Тема велика французька революція кінця ХVІІІ ст. Європа в період наполеонівських війн шановні учні! Для того, щоб засвоїти цю тему програми курсу «Історія України», 9-й клас, вам потрібно виконати наступні дії

Бердичевський Я.М. Всесвітня історія [Текст]: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закладів / Я.М. Бердичевський, І.Я. Щупак, Л.В. Морозова. – Запоріжжя: Прем’єр, 2009. – 320 с.

1.1. У сільському господарстві:

- виключне право дворян і церкви на володіння землею;

-залишки особистої залежності селян від сеньйорів (суд, виключне право феодала на полювання та заборона селянам полювати на тварин, які нищили врожай та ін.);

-феодальні повинності селян (грошова повинність - ценз, натуральна повинність – шампар, коли селяни віддавали від 1/20 до 1/6 частки врожаю, виключне право володіння феодалами млинами, пекарнями, кузнями - баналітет);

-сплата селянами прямих (талья – з майна, капітація – з душі) та непрямих (ед – з вина, габель – з солі) податків королю;

-сплата на користь церкві (церковна десятина).

У результаті: зубожіння селян, низька продуктивність праці в сільському господарстві, вузькість внутрішнього ринку (селяни не мають грошей купляти промислові товари). 1,5 – 2 млн. селян Франції не мали можливості обробити власні наділи, перетворилися на жебраків.

1.2. У промисловості:

-збереження у містах середньовічних цехів з їх правами, що обмежувало підприємницьку ініціативу;

-надання виключних прав на виробництво певних товарів королівським мануфактурам (шовк, гобелени та ін.);

-вузькість внутрішнього ринку як наслідок низької платоспроможності населення.

-зростання цін на сировину внаслідок занепаду сільського господарства.

-скорочення промислового виробництва, яке не витримало конкуренції з дешевими англійськими товарами (1786 р. – торгівельний договір з Англією, за яким були скасовані мита на англійські товари, що привело до того, що у 1788 р. у Франції було 200 тис. безробітних).

Отже, у Франції умови для розвитку фабричного промислового виробництва були несприятливими.

1.3. У сфері торгівлі:

-привілейоване становище торгівельних компаній, які монополізували зовнішню торгівлю, торгівлю з колоніями, що приносили прибуток;

-існування внутрішніх митниць (на кордонах провінцій);

-вимоги до торгівців сплачувати землевласникам за проїзд через їх землі (мости, дороги);

-відсутність єдиної системи мір та ваги;

-втрата ринків у колоніях внаслідок невдалої Семирічної війни (1757-1763): в Індії - втрачено Хайдарабад, у Північній Америці - Канада (Нова Франція).

2. Державний устрій Франції у формі абсолютної монархії

Абсолютна монархія – це форма правління, за якою вища законодавча, виконавча та судова влада зосереджується в руках однієї особи – монарха. Керуючи державою, монарх спирається на підтримку постійної армії та чиновників.


Не виправдав надії на припинення марнотратства. Дружина Марія-Антуанетта ("Австрійка") використовувала казну для задоволення власних потреб. Державний борг Франції виріс до 4,5 млрд. ліврів.

3. Розповсюдження ідей Просвітництва (ідеологічна підготовка до Французької революції кінця XVIII ст.)

Просвітництво – ідейна течія кінця ХVII – XVIII ст., представникам якої притаманне переконання у вирішальній ролі розуму й науки в пізнанні навколишнього світу, природи та людей. У Просвітництві відображалися антифеодальні та антиабсолютистські настрої освіченої частини населення Європи, передусім, Франції.

Просвітники висунули ідею цінності людини, засуджували експлуатацію людини людиною, виступали з критикою церкви. Саме з їх ідей народилося гасло Французької революції «Свобода! Рівність! Братерство!».

Шарль Луї Секонда де Монтеск’є (1689-1755) – належав до «дворян мантії» (виходець з третього стану – «ті, хто працюють», який купив посаду на державній службі та разом з нею - дворянство). У 30-річному віці був обраний президентом парламенту в Бордо, перебував на цій посаді 10 років. Від імені уявного мандрівника Узбека написав «Перські листи» - сатиру на Францію. Свої погляди на державу висловив у праці «Про дух законів» (1748 р.)

Щодо змін у соціальних відносинах, то в історичній науці існують декілька точок зору на характер цих змін:

• 
  Радянські історики: революція мала буржуазний характер, тобто внаслідок масового соціального руху, який очолили представники буржуазії (підприємці), феодальна аристократія (великі землевласники) втратила панівне становище в суспільстві.
  
• 
  Західні історики: Старий порядок у Франції спирався не лише на великих землевласників, але й на великих підприємців. Під час революції проти них повстали 1) селяни, 2) буржуазія (середній клас французького суспільства кінця ХVIII ст.
  

Результати термідоріанського перевороту закріплювалися у конституції III року, що була прийнята у 1795 р. За неї законодавча влада передавалася двопалатному парламенту: Раді п'ятисот і Раді старійшин; виконавча – Директорії з 5 осіб. Найбільший вплив у Директорії мав Поль Баррас.

Режим Директорії спирався на: 1) «старих» власників (представників буржуазії, які здобули основні капітали до початку революції у 1789 р.), 2) «нових» власників (основний капітал сформувався після 1789 р. внаслідок привласнення майна дворян-емігрантів).

З метою пожвавлення економіки, стабілізації внутрішньополітичної ситуації (відволікти увагу від внутрішніх проблем) були здійснені походи в Італію, Єгипет. Але зростання впливу армії внаслідок цих походів призвело до перевороту 18 брюмера (9 листопада) 1799 року та повалення Директорії.

Підрозділяється на три періоди:

За Конституцією Франції 1799 р. (Конституція VIII року) урядова влада формально надавалася трьом консулам на 10 років (з правом переобрання). Але другий і третій консули мали лише дорадчий голос. До повноважень першого консула – Наполеона Бонапарта – входило оприлюднення законів, призначення та відкликання членів Державної ради, міністрів, послів, офіцерів армії і флоту, членів місцевої адміністрації, урядових комісарів при судах. Перший консул призначав довічних суддів.

За конституцією, що була затверджена 18 травня 1804 р. (Конституція Х року), влада Наполеона Бонапарта стала спадковою по чоловічій лінії. Фактично у Франції панував режим військової диктатури.

Хоча офіційно (ст.1 Конституції) імператор був главою республіки, представницькі органи - Законодавчий корпус і Трибунат - не скликались роками. Згідно офіційному роз'ясненню, «перший представник нації - це Імператор». Повноваження імператора були розширені. За імператором визнавалося право видавати декрети, що мали силу законів. Правосуддя здійснювалося від імені імператора.

Імператор спирався на армію. Оскільки у 1800 р. було надано право відкупатися від військової повинності, армія перетворилася на селянську, дрібнобуржуазну. Хоча в армії панувала воля однієї людини – Наполеона, але там не існувало станових обмежень та привілеїв. Незалежно від походження кожен солдат «носив маршальський жезл у своєму ранці». До 1813 р. армія вела війни на чужій території, утримувалася за рахунок контрибуцій та реквізицій. Тому Наполеон та армія користувалися популярністю в суспільстві. У 1813-1814 рр. військові поразки привели до економічної кризи у Франції. Наполеон втратив свою популярність.