Донецька обласна державна адміністрація Відділ у справах національностей управління культури та туризму Український культурологічний центр Донецьке обласне відділення Товариства зв'язків з українцями за межами України

У грудні 2006 р. напередодні візиту до Естонії Віктора Ющенка Центр української культури відвідав президент Естонії Томас Хендрик Ільвес з дружиною. Високі гості ознайомилися з ЦУК, зустрілися з представниками української громади: для гостей був даний концерт. Під час офіційного візиту до Естонії Центр української культури відвідав Президент України Віктор Ющенко з дружиною; глава Української держави та Катерина Ющенко зустрілися з представниками української діаспори та ознайомилися з діяльністю ЦУК. В. Ющенко подарував для Українського музею український національний костюм.

У лютому 2007 р. після свого візиту в Україну ЦУК відвідав прем’єр-міністр Естонії Андрус Ансіп, який, на прохання В. Ющенка, передав для музею український народний стрій – ще один подарунок Президента України. Крім офіційних делегацій, Центр української культури відвідує і багато інших гостей з України – художні колективи, групи спеціалістів, що проходять навчання в Естонії та ін.; ознайомитися з Центром української культури приходять численні екскурсії іноземних туристів та мешканців Естонії – учнів, студентів.

Робота з молодим поколінням та спортивна діяльність

У Маарду, Нарві, Ойзу, Таллінні постійно діють недільні школи, які відвідують діти різного віку. Вони вивчають українську мову, обряди, народні промисли, готують програми, з якими виступають на різних заходах. Скаутська організація „Пласт” також проводить заходи з дітьми та молоддю. Велике значення для виховання дітей мають контакти з Україною. У серпні 2006 року, як і вже кілька років поспіль, 10 дітей з українських родин Естонії за сприяння Львівської обласної державної адміністрації відпочивали в українознавчому таборі на Львівщині. Діти недільних шкіл виступали для Президентів Естонії та України під час їхніх відвідин ЦУК.

Велика роль для залучення української молоді до української справи належить спорту. При КУЕ існує спортивний клуб „Дніпро” та футбольна команда з однойменною назвою. Вже п’ятий рік ФК „Дніпро” виступає за українську діаспору на чемпіонаті Естонії з футболу. У січні 2007 р. разом з Асоціацією народів Естонії „Дніпро” організував турнір на кубок АНЕ, який продовжуватиметься до вересня 2007 р.

Зв’язки зі світовим українством та Україною

Зв’язки з історичною батьківщиною КУЕ вважає пріоритет­ними. У 2006 р. 4 представники від КУЕ взяли участь у IV Фо­румі українців у Києві. Голова Союзу українок Лілія Чикальська була учасницею засідання СФУЖО. Голова КУЕ Віра Коник брала участь у Нараді директорів СКУ та Нараді ЕКУ у Загребі, вона була також запрошена до складу делегації Талліннської мерії на святкування 750-річчя Львова. Керівники двох художніх колективів при КУЕ відбули семінари, організовані у грудні 2006 р. Міністерством культури України в Києві. Два представники КУЕ Лілія та Богдан Чикальські взяли участь у Міжнародній конференції „Українці Балтії”, що проходила у грудні 2006 р. в Ризі. Віра Коник була учасницею конференції „Львівщина туристична”, що відбулася у квітні 2007 р. у Львові.

Питанню поширення інформації як про українську громаду, так і про Україну КУЕ надає особливу увагу; організація має добре налагоджені контакти з редакціями газет, радіо і телеканалами, інформагенствами як в Естонії, так в Україні та інших країнах. Представників Конґресу українців часто запрошують на радіоефір, зокрема, в передачу “Серебряная нить”, “Червона калина”. Інформація про діяль­ність та інтерв’ю з активістами передавалась по Радіо-2, Радіо-4, Національному радіо України, Львівському радіо, радіо „Ватикан”, на Естонському телебаченні – в передачі “Актуаль­ная камера” як російською, так і естонською мовами, Перший Балтійський канал, канал 3, STV, Канал 5, канал „Україна”. Регулярно з’являється інформація про нашу діяльність в естонських газетах – за звітний період було 7 публікацій. На Естонському радіо продовжують виходити україномовні радіопередачі “Червона калина” та „Люстерко”.

Участь у державних структурах має велике значення для лобіювання інтересів української громади в країні. Голова КУЕ є членом комісії національних меншин при мерії Таллінна, Круглого столу при парламенті країни, Галина Малярова – член регіонального Круглого столу національних меншин Іда-Вірумаа.

У минулому році кілька наших співітчизників були удостоєні нагород. Голова Союзу українок Естонії Лілія Чикальська була нагороджена грамотою Бюро міністра народонаселення Естонії; керівник вокальної групи „Відлуння” Раїса Демчук – грамотою Бюро міністра народонаселення та Міністерства культури України, голова Українського земляцтва міста Нарва Галина Малярова – грамотою міської мерії.
Зенко Ластовецький,

голова Союзу Українців Британії

Федір Курляк,

Генеральний секретар
ДІЯЛЬНіСТь СОЮЗу УКРАЇНЦІВ У

ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ^
1. Союз Українців у Великій Британії був заснований в 1946 р. в столиці Шотландії Единбурзі і в звітньому часі обходив свій алмазовий ювілей. Від 1947 р. СУБ є урядово зареєстрований як спілка з обмеженою відповідальністю і має свій власний статут і програму.

Організаційно СУБ складається з 60 клітин – 41 Відділ (Відділ має принаймні 12 членів СУБ), 19 Осередків (Осередок має менше 12 членів СУБ); 2 автономні Секції – Організація Українських Жінок у Великій Британії, Спілка Українських Учителів і Виховників; 4 корпоративні члени – Об’єднання бувших Вояків Українців у ВБ, Спілка Української Молоді у ВБ, Українська Інформаційна Служба, Торговельна Спілка «Нова Фортуна». СУБ управляє 34 власними культурними центрами та 1 домом для людей похилого віку “Sydenhurst”. СУБ завідує єдиною українською книгарнею на британському терені і має свій друкований орган «Українська Думка» від 1945 р. СУБ є одним з основоположників і дійсним членом Европейського Конґресу Українців (заснований в 1949 р.), Світового Конґресу Українців (заснований в 1967 р.) і Української Всесвітньої Координаційної Ради (заснована в 1992 р.).

Від червня 2007 р. Почесний Голова СУБ – д-р Любомир Мазур, Діловий Голова СУБ – Зенко Ластовецький, 1-й заступник Голови СУБ – Ірина Терлецька, Генеральний секректар – Федір Курляк. Керівний орган – Рада СУБ, Виконавчий орган – Головна Управа СУБ. Координати Головного Бюро (Централі) СУБ: Association of Ukrainians in Great Britain Ltd, 49 Linden Gardens, Notting Hill Gate, London W2 4HG, England, UK; Tel. +44 20 7229 8392, Fax +44 20 7792 2499, email: enquiries@augb.co.uk

2. Місцевими Відділами СУБ управляють обрані поміж місцевого членства Голови і Управи, а Осередками СУБ управляють лише обрані Мужі Довір’я. Керівництво Відділів і Осередків СУБ діє відповідно до чинних Статуту і Правильників СУБ. Управи Відділів і Мужі Довір’я підзвітні Головній Управі СУБ, що означає: періодично виконують і надсилають ГУ СУБ протоколи з Річних звітно-виборчих загальних зборів членства Відділів СУБ, Реєстраційні списки, Організаційні листи, квартальні фінансові звіти Адміністраторів домів і Скарбників Відділів СУБ, збірки на Фонд Взаємної Помочі – «Коляда» і «Писанка».

Керівництво клітин СУБ беруть до уваги також напрямні Ради чи Головної Управи СУБ, що надсилаються час від часу обіжними письмами.

Усі Доми СУБ, якими управляють Управи Відділів СУБ, а зокрема місцеві Адміністратори дому СУБ та Господарчі референти, рахуються нерухомим майном СУБ. Залежно від кількости членів, фінансових спроможностей і потреб окремих клітин СУБ, у Домах розміщуються: канцелярії Управ СУБ з потрібним устаткуванням, бібліотеки, музеї чи шафи зі зразками народного мистецтва, навчальними кімнатами для суботніх Шкіл Українознавства тощо.

Приміщеннями СУБ користуються теж місцеві суспільно-громадські організації, між ними ОбВУ, ОУЖ, УТК та інші. У бібліотеках Відділів СУБ можна читати чи позичати українські книжки, газети, журнали тощо. Деякі Відділи завдяки своїм невтомним кольпортерам розповсюджують українське друко­ване слово серед відборців. Завдяки старанням Відділів українські видання також знаходяться в англійських бібліотеках – міських, університетських чи інших інституціях.

Відділи щорічно відбувають свої Річні Звичайні Загальні звітно-виборчі Збори, на яких відповідно до Правильника Відділу обирають: Голову, Управу і Контрольну Комісію. В 99 100 обраних Управах діють принаймні: секретар, скарбник, культурно-освітний референт, суспільна опіка, зовнішня референтура, адміністратор і господар дому.

Засідання Управ Відділів відбуваються залежно від місцевих потреб. Протоколи та інша документація зберігаються в архівах Відділів. Проводяться також і координаційні засідання з іншими місцевими суспільно-громадськими установами. Для ширшого обговорення та вирішення актуальних, важливих і невідкладних справ Відділи влаштовують ширші сходини членства.

Відділи СУБ присвячують значну увагу культурним питанням. У співпраці з Управами і членством діючих інших місцевих організацій Управи Відділів СУБ улаштовують спільні Свят-вечір, Спільне «Свячене», релігійні й національні свята. Організують зустрічі для вшанування пам’яті жертв Великого Голодомору, видатних українських постатей – героїв новітньої історії України. Відзначають роковини відомих письменників – світочів української літератури, річниці проголошення незалежности і державности України. Для розмаїття й успішного проведення культурних заходів, до виконання святкових програм щораз частіше залучують різного віку новоприбулих з України. Влаштовують зустрічі й різні вечори принагідно прибулим до їхніх громад державним посадовцям і мистецьким одиницям з України.

Управи і членство Відділів СУБ уважно ставляться, беруть активну участь та допомагають влаштовувати імпрези крайового засягу: наприклад «Свято Героїв», яке щорічно влаштовує Об’єднання бувших Вояків Українців на сумівському таборі “Тарасівка”, Крайовий Здвиг СУМ.

Дуже важливою є праця референтури Суспільної опіки, яка зводиться не лише до відвідування хворих у лікарнях і в приватних домах та допомоги у заповненні урядових анкет. Референти полагоджують справи похоронів, допомагають виготовляти останні волі – тестаменти, і часто буває так, що референти в співпраці з головами і секретарями Відділів самі є їх виконавцями. Пишуть некрологи для поміщення в часописі “Українська Думка”.

Допомагають родинам з України з приїздом і відвідинами могил їхніх родичів на англійських кладовищах. У деяких громадах (Брадфорд, Болтон, Лестер, Манчестер і Ноттінґгам) у приміщеннях Відділів СУБ щотижнево відбуваються сходини емеритів з участю до 60 і більше сеньйорського віку членів місцевих громад. Програми сходин різноманітні: спільний гарячий обід, можливість пограти в “бінґо”, подивитися українське телебачення чи цікавий відеозапис з України, раз чи двічі на рік поїхати на прогулянку в гарний куточок Англії та багато іншого.

Однією з них є й область північно-східної Словаччини, яку більш-менш компактно заселяє велика автохтонна українська етнічна група, відома під різними історичними та сучасними назвами: руснаки, рутени, руси, малоруси, карпатороси, угророси, русини, підкарпатські русини, закарпатські русини, лемки, українці тощо.

Вони разом зі словаками вже протягом багатьох століть живуть і творять в однаковому природно-географічному середовищі та в тих же самих державних утвореннях. Між ними не існує майже жодного мовного бар'єру, а історична неминучість звела їх до спільної долі в боротьбі за збереження національної ідентичності та соціальної рівності. Культурні надбання цієї етнічної групи є наразі невід'ємною та визначною частиною культурної спадщини Словаччини.

Об'єктом діяльності СРУСР є, отже, одна з автохтонних складових частин населення нинішньої Словацької Республіки, яка вже мінімально тисячу років заселяє зокрема східнословацьку територію цієї країни. Ця меншина наперекір довготривалому політичному відокремленню від свого матір­ного народу, зберігає своєрідний побут та східнослов’янський чи український характер культури.

До найосновніших етноідентифікаційних ознак цієї спільноти належить мова, віросповідання та велика кількість проявів народних культурних традицій. На жаль, з багатьох причин цій етнічній меншині не пощастило сформуватися у сильну єдину національно чи етнічно визначену спільноту. З таким різноманітним пойменуванням одного й того ж етносу за порівняно короткий період навряд чи зустрінемось десь інде у світі. Ця етнічна група в Словаччині живе в понад 250 населених пунктах, переважно Пряшівського краю. Дійсну кількість цього населення можна підрахувати за кількістю тих сіл, котрі за всіма ознаками є русько-українськими. Дальших кілька десятків тисяч русинів-українців проживає в містах, зокрема окружних центрах Пряшівського та Кошицького країв та в Братиславі. Іншим показником можна вважати кількість віруючих греко-католицького та православного віросповідання, серед яких є переважна більшість русинів-українців за походженням. За переписом населення 2001 р. жителів СР греко-католицького віросповідання є 219 831 осіб, 50 363 – православного.

У зв'язку з сучасною назвою та національною ідентифікацією цього населення слід сказати, що, наперекір історичним та науковим фактам щодо генезису української національної меншини в Словаччині, в останніх роках дійшло до її штучного адміністративного поділу. Наперекір тому що в Словаччині не існує жодного правового документу, який би таксативно назвав національні меншини, котрі існують на території держави, в статистиках наводяться дві окремі національності – русини й українці. Найстаршою та однією з найвизначніших організацій української національної меншини у Словаччині є СРУСР, центр якого розміщений у Пряшеві.

СРУСР є добровільним об’єднанням громадян Словаччини. Згуртовує людей різного віку, професій, віросповідання і політичних поглядів, є кращим носієм громадсько-національного життя, культурних традицій українського населення Словаччини. Структуру СРУСР утворюють понад 100 первинних організацій з більш як 4 000 членами і 6 регіональних організацій з центрами в містах Пряшів, Кошиці, Гуменне, Свидник, Бардіїв, Стара Любовня. Діяльність Союзу русинів-українців має культурно-освітній характер. Ця діяльність проявляється в організуванні конкурсів, оглядів, фестивалів, літературних та музичних вечорів, художніх виставок, семінарів, наукових конференцій і т.п. Видає газету «Нове життя», дитячий журнал «Веселка» та літературно-мистецький та публіцистичний журнал «Дукля».

Наперекір постійним комплікаціям та перипетіям ця організація залишила за собою помітний слід на полі збереження та розвитку культурної спадщини русинів-українців. Завдяки результатам своєї діяльності вона завоювала собі тривале місце в мережі словацької культури.

Нашу організацію вважають визначним культурним центром, який є здобутком не тільки для місцевої культури, але є органічною частиною культури Словаччини, а також витримує вимогливих порівнянь з подібними організаціями за кордоном. СР ратифікувала Рамковий договір Ради Європи про охорону національних меншин від 1995 р., який набув чинності у 1998 р., та Європейську хартію регіональних мов або мов меншин, яка набула чинності 1 січня 2001 р.

На підставі закону про шкільництво в основних та середніх школах можна вивчати мови національних меншин. Закони про словацьке радіо та словацьке телебачення дозволяють громадсько-правовим медіа передавати радіо- та телепередачі мовою меншин.

У 2006/07 навчальному році нараховується 22 дитсадки з українською мовою виховання і 12 українських національних основних шкіл та 2 середні школи. У деяких дальших школах українська мова вивчається як необов'язковий предмет. Підготовка відповідних кадрів здійснюється на кафедрі українсь­кої мови і літератури філософського факультету Пряшівського університету. Протягом чотирьох чи п'яти років кафедра приділяє особливу увагу практичному оволодінню сучасною українською літературною мовою. З цією метою щороку студенти-україністи мають можливість певний час навчатися у вузах України. Від 1994 року студенти мають можливість проводити навчання також на факультеті української філології Національного педагогічного університету ім. Драгоманова у Києві за рахунок стипендій Міністерства шкільництва СР. Кафедра щороку приймає студентів з названого університету.

У сучасних умовах діяльність проводять 47 колективів народної художньої творчості різних жанрів. Ці колективи об’єднують до 1470 членів і щорічно реалізують понад 600 виступів з нагоди різних культурно-суспільних подій. Щорічно здійснюється: Конкурс з художнього читання «Струни серця», присвячений українській письменниці Ірині Невицькій. Кожного року в іншому регіоні Пряшівщини. Фестиваль драми і художнього слова ім. О. Духновича у Пряшеві та Меджилабірцях. Фестиваль фольклору русинів-українців Словаччини у Камйонці в окрузі Стара Любовня. Свято культури русинів-українців Словаччини у Свитнику. Фестиваль духовної пісні у Снині. Огляд українських народних пісень «Маковицька струна» в Бардієві, з яких щорічно бере участь більше як 22800 глядачів.

Крім того, було здійснено понад 110 фестивалів районного характеру, читацьких бесід, вечорів поезії та української пісні, літературно-музичні вечори, присвячені Т.Шевченку, Івану Фран­ку, виставки художників, Дні культури України в СР, виставки писанок, прикордонні зустрічі громадян Словаччини, України і Польщі, туристичні походи «Стежками О. Павловича», «Зелений велосипед» молоді Снинщини, наукові конференції і т.п.

Нашому населенню служить і ряд культурних установ. Корисну роботу проводить передусім Словацький національний музей – Музей української культури та його філія – Галерея ім. Дезидерія Миллого у Свиднику, Спілка українських пись­менників Словаччини, кафедра української мови та літератури філософського факультету Пряшівського університету.

Наш Союз розгортає свою діяльність з багатьма культурно-освітніми установами та організаціями України.

Активно співпрацюємо з Товариством культурних зв’язків з українцями за кордоном «Україна-Світ» у Києві, управлінням культури Закарпатської обласної державної адміністрації України в Ужгороді та Центром народної творчості в Ужгороді, через посередництво з ними з іншими творцями культури Закарпаття. Велике значення має співпраця Спілки українських письменників Словаччини з Національною Спілкою письменників України. Українська література в Словаччині є складовою частиною словацького літературного контексту та невід’ємною частиною великої української літератури.

Ми глибоко вдячні Міністерству культури, Міністерству закордонних справ України, Посольству України в СР, Надзвичайному і Повноважному Послу України в СР пані Інні Огнівець за їх моральну та матеріальну допомогу українській національній меншині в Словаччині.

Оцінюємо прояв сприяння України діяльності нашої організації. Це цінна підтримка наших зусиль, врешті, це велике свідчення допомоги і співробітництва.

Наперекір труднощам, проблемам і скромній допомозі держави, СРУСР продовжує проводити свою багатогранну діяльність. СРУСРЗ продовжує бути важливим елементом соціального і духовного буття, більшість його талановитих і самовідданих працівників бережуть одвічні духовні традиції нашої української національності. Він прагне щоденно примножувати їх, шукати і знаходити шляхи вирішення складних творчих завдань.

Тетяна Кузик,

Президент Асоціації українських жінок-робітниць в Італії