Бакатова І. О. Магістр 1 року навчання факультету міжнародних економічних відносин хнеу ім. С. Кузнеця ф бакатова І. О., 2014 ормування маркетингової стратегії промислових підприємств україни на основі диверсифікації збутових каналів

Магістр 1 року навчання

факультету обліку і аудиту ХНЕУ ім. С. Кузнеця
О
__________

Окремі аспекти державного аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетної установи знайшли своє відображення у роботах багатьох вітчизняних учених, таких, як: Дікань Л. В., Жирна Ж. А., Немченко В. В., Слободяник Ю. Б., Скорба О. А. та ін. Однак у працях науковців на сьогоднішній час повністю не розкрито проблеми й особливості державного аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетної установи.

Метою даного дослідження є виявлення особливостей державного аудиту фінансово-госпо­дарської діяльності бюджетної установи.

Практика роботи органів державної контрольно-ревізійної служби збагатилась такою новою формою державного фінансового контролю, як державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ (далі – фінансово-господарський аудит) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року за № 1777. Згідно з урядовим документом під назвою "Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ", під аудитом розуміється форма державного фінансового контролю, яка спрямована на запобігання фінансовим порушенням і забезпечення достовірності фінансової звітності [1].

Для визначення особливостей державного аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетної установи доцільно ознайомитися з його основними завданнями, об'єктами, джерелами інформації та складовими.

Основним завданням фінансово-господарського аудиту є: сприяння бюджетній установі в забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, сприяння бюджетній установі в законності

Об'єкти державного аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетних установ визначені виходячи із завдань. Таким чином, до них слід віднести: первинні документи щодо операцій

Джерелами фінансово-господарського аудиту є: нормативно-правові акти та методичні документи, які регламентують фінансово-господарську діяльність бюджетної установи відповідного профілю; установчі документи (статут, організаційна та управлінська структура бюджетної установи та інше); наказ про облікову політику; планові документи (кошториси, плани асигнувань, лімітні довідки тощо); журнал-головна, регістри бухгалтерського обліку та первинні документи; фінансова звітність бюджетної установи, пояснювальна записка до звіту (під час складання квартальної та річної звітностей) [3, c. 229].

Державний фінансово-господарський аудит включає [4, c. 1302]: проведення протягом року моніторингу фінансової звітності бюджетної установи, у тому числі з використанням баз даних Державного казначейства; проведення, у разі виявлення за результатами моніторингу фінансової звітності бюджетної установи ризикових операцій, перевірки використання бюджетних коштів, державного
і комунального майна, правильності ведення бухгалтерського обліку, складання достовірної фінансової звітності; дослідження системи внутрішнього фінансового контролю, зокрема якості його організації; підготовка керівництву бюджетної установи пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень за результатами моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки; відстеження, усунення керівництвом бюджетної установи недоліків і порушень, виявлених за результатами моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки; надання висновку про рівень достовірності фінансової звітності бюджетної установи, ступінь дотримання її посадовими особами законодавства з фінансових питань та повноту врахування пропозицій, внесених у ході фінансово-господарського аудиту.

Фінансово-господарський аудит проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби за планами, які складаються та затверджуються у порядку, визначеному законодавством.

У бюджетних установах, де проводиться фінансово-господарський аудит, ревізії і перевірки за ініціативою органів державної контрольно-ревізійної служби не плануються.

На кожному етапі проведення фінансово-господарського аудиту посадовими особами органу державної контрольно-ревізійної служби можуть надаватися керівництву бюджетної установи пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень, які є обов'язковими до розгляду.

Посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби у разі звернення керівництва бюджетної установи надають роз'яснення щодо здійснення операцій з коштами та майном, іншими активами і пасивами ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності та організації внутрішнього фінансового контролю.

За результатами поточних аудиторських процедур:

1) не висуваються обов'язкові до виконання вимоги (розпорядження) бюджетним установам;

2) не застосовуються фінансові санкції і заходи впливу, передбачені Бюджетним кодексом України;

3) не складаються протоколи про адміністративні правопорушення, визначені статтями 164-2, 164-12, 164-14 і 166-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення [5];

4) не ініціюється висування цивільних позовів до винних осіб.

Аудиторське дослідження має бути завершене не пізніше, ніж через місяць після здачі бюджетною установою річного фінансового звіту.

Результати фінансово-господарського аудиту відображаються в звіті, який повинен виключати можливість неоднозначного трактування будь-яких його положень і містити лише обґрунтовану

Узагальнюючи викладене, автор виділяє такі особливості державного аудиту фінансово-госпо­дарської діяльності:

1) специфіка завданнь та об'єктів державного аудиту;

2) проводиться аудиторами Державної фінансової інспекції України;

3) у бюджетних установах, де проводиться фінансово-господарський аудит, ревізії і перевірки за ініціативою органів державної контрольно-ревізійної служби не плануються;

4) форма державного контролю;

5) використання аудиторських процедур: моніторинг, камеральна перевірка та обстеження;

6) проведення протягом року моніторингу фінансової звітності бюджетної установи, у тому числі з використанням баз даних Державного казначейства;

7) дослідження системи внутрішнього фінансового контролю, зокрема якості його організації;

8) підготовка керівництву бюджетної установи пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень;

9) відстеження усунення керівництвом бюджетної установи недоліків і порушень;

10) надання висновку про рівень достовірності фінансової звітності бюджетної установи, ступінь дотримання її посадовими особами законодавства з фінансових питань та повноту врахування пропозицій, внесених у ході фінансово-господарського аудиту.

Таким чином, проведене дослідження дозволило на основі аналізу складових державного аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетної установи виявити його особливості. Напрямом подальших досліджень може бути уточнення методології державного аудиту фінансово-господарської
діяльності бюджетної установи.
Наук. керівн. Кожушко О. В.

____________

Студент 3 курсу

факультету обліку і аудиту ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Р
__________

Метою даного дослідження є розгляд основних джерел, законів і Податкового кодексу, визначення того, що саме перевіряє ревізор під час ревізії, а також аналіз впливу на ведення податкового обліку на підприємстві після змін у Податковому кодексі.

Державний бюджет – централізований фонд грошових коштів, який держава використовує на фінансування заходів із розвитку економіки, оборону, утримання органів державного управління та на інші цілі. В умовах ринку розширюються взаємини підприємств і фірм різних форм власності
з бюджетом [1].

Згідно з вимогами чинного законодавства в Україні підприємства повинні вести податковий облік та складати податкову звітність. За їхніми результатами визначаються суми податків, зборів (обов'язкових платежів), які повинні бути сплачені до бюджету або державних цільових фондів.

Податковий облік – це облікова система підприємства, що базується на даних бухгалтерського обліку і на підставі вимог законодавчих та підзаконних нормативних актів забезпечує інформаційні потреби користувачів про нарахування та сплату підприємством податків та зборів (обов'язкових платежів) [2].

Існуюча в Україні система податкового обліку, що визначена системою чинного законодавства, з метою визначення податкових зобов'язань як основне джерело інформації передбачає використання системи бухгалтерського обліку підприємства. Зважаючи на це переважно саме працівники бухгалтерської служби підприємства виконують функції "податкових рахівників", і саме вони визначають та узгоджують суми податкових зобов'язань, що підлягають сплаті.

На сьогодні існує багато трактувань поняття ревізії. В даній статті ревізію слід розуміти як метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань [3].

Значну увагу питанню сутності ревізії приділяли Ярошенко С. П., Фенченко М. Т., Усач Б. Ф., Понікаров В. Д., Бутинець Ф. Ф., Білуха М. Т., Микитенко Т. В., Александрова В. Г., Вітвицька Н. С.

Основним завданням ревізії податкових платежів і позабюджетних платежів є перевірка правильності проведення відповідних розрахунків платежів у бюджет і державні цільові фонди та своєчасності їх перерахування відповідно до чинного законодавства.

Під час проведення ревізії розрахунків за податками й платежами ревізори керуються Податковим кодексом України, Законами України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", "Про державну податкову службу", "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про ПДВ", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та затвердженими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку [4].

Основними джерелами ревізії є: декларації, довідки й розрахунки за окремими видами платежів, виписки банку з прикладеними до них документами про перерахування належних сум до бюджету.

Насамперед, ревізор перевіряє якість постановки й ведення бухгалтерського обліку розрахунків за податками і платежами. Для цього ревізор повинен з'ясувати:

чи забезпечує постановка бухгалтерського обліку на підприємстві перевірку достовірності звітних даних про доходи (прибуток) підприємства;

правильність відображення в бухгалтерському обліку результатів попередньої перевірки (з боку ревізора, податкового інспектора та ін.);

відповідність показників балансу даним Головної книги, регістрам синтетичного і аналітичного обліку, а також даним, відображеним у деклараціях і розрахунках, поданих у Державну податкову адміністрацію (ДПА);

правильність визначення валового доходу, валових видатків, прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), прибутку від іншої реалізації;

правильність проведення інвентаризацій розрахунків за податками і платежами, відображення їх результатів в обліку і звітності;

реальність даних обліку про затрати на виробництво, які відносяться на валові витрати (амортизаційні відрахування, матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування, видатки майбутніх періодів, позавиробничі видатки, інші витрати);

правильність реалізації готової продукції;

об'єктивність визначення валових затрат із метою оподаткування;

правильність складання декларацій, розрахунків за податками і платежами.

Крім того, ревізор перевіряє правильність здійснених бухгалтерських записів щодо розрахунків за податками, зокрема:

внески з прибутку до бюджету відображаються щомісяця шляхом запису до дебету рахун­ку 98 "Податок на прибуток" і до кредиту рахунку 641 "Розрахунки за податками";

суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, записують до дебету рахунку 70 "Доходи від реалізації" з кредиту рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами";

розрахунки з інших платежів показують за дебетом рахунків 66 "Розрахунки з оплати праці" (на суму податків, утриманих із заробітної плати працівників підприємства), 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" (на суми простроченої кредиторської заборгованості) і кредитом рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами" [4; 5].

Зміст Податкового кодексу України з дати набуття чинності (02.12.2010 р.) зазнав багато змін. З 2010 по 2014 рр. було прийнято Верховною Радою України майже 60 законів, котрі передбачають зміни в Податковому кодексі України [6]. Вони приймались один за одним дуже часто. Не кожне підприємство встигає вчасно перейти на новий спосіб оподаткування, пристосуватися до нового кодексу. Тому це може призвести до багатьох порушень ведення податкового обліку.

Отже, ревізія допомагає проконтролювати документи фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації перевірити дотримання законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності. Але під час змін у кодексах, у тому числі у Податковому кодексі, виникають помилки у веденні обліку на підприємствах.
Наук. керівн. Бутенко К. В.

____________

Студент 4 курсу

факультету обліку і аудиту ХНЕУ ім. С. Кузнеця
О
__________

Дослідження аудиту основних засобів проводили такі науковці, як: Р. Адамс, І. Белікова, Шеремет А. Д., Суйц В. П., Білуха М. Т., Бутинець Т. А. та ін. Проте й досі лишається ряд невирішених питань у даному напрямі, що й обумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Метою статті є виокремлення та обґрунтування особливостей аудиту основних засобів на підприємстві.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що метою аудиту основних засобів є фор­мування обґрунтованого висновку відносно достовірності та повноти інформації про основні засоби, відображених у бухгалтерській (фінансовій) звітності організації, яка перевіряється, а також пояснень до неї.

На думку автора, особливості аудиту основних засобів полягають в його нормативно-право­вому, інформаційному та методичному забезпеченні.

Так, у ході перевірки основних засобів аудитори мають змогу проаналізувати пов'язані з ними області та статті звітності:

1) правильність оцінки (переоцінки) основних засобів і представлення їх у звітності відповідно до нормативних документів і облікової політики;

2) правильність відображення руху основних засобів та їх оренди;

3) правильність нарахування зносу;

4) приналежність основних засобів клієнту;

5) правильність відображення аналогів і фінансових результатів.

Інформаційна база, яка використовується аудитором у ході перевірки основних засобів, включає [1]:

основні нормативні документи, що регулюють питання організації бухгалтерського обліку оподаткування основних засобів;

наказ про облікову політику організації;

регістри синтетичного та аналітичного обліку руху основних засобів, використовувані в організації;

первинні документи з відображення операцій за основними засобами;

бухгалтерську звітність.

Під час вирішення основних завдань аудиту основних засобів здійснюється перевірка правильності:

документального оформлення і своєчасного відображення в облікових регістрах надходження основних засобів;

нарахування та відображення в обліку сум зносу;

визначення фінансових результатів під час вибуття (ліквідації) основних засобів;

документального оформлення і відображення у відповідних облікових регістрах операцій

Аудитору необхідно з'ясувати склад і структуру основних засобів, що значаться на підприємстві. Для цього аудитор повинен вимагати від керівництва докладний список основних засобів, в який

Насамперед, необхідно перевірити, як ведеться аналітичний облік основних засобів. Такий облік організовується за окремими об'єктами, кожному з яких присвоюється інвентарний номер на весь період його експлуатації. Пооб'єктний облік ведеться в інвентарних картках або книгах. Аудитору необхідно перевірити, як ведуться картки чи книги, а також правильність присвоєння шифру амортизаційних відрахувань і наявність всіх довідкових даних.

Під час перевірки обліку, звітності та використання основних засобів необхідно встановити [2]:

забезпечення контролю за наявністю і збереженням основних засобів;

правильність віднесення предметів до основних засобів і згрупування відповідно до класифікації, приналежності і характером участі у виробничому процесі;

правильність оформлення і відображення в обліку операції з надходження та вибуття основних засобів;

правильність нарахування і відображення в обліку зносу і ремонту основних засобів;

правильність відображення даних про наявність та рух основних засобів у бухгалтерському обліку та звітності;

відповідність посад матеріально відповідальних осіб переліком посад і робіт підприємства;

створення умов для забезпечення збереження матеріальних цінностей (шафи, сейфи, приміщення що закриваються і т. д.);

чи обладнано приміщення пожежно-охоронною сигналізацією;

чи проводилися інвентаризації.

Особливо ретельно слід перевіряти повноту і своєчасність проведення інвентаризації основних засобів, а так само інвентаризаційні описи та додані до них протоколи засідання інвентаризаційних комісій, порівняльні відомості, відомості результатів останньої інвентаризації, рішення керівництва організації за підсумками її проведення та правильності відображення результатів інвентаризації в бухгалтерському обліку.

Якщо аудитор здійснює аудиторську перевірку організації вперше, то він повинен отримати докази того, що:

початкові сальдо за рахунками обліку основних засобів не містять викривлень, які можуть істотно вплинути на фінансову звітність періоду, що перевіряється;

залишки за рахунками обліку основних засобів на початок поточного періоду правильно перенесені з попереднього періоду (за винятком випадків зміни початкового сальдо в результаті переоцінки основних засобів);

облікова політика організації щодо оцінки та амортизації основних засобів застосовувалася послідовно від періоду до періоду [1].

Таким чином, однією з особливостей аудиту основних засобів є те, що в процесі аудиту основних засобів необхідно поєднувати елементи фінансового та управлінського аналізу. Після оцінки загальної ситуації з основними засобами за необхідності (різких і значних зрушеннях, нехарактерних тенденцій у динаміці основних засобів, недостатньому розкритті відповідних розділів облікової політики і пояснювальної записки і т. д.) слід провести пооб'єктний аналіз, виявити сутність і причини подій, що викликають сумнів аудитора, та їх вплив на достовірність звітності.

У результаті аналізу аудитор може обґрунтовано характеризувати наявність і якість основних засобів організації. Розкриття суттєвої інформації про основні засоби аудитор перевіряє шляхом вивчення та аналізу такої інформації та її зіставлення з отриманими в ході аудиту доказами.

Якщо аудитор виявив, що якісь істотні відомості про основні засоби не розкриті у фінансовій звітності організації і примітках до неї, він повинен обговорити це питання з керівництвом організації-клієнта і оцінити його вплив на достовірність фінансової звітності та аудиторський висновок.

На підставі наведеного можна стверджувати, що головним недоліком є масштабність деталізованого аудиту основних засобів, який потребує значних затрат робочого часу аудитора. Даний недолік можна усунути за допомогою застосування змішаної методики аудиту основних засобів, тобто в поєднанні деталізованого та експрес-аудиту, що дозволить зменшити затрати часу та забезпечити об'єктивність та доступність аудиту основних засобів.

Наступною проблемою, яка потребує вирішення, є постійні зміни в нормативних актах стосовно амортизації та класифікації основних засобів. Дана проблема потребує негайного вирішення, шляхом переходу до надійних нормативних актів, які не будуть змінюватися занадто швидко, адже у ході аудиту основних засобів підприємства вони можуть значно впливати на його кінцеві результати.

Таким чином, аудит основних засобів на вітчизняному просторі набуває дедалі більшого вдосконалення, спираючись на методологічні засади світового досвіду. Така міжнародна практика сприятиме подоланню невирішених проблем і залученню іноземних інвесторів на підприємства нашої країни, що прискорить вихід країни з економічної кризи. Крім того, слід враховувати й певні особливості аудиту основних засобів, а саме його нормативно-правове, інформаційне та методичне забезпечення.

Напрямом подальшого дослідження є розробка послідовності проведення аудиту основних засобів.

____________