Бакатова І. О. Магістр 1 року навчання факультету міжнародних економічних відносин хнеу ім. С. Кузнеця ф бакатова І. О., 2014 ормування маркетингової стратегії промислових підприємств україни на основі диверсифікації збутових каналів

Магістр 1 року навчання

факультету міжнародних економічних відносин ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Ф
__________

Маркетингова стратегія є ключовою складовою маркетингової діяльності підприємства. Фун­даментальні та характеристичні аспекти маркетингової діяльності стали об'єктом досліджень багатьох вітчизняних вчених, таких, як: Н. Бутенко, В. Герасимчук, Т. Григорчук, А. Ковалев, Л. Ковален­ко, О. Оснач, В. Пилипчук, Н. Чухрай. Питанням маркетингової діяль­ності присвячені праці таких зарубіжних науковців, як: Г. Армстронг, Т. Внуковська, Б. Гераси­мов, А. Ель-Ансарі, Ф. Котлер, Е. Кофлан, А. Стрикленд, А. Томпсон, Л. Штерн та ін.

Метою даного дослідження є формування маркетингової стратегії промислових підприємств України на основі диверсифікації збутових каналів.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

сформулювати проблеми диверсифікації збутових каналів промислових підприємств України;

запропонувати послідовну схему вибору маркетингової стратегії на основі диверсифікації збутових каналів.

Аналіз літератури показав, що в умовах динамічного ринкового середовища особливої актуальності набуває стратегія диверсифікації збутових каналів підприємства, що базується на основі вивчення каналів розподілу. Диверсифікація збутових каналів підприємства передбачає, насамперед, розширення постачальницьких і збутових можливостей підприємства. Диверсифікація методів та каналів збуту пов'язана зі створенням власної торговельної мережі підприємства, вибором оптимальних каналів реалізації своєї продукції та послуг, організацією післяпродажного обслуговування, зокрема доставки продукції [1, с. 121–125].

У сучасних умовах господарювання підприємства України недостатньо уваги приділяють процесу диверсифікації збутових каналів, що передбачає пошук такої маркетингової стратегії, яка буде врахо­вувати широкий спектр виробничих, логістичних і маркетингових показників підприємства і зменшить ри­зики підприємства під час виходу на зовнішні ринки. Вітчизняні підприємства не враховують якісні та кількісні критерії ви­бору оптимального збутового каналу чи їх поєднання, при цьому враховують лише специфіку діяльності виробничого підприємства та формують маркетинговий бюджет для потенційних збутових каналів [2, с. 254].

Ураховуючи зазначене, автором запропоновано схему прийняття управ­лінського рішення щодо вибору маркетингової стратегії на основі диверсифікації збутових каналів (рисунок).

Рис. Схема вибору маркетингової стратегії на основі диверсифікації збутових каналів

Процеси вибору збутової стратегії на внутрішньому й зовнішньому ринках мають багато загального, однак варто враховувати, що структура зовнішнього середовища на міжнародних ринках відрізняється високим ступенем невизначеності. Тому вихід на міжнародні ринки пов'язаний з високим ступенем ризику й невизначеності, оцінювання цих ринків є пріоритетним завданням як для під­приємств, що мають досвід міжнародної діяльності, так і для тих, котрі виходять на ці ринки вперше [3, с. 79–80].

Зовнішнє середовище та організація не просто співіснують, вони взаємодіють найактивнішим чином та взаємопроникають, тому складність формування маркетингової стратегії прямо залежить від складності зовнішнього середовища, під яким розуміється кількість чинників, на які організація зобов'язана реагувати, а також рівень варіативності кожного чинника. Кількість чинників залежить від складності виробництва: кількості використовуваних початкових компонентів, технологій, рівня кваліфікації кадрів, асортименту та якості продукції, що випускається [4, с. 45–46].

Отже, розробляючи методичні положення формування марке­тингової стратегії промислових підприємств України на основі диверсифікації збутових каналів, необхідно враховувати якісні характе­ристики збутових каналів і кількісне обґрунтування їх використання з урахуванням виробничих,

____________

Студент 4 курсу

факультету міжнародних економічних відносин ХНЕУ ім. С. Кузнеця
О
__________

Формування механізмів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств для вирішення проблем щодо розвитку й ефективного використання виробничого та експорт­ного потенціалу України є на сьогодні актуальною проблемою. Значна кількість макроекономічних заходів, здійснених протягом років незалежності держави, свідчить не тільки про їх непослідовність та суперечливість, а навіть про регресивний вплив багатьох важелів та інструментів регулювання як на зовнішньоекономічну, так і на загальногосподарську діяльність вітчизняних суб'єктів підприємництва.

Питаннями розвитку регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства та підвищенням ефективності державного впливу займались такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: І. Багрова, Д. Стеченко, Т. Смовженко, І. Михасюк, Ю. Захарій, В. Андріанов, Б. Райзберга та ін. [1 – 7]. Однак необхідно приділити особливу увагу методам оцінювання ефективності державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Саме тому метою даної роботи є визначення оптимальної системи оцінювання впливу держави на ЗЕД суб'єктів господарювання.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств потребує особливого підходу, який стимулюватиме їх до акумуляції фінансових і матеріальних ресурсів, нематеріальних активів, а також створить передумови до постійного оновлення виробничих процесів, виробництва конкурентоспроможної продукції та виходу з нею на нові зовнішні ринки збуту чи розширення вже існуючих. Слід зазначити, що малі і середні підприємницькі структури не завжди здатні виробляти таку високотехнологічну, ресурсо- та капіталомістку продукцію, як великі. Тому вони природно співіснують один з одним, задовольняючи різні аспекти продуктових потреб ринку і можуть здійснювати виробничу кооперацію у формі субпідряду, франчайзингу, ліцензування тощо. Малі підприємницькі структури переважно зосереджені у сфері послуг, яка в розвинутих країнах виробляє значну частку ВВП, і тому їх роль як інфраструктурного та обслуговуючого чинника розвитку підприємств

Ефективність державного регулювання необхідно оцінювати з двох боків. З одного боку, оцінюється ефективність діяльності держави як виразника національних інтересів, регулятора соціально-економічних процесів та органу, що впливає своїми обов'язковими приписами на умови функціонування ринкових суб'єктів, з іншого – як великого власника і суб'єкта ринку. В обох випадках критерії оцінювання державного регулювання різні. Що стосується оцінювання ефективності державного регулювання як виразника загальнонаціональних інтересів, то слід вказати на відсутність будь-яких критеріїв, що дозволяють оцінити вплив кожного його важеля на національну економіку. Універсального критерію оптимальності державної участі в ринковій системі немає. Питання про ефективність державного регулювання гостро стоїть і в Україні.

Основною економічною метою держави є забезпечення високого рівня життя громадян. Шляхи досягнення мети і його результати відображаються в показниках державного регулювання.

Як критерій ефективності державного регулювання економіки стосовно України може бути обрано розвиток продуктивних сил, що оцінюється в кінцевому рахунку через зростання добробуту. Якщо конкретизувати цей узагальнений критерій, то до критеріїв можна віднести спад або підйом виробництва (відсутність або наявність економічного зростання), ступінь керованості економікою

Ефективність державної підтримки можна оцінити як співвідношення між витратами бюджетних коштів, спрямованих на розвиток галузей, та отриманими результатами (ефектами) від їх застосування. Досягнуті ефекти можуть виражатися як в натуральному, так і у вартісному вираженні. Їх можна розглянути на рисунку.

Рис. Показники оцінки ефективності державного регулювання ЗЕД підприємств

а) індекс державної підтримки становить відношення індексу фізичного обсягу валової продукції національного господарства до темпів зростання реальних бюджетних витрат. Основні недоліки такого показника – необхідність приведення бюджетних витрат у порівнювальний вигляд, наявність лагу бюджетних інвестицій;

б) вплив державного регулювання на доходи і рівень рентабельності товаровиробників. У рам­ках цієї групи у світовій практиці використовується низка оцінних показників [9]:

AMS (aggregate measure of support) – агрегована міра підтримки, що показує ступінь впливу внутрішньої політики на умови міжнародної торгівлі.

Заходи державної підтримки виробників розділяють на ті, що впливають на умови світової торгівлі (міри "жовтого кошика": цінові субсидії виробникам, імпортні тарифи), і ті, що не чинять такого впливу (заходи "зеленої скриньки").

TSE (total support estimate) – загальна оцінка підтримки показує загальну суму трансфертів, яку отримає господарство від платників податків та споживачів у результаті політики підтримки галузі.

Більшість показників впливу державної підтримки на доходи і рівень рентабельності товаровиробників не враховують різницю валютних курсів, що ускладнює інтерпретацію цих коефіцієнтів та вказує на неточність;

в) бюджетна та народногосподарська ефективність державної підтримки. Ця група показників відображає точки зору конкретних товаровиробників, економіки країни, економіки регіону, бюдже­тів різних рівнів, муніципальних утворень, продавців ресурсів для галузі, покупців продукції та ін. Для оцінки суспільної ефективності рекомендується ряд методів, в основу яких цілком справедливо закла­дається приріст або додаток валового внутрішнього продукту (ВВП);

г) як окрема група показників економічної ефективності державного регулювання виділяється кумулятивний ефект бюджетного фінансування, який виражається сумою фінансових ресурсів, залучених на розвиток національного господарства внаслідок заходів підтримки. До їх числа слід віднести обсяг бюджетних і позабюджетних коштів всіх рівнів [10].

Таким чином, для оцінювання ефективності державної підтримки необхідно розраховувати

Стимулювання вітчизняних територіально-виробничих систем є необхідним для формування у майбутньому українських багатонаціональних та транснаціональних корпорацій. Без такої підтримки науковий і виробничий потенціали України будуть лише використовуватися зарубіжними компаніями, а країна буде сприйматися на міжнародній арені як постачальник дешевої робочої

____________

Студент 2 курса

факультета международных экономических отношений ХНЭУ им. С. Кузнеца
Ф
__________

Вопросы факторинговых операций коммерческих банков были расcмотрены в публикациях

Целью данной работы является изучение практического значения факторинга в экономике страны, необходимость исследования и использования разных услуг факторинга, возможности применения факторинговых операций отечественными производителями.

Основными задачами является: объяснить целесообразность использования факторинга поставщиками и покупателями.

Факторинг (от англ. factor – агент, посредник, маклер) является разновидностью комиссионной операции, сочетающейся с кредитованием оборотного капитала поставщика, и связан с переуступкой факторинговой компании неоплаченных долговых требований (счетов-фактур и векселей), возникающих между контрагентами в процессе реализации товаров и услуг. В настоящее время в мировой практике факторинг развился в универсальную систему обслуживания поставщика, включающую бухгалтерское, информационное, сбытовое, страховое, кредитное и юридическое обслуживание. Факторинг – это покупка банком или специализированной факторинговой компанией денежных требований поставщика к покупателю и их инкассация за определенное вознаграждение [3, с. 359]. Предметом договора факторинга может быть право денежного требования, срок платежа за который наступил (имеющееся требование), а также право требования, которое возникнет

Согласно Гражданскому кодексу Украины по договору факторинга (финансирование под уступку права денежного требования) одна сторона (фактор) передает или обязуется передать денежные средства в распоряжение второй стороны (клиента) за плату (в любой предусмотренный договором способ), а клиент уступает или обязуется уступить фактору свое право денежного требования к третьему лицу (должнику).

Сторонами в договоре факторинга является фактор и клиент. Клиентом в договоре факторинга может быть физическое или юридическое лицо, являющееся субъектом предпринимательской деятельности. Фактором может быть банк или другое финансовое учреждение, соответствии с законом имеет право осуществлять факторинговые операции.

В основе факторинга лежит переуступка неоплаченных долговых требований фактору, что является общим элементом для всех видов факторинга, описанных ниже. При этом факторинговые операции банков классифицируют следующим образом (таблица) [1, с. 216].

Получив заявку поставщика, факторинговая компания или банк проводят такую же предварительную работу, как при выдаче обычного кредита. При этом оценивается кредитоспособность клиента, сфера его деятельности, виды выпускаемой продукции и возможности ее реализации, структура и длительность дебиторской задолженности, платежеспособность основных покупателей и т. д. При положительном решении фактор-посредник заключает с клиентом договор. В договоре может предусматриваться как рядовое кредитование клиента, так и обязательство по кредитованию продаж клиента в течение определенного периода. В последнем случае устанавливается лимит кредитования. Для определения размера лимита клиент должен представить факторинговой компании имеющиеся у него хозяйственные договоры с покупателями.

Современные западные факторинговые компании не только кредитуют своих клиентов, но и оказывают им самые разнообразные услуги: ведут бухгалтерский учет дебиторской задолженности; осуществляют консультации по вопросам рынков сбыта, цен реализации, организации расчетов, заключения хозяйственных договоров; осуществляют юридическое, транспортное, складское, рекламное, страховое и другое обслуживание [2, с. 479].

В этих условиях факторинг становится универсальной системой финансового обслуживания клиентов и его называют конвенционным. При такой форме факторинга клиент может существенно сократить свой штат служащих, что способствует снижению издержек по производству

В результате проделанной нами работы было выявлено практическое значение факторинга в экономике Украины, необходимость исследования и использования разных услуг факторинга,

____________