Т
о
'X Я
Стилістичні ознаки характеризують манеру викладання автором своїх думок, побудови речень у тексті в цілому, використання різних мовних стилів - наукового, публіцистичного, офіційно-документального, канцелярського, виробничо-техніч- пого, художнього, епістолярного, побутового.
Граматичні, лексичні та стилістичні ознаки письмової мови складають загальні ознаки письма. Окремими ознаками можуть бути стійки граматичні, стилістичні особливості письмової мови, які постійно повторюються у великому обсязі матеріалу і слугують основою для встановлення автора.
До топографічних ознак письма відносяться форма і розмір полів, відступів, розташування рядків, наявність нових, переноси слів, розташування вставок у пропущених словах, нумерація сторінок тощо.
Топографічні ознаки відносяться до загальних ознак письма. Вони відображені в рукописних і друкарських текстах. Цим вони відрізняються від ознак усної та письмової мови, які можуть і не мати графічної форми.
Ознаки почерку поділяють на загальні й окремі. Загальні ознаки характеризують у цілому. До них відносять:
-
виробленість почерку - здатність до швидкого, біглого письма. За цією ознакою почерк поділяється на високий, середній та низький;
-
загальний тип почерку характеризується його побудовою - учнівський, вигадливий, ускладнений, стилізований;
-
загальний напрям рухів. Більшість українських почерків мають лівоокружний рух (за годинниковою стрілкою), правоокружні рухи зустрічаються рідко, головним чином у підрядкових петлях;
-
розмір висота рядкових елементів літер. Крупний почерк висота літер складає 5 мм і більше, середній - від 2 до 5 мм, дрібний - менше 2 мм;
-
нахил почерку - буває прямий, правий, лівий;
-
розгін - відношення двоштрихової букви до її ширини. За розгоном почерк поділяють на розмашистий, середній, стислий;
-
ступінь зв'язності - це кількість букв, що виконуються без відриву знаряддя письма від паперу. За зв'язністю почерк поділяють на високий - зв'язність більше 5 букв, середній до 5 букв, низький (відривний) - 2 букви.
До окремих ознак почерку відносять індивідуальні особливості виконання окремих письмових знаків з точки зору відхилення їх від типових прописів та загальних характеристик почерку:
-
спрямування руху в ході виконання літер;
-
зв'язність знаків, штрихів;
-
співвідношення елементів у письмових знаках за висотою і розташуванням;
-
розташування точок початку та закінчення штрихів у письмових знаках і літерах;
-
форма траєкторії рухів під час виконання письмових знаків (дуго-, круго-, петлеподібна);
-
протяжність рухів;
-
спосіб початку та закінчення руху;
-
кількість рухів;
-
послідовність рухів;
-
складність рухів.
Окремі ознаки почерку мають важливе ідентифікаційне значення, оскільки відрізняються своєрідністю та стійкістю.
§3. Підготовка матеріалів для судово-почеркознавчої експертизи
Під час підготовки матеріалів для судово-почеркознавчої експертизи основним завданням слідчого є надання в розпорядження експерта доброякісних порівняльних зразків. У даній експертизі розрізняють також два види зразків - вільні та експериментальні.
Вільними називаються рукописи, виконані до порушення кримінальної справи. Судова і експертна практика надають їм великого значення, оскількі матеріали, представлені для порівняння, написані в обстановці, що виключає умисну зміну почерку.
Вільні зразки почерку слічий відбирає шляхом виїмки, обшуку, огляду.
В якості вільних зразків необхідно надсилати декілька документів, оскільки за одним документом (незалежно від його розмірів) важко робити висновок щодо фактів зміни почерку в рукописах даної особи.
Вільні зразки почерку повинні відповідати таким вимогам: відповідність документу, що досліджується; достовірність (безсумнівність) походження; відповідність за часом виконання документа; формою і змістом; достатність зразків за кількістю.
Внаслідок інтенсивних вправ у писанні, в залежності від умов роботи та інших причин, почерк людини може стати більш виробленим і, навпаки, деградувати внаслідок тяжкої хвороби чи старості тощо. Тому вільні зразки за часом повинні відповідати документам, що досліджуються.
Інколи можуть використовуватись умовно-вільні зразки почерку, тобто такі, що виконані після порушення кримінальної справи, але без зв'язку з експертизою (скарги, заяви тощо).
Експериментальними називаються рукописи, виконані за пропозицією слідчого, судді чи прокурора спеціально для порівняльного дослідження. Експертні зразки одержують: під диктування та шляхом самостійного написання за пропозицією слідчого чи судді й обов'язково у їх присутності. Найкраще диктувати текст документа, що досліджується. Якщо з урахуванням змісту документа це неможливо, то рекомендується завчасно підготувати текст, в який могли б бути включені в інших співвідношеннях слова, що знаходяться в досліджуваному документі.
Під час підготовки порівняльного матеріалу необхідно дотримуватися загального правила: чим коротший рукопис, що досліджується, тим більше вимагається зразків. Якщо текст документу, що досліджується, виконаний лівою рукою, з наслідуванням друкованого шрифту чи зміненим почерком, то експерту надсилають вільні й експериментальні зразки звичайного швидкопису, а також експериментальні зразки, одержані відповідно до особливостей виконання документа, що досліджується (відбирають зразки, виконані лівою рукою, з наслідуванням друкованого шрифту тощо). Під час відбирання зразків недопустимо пропонувати особі писати певним чином - крупно, дрібно, широко чи відтворювати будову букв та їх частин відповідно до оригіналу.
В ході вирішення питання, чи виконано підпис певною особою, необхідні такі зразки:
-
вільні й експериментальні зразки підписів особи, від імені якої виконано підпис;
-
вільні зразки підозрюваного у вигляді текстів;
-
вільні зразкі підписів підозрюваного;
-
експериментальні зразки підозрюваного, виконані у вигляді накреслень прізвища особи, від імені якої значиться підпис.
Експериментальні зразки підписів одержують на декількох аркушах паперу з незначним інтервалом у часі.
Вільні й експериментальні зразки завіряються слідчим чи суддею.
У разі необхідності дослідити рукописний текст експерту надсилають:
-
вільні зразки письма підозрюваного (обвинуваченого) на 8-10 аркушах;
-
екпериментальні зразки - на 5-10 аркушах.
У разі призначення експертизи підписів рекомендується експерту надавати:
-
вільні та експериментальні зразки почерку па 8-10 аркушах;
-
по 10-15 вільних і 20-30 експериментальних зразків підписів особи.
Експериментальні зразки відбираються на окремих аркушах паперу (по 5-6 підписів на кожному аркуші) або па таких самих бланках, що й досліджувальний документ.
Почеркознавча експертиза призначається за мотивованою постановою слідчого або судді.
§4. Методика судово-почеркознавчої експертизи
Почеркознавча експертиза призначається як за кримінальними, так і за цивільними справами. Тому вона є найбільш поширеною і вирішує такі завдання: ідентифікаційні, які пов'язані з встановленням конкретного виконавця тексту, підпису, цифрового запису; класифікаційні - пов'язані з встановленням за почерком деяких властивостей чи ознак особи, характерних для певних груп населення; діагностичні - пов'язані з розпізнаванням часу та умов виконання конкретного рукопису, а також із визначенням емоційного стану виконавця.
Питання, які вирішуються експертизою, можуть бути двох видів: ідентифікація виконавця тексту чи підпису; встановлення обставин, за яких вони були виконані.
Для вирішення ідентифікаційних завдань експерту можуть поставлені такі запитання:
-
ким написаний текст документа, що досліджується;
-
ким виконані цифрові записи;
-
хто виконав підпис від певної особи;
-
однією особою чи різними особами виконані тексти (підписи) в кількох документах чи окремі частини в одному документі.
Під час вирішення неідентифікаційних питань експерту- почеркознавцю може бути запропоновано встановити:
-
чи виконаний рукопис у процесі вільного письма або з застосуванням технічних засобів (копіювального паперу, шляхом перетискування з наступним обведенням тощо);
-
чи не виконаний рукопис умисно зміненим почерком;
-
чи не виконаний текст з наслідуванням почерку певної особи;
-
чи не виконаний рукопис у незвичайних обставинах (в незвичайній позі, при низькій температурі тощо);
-
чи не виконаний рукопис під час незвичайного стану особи, яка його писала (в стані фізичної втоми, сп'яніння, збудження);
Достарыңызбен бөлісу: |