Бакатова І. О. Магістр 1 року навчання факультету міжнародних економічних відносин хнеу ім. С. Кузнеця ф бакатова І. О., 2014 ормування маркетингової стратегії промислових підприємств україни на основі диверсифікації збутових каналів

Студент 4 курсу

факультету обліку і аудиту ХНЕУ ім. С. Кузнеця
С
__________

Питанням банківського аудиту присвятили свої роботи багато зарубіжних вчених і практиків [2; 3]. Вітчизняних публікацій і наукових праць у галузі аудиту банків, а тим більше аудиту кредитних операцій банків, досить обмежена кількість. Проте до українських вчених, що зробили найбільший вклад у вирішення даної проблеми, можна зарахувати: О. Васюренка, І. Бєлову, Н. Литвина [4 – 6]. Узагальнення опублікованих робіт із досліджуваної проблематики дає підстави стверджувати: питання економічного понятійного апарату стосовно аудиту кредитних операцій банку розроблені недостатньо. Все це й обумовлює актуальність та своєчасність обраної теми дослідження.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування сутності аудиту кредитних операцій банку.

Відповідно до визначеної мети було поставлено такі завдання: на основі вивчення вітчизняних законодавчо-нормативних актів та узагальнення опублікованих робіт із досліджуваної проблематики практиків та вчених визначити сутність аудиту банку, сутність кредитних операцій банку; надати власне уточнене визначення поняття "аудит кредитних операцій банку".

У процесі дослідження були використані такі методи: аналіз, синтез, узагальнення та систематизація.

Питання аудиту кредитних операцій комерційних банків в Україні досліджено недостатньо.

Для вирішення даної проблеми, на думку автора, насамперед, необхідно визначити сутність аудиту банку.

Так, в Україні на законодавчому рівні досліджуваному поняттю надається визначення лише
в положенні "Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України", згідно з яким аудит банку – це визначення стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків та збитків, аналізу стану обліку, відповідність обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, дотримання рівності прав акціонерів (учасників) у ході розподілу дивідендів, голосуванні, наданні прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків для надання інформації керівництву, акціонерам (учасникам) банку та іншим користувачам [7]. Дане визначення, на думку автора, досить складне для сприйняття, не в повному обсязі відображає принципи аудиту і, головне – не визначає мети, задля якої має здійснюватися аудит у банку.

Що ж стосується сучасної економічної науки, то аналіз визначень сутності аудиту банків різними авторами-дослідниками дає всі підстави стверджувати про відсутність єдиної точки зору з приводу досліджуваного поняття [4; 8; 9; 11 – 13].

Так, одні автори під аудитом банку розуміють систему заходів щодо підтвердження достовірності звітності комерційних банків, відповідності бухгалтерського обліку вимогам нормативних документів, перевірка дотримання комерційними банками банківського законодавства, аналіз їхньої фінансово-господарської діяльності, а також надання консультаційних послуг [2; 14].

Другі наполягають на тому, що аудит банку – це незалежна експертиза фінансової звітності банку на основі перевірки дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку, відповідності фінансових операцій законодавству, повноти й точності відображення у фінансовій звітності діяльності підприємства [10; 11; 13]

Треті визначають аудит банку як процес установлення достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності кредитних організацій і відповідності виконаних кредитними організаціями операцій чинному законодавству й нормативним актам [8; 9; 12].

На думку автора, під аудитом банку слід розуміти процес оцінки фінансового стану банку на основі незалежної перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з метою визначення достовірності публічної бухгалтерської звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам, а також із метою розробки рекомендацій з підвищення фінансової стійкості і ліквідності банку [12].

Однак оскільки об'єктом аудиту банку в даній роботі є кредитні операції, то для досягнення кінцевої мети має сенс визначити також і сутність останніх.

Так, чинним банківським законодавством України кредитні операції визначаються як вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям забов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми,

У спеціальній економічній літературі під кредитними операціями банку розуміють активні банківські операції, пов'язані із наданням кредиту або наданням зобов'язань (гарантії, поручительства, авалю), які у разі їхнього виконання приведуть до фактичної передачі засобів на кредитній основі [5].

З огляду на все викладене, автором пропонується під аудитом кредитних операцій банку розуміти перевірку даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності стосовно здійснених активних банківських операцій, пов'язаних із наданням кредиту або наданням зобов'язань (гарантії, поручительства, авалю), з метою зниження кредитних ризиків банку та висловлення незалежної думки аудитора про достовірність показників фінансової звітності, обліку банку, а також про відповідність здійснених активних операцій чинному банківському законодавству та внутрішнім положенням банку.

Таким чином, на ранніх етапах становлення вітчизняної банківської системи були відсутні комплексні наукові дослідження з проблеми аудиту кредитних операцій банку, що призвело до невизначеності в понятійному апараті. Тому виникає необхідність у подальших теоретичних розробках з удосконалення як понятійного апарату, так і методики здійснення аудиторської перевірки кредитних операцій банків.

____________

Студент 3 курса

факультета учета и аудита ХНЭУ им. С. Кузнеца
Р
__________

За последнее столетие человек сделал огромный скачок в развитии техники, в том числе вычислительной. Теперь у него появились новые возможности в хранении информации, которые раньше отсутствовали: создание огромных баз данных, хранение и использование их с помощью техники. Наука не стоит на месте и продолжает модифицировать и обновлять технологии.

В современном мире в бухгалтерии для ведения учета стали использовать автоматизированные системы бухгалтерского учета. Компьютерные технологии позволили уменьшить затраты времени на ведение учета, а так же увеличили его точность. Но не только бухгалтерия предприятий стала использовать технологии, органам государственной финансовой инспекции Украины так же пришлось изменить методику проведения ревизии.

Базой исследования стали работы таких ученых, как: Бутынец Ф. Ф., Дачишин Я. В.,

Целью исследования является изучение плюсов и минусов использования технологий при ревизии учреждений.

Использование компьютерных технологий позволяет улучшить качество информации, уменьшает затраты времени на ее сбор, хранение и обработку. Технологии влияют на структуру самой бухгалтерии, так как количество бухгалтеров для выполнение одной работы требуется меньше, чем раньше.

Если учитывать возможности компьютерных программ, то можно понять, что их использование выгодно во всех сферах, в том числе и при ревизии. Техника, которую использует ревизор, значительно облегчает его деятельность, уменьшая временные затраты, делает проверку более точной.

Использование технологий стало результатом создания в финансовово-ревизионных органах Украины информационно-аналитической программ. На сегодняшний день существует две основные группы программного обеспечения, которые используют ревизоры: пакет прикладных программ и специальные информационные системы контроля. Группа пакетов прикладных программ включает широкий набор готовых универсальных программ [2].

Все перечисленное несомненно влияет на подготовку ревизоров. Ведь ревизоры обязаны уметь использовать программы по их целевому назначению, иметь практический опыт в ведении бухгалтерского учета и т. д. Такие знания позволят ревизору провести качественную и быструю проверку на самом объекте, а также значительно уменьшат затраты сил.

Использование компьютерных технологий при проведении ревизии имеет следующие плюсы:

с помощью технологий уменьшается затраты времени, которое используется для проверки не особо тяжелых, но однообразных операций, в результате чего у ревизора появляется время для более детальной проверки;

уменьшается количество данных, которые изучаются в ручную;

появляется возможность сохранять данные;

неодноразово использовать сохраненные данные;

проверка одних и тех же документов разными ревизорами одновременно в различных местах;

ревизия первичных документов в электронном виде;

появляется возможность соединения аналитического и синтетических учетов;

в автоматическом порядке проверять взаимосвязь показателей различной отчетности и т. д. [2].

К тому же использование техники в бухгалтерии само по себе помогает избегать ошибок, ведь компьютерная программа сама указывает на них при введении неправильных данных.

Если говорить об минусах использования компьютерных технологий, то они заключаются
в следующем:

необходимо специальное образование ревизора;

необходимо обеспечить программами самих ревизор;

вести постоянное наблюдение за правильной работой программы;

несовместимость некоторых программ;

так как каждая система информации имеет свое особенное строение, нужно учитывать ее особенности и т. д.

В результате указанных недостатков может возникнуть риски при проведении проверки. Для того, чтобы избежать ошибок, необходимо:

проводить обучение ревизоров, а также постоянно следить, чтобы они повышали свою квалификацию;

использовать современные программы в учете;

использовать единую систему ведения учета в учреждениях;

использовать лицензионные программы;

создать специальный раздел ревизоров, которые следили бы за техническим обеспечением учреждений и т. д.

Говоря об использовании современных информационных технологий при ревизии учреждений, нельзя забывать, что во всем существуют как и свои минусы, так и плюсы. Анализируя статью, можно увидеть, что плюсов при использовании технологий при ревизии намного больше и пользы они приносят больше соответственно.
Научн. рук. Бутенко К. В.

____________

Студент 4 курсу

факультету обліку і аудиту ХНЕУ ім. С. Кузнеця
А
__________

Питаннями вдосконалення аудиторської діяльності в Україні займаються такі вчені, як: Е. Макєєва, С. Голов, Е. Петрик, В. Зотов та ін. Основну увагу в їхніх роботах приділено реформуванню аудиторського законодавства, внесенню змін у відповідну нормативну базу, вдосконаленню якості аудиту.

Серед проблемних аспектів можна виділити декілька.

По-перше, реформування аудиторського законодавства відбувається значно повільніше, ніж бухгалтерського і багато в чому не відповідає сучасним вимогам. Це відображається і на якості практичної діяльності зі здійсненням аудиту та супутніх послуг. На думку С. Голова, реформа в бух­галтерській і аудиторській сферах повинна проводитися комплексно і системно. Необхідне своєчасне вирішення низки проблем, у тому числі правового та психологічного характеру, вдосконалення навчальних програм, підвищення кваліфікації фахівців і т. д. Змінюються підходи до бухгалтерського обліку та звітності, впроваджуються нові міжнародні стандарти. Тому аудитору як особі, що перевіряє діяльність бухгалтера, необхідно глибоке розуміння цих процесів для коректного вираження своєї професійної думки [1].

На думку автора, в якості можливого варіанта вирішення розглянутої проблеми можна запропонувати чітку регламентацію процесу професійного регулювання аудиту. Необхідне також використання функціонального механізму взаємодії змін у бухгалтерському та аудиторському законодавствах.

По-друге, проблемним аспектом аудиторського законодавства є недостатня регламентація зобов'язань клієнтів. Р. Брюс вважає, що фінансові звіти повинні бути надзвичайно прозорими, особливо якщо йдеться про країни з розвинутою економікою, де підприємства та їх показники не є стабільними, як в США і Європі [2]. Необхідно звернути увагу на відсутність у Законі України "Про аудиторську діяльність" [3] таких важливих положень регулювання, як страхування ризиків аудиторської діяльності
та визначення механізму формування відповідних страхових резервів аудиторами та аудиторськими фірмами. Як відомо, страхування ризиків аудиторів досить широко використовується у світовій практиці.

Відсутність практики розгляду позовів аудиторськими фірмами в судовому порядку, а також непідготовленість страхових компаній до страхування аудиторської відповідальності свідчать про те, що зовнішній контроль аудиторських перевірок залишається головним способом підвищення якості аудиту, тобто необхідне вдосконалення методів контролю над аудиторськими фірмами з боку Аудиторської палати України.

По-третє, в сучасних умовах економіки аудиторські компанії здійснюють аудиторську діяльність для того, щоб абсолютно законно для підприємства мінімізувати податки. Завдання аудиторської фірми полягає у тому, щоб налагодити на підприємстві замовника точну і вигідну систему податкового планування і час від часу консультувати його служби з питань правильного складання бухгалтерської та фінансової звітності. Це є самою суттю аудиторської діяльності. Навіть найдосвідченіший фахівець може легко допустити помилку, що надалі несприятливо позначиться на репутації фірми в очах податкових служб.

Незалежні аудитори можуть надавати ефективну допомогу керівництву клієнта у здійсненні контролю не тільки за допомогою сприяння в забезпеченні достовірності фінансових даних і надійності використовуваних систем бухгалтерського обліку. Вони також можуть забезпечити незалежну експертну консультаційну підтримку у важливих напрямах діяльності банку. Подібна множинність функцій по­роджує розбіжності в розумінні ролі аудиторських фірм в Україні. З одного боку, міжнародна аудиторська фірма розглядає себе у звичній для неї якості, тобто в ролі перевіряючого і консультує.

По-четверте, Законом України "Про аудиторську діяльність" досить повно визначено права, обов'язки аудиторів та аудиторських фірм, законодавчі обмеження щодо проведення аудиту та їх відповідальність. Разом із тим серед обов'язків аудиторів та аудиторських фірм замість пропозиції "дотримання принципів незалежності" доцільно було б передбачити дотримання принципів професійної етики (чесності, об'єктивності, професійної компетентності та належної старанності, конфіденційності, професійної поведінки, які є фундаментальними вимогами до аудитора-спеціаліста), та принципу незалежності (як вимоги до організації аудиторського процесу) [4].

По-п'яте, в умовах сучасної економіки важливим аспектом діяльності аудиторських фірм є застосування в їх практиці внутрішньофірмових стандартів аудиту та вдосконалення систем контролю якості аудиторських послуг. Кожен аудитор, працюючи самостійно або у складі аудиторської організації, повинен щодо економічного суб'єкта проявляти чесність, об'єктивність і незалежність. Тільки дотримуючись цих етичних норм і бездоганної вимогливості до себе, сумлінності у роботі, можна якісно провести будь-яку аудиторську перевірку, результати якої позитивно позначаться на діяльності замовника і принесуть задоволення аудитору.

Під час розробки внутрішньофірмового стандарту аудиту бажано передбачити можливість його використання фахівцями аудиторської фірми у вигляді програмного продукта. Стандарт базується на двох принципових умовах визнання якості аудиту. По-перше, аудит вважається якісним, якщо він проведений відповідно до правил (стандартів) аудиторської діяльності та інших нормативних документів, регулюючих аудит, а не в тому випадку, якщо клієнт задоволений його результатами. По-друге, якщо в організації розроблені і діють процедури з контролю якості аудиту [5].

У даний час внутрішньофірмовий стандарт аудиту мають великі аудиторські фірми. Середні
і дрібні фірми не можуть дозволити собі створення внутрішнього стандарту аудиту власними коштами в силу дорожнечі процесу.

Наявність внутрішньофірмового стандарту в аудиторських фірмах є запорукою їх конкурентоспроможності та виходу на високий професійний рівень надання послуг.

З моменту прийняття першого Закону України "Про аудиторську діяльність" минуло багато років. За цей час склалися нові економічні відносини в країні, змінилося ставлення до аудиту. За ці роки відбулося становлення професії "аудитор", підвищилася якість аудиту, виріс професіоналізм. Внесення змін до Закону стало необхідним, тому останнім часом стало все більше бажаючих врегулювати аудиторську діяльність. Але дуже важливо, щоб зміни до Закону були прийняті з урахуванням думки аудиторів-практиків, Аудиторської палати Україна, Спілки аудиторів України. Норми Закону в новій редакції мають відповідати вимогам міжнародної практики.

Таким чином, очевидно, що правова база щодо аудиту потребує реформування. Незважаючи на те, що Аудиторська палата України вживає необхідні дії, цим заходам явно не вистачає цілісності та системності. Залишається невирішеним питання про те, що Міжнародні Стандарти аудиту (МСА) орієнтовані в основному на перевірку правильності фінансового обліку, а в Україні найбільш важливою залишається податкова сторона діяльності клієнта. Варто звернути увагу і на поглиблення співпраці професійних аудиторських організацій України з міжнародними та європейськими професійними організаціями бухгалтерів та аудиторів. Необхідно переймати досвід і вдосконалюватися. І одне

____________