Сучасна українська мова

2. Назвіть розряди займенників за значенням.

3. Які займенники мають категорію роду, особи?

4. У які частини мови можуть переходити займенники?

5. Які займенники омонімічні з іншими частинами мови?

6. Назвіть особливості відмінювання займенників.

7. Що розуміють під поняттям прономеналізація?
Вправа 130. Випишіть займенники, визначіть їх розряд за значенням.

1. Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціяльна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками…

В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу…

Ми, українці, нація дуже стара, і свою духовну культуру наші пращури почали творити далеко до християнського періоду на Україні. Разом із християнством Візантія принесла нам свою культуру, але саме свою культуру, а не культуру взагалі. У нас на Україні вже була національна культура, і Володимир Великий тільки додав християнську культуру до своєї рідної, батьківської культури.

(О. Воропай)

2. Українська культура була у повній залежності від Візантії. Це давало нам великі користі: з першого джерела могли ми черпати все те, що залишилося по давнім грецькім та римськім світі. Це було величезне багатство знання, досвіду, понять, традицій – щось величаве й неосяжне. Але саме ця велич впливала пригнітливо на молоду культуру України. Як же важко було всі цінності Царгорода пізнати, зрозуміти, перейняти й використати для себе! А хто ж міг відважитися у чому-небудь не довіряти грецьким «філософам», критикувати їх або схотіти їхні знання змінити й доповнити?.. Могутність візантійської книжності й знання приголомшувала наших предків так сильно, що вони ніяк з-під впливу «другого Риму» не могли добутися.

(Історія української культури)
Вправа 131. Розподіліть займенники на групи: 1) ті, що співвідносяться з іменниками; 2) ті, що співвідносяться з прикметниками; 3) ті, що співвідносяться з числівниками.

1. Гнат – Ной. Будинки ті – ковчег. І плавають вони по бурхливих хвилях революції (У. Самчук). 2. Чого тобі шкода? (Т. Шевченко). 3. Скільки з уст народу нашого можна почути легенд, переказів, скільки пісень, приказок, співаночок, оповідок..! (С. Насаль). 4. Роки беруть своє, і від того крадькує невтішна думка: а що, як ураз відійде найдорожча тобі людина, хто ж тоді зустрічатиме в рідному обійсті? (В. Скуратівський). 5. – Як так, то й так, – мирно промовив цар. – Мені треба знати, звідки у тебе стільки золота (Р. Іваничук). 6. Я вже більше нічого не годен слухати. Та пісня має у собі щось отруйне (М. Коцюбинський). 7. Із-за чиєїсь клуні визирає повний місяць (С. Васильченко). 8. Андрій слухав і мовчав. Він вчувався в душу цієї людини й намагався її розгадати, перш ніж щось говорити (І. Багряний).

1. Ніхто, дещо, який-небудь, скільки, ми, усякий, чий, абиякий, свій.

2. Ви, ніщо, ця, котрий, абиякий, будь-хто, нічиї, наш, дещо, свої, твій, він.
Вправа 133. Випишіть займенники, визначіть їх особу, число, рід, де можливо.

1.Гетьман Іван Мазепа

Батько Мазепи, Степан, був урядником у Білій Церкві, а що сам був розумний та освічений чоловік, то і свого сина Івана виховав освіченою людиною.

(А. Лотоцький)

2. Перші стежки

Живуть там, довкола маминої і батькової хати, вітри і птахи, і сонце, і земля твоя, і твій рід, і твої перші кроки.

(О. Сизоненко)
Вправа 134. Запишіть 10 прислів’їв із займенниками, визначіть розряд займенників за значенням.
Вправа 135. Складіть речення з поданими займенниками у формах непрямих відмінків із прийменниками. Поясніть правопис займенників.

Ніхто, ніякий, абищо, будь-хто, абиякий, нічий, будь-що, абихто, ніщо, ніскільки, будь-котрий.

1. Ой одна я, одна, як билиночка в полі… (Т. Шевченко). 2. Одного дня раненько йду з водою, коли назустріч мені чоловік (Марко Вовчок). 3. Однії ночі не спиться матері (Марко Вовчок). 4. Один чоловік приїхав з того села. 5. «Ви, жінки, – народ хитрий. Вашій сестрі пальця в рот не клади», – каже старий Федір невісткам. 6. «Ми Крим і Рим пройшли, наш брат бувалий», – хвастався старий вояка.

1. Не судилося Мотрі щастя. Не зазнала вона його змалку, не бачила дівкою, жінкою; не сподівалася замужньою вдовою… Не тільки її, а й її матір стару стали цуратися люди. Саме те місце, де вони жили, зробилося якимсь страшним, – стали його оббігати… Казали, що до Мотрі кожної ночі змій у димар літає: якийсь захожий чоловік застав його в хаті та насилу з душею вирвався… Непевне місце! Бувало уночі ніхто не пройде повз її хату, не перехрестившись; а дітям – то й удень забороняли туди бігати…

(Панас Мирний)

2. Об різдві їх заручили. Гостей-гостей наїхало!.. Панночка така весела, балаклива; очі блищать, водиться з ним попід руки. А він і очей з неї не зведе, аж спотикається на ході. Гульба точилася до самого світу.

Отже скоро жених і гості з двора, панночка в плач. Плаче та на свою долю нарікає:

– Що се я поробила! Що се я починила! Та яке моє життя буде вбоге! Нащо мене мати на світ породила! Горенько моє! Доля моя сирітська!

(Марко Вовчок)
Дієслово
1. Яка частина мови називається дієсловом?

2. Назвіть граматичні категорії дієслова. Які з них є загальнодієслівними?

3. Що розуміють під перехідними й неперехідними дієсловами?

4. Для чого служить категорія стану дієслів? Які стани мають дієслова?

5. Що таке видові пари дієслів? Які дієслова відносяться до одновидових, двовидових?

6. Назвіть способи дієслів. Що виражає кожний з них?

7. Які ви знаєте часи дієслова? Що вони означають?

8. Що виражає категорія особи? Яке значення має кожна особа?

9. Які дієслова називають безособовими?

10. Для яких форм дієслів характерна категорія роду?

11. Які часові форми дієслів мають категорію числа? Як вона виявляється?
Вправа 138. Знайдіть у тексті дієслова, визначіть їх вид, поставте їх у форму інфінітива, утворіть видові пари, де можливо.

У морі

Аж ось із присвистом гарматного снаряда шарпонув вітер, і, здавалося, затріщали щогли на пароплаві. Боцман і матрос притиснулися до брашпиля. Запінилась уся поверхня моря, і штурман Кар відчув, як ураз пароплав рвонувся кормою вперед.

Тепер настала страшна хвилина для пароплава. Шторм підхопив пароплав і, заливаючи хвилями, поніс до берега.

(М. Трублаїні)

Закреслювати, поскрипувати, писати, казати, сивіти, ходити, носити, гавкати, насипáти, силкуватися, нарізáти, спати, читати, намагатися, білити, в’янути, брати, стукати.

Хірург працював із надзвичайним натхненням і любов’ю. Ніколи ще не хотілось так палко врятувати життя людини, як зараз. Іван лежав перед ним у глибокій нестямі, але його могутня воля до життя передалась лікареві і сповнила його вщерть. Він забув свою втому, свої безсонні ночі і працював, як після живодайного сну і освіжної ванни, працював легко і радісно, і сонце, що зазирнуло було на хвилину з-за хмар в операційну, мов усміхнулось йому, наче обіцянка щастя. Так сила опору смерті помножила силу лікаря, і цю силу лікар вертав хворому. Вливши йому ще раз протигангренозної сироватки і півлітра крові, хірург велів дати оперованому теплого вина й гарячого чаю і довго зогрівати його в ліжку. Згодом у того почав помічатися пульс, порожевіли щоки, і Кармелюк відкрив очі.

(О. Довженко)
Вправа 141. Випишіть дієслова в три групи: дієслова дійсного, умовного та наказового способів.

1. Як тільки сонце виринуло з-за перелогів і степ усміхнувся до нього рум’яними росами, почули куренівці далекий грізний гуркіт, що все наближався і наближався (Г. Тютюнник). 2. О, коли б люди могли так любити свою батьківщину! (О. Ольжич). 3. Він бігти, а я давай кричати (А. Головко). 4. Не хвали мене в вічі, не гудь поза очі (Нар. творчість). 5. Хай пісня буде щира і неложна, хай чиста правда з неї устає (П. Тичина). 6. Коли б ми плакати могли, Які б річки з очей незрячих, Які б річки із сліз гарячих По Україні потекли! (О. Олесь). 7. А він дивився на неї, на її білі прекрасні руки, на її чисте-пречисте лице, плавав поглядом у тихій воді її бездонних очей, і здавалося йому, що тут, біля них, час зупинився зовсім… (П. Загребельний).

1. Ледь-ледь збиралось на досвіт, і мати, вмившись, зодягали чисту сорочку, підв’язувалися карунковим, вишитим у хрестик, фартухом і вилазили на лежанку (В. Скуратівський). 2. В лісі посутеніло. Настав вечір (М. Коцюбинський). 3. Ночі стали короткі й теплі. В такі ночі більше хилить до сну, ніж до спогадів (П. Загребельний). 4. Та найбільше нас здивувало – як це з допомогою простого верболозу можна відшукати джерело? (В. Скуратівський). 5. Безліч шляхів у степу, доріг і стежок. Перехрещені, кривулясті, колінкуваті. Ніби навмисно наплутано їх там, щоб ходити й блукати без краю (В. Підмогильний). 6. Вітер потроху тихшав, і в повітрі світлішало… «Позначається на ранок», – подумала дівчина й сіла на пеньок перепочити (Ю. Слісаренко). 7. На одній саян із дорогого чечемлету був порваний і нашвидко, тут уже, на хуторі, позшиваний докупи, на другій з кунтуша оксамитного відірвано дорогий соболевий комір; третій із сукні повідрізувано золотоглаві брами; ще іншій від сорочки повишарпувано венецькі форботи, перетикані золотими бляшками (Б. Лепкий).

1. Живе, як бобер у салі. 2. Нажився, наче зеленого мила ложкою наївся. 3. Пропало життя, як несолена капуста. 4. Нехай вони живуть, як віночки плетуть. 5. Літа пливуть, як вода. 6. Не минеться, як бабі жнива. 7. Занедужала, як згоріла. 8. Пропав, як сіль у воді. 9. Пропадеш ти, як булька на воді. 10. Бійся того, як лихої болесті. 11. Боюся, аж зубами цокочу. 12. Одлягло од серця.

(Народна творчість)
Вправа 145. Утворіть усі способові форми дієслів, увівши їх до контексту.

Узяти, ждати, ганяти, виконувати, грати, лежати, співати.

Зітхав, випередила, ускочу, притягують, вирішили, попідв’язуємо, радіємо, утворюю, підстрибнеш, розтягується, почорніло, відзначимо, хочеш, страждав, любила, мріялося.

Плакати, сміятися, схотіти, сповзти, кататися, набирати, мріяти, затоптати, виїхати, бути, списати, випрати, порвати, збожеволіти, замріятися, заслухатися.

1. Княгиня Ольга мала єдиного сина, Святослава. Він був відважний та хоробрий (А. Лотоцький). 2. Не плакали б діти, мати б не ридала, Не чули б у Бога вашої хули (Т. Шевченко). 3. Тяжка путь кадриги впирається у суворі гори Анатолії, що здіймаються високо над небесами за смугою круглих горбів, піщаних кіс і пасовиськ (П. Загребельний). 4. «Паличка-гадалочка, – тепло усміхнувся нам колодязник, – а ось побачите, яка вона всевидюща!» (В. Скуратівський). 5. Тепер було літо. Соловейки вже давно замовкли (П. Загребельний). 6. Гей, вдарте в струни, кобзарі, Натхніть серця піснями! (П. Тичина). 7. І смеркає, і світає, День божий минає… (Т. Шевченко). 8. Поете, я не дивуюсь, що любиш хмари (М. Коцюбинський).

2. Які граматичні категорії має дієприкметник?

3. Як творяться активні дієприкметники?

4. Як творяться пасивні дієприкметники?

5. Що таке дієприслівник?

6. Як творяться дієприслівники теперішнього й минулого часу?

1. Розчулена до краю душа жадібно сприймає веселі звуки. 2. Завмирають люди, дрижать їхні плечі від розкритої таємниці, тремтять вії від набіглої щасливої сльози. 3. – Мало тепер чести між людей, – несподівано басовитим голосом одповів кобзар, підводячи до товариства свою голову з невидющими білими очима. Це була замкнена в собі людська істота… 4. Із станції повиходило кілька службовців – переляканих, мовчазних. 5. На небі відбувалося театральне видовище, день померкнув, крізь потемнілі хмари пролилась… осіння холодна блакить… 6. Набої одразу потрапили на пристріляні місця, на блакитні лави ворога.

(Ю. Яновський)
Вправа 150. Утворіть усі можливі дієприкметники від дієслів.

Прибути, оспівати, білити, зачарувати, зів’яти, опасти, кинути, ілюструвати, затремтіти, узути, пиляти, веліти, згоріти, розтати, зіпріти, обернути, краяти, затопити, запрягти.

1. Пожовклі соснові ґірлянди, паперові прапорці, неохайно прибиті портрети вождів, забруднені мухами й чиїмись пальцями плякати, розстроєне піяніно, на якому вічно хто-небудь вистукує «Інтернаціонала» – все це виглядало холоднувато й незатишно. 2. Стомлені від роботи, посічені зморшками лиця, скуйовджені бороди й навіть замурзані сорочки. 3. Він [Несторенко] довго дивився в сільраді у якісь списки, запитував принишклого писаря й мовчазного, приголомшеного голову, а потім з трьома партійцями ходив по хатах. 4. Він [Несторенко] наспіх перебалакав із Попельначенком, забіг до сільради й за хвилину збіг назад спорохнявілими східцями. 5. У парткомському дворі вже було людно. Стояло багато озброєних, промайнула і зникла в дверях зашнурована ремінцями постать Несторенка. 6. Важко й тихо тупали ноги в поросі, і тільки оркестра за прапорами сумними, опалими акордами тужила в жалібному марші.

(Б. Антоненко-Давидович)

Вправа 152. Виконайте морфологічний розбір дієприкметників з речень.

1. Чуби у всіх, як обілений льон, очі, як квітки льону, – сині (С. Васильченко). 2. А золота ви не знайдете в розритих могилах, утікатиме воно з ваших рук, мов ртуть (Р. Іваничук). 3. Тільки зверху ясно синіло пишне, кругле, лисніюче небо (І. Нечуй-Левицький). 4. Вишитий рушник створював настрій, формував естетичні смаки, був узірцем людської працьовитості (В. Скуратівський). 5. Де-не-де видніється з-посеред того золотого, шумливого та пахучого моря синє, чаруюче око блавату, або квітка куколю, або дівоче паленіюче лице польового маку (І. Франко).

1. Шахай клянеться собі, обходячи церкву, зупиняючися перед святим козацтвом на стінах, клянеться не допустити жалости до серця (Ю. Яновський). 2. Хтось, не добігаючи, вистрілив, і ту ж мить за ним безладно запахкали постріли (Б. Антоненко-Давидович). 3. Міліціонер, гукнувши з жаху, подався навпростець, а начміліції, облившися потом, випустив револьвер додолу й безтямно відсахнувся назад на сідлі (В. Підмогильний). 4. Вона [мати] стоїть, звівши руки, і зажурно дивиться на мене (М. Хвильовий). 5. Присівши на порозі і схиливши на обіруччя голову, зажурено спочиває ненька… (В. Скуратівський). 6. Після похмурої темної ночі, в котру не переставав хлюскати лапастий дощ, розливаючи великі річки-озера по землі, починало світати (Панас Мирний). 7. Пролизавши язиком замерзлу шибку, сягаючи оком за небокраї, Данько бачив уже свою Каховку містом щастя… (О. Гончар).

Змагаючися, перемігши, склавши, пишучи, відпочиваючи, стомлюючися, відчинивши, сплячи, помившися, застигнувши, роблячи, нахиляючи, спинивши, наївшися.

1. Василько підвівся, обтріпуючись з снігу, побіг до саней (М. Коцюбинський). 2. Зграї веселих птахів з галасом вилітали з дзвіниці й, покружлявши в повітрі, сідалі на гіллі розлогих верб уздовж церковної огради (М. Старицький). 3. Здавалося, приглянувшись уважніше, можна було помітити, як тривожно ворушилася земля, томлячися бажанням розродитися силою живих істот, що бушували в ній (М. Грушевський). 4. Тихою ходою, ледве ступаючи натомленими ногами по свіжій ріллі, йшов за плугом парубок, Семен Ворон. Сиві круторогі воли, помахуючи рогатими головами, поспішалися з гори в долину на спочинок, бо Семен нині трохи спізнився, доорючи панський лан (М. Коцюбинський).

2. На які групи за значенням поділяють прислівники?

3. Які прислівники мають ступені порівняння?

4. З якими частинами мови співвідносяться прислівники?

5. У які частини мови можуть переходити прислівники?
Вправа 156. У наведених реченнях знайдіть прислівники, розподіліть їх на групи за значенням. Утворіть, де можливо, форми вищого та найвищого ступенів порівняння.

1. А тепер… Що тепер? Моє серце навіки стерпне. На пожежах печалі я пам’ять свою обпалю. Якби ти знав, як солодко, нестерпно і як спочатку я тебе люблю! 2. Мені легко, що вже аж трудно. Мені страшно: забуду пароль. Мене кличе суворо і трубно мій обов’язок, мій король. 3. Оця реальна мить вже завтра буде спомином, а післязавтра – казкою казок. 4. Я в джунглях була і насилу вибрела. Душі предків приходять навшпиньках, щоб подивитись, кого я вибрала. 5. Як довго йшла до тебе, як нехутко, і скільки ще і сумнівів, і втом! 6. А ти десь там, за даллю вечоровою, а ти десь там, за морем тишини, – так владно, так повільно вичаровуєш мене із ночі, з тиші, з далини…

(Л. Костенко)
Вправа 157. Розподіліть подані прислівники на групи залежно від того, з якими частинами мови вони співвідносяться.

Безвісти, заочі, удвоє, завжди, лежма, навгад, уручну, там, сидьма, уповні, зараз, звідси, ридьма, уволю, по-людськи, угору, утрьох, доверху, наперед, упорожняк, заодно, стоячи, навпоперек, тричі, усюди, лежачи, напоказ.

1. А деякі так тàк хлиснули, Що де упали – там заснули, Сопли, харчали і хропли; А добрі молодці кружали, Поки аж півні заспівали, – Що здужали, то все тягли (І. Котляревський). 2. Популярність і – забуття… Де логіка? (Т. Салига). 3. Не так-то робиться все хутко, Як швидко оком ізмигнеш… (І. Котляревський). 4. Та найбільше нас здивувало – як це з допомогою простого верболозу можна відшукати джерело? (В. Скуратівський). 5. А я поки до своїх вернуся (Т. Шевченко). 6. [Гебрей:] Ти не раб? [Єгиптянин:] Е, де вже там не раб!.. (Леся Українка). 7. Так-то страшенна хуртовина розгулялась у медом та молоком пливучій Болгарській землі... (Ю. Опільський).

1. Граф Адольф скоса поглядає на принцесу, що уважно дивиться у вікно. 2. Принцеса Еліза вмить озирається, дивиться на притихло-здивоване, невинне лице пана доктора – і смішливий усміх мимоволі теплить її уста. 3. Доктор Рудольф побожно цілує ручку, і йому здається, що від неї так само солодко й ніжно йде тонкий аромат, як од сонячного хліба. 4. Принцеса теж простягає руку й раптом невідомо чого густо-густо червоніє. 5. Урочисто застигши й ритмічно цокають чергові апарати. 6. Граф Адольф закінчує доповідь, і йому стає вже трошки душно від гордощів, широченних перспектив і нетерпіння…

(В. Винниченко)
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ.

ВИГУК
1. Яка частину мови називають прийменником?

2. На які групи поділяють прийменники за морфологічним складом?

3. Назвіть значення, які можуть мати багатозначні конструкції з прийменниками.

4. Яку частину мови називають сполучником?

5. Назвіть групи сполучників за морфологічним складом, за семантикою та функціями.

6. Схарактеризуйте групи сурядних сполучників.

7. Які підгрупи сполучників входять до складу групи підрядних сполучників?

8. Дайте характеристику явищам синонімії та омонімії сполучників.

9. Яку частину мови називають часткою?

10. На які групи поділяють частки залежно від місця й ролі в реченні?

11. З якими частинами мови можуть бути омонімічними службові частини мови?

12. У чому полягає особливість вигуку як частини мови?

Выражение калиф на час связано с именем калифа Гарун-аль-Рашида – светского и духовного главы Багдада, который ради шутки временно передал свою власть другому. Выдав себя за приезжего купца, желающего осмотреть Багдад, калиф попал в гости к молодому багдадцу Абу-Гассану. Хозяин, не подозревая о высоком сане своего гостя, поделился с ним своей самой сокровенной мечтой: хоть один раз отведать сладостей калифской жизни.

Подсыпав Абу-Гассану в вино снотворное, Гарун-аль-Рашид приказывает перенести юношу во дворец и оказывать ему калифские почести. Проснувшись, новоиспеченный калиф начинает вкушать райские плоды дворцовой жизни и распоряжаться, как настоящий правитель.

(В. Мокієнко)

1. Вечірня вулиця – в берегах вишневого цвіту (Є. Гуцало). 2. – Що ви таке говорите, бадіко Онуфрію! – кликнув Івоніка, що понад усе любив справедливість і правду… (О. Кобилянська). 3. Тече річка між камінням, Россю прозивають; По тій річці серед ночі Огнища палають (П. Куліш). 4. То, правда, щойно сплив з дахів прозорими окапинами березень, уздовж набережної, з пологих берегів… (В. Качкан). 5. Хочеш, ходімо зараз у парк, зберемо навколо себе цілу ораву хлопців, і ти будеш серед нас, мов цариця (О. Гуреїв). 6. Раптом десь всередині будинку заграв баян і почулася пісня (О. Гончар). 7. Незважаючи на ніж генерала Чудловського, він [Грак] лишився живий і здоровий (О. Чорногуз). 8. Позбавити людину рідної мови – чи то згідно з її волею, чи всупереч їй – аморально: це те ж саме, що підрізати коріння її духовності (В. Русанівський).