З українського літературного слововживання
Русини, -ів, мн. Давня назва українського населення Буковини, Галичини та Закарпатської України. Русичі
жүктеу/скачать 3.27 Mb.
|
Русини, -ів, мн. Давня назва українського населення Буковини, Галичини та Закарпатської України. Русичі, мн. 1. Народонаселення Стародавньої Русі. 2. Те саме, що русини. РУСЬКИЙ. 1. Який стосується Стародавньої Русі: руська держава, руська земля, руська мова. 2. розм. Російський. РУХОМИЙ - РУХЛИВИЙ - РУХОВИЙ Рухомий. 1. Який перебуває в постійному русі: рухома матерія. 2. Який переміщається або може бути переміщений з місця на місце; який міняється: рухомі піски, рухомий наголос, рухоме майно, рухоме обличчя. 3. Який рухається завдяки своїй будові (про механізм, машину, пристрій тощо). Рухливий. 1. Який перебуває в русі; здатний до руху: рухливий потік, рухлива тінь. 2. Повний життєвої сили, жвавий; який легко приходить в рух (про частини тіла): рухливий хлопець, рухливі губи, рухливий розум. Руховий. 1. Який стосується руху, пов’язаний з ним: рухове уміння дітей, рухові вправи. 2. Який приводить щось у рух, керує рухом когось, чогось: руховий нерв, рухова установка. РУШНИК - РУЧНИК Рушник, -а. Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної і т. ін.) для витирання (обличчя, тіла, рук, посуду тощо); шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом, що використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах тощо. Ручник, -а. 1. Молоток. 2. Пензель для малювання. 3. Ручний гальмівний важіль в автомашині, тракторі тощо.
2. Плями або цяточки на чомусь; безліч предметів, від яких рябить в очах; брижі на воді. Обличчя [Литки], як розрізаний надвоє найдостигліший кавун з чорним насінням-ряботинням (В.Епік); Повз нього, здавалося, пропливали береги, і від того ряботиння різало в очах (П.Кочура); Кругом весла повільно Ряботиння наростає (М.Шпак). Ряботіння, розм. Дія і стан за значенням ряботіти – укриватися брижами, виділятися рябизною, рясніти тощо. РЯД, -у. При слові ряд, яке входить до складу підмета, часто трапляється узгодження за змістом, тобто присудок ставиться у формі множини. Цілий ряд палат, будинків, мов низка білих зубів, виставилися на горі (Панас Мирний). Пор. більшість. ряска див. ряст. РЯСНІТИ - РЯСНІШАТИ Рясніти. Ставати густим, густішим; бути густо покритим чимсь; виділятися своєю ряснотою тощо. Рясніє дощ, і падає лункіше М’яких краплин розмірене биття (М.Бажан); Ягоди рясніють між листом спілі, червоні (С.Васильченко). Ряснішати. Ставати ряснішим. – Не кожна яблуня з роками ряснішає цвітом (З.Мороз); За вікном пішов дощ. Спершу дрібненький, ледь видний у тумані, та поступово краплі більшали, ряснішали (Є.Гуцало). РЯСТ - РЯСТКА - РЯСКА Ряст, -у. Багаторічна трав’яниста лікарська рослина родини макових, що цвіте квіточками, зібраними в китиці. Рястка. Багаторічна трав’яниста декоративна рослина родини лілійних. Ряска. Багаторічна трав’яниста дрібна водяна рослина. На них війнуло запахом ряски, тихим шелестом очеретів (Григорій Тютюнник). рятівний див. рятувальний. РЯТІВНИК - РЯТУВАЛЬНИК Рятівник, -а. Той, хто врятував або рятує когось, щось: рятівник людства, сміливий рятівник. Рятувальник, -а. Той, хто професійно займається рятуванням когось, чогось: рятувальник на воді, пост рятувальника. РЯТУВАЛЬНИЙ - РЯТІВНИЙ - РЯТІВНИЧИЙ Рятувальний. Призначений, створений для рятування когось, чогось: рятувальна служба, рятувальна станція, рятувальна експедиція, рятувальна шлюпка. Рятівний. 1. Те саме, що рятувальний: рятівний катер, рятівний круг, рятівний пояс. 2. Який дає, приносить порятунок або сприяє порятунку: рятівне укриття, рятівна суперечка. Рятівничий. Те саме, що рятівний: рятівнича команда, рятівничий берег. рятувальник див. рятівник. С (ес). Як назва літери вживається в с. р.: велике с; як назва звука вживається в ч. р.: довгий с. с... див. з... САДЖА, -і, ор. -ею. Птах ряду рябкоподібних. САДЖАЛКА - САДЖАНКА - САЖАЛКА, САЖАВКА Саджалка. Садильна машина. Пох. саджалковий. Саджанка. Рослина, яку вирощують садінням (цибулин, розсади тощо). Пох. саджанковий. Сажалка, сажавка. Викопана водойма, копанка. В сажалках виводилися карасі (В.Земляк). САДИВНИЙ - САДИЛЬНИЙ Садивний. Призначений для садіння: садивний матеріал, садивні бульби. Садильний. Яким користуються для садіння: садильний агрегат, садильна яма. САДОВИНА. Загальна назва садових плодових дерев та їхніх плодів (груша, яблуня, абрикос тощо); фрукти. Лукаш усе садовину ростив та кохав (Марко Вовчок). сажалка, сажавка див. саджалка. САЖЕНЬ, -жня. Давня східнослов’янська одиниця довжини, яка дорівнює трьом аршинам (2,134 м). САКА - САКИ Сака, -и, д. і м. -ці (з великої літери). Річка на півдні Молдови. Саки, Сак, мн. (з великої літери). Місто в Криму. САЛЬДО - СОЛЬДО Сальдо, невідм., с. У бухгалтерії – різниця між підсумками за дебетом і кредитом рахунків. Сольдо, невідм., с. Італійська мідна монета. САМ, САМИЙ - САМИЙ Сам, -а, -є, рідше самий, сама, саме (само), займ. означ. Вживається з іменником або особовим займенником, указуючи на особу чи предмет, що є джерелом або об’єктом дії, стану (у значенні "тільки один"), для позначення особи, яка діє без інших, для підкреслення значущості, надзвичайної ваги, величі особи чи предмета, у значенні "тільки", "навіть" тощо. До школи прийшов Павлик сам, не тримався за руку материну (К.Гордієнко); – Гаразд, моя доню Ізольдо, я золота в сонця візьму, блакиту морського позичить попросим русалку саму (Леся Українка); Пишу листа і, може, сам одвезу на вокзал, коли дощ перестане (М.Коцюбинський); – Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб та цибулю (І.Нечуй-Левицький); Що не день – нові Перекликаються з гостями гості. Ну хто усім їм знає імена? Сам Родіон заплутується часом У їхніх назвиськах (М.Рильський). Самий, сама, саме (само), займ. означ. 1. Вживається після вказівних займенників той, цей, такий тощо для підкреслення тотожності з ким-, чим-небудь, подібності до когось, чогось і т. ін.: та сама хатина, те саме село, такий самий кінь, того самого дня, цей самий шлях. 2. Вживається з іменниками в поєднанні з прийменниками з, від, до, на, край, під, над, при, біля, коло та ін. (на позначення місця) і з, від, до, на, перед, під та ін. (на позначення часу): від самого моря, коло самої хати, з самого ранку, до самого вечора, перед самою війною, під самий Новий рік (частіше в цьому значенні вживається частка аж: просидів аж до вечора, опинився аж біля моря). 3. Вживається для творення найвищого ступеня порівняння прикметників (самий великий, самий кращий), але таке вживання ненормативне. Пор. ступені порівняння.
2. р. -ходу. Автоматичний рух машини чи її частини: ввімкнути верстат на самохід. Самохідка, розм. Самохідна гармата. САМОЦВІТ, -у. Кольоровий або безколірний коштовний чи напівкоштовний камінь з яскравим блиском, а також переносно – щось яскраве, самобутнє. [Старий пан:] Великий князь прислав йому за його подвиг дорогий із самоцвітами перстень (С.Васильченко); Іскрилися всіма кольорами веселки коштовні самоцвіти (З.Тулуб). САН... Перша частина складних слів, що відповідає слову санітарний; пишеться разом: санвузол, санінспекція. САНГІНА. М’який червоний або червоно-коричневий олівець, який використовують у живопису; малюнок, виконаний таким олівцем. САНДАЛ - САНТАЛИ Сандал1, -у. Рослинний барвник червоного або жовтого кольору, який одержують з бразильського дерева фернамбук. Сандал2, -а. Пристрій для обігрівання житла, що колись був поширений у багатьох країнах Азії. Сантали, -ів, мн. (одн. сантал, -а). Найчисленніший з народів мунда, який живе в Індії. САНДАЛІЇ, САНДАЛІ - САНДАЛЕТИ Сандалії, -ій, сандалі, -аль, мн. 1. Взуття давніх греків і римлян. 2. Легкі літні шкіряні туфлі без каблуків, що застібаються ремінцем. Сандалети, -ет, мн. Рід сандалій – легкі літні туфлі. сантали див. сандал. САНТИ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "сота частина"; пишеться разом: сантиграм, сантиметр. САНУВАТИ, -ую, -уєш, недок. і док. 1. У медицині – здійснювати санацію – запобіжні лікувальні заходи для оздоровлення порожнини рота. 2. В економіці – здійснювати систему заходів для запобігання банкрутства або для підвищення конкурентоспроможності виробництва: сапувати вугільну промисловість. Пох.: санований, санування.
Пох.: сваритися, -рюся, -ришся. Вступати в сварку з кимось; висловлювати своє невдоволення (іноді й образливо); робити погрозливий жест чим-небудь. З Масею Петрусь тричі на день сваривсь, та тричі на день і миривсь (А.Кримський); Василь зненавидів науку. – Я тебе в свинарі запру! – сварилася мати (Панас Мирний); Уговорювала [мати] її, а далі і сварилась на неї (Г.Квітка-Основ’яненко); Стадницький люто свариться на нього арапником (М.Стельмах); сварка, сварливий. Лаяти, -лаю, лаєш. Різкими, грубими, часто непристойними або образливими словами висловлювати осуд, докори; обзивати кого-небудь. – І чого ви їх [дітей] так лаєте? Це ж гріх, Василино (М.Стельмах); Дочок своїх вона лаяла мужичками (Панас Мирний); Кузьма вирішив на перший раз не лаяти хлопця, а тільки побалакати з ним (П.Панч). Пох.: лаятися, лаюся, лаєшся. Виражати своє незадоволення грубими, часто непристойними або образливими словами; дорікати одне одному. Лайка та сварка, бучі та колотнечі! Не було того дня, щоб вони між собою не лаялись (Панас Мирний); Тут велися бесіди, тихі та мирні, без сварок та лайок, бо на колодках не годилося сваритись, ні лаятись, за що сюди й любив виходити Симон (А.Дімаров); лайка, лайливий. СВІЙСЬКИЙ. Який живе при людях; не дикий, приручений (про тварин, птахів): свійська коза, свійський індик. СВІТАННЯ - СВІТАНОК Світання, р. мн. -ань. 1. Дія – настання світанку. За хвилину почалось світання (О.Досвітній); У сутінках блідого вересневого світання все виразніше окреслювались контури будівель (О.Гончар). 2. Те саме, що світанок. На світанні мерхнуть зорі, тануть в росяній імлі (Л.Первомайський); Світання... А він вже не бачить світань... (В.Сосюра). Світанок, -нку. Пора доби перед сходом сонця, початок ранку; ранкова зоря тощо. В сутінках світанку він все малював будучність своїх дітей, внуків і правнуків (В.Стефаник); На сході почала виступати вузька смуга світанку (О.Досвітній). СВІТЛІТИ - СВІТЛІШАТИ Світліти. Ставати світлим, світлішим, розвиднятися тощо; виділятися світлим кольором, виднітися (про щось світле). На сході починає світліти (С.Чорнобривець); У пасажирів світліють обличчя (С.Журахович); В каюті вже було півтемно, і тільки ще світліли віконця ілюмінаторів (О.Донченко). Світлішати. Ставати світлішим, розвиднятися тощо. Ніч минала, все округи світлішало (Є.Гуцало). СВІТЛОВИЙ - СВІТЛЯНИЙ - СВІТНИЙ Світловий. Прикм. від світло – переважно в значенні "промениста енергія", а також утворений за допомогою світла; освітлений: світловий потік, світлові хвилі, світлове випромінювання, світлова одиниця, світловий рік, світловий день, світлова сигналізація, світлова реклама, світлове коло. Світляний. Те саме, що світловий, але вживається переважно у значенні "утворений світлом, освітлений", а також "який світиться": світляна пляма, світляний циферблат. Крізь хмари продерлося сонце і скісним, світляним стовпом лягло поперек світлиці (І.Франко); Тієї ж миті врізався в сивину туману струмінь світла з прожектора.. Праворуч засвітилося сизе око циклопа. Два світляні мечі розійшлися в різні боки (А.М’ястківський). Світний. Який світиться: світний газ, світний диск, світний циферблат годинника, світні фарби, скупчення світного газу. СВІЧАДО, розм. Дзеркало, а також образно. В залі було багато дівчат-робітниць із фабрики, які вибігали в зал, пробігали до вікна, дивились у свічадо (М.Хвильовий); Примерзла земля, взявшись морозцем, тихо відбивала зорі в свічадах примерзлих калюж і калюжок (І.Багряний); Я вбираю щиро, радо Все веселе і сумне; Вся душа моя свічадо Одворотне й чарівне (Г.Чупринка); Річка свічадо своє розгорнула і красувалась, цвіла, усміхалась, Дівчина наче, цвіла, червоніла (О.Олесь). СВІЧКАР - СВІЧНИК Свічкар, -я. Той, хто виготовляє свічки або торгує ними. Свічник, -а. Підставка для свічки або свічок. свобода див. воля. СВОП, -у. Операція з обміну національної валюти на іноземну із зобов’язанням зворотного обміну через певний термін. себелюбство див. самолюбство. сегрегація див. расизм. СЕЙСМО... Перша частина складних слів, що відповідає слову сейсмічний; пишеться разом: сейсмозона, сейсмонебезпечний (але сейсмо-акустичний). секретний див. таємний. СЕКСТАНТ – СЕКТАНТ Секстант, -а. Кутовимірний прилад. Пох. секстантський. Секстант, -а. Послідовник, учасник секти; переносно – людина, яка замикається в своїх вузьких інтересах. Пох. секстантський. СЕЛЕКТИВНИЙ - СЕЛЕКЦІЙНИЙ Селективний. Здатний робити відбір; який грунтується на селективності – здатності робити відбір: селективні розчинники, селективне очищення мастила. Селекційний. Пов’язаний з селекцією; який займається селекцією; одержаний внаслідок селекції: селекційні досліди, селекційна станція, нові селекційні сорти. СЕЛЕН - СЕЛІН Селен, -у. Хімічний елемент – супутник сірки. Селін, -у. Рослина з роду аристиду родини злаків. СЕЛЕНІД - СЕЛЕНІТ Селенід, -у. Сполука селену головним чином з металом, що її застосовують в основному як напівпровідниковий матеріал. Селеніт1, -у. Мінерал класу сульфатів, різновид гіпсу рожевого, жовтого або білого кольору, який використовують для виготовлення художньо-побутових виробів. Селеніт2, -а. У науково-фантастичній літературі – назва мешканця Місяця. селін див. селен. СЕЛО. Назви, що виступають у ролі граматичної прикладки до слова село, виражені відмінюваним іменником, переважно узгоджуються з ним у відмінку: в селі Соболівці, біля села Долинівки. Звичайно не узгоджуються назви, рід і число яких розходяться з граматичним родом і числом слова село: в селі Гоголів, коло села Літки. СЕЛЬ, -ю, ор. -ем. Бурхливий грязе-кам’яний потік, що виникає в горах під час сильних дощів або танення снігів: з гір зійшов сель. Пох. селевий. СЕЛЯНИН - СІЛЬЧАНИН Селянин, -а, мн. -яни, -ян. Мешканець села, основним заняттям якого є обробіток землі. Пох. селянський. Сільчанин, -а, мн. -ани, -ан. Мешканець села; односелець. Крокуючи до села, перебирав [Данило] усі можливі зустрічі, розпитування, готував заздалегідь відповіді, уявляв себе з усіх боків перед сільчанами й сім’єю (Б.Гончаренко). селянський див. сільський. СЕМЕРО, сімох, числ. збірн. Вж. зі сл.: звірів, коней, обідів, собак, перекупок, дітей, людей. Семеро одного не ждуть (прислів’я). Пор. двоє. СЕНАТСЬКИЙ - СЕНАТОРСЬКИЙ Сенатський. Прикм. від сенат. Сенаторський. Прикм. від сенатор. СЕНЬЙОР - СИНЬЙОР - МОНСЕНЬЙОР Сеньйор, -а. 1. У Західній Європі часів середньовіччя – великий землевласник, феодал, який мав усю повноту влади на території, що йому належала. 2. В Іспанії та іспаномовних країнах – чоловік, пан (звичайно приєднується до прізвища або імені). Пох.: сеньйораж, сеньйоральний, сеньйорен-конвент.
Пор. сеньйор. СЕНЬЙОРИТА - СИНЬЙОРИНА Сеньйорита. В Іспанії та іспаномовних країнах – молода дівчина, панна. Синьйорина. В Італії – молода дівчина, панна. Пор. сеньйор, сеньйора. СЕПАРАТНИЙ - СЕПАРАТИСТСЬКИЙ Сепаратний. Відокремлений, відособлений від інших: сепаратна організація, сепаратний мир, сепаратні переговори. Сепаратистський. Який стосується сепаратиста, сепаратизму: сепаратистський рух, сепаратистська група, сепаратистські плани. СЕПАРАТОРНИЙ - СЕПАРАЦІЙНИЙ Сепараторний. Прикм. від сепаратор; призначений для виробництва сепараторів, для сепарування молока: сепараторний цех, сепараторний пункт. Сепараційний. Який стосується сепарації, призначений для неї: сепараційний цех, сепараційна установка, сепараційний спосіб виробництва. жүктеу/скачать 3.27 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|