

– Вогнищева алопеція передбачає прояви гіпотиреозу, мікозу.

– Дифузна алопеція передбачає прояви сифілісу (друга, рецидивна форма), прояви фавусу.

– Масивне, раннє сивіння волосся передбачає прояви порушення загального кровообігу людини.

– Русявий колір волосся передбачає прихильність до хвороб печінки, підшлункової залози, тонкої кишки.

– Білий колір волосся передбачає прихильність до хвороб шлунково-кишкового тракту, анемії.

– Чорний колір волосся передбачає прихильність до хвороб нервової системи, порушення психічного стану.

– Рудий колір волосся передбачає прихильність до хвороб, пов’язаних з кров’яним тиском, також хвороб крові.

– Змішаний колір волосся передбачає прихильність до хвороб пов’язаних з підсумком складаючих кольорів.

1.4.2. Лоба людини

Лоб людини зовнішньо характеризує сукупність внутрішніх органів: центральна частина лоба відображає серце з проекцією передсердій ближче до брів, а шлуночків серця у центрі лоба, на проекцію серця накладаються кишки людини, над бровами – тонкої, по центральній частині лоба – товстої кишки, область початку росту волосся належить сечовому міхуру, проекція жовчного міхура – на скронях, область проміж бровами належить функції печінки. При зміні характеристик шкіри лоба слід диференціювати вказані патології. Крім того, з урахуванням змін на шкірі лоба можливо передбачити загальні патології. Стовщена, з глибокими зморшками шкіра лоба передбачає патологію нирок і сечового міхура. Бліда шкіра лоба передбачає гіпотонію. Виражені підшкірні вени на скронях передбачають схильність до кризів, продольні зморшки на скронях передбачають порушення всмоктування у кишках.

За характеристиками шкіри лоба можливо передбачити психологічні риси людини, наприклад: наявність горизонтальних зморшок передбачає неврастенію, а наявність вертикальних зморшок – ступінь упертості людини.

1.4.3. Очі людини

Очі людини характеризують стан душі людини. Для нормального душевного стану характерно: рівномірність очних щілин, ідеально білий (фарфоровий) колір склер, круглі, рівномірно окрашені радужки, зіниці круглі, розташовані по центру радужок, однакового розміру, роговиці рівномірно блискучі.

Карі – передбачають схильність до захворювань шлунково-кишкового тракту, каменеутворенню, пухлинним процесам.

Блакитні – передбачають схильністю до змін кров’яного тиску, гіпертонії, гіпотонії, вегето-судинної дистонії, частих простудних захворювань, ревматизму.

Зелені – передбачають схильність до патології печінки, жовчного міхура, порушення функції товстих кишок.

Сірі – передбачають схильність до патології органів дихання, туберкульозу.

Чорні – передбачають схильність до патології нервово-психічної системи, захворювань з’єднувальної тканини.

Сині, фіолетові, бужовий – передбачають схильність до хвороб підшлункової залози, цукрового діабету, патології тонкої кишки.

Жовті, медові – передбачають схильність до патології мінерального, сольового, водного обмінів.

Змішаний колір радужок – передбачає схильність до підсумку патології, від підсумку складаючих кольорів.

Різний колір радужок передбачає наслідки черепно-мозкових травм, органічні захворювання центральної нервової системи.

Почервоніння склер передбачає: наявність запалення, попадання інородних тіл в очі, підвищення температури тіла людини, підвищення кров’яного тиску, підвищення внутрішнього черепного тиску, підвищення внутрішнього очного тиску.

Пожовтіння склер передбачає: субіктерічність – зловживання міцними напоями, гострими приправами; світло-жовтий колір – проявлення гемолізу еритроцитів, гемолітичну анемію, отруєння; інтенсивно жовтий колір – інфекційні, паренхіматозні жовтухи; зеленувато-жовтий колір – пухлини, холеолітіаз, механічні пошкодження жовчовивідних шляхів.

Синій, блакитний колір склер передбачає слабкість легенів, недостатність функції лейкоцитів.

Коричнюватий колір склер передбачає наявність хронічного запалення, вогнища інфекції, частіше у сечостатевій системі.

Проявлення птерігіума передбачає наявність пухлинного процесу. Наявність темних, синіх, коричневих плям на склерах передбачає токсоплазмоз. Наявність гіфеми передбачає: травму очей, наслідки гіпертонічного кризу. Погіршення зору та судинний малюнок на склерах передбачає патологію печінки.

Колір у нормі – рожевий, блідість кон’юнктиви передбачає загальний ацидоз, застійний, темний – загальний алкалоз, інший відтінок передбачає порушення обміну речовин.

Зморшки у кутах очей, шкіри повік, подвійні складки верхнього повіку передбачають патологію з’єднувальної тканини. Набряк шкіри нижніх повік, мішки під очима передбачають хронічну патологію нирок, серцеву недостатність. Опущення зовнішніх кутів повік передбачає патологію нирок. Рожево – синюшні повіки передбачають патологію сечового міхура. Сірувато-зелені повіки передбачають порушення пуринового обміну. Птоз передбачає значне навантаження на серце. Набряк верхніх повік з восковим відтінком передбачає значну серцеву недостатність. Поява в області очей жирових бляшок, папілом свідчить про застійні процеси у системі сечовиведення, з утворенням піску, камінців.

Пустий погляд передбачає хвороби органів травлення. Матовий, тьмяний погляд свідчить про серцево – судинну недостатність. Очі з перлинним блиском передбачають хвороби легень.

Ніс зовнішньо характеризує стан селезінки і отже початок і кінець кровотворення. Побічно ніс відображає психологічну характеристику людини. Наприклад, чим міцніше ніс тим більше виражена одна із форм чутливості людини, чим коротше ніс тим крутіше (химерніший) характер. Синій ніс передбачає дихальну, серцеву недостатність. Дзьобовидний ніс передбачає туберкульоз, колагенози. Багрово-синюшний ніс передбачає зловживання міцними напоями. Кирпатий ніс передбачає наслідки: озени, сифілісу, травм, ознаки спадковості. Бугристий, сіруватий ніс передбачає туберкульоз, лепру. Рожевий ніс з прожилками капілярів передбачає атеросклероз. Пористий кінчик носу з камедонами передбачає хвороби печінки, гастриту. Стовщений кінчик носу передбачає атонію, розширення шлунку. Синій кінчик носу передбачає гостру серцеву недостатність зі змінами артеріального тиску. Короткий ніс передбачає можливість проблем з серцем. Блідість носу передбачає гострий гастрит. Вдавлений, білий кінчик носу передбачає виразкову хворобу шлунку. Вертикальна зморшка на кінчику носа передбачає хронічну патологію шлунку. Блідість крилів носу передбачає гостру пневмонію. Роздуті крила носу передбачає обструктивний процес бронхів. Крила носу збільшуються при диханні на вдиху, це передбачає дихальну недостатність. По зміщенню хрящової частини перетинки носу можливо передбачити патологію пазурів носу. Крила носу мають синьо-червоний колір, це передбачає хвороби серця.

Наявність глибокої зморшки проміж губи та носа передбачає дефекти серцевих клапанів. Глибокі та подовжені носо-губні складки з обох сторін свідчать про важкі навантаження на серце та органи кровообігу. Набряк шкіри носо-губного трикутника передбачає порушення секреції шлунку, гіперацідоз.

Особливе значення носо-губний трикутник має при діагностиці дитячих хвороб, наприклад блідість носо-губного трикутника передбачає початок запалення органів дихання, синюшність носо-губного трикутника передбачає серцеву недостатність, дихальну недостатність, гострий панкреатит. Посиріння носо-губного трикутника передбачає сіру гіпоксію, що потребує невідкладної допомоги.

На носо-губних складках проецирується сечоточники з початком біля сльозного мешка, з закінченням в області підборіддя – в проекції сечового міхура.

Губи зовнішньо характеризують стан кутні, крім того по стану губ можливе визначення складу характеру людини. Наприклад: чим крупніші губи, тим добріша людина, а чим тонщі губи, тим скареднеє людина.

Складчастість губ характеризує проявлення геморою, герпес на губах свідчить про наявність простуди, чи стрес. Хронічний, рецидивний герпес передбачає можливість пухлинного процесу, чим частішій рецидиви, тим вища можливість пухлинного процесу. Хейліт (запалення червоної оболонки губ) – передбачає схильність до інфекційно-алергічних процесів. Заїда в кутку рота передбачає стрептококове ураження, а хронічна заїда – латентну форму цукрового діабету. Симптом кільця на губі передбачає пухлинний процес у кутні. Приподнята верхня губа передбачає патологію підшлункової залози або селезінки, вузька верхня губа передбачає схильність до цукрового діабету, хронічного панкреатиту. Бліді губи передбачають виразкову хворобу шлунку, дванадцятипалої кишки.

1.4.9. Щоки

Щоки зовнішньо характеризують легені в перевернутім вигляді, нижні долі – під очима, верхівки легень – на рівні кутів губ. Додатково, на лівій щоці проецирується печінка людини. Проявлення на щоках судинного малюнка, стійкого почервоніння, передбачає наявність хронічного ураження легенів. Наявність білих, темних плям на щоках передбачає вегето-судинну дистонію з гіпотонією. Мішки на вимещах свідчать про наявність полипів у сечовому міхурі. Впалість лівої щоки передбачає хронічні серцеві хвороби. Глибока, вертикальна зморшка від скули до підборіддя свідчить про наявність ішемічної хвороби серця, опущення шлунку.

Підборіддя зовнішньо характеризує видільну, відтворюючу, гормональну функції людини, окрім того, по стану підборіддя можливо визначення окремих рис характеру людини. Наприклад – міцне, контрастне підборіддя передбачає могутню волю людини, а мале, неконтрастне підборіддя передбачає відсутність вольових рис. Крім того, велике, виражене підборіддя свідчить про значну вивідну функцію людини, різко окреслене підборіддя передбачає високу концентрацію всього, що виділяє людина, зглаженість – низку концентрацію. У жінок появлення в області підборіддя почервоніння, акне указує на патологію у яйниках, придатках. У чоловіків подобні ознаки вказують на простатит, патологію яїчок, придатків застійні ураження тазу. Оніміння шкіри в області підборіддя передбачає можливість ішемічної хвороби серця.

На шиї у людини можливе проявлення різної патології, наприклад збільшення шийних лімфатичних вузлів свідчить про запалення, хвороби білої крові, загальні інфекції. Збільшення щитовидної залози вказує на патологію залози, також про це свідчить папіломи на шкірі. Зміни в області грудиноключичнососкового м’яза зліва указують на патологію вегетативної нервової системи людини. Випячіваніє в області яремної ямки передбачає пухлину у шлунку, зглаженість яремної ямки – хронічну патологію системи травлення. Блакитні смужки на шиї свідчать про патологію у печінці, легенях. Розширення вен на шиї передбачає недостатність правого серця, пульсація судин на шиї указує на ураження аорти, розширення серця. Зеленуватий відтінок шкіри на шиї передбачає злоякісні пухлини. Коротка шия передбачає проблеми з серцем, можливі ранні прояви атеросклерозу судин головного мозку. Товста, довга шия свідчить про добрий стан шлунку, кишок.

Вуха людини зовнішньо характеризують стан нирок. Крім того: коса зморшка на мочках свідчить про ішемічну хворобу серця, атеросклероз з ризиком інсульту, інфаркту. Маленьке вухо з тонкою мочкою передбачає загальну слабкість. Вузлики на мочці вуха свідчить про перевантаження лівого шлуночка серця. Зміни кольору шкіри біля вуха указують на захворювання кишок. Бліді вушні мушлі з соскоподібним відтінком передбачають порушення кровообігу, порушення кровотворення. Червоний колір вушних мушлей свідчить про запальні хвороби нирок. Землистий колір вушних мушлей указує на патологію кісток. Із,еденість зовнішнього краю завитка передбачає хронічну хворобу легень. По формі та структурі вушних мушлей можливе визначення ступеня порушення генетики людини.

Для людини з ознаками довголіття характерно: нормальний колір шкіри обличчя, відсутність зморшок, рівномірні очні щілини, вузькі, рівномірні зіниці, білі склери, блискучі роговиці, ширина рота відповідає ширині ніздрів, міцні вушні мушлі з товстими, великими мочками, добре, густе оволосіння, наявність на зап’ястях більш 3 „четок”, відсутність зайвої ваги тіла, низька температура тіла (35-36 градусів за шкалою Цельсія).