Міністерство освіти І науки україни маріупольський державний університет рада з науково-дослідної роботи студентів, аспирантів, молодих вчених дебют збірник тез доповідей студентів

1. Зарубежная литература XX века: Учеб для вузов / Л. Г. Андреев, А. В. Карельский, Н. С. Павлова и др.; Под ред. Л. Г. Андреева. 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высш. шк.; Изд. Центр «Академия», 2000. – 559 с.

2. История зарубежной литературы XX века, 1917-1945: Учеб. для студентов пед. ин-тов по спец. «Рус. яз. и лит.» / В. Н. Богословский, З. Т. Гражданская, А. Ф. Головенченко и др.; Под ред. В. Н. Богословского, З. Т. Гражданской. – 4-е изд., испр. и доп.- М.: Просвещение, 1990.-431 с.

3. Франц Кафка [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.inolit.ru/17-158-01.html

4. Проблематика романа Франца Кафки «Замок» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.proza.ru/2003/03/24-117

5. «Замок», анализ романа Франца Кафки [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://goldlit.ru/franz-kafka/199-zamok-analiz

6. Своеобразие художественного пространства и времени в романах Франца Кафки [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.dissercat.com/content/svoeobrazie-khudozhestvennogo-prostranstva-i-vremeni-v-romanakh-frantsa-kafki

7. Три саги о незавершенных романах Франца Кафки. Сага третья. На подступах к «Замку» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.kafka.ru/kritika/read/tri-sagi-3/14

8. Жанровые каноны в романе Франца Кафки «Замок» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://schooltask.ru/zhanrovye-kanony-v-romane-f-kafki-zamok/

9. Картина мира в произведении «Замок» Кафки [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://delayreferat.ru/news.php?readmore=173

Айріс Мердок - це одна з найбільш знаменитих та шанованих письменників XX століття. Романи Айріс Мердок займають особливе місце в літературному процесі другої половини XX століття як твори, створені в рамках англійського реалізму та такі які увібрали в себе кращі філософські та художні традиції. Слід зауважити, що у Айріс Мердок було особливе завдання щодо її романів зробити так, щоб жанр роману не прийшов в занепад тому, що у двадцятому столітті з'явилися підозри, що жанр роману втрачає романну форму. І саме з цього завдання вона дала про себе знати всій світової літературі, створивши 26 романів, які мали релігійну, філософську, політичну та психологічну тематики.

Для проведення дослідження образу революційної Ірландії нами був вибраний роман «Червоне та зелене» тому, що він торкається питання про визволення Ірландії від гніту Великобританії та описує «пасхальне» повстання. Ця тема видається актуальною тому, що є малодослідженою у сучасному літературознавстві. Цей роман був написаний у 1916 році. Його назва символічна тому, що вона відображає кольори Ірландського прапору. Слід зазначити, що у цьому романі Айріс Мердок вперше висвітлює історичну тему, яка є основою головного конфлікту та драматизму. Назва роману є символічною, на нашу думку, не тільки тому, що відображає кольори Ірландського прапору, але й тому що червоне - це є символ крові, яка пролита в боротьбі за свободу Ірландії в усі часи передуючи час «пасхального» повстання, а зелене - це символ краси та спокою Смарагдового острову. У своїй єдності Ірландці виступають у романі як символи вічної англо - ірландської боротьби, символи війни і світу . Не звертаючи уваги на те, що роман має деякі елементи мелодрами, комедії, інтриги,основні події роману можна віднести до жанру історичного роману [1, 113].

Вивчивши роман можна стверджувати, що оповідання роману в більшості сконцентроване на зображенні «пасхального» повстання у Дубліні у 1916 році, характеристиці героїв та їх взаємовідносин, а також на зображенні їх долі. Письменниця виступає в цьому романі прихильницею національно-визвольного руху в Ірландії. Не зважаючи на усі характеристики, які можуть віднести роман до жанру історичного роману, є підстави стверджувати, що деякі герої є тільки згаданими ( наприклад Патрік Пірс ), та не є включеними в образну систему. Деякі дослідники роману вважають, що всі герої роману вигадані, що реальні події повстання залишилися за межами авторської уваги, проте вважається, що А. Мердок передала почуття історії, показала значення «пасхального повстання» [2, 65].

Очевидно, що у романі присутні «наскрізні» персонажі та сюжетні мотиви. Тут і «дивний» молодий чоловік Кетал, і «демонічна» жінка Мілі Киннард, і різні «комплекси» (вони особливо помітні у вітчима Пата). В сюжетну тканину введений улюблений письменницею мотив инцеста (у переплетенні незвичних шлюбних зв'язків сімейства Дюмей-Киннард). Але усі ці «наскрізні» образи та мотиви відступають на задній план перед головною темою роману – визволення Ірландії.

Ознайомившись з біографією письменниці було з’ясовано, що вона є абсолютною патріоткою своєї держави, що знаходить підтвердження на сторінках роману. Айріс Мердок наділила кожного із своїх героїв особливим почуттям, і це почуття – є кохання до своєї країни та народу. Своє кохання, вона відобразила у романі через поведінки героїв, через описання пейзажу: «снаружи мелкий дождь, чуть клубясь от морского ветерка, ласкал и шутливо похлопывал листья и землю» [3, 58]. Письменниця хотіла показати дух Ірландського народу: їхню любов,їх почуття до рідного краю. Образи ірландських патріотів у «Червоному та зеленому» говорять про те, що Мердок виявилася здатною передати не тільки романтику дивацтв і ексцентричних пригод («Під мережею»), романтику легенди, вривається в сучасне життя («Дзвін»), романтику готичних таємниць і жахів («Єдиноріг»), але і романтику сучасної національно-визвольної боротьби. Із усіх виділяється героїчний образ Пата Дюмея. Не звертаючи на риси ущербності в характері Пата, письменниця зуміла передати в його зовнішності мужність, здатність до боротьби, стійкість перед обличчям смерті. За допомогою усіх подій,які трапляються із цими героями на їх шляху,вони розуміють,що вони ладні піти на все заради визволення своєї держави від британського панування [4, 130].

Отже, все вищезазначене дає підстави стверджувати, що головні герої, тобто Ірландці, не порозумілися між собою заради держави та увійшли у конфлікт. Дуже правдиво це зображується у протиріччях та у поведінці учасників війни. І саме цей конфлікт мав велику силу щодо краху збройного виступу проти чужоземного панування. Але вважаємо, що боротьба за свободу Ірландії навіть поєднала героїв, зробила їх сильнішими та жорсткішими.

Ірландія, та її визволення – це є єдине, що бентежило усіх учасників війни, а також і Айріс Мердок безумовно тому, що вона є громадянкою Ірландії. Ірландія для неї це навіть дещо більше, а ніж просто держава, це як вона сама. Можливо письменниця навіть наділила деяких героїв своїми властивостями, та як би вона зробила на їхньому місці. Мердок прагне зробити усе, аби її Ірландія стала самостійною, незалежною. Вона звертає на це увагу не тільки у цьому романі, але й в інших. Ірландія є найголовнішою сторінкою у житті Мердок.

Айріс Мердок наділила свій роман описами рідного краю, образ якого створений незрівняними пейзажами. Це неможливо не помітити. Вони живо й майстерно вплетені автором в життя кожного героя.

Отже, вивчення теми образу революційної Ірландії у романі дає підстави зробити висновок, що цей образ подається письменницею через героїв та їх вчинки. На протязі всього роману прості ірландці змальовані такими, що не бояться пострілів та британських гармат і готові вступити до бою у будь-який час. Червоною ниттю через усі описані події проходе патріотизм простих ірландців, які відстоюють свободу своєї країни. Боротьба проти ідеї володіння британцями Ірландією – одна з головних завдань, які стоять перед ірландським народом: «Была суббота, два часа дня. Барни завернул свою винтовку «Ли - Энфилд» в длинный рулон оберточной бумаги и теперь обматывал её бечевкой. Он наконец принял решение.» [3, 230]

1. Скороденко В. Айрис Мердок ее роман «Алое и зеленое»/ В.Скороденко. – М. : Наука, 1968. – 113с.

2. Урнов М. Айрис Мердок: Литература и мистификация № 2 / М.Урнов. – М. : 1984. – 65с.

3. Мердок А. «Червоне та зелене» / А. Мердок. – 1991. – c.58.

4. Пирузян А. Структура романов А. Мердок и комедии Шекспира./ А. Пирузян. - М., 1997. – 130 с.
УДК821.111.09(043) Песоцька Катерина

“ПРИГОДИ ОЛІВЕРА ТВІСТА” Ч. ДІККЕНСА ЯК РОМАН ВИХОВАННЯ: ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

Мета роботи полягає у дослідженні функціональних особливостей роману виховання «Пригоди Олівера Твіста» Ч. Діккенса, адже це одна з вершин ранньої творчості Ч. Діккенса.

Генезис роману виховання досить складний. Тема виховання людини, становлення особистості, вибору життєвого шляху наявна в літературі з давніх часів, але термін «роман виховання» вперше був вжитий у 20-х роках ХІХ століття К. Моргенштерном [1].

Широкого поширення цей жанр набув в епоху Просвітництва, з усіма характерними йому рисами: заперечення «готової» людини, природженого і безперечного благородства, готового догматично прийнятого світогляду. Згодом, письменники-реалісти, натхнені епохою Просвітництва, стали глибоко аналізувати формування й виховання людини, її розвиток в динамічному світі, що дало поштовх до великої популярності роману виховання, зокрема в англійській літературі.

У вітчизняному літературознавстві дослідженням роману виховання займалися такі вченні як М. Бахтін, В. Пашигорєв, А. Діалектова, Д. Затонський та інші. Найвизначнішими працями є книга М. Бахтіна «Питання літератури й естетики» та монографія «Естетика словесної творчості». У вище зазначених роботах вчений розглядає різні жанрові модифікації роману виховання, а саме: роман мандрів, роман випробування, роман біографічний, власне роман виховання. Основою побудови роману виховання, за В. Пашигорєвим, є моноцентричність головного героя, другорядні герої виступають певними каталізаторами виховного процесу [2].

«Пригоди Олівера Твіста» закладають фундамент для наступних соціальних романів Ч. Діккенса. В цьому творі зображується усе суспільство у зрізі, від аристократичних лондонських особняків до вбогого притулку. Мішенню критики автора стають робітничі будинки та дитяча праця, байдужість уряду до залучення дітей до злочинних занять. Романи Ч. Діккенса є панорамою англійського життя епохи вікторіанства, унікальною за широтою спостережень і різноманітністю зображених людських характерів [3]. Пишучи роман «Пригоди Олівера Твіста», Ч. Діккенс мав на меті «змалювати гурт таких злочинців в усій неприкрашеній реальності, показати потворність їхнього морального обличчя, ницість і нікчемність їхнього способу життя, зобразити їх такими, які вони є насправді, – пацюки, що ховаються в найбрудніших закутках життя і хоч куди вони звернуть свій погляд, скрізь перед ними бовваніє велика чорна шибениця...» [4]. «Пригоди Олівера Твіста» створили вичерпно повний портрет суспільства, оголивши його вади і недоліки.

«Пригодам Олівера Твіста» Ч. Діккенса притаманні традиційні та індивідуально-авторські риси. До традиційних рис відносимо: сюжет роману будується на основних на неминучих моментах життєвого шляху Олівера Твіста, відсутній ефект наявності дорослого, «готового» героя, головний герой позбавлений підтримки з боку близьких, центральний персонаж роману прагне до активної діяльності, спрямованої на встановлення справедливості; до індивідуально-авторських рис відносимо: звернення до проблем сучасності, увага до моральної проблематики, дидактизм, уміння засобами гротеску, сарказму та іронії змалювати іноді прості, а здебільшого дуже складні соціальні конфлікти, ідеалізація образу головного героя, поєднання у собі рис різних жанрових різновидів роману, а саме, соціального, авантюрно-пригодницького та кримінально-детективного.

Було виявлено, що провідними художніми засобами створення художньої моделі англійського суспільства у «Пригодах Олівера Твіста» Ч. Діккенс обирає іронію та сатиру, які він спрямовує на людину в цілому. Іронія і сатиру – два неподільні явища у Ч. Діккенса, між ними немає чіткої межі, яка б розподіляла їх, найчастіше комізм та гумор переростають у викривально-саркастичну іронію з виразними елементами сатири. Ці засоби виконують подвійну функцію в тексті. По-перше, автор засобами різкої сатири та гіркої іронії оголює усі недоліки капіталістичної Англії, висміює її вади та пороки, а по-друге іронічні інтонації виступають у якості певної оптимізації трагічного тону зображуваного, допомагають подивитися з гумором на життєві труднощі.

2. Жирмунский В.М., Сигал Н.А. У истоков европейского романтизма. Фантастические повести / В. М. Жирмунский. – М. : Худож. лит., 1967. – 400с.

Дана робота присвячена дослідженню використання техніки монтажу і творчості американсько-канадського письменника Дугласа Коупленда та російського прозаїка Віктора Пелевіна.

У даній роботі ми ставимо такі завдання – дослідити особливості техніки монтажу як письмової техніки; проаналізувати використання техніки монтажу, яка проявилась у романах Д.Коупленда «Покоління Х» та В.Пелевіна «Покоління П».

Спочатку термін монтажа (фр. montage – збірка) виник і зміцнився в кіномистецтві на зорі його існування. За словами Л.В. Кулешова, відомого кінорежисера, у фільмі значимі не зображення самі по собі, а їх «комбінація», «змінюваність одного шматка іншим» [1]. Пізніше, у статті «Монтаж-1938» С.М. Ейзенштейн писав: «Два яких-небудь шматка, поставлені поруч, неминуче поєднуються в нове уявлення, що виникає з цього зіставлення як нова якість» [2]. Монтаж тут розуміється як сукупність прийомів кінематографічної композиції, яка при цьому мислиться як більш значуща, ніж предмети, що потрапили в кінокадр.

Говорячи про «Покоління Х» Д. Коупленда, можна підкреслити, що цей роман – яскравий зразок твору постмодерністської епохи, в якому злились у єдине естетичні принципи художнього тексту і його гіпертекстове оформлення. Знаковість цього твору визначається, перш за все, його зверненням до однієї з найбільш актуальних проблем постіндустріального суспільства – проблеми протиборства поколінь.

Проаналізувавши роман «Покоління Х», ми можемо зробити висновок, що техніка монтажу є дуже наявною у творі Д. Коупленда. Тож, можна виділити наступні приклади монтажу у романі:

• 
  головні герої роману (Енді Палмер, Клер Бакстер, Дегмар Белінгхаузен), втомилися від сучасного урбанізованого постіндустріального суспільства з його скаженим темпом життя і споживацькою ментальністю, відмовляються від кар’єри й основних благ культури споживання і їдуть на периферію цивілізації, у пустелю. Тобто, схожа світоглядна орієнтація об’єднує, з’єднує їх у «покоління Х», яке зневірене у сьогоденні, нічого не очікує від майбутнього і ностальгічно ідеалізує минуле; ідея з’єднання – є ключовою у техніці монтажу;
  
• 
  враховуючи те, що для техніки монтажу є характерним використання вставних історій, ця техніка є наявною у творі, коли герої по черзі розповідають історії з свого життя;
  
• 
  хронологічні перестанови, які також є особливістю даної техніки, теж є у романі: спочатку може іти розповідь про теперішнє, потім герої повертаються у минуле, розповідаючи історії, а потім потрапляють у майбутнє, розмірковуючи, що з ними станеться далі;
  
• 
  також техніка монтажу є наявною через використання автором у творі епілогу, слоганів, документальної інформації, авторських коментаріїв та пояснень неологізмів.
  

Деталі, які вказують на наявність техніки монтажу у творі В. Пелевіна наступні:

• 
  єдина проблема, яка об’єднує усіх представників нового покоління;
  
• 
  цитування сценаріїв різноманітних реклам;
  
• 
  використання слоганів;
  
• 
  «стрибки» у часі: звертання до теперішнього, минулого та майбутнього часів, але предметом розмірковувань є одна й таж сама проблема;
  

1. 
   Кулешов Л.В. Искусство кино (мой опыт) / Л.В. Кулешов. – Л., 1929. – С. 16–18.
   
2. 
   Эйзенштейн С.М. Избранные статьи / С.М. Эйзенштейн . – М., 1956. – С. 253.
   
3. 
   Иванов В.В. Монтаж: Литература, искусство, театр, кино / А.Г. Раппопорт, В. В. Иванов. – М., 1988.
   

УДК 821.131.3-311.1.09(81)(043 Хаджинова Ирина Владимировна

Пауло Коэльо – «посвященный», который помогает научиться видеть, читать и использовать себе во благо те знаки, которые посылает нам судьба. В своих произведениях автор интерпретирует библейские сюжеты, а также использует ряд символов, являющихся основополагающими в осмыслении бытия человека и его взаимосвязи с космосом. Было бы удивительным, если бы среди писателей современной западной цивилизации в конце ХХ в. не появился такой автор, как Пауло Коэльо. Его личная биография есть характерный итоговый продукт прошлого столетия, его творчество является знаковым для понимания определенной духовной ситуации, переживаемой становящимся постиндустриальным обществом. Популярный испанский журналист Хуан Ариас писал: «Пауло Коэльо – больше, чем просто писатель. Он  – социальное и культурное явление, достойное изучения» [1, с. 30]. Как считают многие исследователи творчества бразильского автора, его успех основан на использовании знаков, которые характеризуют эпоху, раскрывают ее основные особенности и проблемы.