Підручник
випадках незаконних звільнень і переведень слід переходити до
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Матеріальна відповідальність робітників і службовців
| випадках незаконних звільнень і переведень слід переходити до
юридичної конструкції відплати за порушення права. Йдеться про застосування до цих випадків кумулятивних санкцій, які поєднують відшкодування і покарання. Слід зауважити, що нині відшкодування моральної шкоди частково компенсує відсутність у трудовому законодавстві кумулятивної санкції у разі незаконного звільнення або переведення працівника. Проте це не вирішує проблем в цілому. Як показує багаторічна практика застосування норми ч. 2 ст. 235 КЗпП України, санкція, в якій виплати обмежуються середнім заробітком за час вимушеного прогулу, є малоефективною. Кількість незаконних звільнень із роками не зменшується. Відсутність у санкції «виплата працівникові середнього заробітку» елемента покарання спонукає роботодавців до нехтування ними, а у працівників породжує зневіру до сили закону. Якщо у трудовому законодавстві й надалі не передбачати для роботодавця додаткових обтяжень за протиправне позбавлення працівника роботи, можна вести мову про нехтування нормою ч. 6 ст. 43 Конституції України щодо гарантування громадянам захисту від незаконного звільнення. 21.2. Матеріальна відповідальність працівників: завдання і функції Загальна характеристика сутності норм про матеріальну відповідальність працівника відображена в роботах низки учених (Є.С. Бєлінський, П.Р. Стависький, Н.М. Хуторян та ін.). Матеріальна відповідальність робітників і службовців за трудовим правом – це обов’язок працівника відшкодувати шкоду, заподіяну ним підприємству (установі, організації) у межах і в порядку, встановленому трудовим законодавством. Основні ознаки матеріальної відповідальності працівника: 1) стосовно працівника, який заподіяв своїми винними діями шкоду підприємству, матеріальну відповідальність можна охарактеризувати як особливий стан, що полягає у виконанні обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду; 2) це добровільне чи примусове виконання у встановленому законом розмірі і порядку обов’язку працівників з відшкодування шкоди, Модуль 4. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ДІЄВОСТІ НОРМ ТРУДОВОГО ПРАВА 485 заподіяної трудовим майновим правопорушенням підприємству, з яким вони перебували у трудових відносинах на момент заподіяння шкоди; 3) це обов’язок працівника відшкодувати заподіяну ним майнову шкоду підприємству за наявності умов, передбачених у законі (Є.С. Бєлінський). Соціальний характер норм матеріальної відповідальності працівників визначається її завданнями: а) забезпечити захист майнових інтересів підприємства, установи, організації і тим самим охорону власності; б) сприяти зміцненню дисципліни праці, вихованню працівників у дусі бережливого, свідомого ставлення до власності; в) забезпечити охорону заробітної плати працівників від необґрунтованих і надмірних відрахувань (Є.А. Кльонов, В.Г. Малов). Окреслені вченими завдання знайшли своє чітке відображення і в трудовому законодавстві України. Стаття 139 КЗпП України зобов’язує працівника дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Відповідно до ст. 131 КЗпП України працівники зобов’язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді. Статті 132 і 133 КЗпП України встановлюють жорстке обмеження матеріальної відповідальності працівника, передбачаючи юридичну конструкцію санкції у вигляді «матеріальної відповідальності в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку працівника». Крім того, ст. 134 КЗпП передбачає вичерпний перелік випадків повної матеріальної відповідальності працівника. А ст. 137 КЗпП вказує на низку обставин, які враховуються при визначенні розміру відшкодування заподіяної працівником шкоди. Аналіз положень різних проектів ТК України дає підстави стверджувати, що завдання матеріальної відповідальності працівника дещо змінюються. Посилюється каральний характер матеріальних санкцій щодо працівника. Таким чином, слід визнати, що матеріальна відповідальність працівника – самостійний вид відповідальності у трудовому праві, оскільки вона відрізняється від інших різновидів характером правопорушення і змістом санкцій. Специфічним є також порядок і умови застосування даних санкцій. Вирішення проблеми встановлення ефективних і соціально виправданих норм трудового права про матеріальну відповідальність працівників можливе тільки за умови об’єктивного з’ясування завдань і функцій цього виду юридичної відповідальності. Соціальна спрямованість завдань матеріальної відповідальності працівників ґрунтується на вимогах ст. 48 Конституції України щодо забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 486 включає достатнє харчування, одяг, житло. Тобто, матеріальна жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|