Бакатова І. О. Магістр 1 року навчання факультету міжнародних економічних відносин хнеу ім. С. Кузнеця ф бакатова І. О., 2014 ормування маркетингової стратегії промислових підприємств україни на основі диверсифікації збутових каналів

Студент 3 курсу

факультету обліку і аудиту ХНЕУ ім. С. Кузнеця
К
__________

Дослідженням питання контролю розрахунків з оплати праці займалися такі відомі вітчизняні вчені, як: Божко В. М., Бондаренко О. М., Бутинець Ф. Ф., Вітвіцька Н. В., Дікань Л. В., Калюга Є. В., Макоєв О. С., Усач Б. Ф. та ін.

Мета дослідження полягає у виокремленні основних напрямів перевірки розрахунків з оплати праці працівникам підприємства.

На підприємстві можуть застосовуватися різноманітні форми оплати праці та матеріального заохочення. Важливими показниками для дослідження аудитором виступають продуктивність праці та її охорона, рівень і сума заробітної плати. На початку аудиту вивчаються організація та ефективність праці, правильне використання та дотримання умов оплати праці, економічне обґрунтування норм виробітки та зацікавленості працівників у збільшенні випуску продукції та підвищення продуктивності праці.

Ревізію операцій з обліку витрат на оплату праці доцільно розпочинати з інвентаризації. Метою проведення даної інвентаризації є виявлення реальної заборгованості перед персоналом підприємства з оплати праці.

Специфіка інвентаризації полягає в тому, що поряд з суто бухгалтерською інформацією

У ході проведення інвентаризації за розрахунками з робітниками і службовцями перевіряється реальність заборгованості за розрахунковими відомостями, підсумки яких порівнюються

Під час вивчення загальних питань організації обліку і контролю розрахунків з оплати праці на підприємстві необхідно перевірити дотримання трудової дисципліни і трудового законодавства; встановити відповідність фактичної структури і штату підприємства; організацію і стан обліку оплати праці і розрахунків із персоналом; правильність встановлених тарифних ставок, місячних окладів, відрядних розцінок і норм виробітку; своєчасність і правильність розрахунків із персоналом

У ході перевірки розрахунків із персоналом з оплати праці ревізор повинен встановити, які форми та системи оплати праці використовуються на підприємстві; чи є внутрішнє положення про оплату праці персоналу та колективний трудовий договір; перевірити списковий і середньосписковий склад працівників, прийнятих на роботу з дня зарахування.

Окрім цього, доцільно встановити, хто веде облік розрахунків із персоналом з оплати праці, посаду, освіту, бухгалтерський стаж цієї особи, якими нормативними документами користується бухгалтер цього відділу, його підпорядкування, хто перевіряє якість його роботи.

Після вивчення загальних питань, ревізор переходить до вивчення розрахунків з оплати праці в такому порядку:

1. Перевірка дотримання положень законодавства про працю, стан внутрішнього обліку та контролю за трудовими відносинами.

2. Перевірка використання фонду оплати праці [2].

3. Перевірка організації табельного обліку.

4. Перевірка правильності застосування чинних норм і розцінок.

Таким чином, у процесі перевірки необхідно з'ясувати, чи застосовуються на підприємстві типові норми виробітку і розцінки; чи немає випадків переплати в зв'язку з приписками обсягу виконаних робіт і завищенням розцінок, чи не оплачується праця робітників за погодинними тарифними ставками, коли на такі роботи встановлено норми виробітку; чи відповідають вони діючим типовим нормам.

5. Перевірка оформлення первинної документації і правильності нарахування заробітної плати.

6. Перевірка розрахунково-платіжних відомостей і особових рахунків. Така перевірка передбачає встановлення правильності підрахунків сум, підсумків нарахування, утримання, а також сум до видачі і відповідність їх записам в облікових регістрах в аспекті кореспондуючих рахунків.

7. Перевірка організації обліку та контролю виробітку та нарахування заробітної плати працівникам-відрядникам [3].

8. Перевірка правильності виплати грошових коштів за трудовими угодами [2].

9. Перевірка стану аналітичного обліку розрахунків з оплати праці.

Таким чином, контроль оплати праці має важливе значення як для бухгалтерів, так і для керівника підприємства. Пошук правопорушень і подальше усунення недоліків у роботі бухгалтерів може запобігти появі більш складних проблем в обліку, які можуть призвести до штрафних санкцій, а іноді і до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Упровадження пропозицій аудитора вдосконалить як матеріальне стимулювання, так і трудові відносини в колективі.
Наук. керівн. Бутенко К. В.

____________

Студенты 4 курса

факультета учета и аудита ХНЭУ им. С. Кузнеца
П
__________

Их изучение является актуальным и представляет практический интерес с позиций перспектив дальнейшего развития аудиторской деятельности и построения системы аудита, которая бы соответствовала мировым стандартам.

Проблемы развития аудита в Украине в своих научных работах рассматривали Билуха М. Т., Бутынец Ф. Ф., Ильин В. Ю., Проскурина Н. М., Петрик О. А., И. Пилипенко, Редько А. Ю., Сопко В. В., Усач Б. Ф., Шевчук В. А. и др. Однако на сегодняшний день остается много нерешенных вопросов, связанных с развитием аудиторской деятельности в Украине, которые требуют неотложного решения.

Целью данной статьи является характеристика современного состояния аудита в Украине

Важным регулятором аудиторской деятельности является Аудиторская палата Украины, которая функционирует как независимый орган и является юридическим лицом, решающая важные вопросы в сфере методологического и организационного управления аудитом [2, c. 16–20]. Поскольку отечественный аудит имеет недлительную историю своего развития, вместе с определенными достижениями в сфере аудиторской деятельности имеют место и некоторые проблемные аспекты, связанные с использованием и дальнейшим развитием аудита.

Главной проблемой украинского аудита является отсутствие устоявшихся традиций и наработанных навыков, в частности в системе нормативно-правового регулирования.

Формирование аудиторского законодательства осуществляется медленными темпами и ему присущий ряд недостатков, среди которых можно выделить отсутствие штрафных санкций за некачественные аудиторские проверки, отсутствие методики оценки размеров убытков пользователей от некачественного аудита, неподготовленность страховых компаний к страхованию аудиторской ответственности, недостаточная регламентация обязательств клиентов, противоречивость законодательных норм.

Также одной из проблем нормативно-правового регулирования аудита является несоответствие отдельных положений международных стандартов аудита действующим украинским принципам учета, что делает их применение нецелесообразным [3, с. 451–452]. Подготовка украинских бухгалтеров и аудиторов не соответствует реальным требованиям практики, не дает им необходимых профессиональных компетенций в соответствии с Болонским процессом. Аудиторы недостаточно владеют аналитическими методиками и слабо знакомы с зарубежным опытом коллег.

Одной из самых дискуссионных проблем является смешения понятий "аудит" и "бухгалтерский учет". Причем некоторые ученые отмечают, что в научной литературе нет единства относительно их определения, их насчитывают около 73. Вряд ли такое "разнообразие" обогащает науку.

Этой проблеме посвятил определенное внимание доктор экономических наук Сопко В. В. Он отметил, что, несмотря на неразрывную связь этих категорий на практике, "не зная бухгалтерского учета, невозможно провести аудит", отождествлять их таки можно.

Украинский рынок аудита продолжает развиваться и у него без сомнения есть хорошие перспективы. Однако существует законодательно-нормативная неурегулированность отдельных вопросов, противоречивость положений нормативных актов, недостаточно развитая теоретическая и методологическая база.

Исследовав основные проблемы развития, автор предлагает следующие пути решения, в частности:

страхование ответственности страховых компаний за некачественно выполненный аудиторский контроль;

установление единых цен на предоставление услуг аудиторскими компаниями заставит их обратить внимание на качественное предоставление услуг, от чего будет зависеть спрос на их услуги;

разработка единых стандартов функционирования аудиторской деятельности в Украине,
в которых непосредственно следует определить, что относится к сфере аудиторской деятельности, поскольку, как было указано, украинские аудиторские фирмы занимаются и консалтинговыми услугами, то есть сочетают несколько видов деятельности.

Решение выделенных проблем поспособствует укреплению конкурентных позиций аудита

Таким образом, на основе проведенного теоретического анализа авторами выделены основные проблемы развития аудита в Украине и предложены пути их решения.

____________

Студент 3 курсу

факультету обліку і аудиту ХНЕУ ім. С. Кузнеця
А
__________

Однією із суттєвих проблем, що виникають у процесі налагодження систем обліку та контролю активів, є процес розрахунку поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою, що призводить до суттєвих втрат цінностей.

Значний внесок у дослідження особливостей організації та методики обліку й контролю матеріально-технічного забезпечення підприємств зробили такі провідні вітчизняні вчені, як: Бардаш С. В., Бутинець Ф. Ф., Бачинський В. І., Голов С. Ф., Горецька Л. Л., Городянська А. В., Грінько А. П.,
Диба В. М., Жук В. В., Озеран В. О., Костирко Р. О., Крупка Я. Д., Куцик П. О., Любезна І. В., Мосаковський В. Б., Мурашко О. В., Нападовська Л. В., Наумчук О. А., Пушкар М. С., Редченко К. І., Рудницький В. С., Семйон В. С., Сопко В. В., Сажинець С. Й., Чижевська Л. В., Шевчук В. О., Мель­ник М. В., Пантелєєв А. С. та ін.

Об'єкт дослідження – амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів.

Предмет дослідження – сукупність теоретичних, методичних, організаційних і практичних засад обліку та контролю малоцінних необоротних активів підприємств.

Хоча у нормах Податкового кодексу України (ПКУ) немає визначення терміна "малоцінний необоротний матеріальний актив" (МНМА), але зустрічається вислів "інші необоротні матеріальні активи", проте його визначення ПКУ теж не дає. Керуючись пп. 14.01.84 ПКУ, інші терміни використовуються у значеннях, визначених П(С)БО. Виходячи із самої назви, такий актив має необоротний характер, що наводить на думку про його подібність до основних засобів.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 7, для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби та інші необоротні матеріальні активи. Серед групи інших необоротних активів є малоцінні необоротні матеріальні активи. Це дозволяє зробити висновок, що П(С)БО 7 відносить МНМА до однієї з груп основних засобів, а точніше – до інших необоротних матеріальних активів.

Єдиний критерій, за яким матеріальний актив, що утримується підприємством із метою використання у процесі виробництва/діяльності, може визнаватись об'єктом ОЗ, – це очікуваний строк корисного використання (експлуатації). Такий строк для основних засобів має становити більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [1].

Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів: використання активу більше року; встановлена підприємством вартісна ознака [1].

Величину вартісного критерію належності матеріального активу до малоцінних необоротних слід прописати у наказі про облікову політику підприємства, тобто об'єкти вартістю понад 2 500 грн, але менше встановленого критерію для ОЗ, відповідно до облікової політики підприємства, можуть відноситися до МНМА.

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації МНМА поступово зношуються.

Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, у результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів. Виділяють моральний і фізичний знос основних засобів, а також знос під дією сил природи.

Слід визначити поняття "амортизація" – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання активу. Вона відображає процес поступового списання (погашення) вартості об'єкта протягом часу його корисного функціонування та забезпечує дотримання принципу нарахування та відповідності доходів і витрат [1].

Нарахування амортизації здійснюється щомісячно протягом строку корисного використання об'єкта, який встановлюється підприємством під час визнання цього об'єкта активом (у процесі зарахування на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

У ході визначення терміну амортизації повинні враховуватися: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація в цьому випадку нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку використання.

П(С)БО 7 містить п'ять методів нарахування амортизації: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний та виробничий. Але потрібно враховувати, що в 2013 році були внесені зміни до процесу нарахування амортизації МНМА із застосуванням інших методів.

Відмінність цих методів полягає в різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань,

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 % його вартості, яка амортизується, та решта 50 % вартості, яка амортизується у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 % його вартості [2].

Враховуючи, що зміні методу амортизації МНМА із прямолінійного на метод нарахування 100 % вартості в першому місяці залишкова вартість такого об'єкта може бути замортизована у місяці, наступному за місяцем таких змін. Слід нагадати, що згідно з п. 27 П(С)БО 7 "Основні засоби" амортизація МНМА може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 % його вартості, яка амортизується. Таким чином, якщо підприємство спочатку використовує прямолінійний метод амортизації МНМА, а потім змінює його на метод нарахування 100 % вартості, то амортизувати такий МНМА за новим методом воно зможе тільки у місяці, наступному за місяцем зміни методу амортизації. При цьому вартість, яка амортизується, у разі зміни методу амортизації потрібно визначати як різницю між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу (з урахуванням модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції), а також ліквідаційною вартістю і сумою накопиченої амортизації (зносу) [3].

Якщо в момент придбання активу відомо, що він буде враховуватися як МНМА, його первісна вартість формується на підставі положень П(С)БО 7 "Основні засоби".

Підсумовуючи, можна сказати, що нормативи розглядають МНМА як один із видів основних засобів (група "Інші нематеріальні активи"). У той же час для об'єктів МНМА передбачена можливість вже в першому місяці використання списувати 100 % їх вартості на поточні витрати виробництва [4], що робить їх облік схожим на облік близьких до них за функціональним призначенням запасів (наприклад, МБП ).

Таким чином, бухгалтерський облік МНМА має як ознаки обліку необоротних активів, так і ознаки обліку запасів.

____________