Київ Видавництво художньої літератури
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
| 313
Ніхто й не чув, як комар чхнув. Хилку лозинку і снігур зігне. Якби кури не заклювали, то ще живий був би. Він і за комара сили не має. Нема й чутки, як у яйці завмер. Він, як теля: хто його погладить, того й лиже. Через низький тин усі собаки скачуть. Низький перелаз — усім людям дорога. Хто стає медом, того й мухи з’їдять. Моя хата скраю, я нічого ие знаю. Аби йому на голові кіл тесав, то йому байдуже. Байдуже ракові, в якім горшку його варять. Про всіх байдуже, аби мені добре було. Коло мене, аби не на мене. Мене на таке дома нема. Про мене, Семене, а я звуся Іван. Про мене хоч вовк траву їж. їй кажи: «Овес», а вона каже: «Гречка». Нехай буде гречка, аби не суперечка. Нехай буде з гречки мак, коли жінка хоче так. Нехай ваше буде зверху. Нехай ваш чорт старший. Нехай книш, аби не паляниця. Нехай твого батька журавлі, а мого чаплі. Хай буде про мене, аби не в мене. Чого жалувати козі ліса — нехай їсть. Комусь ніяково, а мені однаково. Чи дома, чи в полі — мені однаково. Коли моє не в лад, то я з своїм назад. Моє діло мірошницьке: підкрутив та й сів. Моє діло мірошницьке: запустив та й сиди. Наше діло теляче: наївся та й у хлів. Наше діло півняче: закукурікав, а там хоч і не розвидняйся. Не мій город, не моя ліса, не буду запирати. Не моє горить, не буду гасить. Не моє просо, не мої горобці, не буду відганяти. Не моє мелеться, не моя мука буде. Не наше діло — попове, не нашого попа — чужого. Не наше засипалось, не наше й змелеться. Не мій кінь, не мій віз, не мені й помагати. Не мій кінь, не мій віз, нехай туркоче, куди хоче. 314 Не наш віз, не наше й зачепило. Не наш кінь, не наш віз, не нам і їздити. Не твоє мелеться, то й не відгрібай. У нашої Параски ні серця, ні ласки. Я не я, і рука не моя. «Діду, село горить!» Дід за суму і далі посунув. Одним вухом почує, другим випустить. Куди вітер, туди й він. Куди вітер дме, туди й гілля хилиться, їж, вовче, чужу кобилу, а моїх овець не руш. Про мене, Семене, хай усі коло мене, аби я зверху. Про мене, Семене, як Гапка скаже. З тобою розмова, як з вітром полова. Те мене не гріє і не знобить. Я тут скраю — нічого не знаю. Він каже: «І сіро, і біло». Він собі і вухом не веде. Палець об палець не вдарить. І чути не чув, і бачити не бачив. Чи Іван, чи Петро, то мені все одно. Про мене, Мартин, хоч головою об тин. Чиє горить, хай той і гасить. Гляди себе — буде з тебе. Не спитавши броду, не лізь у воду. Бережи вуха, щоб не вкусила муха. Стережися бодючої корови спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усіх боків. Береженого всякий береже, небереженого лихо стереже. Береженого і бог береже. Не бійся, та стережися. Не давай зайцеві доглядати моркву, а лисиці — курей. Обережний чоловік: з ним воду можна нести і не розхлюпати. Стережися чоловіка, що не говорить, і собаки, що не гавкає. Хто себе остерігає, той клопоту не має. Туди гладь, куди шерсть лежить. Опарився на молоці, то й на воду студить. Раз опечешся, другий раз постережешся. Хто в морі побував, той болота не боїться. Не вір воді, бо втопишся. Ані вперед не видавайся, ані ззаду не мішайся, тільки в самім середочку, як барвінок в городочку. 315 Наперед не виривайся, а ззаду не лишайся, середини тримайся, то буде тобі добре на світі. Він і на холодну воду студить. Хто не хоче дути на гаряче, той буде дути на боляче. З собакою дружи, а палицю в руках держи. Мани собаку, а з рук не випускай кияку. В сімох водах руки миє. Не лізь у кропиву, то не пожалишся. Не лізь на болото, не будеш мити ноги. Не лізь, куди твоя голова не влізе. Не лізь у вогонь — не обпечешся. Не лізь у воду — не втопишся. Межи двері пальців не клади. Не клади йому пальці в рот: у нього ведмежий поворот, а вовчий погляд. Я вже попік на тім свої руки. З маслом на голові не лізь на сонце. Дивись вверх настільки, щоб шапка не злетіла. Дивись, щоб не помиливсь, а опісля не журивсь. Не дивись далеко, а гляди за очкуром. Не того слухай, хто старий, а того, хто пережив. Чув не чув, бачив не бачив, а мовчи. Біжи, та й під ноги дивися. Не підливай масла у вогонь. Не дми на вогонь, коли хочеш, аби вгас. Не клади у вогонь пальця. Не присувай соломи до вогню. Як випустиш вогонь з рук, не погасиш. Мани собаку, маючи кияку. Не грай, кішко, з медведем, бо тебе задавить. Не жартуй, кішко, з псом. Сиди, вусе, тихо, як бороду голять. Помалу іди — далі зайдеш. Опікся на молоці, то й на холодну воду дме. Ходить ходи, та ніг не згуби. Хто ходить на манівці, той падає в рівці. Щоб по рейках проїхати, треба по шпалах пройти. Ані на крок з дороги не сходь. Тихим кроком далі зайдеш. Якби знав, де впадеш, то сінця потрусив би. Не ходи коло річки — не впадеш у воду. Хто по кладці мудро ступає, той ся в болоті не купає. А бач, сиди тихо, не скач! Не все підскакуй, інде й перелізь. 316 Де скоком, де боком, а де й рачки. Треба одійти од ями, щоб гаразд її перескочити. Не рубай вище голови: тріски тебе запорошать. Не рубай того стовпа, на якому сидиш. Не рубай сук, на якому сам сидиш. Оглядайся на задні колеса. Де не можна перескочити, треба перелізти. Не лізь у горох, то й не скажеш «ох». Як ідеш, дивись під ноги: хоч грошей не знайдеш, так носа не розіб’єш. Не мішайся між чужі лика. Добре і вперед дивитись, а ще краще назад оглядатись. Не пхай бабі пальця в рот. Межи чужі щипці не клади своїх пальців. Не бери заліза в руки, доки на нього не плюнеш. Не давай сам на себе кия. Сторонись від нього, як вовк від капкана. Спершу треба розсудити, а тоді робити. Думаєш дати, то подумай, де взяти. Намірся, та не вдар. Держись за гриву, бо за хвіст не вдержишся. Далеко сховавши, ближче знайдеш. Межи людьми будь людиною. Для стежки не минай шляху. Люди забувають, що стіни часто вуха мають. Якби стіни вміли говорити, то не легко було б жити. Мовчи, бо піч у хаті. Мовчи та мак товчи. Не дми в попіл, бо очі запорошиш. Вірний, але собі, а не мені. Вір своїм очам, а не чужим речам. Довіряй, але перевіряй. Не вір, бо звір: як не вкусить, то налякає. Не вір вухам, але очам. Не вір губі, положи на зуби. Не вір кобилі в дорозі, бо серед болота скине. Не вір, мужу, своїм очам, лиш моїй повісті (брехні) Не вір ні собаці, ні коняці. Не вір тому, що тобі в очі світить, бо він тебе поза очі на слові калічить. Не всякому слуху вір. Сам собі не вірить. 317; Був у бувальцях, знає, що кий, що палиця. Бував я у буваличах і видав видаличі. Бував вже і на возі, і під возом. Був на коні і під конем, був на столі, і під столом. Бувалий чоловік: бував за столом і під столом. Був на коні і під конем, в ступі і за ступою, бачив лози і верболози, шилом вміє голити. Був у Римі, та й папи не бачив. Був на морі, був і за морем. Був там, де тепер нема. Всюди бував і ніде місця не зігрів. На мені тільки піч не була. Хоч невдалий, але бувалий. Хто у світі не бував, той і дива не видав. Перейшов уже крізь сито й решето. Він перейшов вогонь і мідні труби, попав чортові в зуби і звідти вийшов. Пройшов вогонь і воду. Перейшов і Крим, і Рим, і мідні труби. Стріляного горобця на полову не зловиш. Пиття не доводить до пуття. В болоті не без чорта, в сім’ї не без п’яниці. Взявся п’яний за тин, як за попа трясця. Вчепився, як п’яний до тину. Від п’яного поли вріж, а тікай. Від п’яного і чорт утікає. Він п’яним і родився. Вільному воля, п’яному — рай. Гірке життя п’яним медом не підсолодиш. Голодному на умі хліб, а п’яному — хміль. Добра п’яниці і крапля. Захотів від вовка каяття, а від п’яного сорому. З п’яним не сварися, з багатим не судися. Кожний пияк то добре знає, що клин клином все вибивав. Кажуть, що п’яниця, а справді — брехня, бо він не п’є, а просто ковтає. Коза — не тварина, п’яниця — не людина. Козел в городі — сторож, а п’яниця — ключник. Коли двоє кажуть — п’яний, то лягай спати. Коли п’яний, то лягай спати, а не зачіпай. Коли п’яниця в шинку скаче, то жінка дома плаче. Люди п’яні і голову гублять. Мало чого не буває, що й п’яний співає. 318 На жлукто спотикнулась, на корито впала, вийшла за п’яницю — навіки пропала. Не допивай, не доливай — не будеш п’яний. Не той п’яний, що каже: «Я вже п’яний», а той п’яний, що каже: «Дайте ще!» Не п’яний плаче, а горілка. Не той п’яниця, що п’є, а той, що впивається. Ні рак, ні жаба, а просто п’яна нахаба. Пияцтво розум з’їло. П’яний, а у воду не скочить. П’яний, а у вогонь не полізе. П’яний гірше скаженого пса. П’яний б’ється, скаче, а проспиться — гірко плаче. П’яний дурному брат. П’яний і злодій — рідні брати. П’яний, п’яний, а об вугол не б’ється. П’яний свічки не засвітить. П’яний собі розум відбирає. П’яний — так, як малий: що на умі, те й на язиці. П’яний храбриться, а як проспиться, то й свині боїться. П’яний, як дитина: і нехотя правду скаже. П’яниці кажи, що день, а він каже, що ніч. П’яниця і з каганця питиме. П’яниця і свиня — то однакові звання. П’яниця: пропив штани та й хвалиться. П’яниця проспиться, а дурень ніколи. П’яниця — то послідній чоловік. П’янка і розумного зведе з ума. П’янка ніколи до добра не доведе. П’яного молитва, як хворого піст. П’яному гори немає — усе рівне. П’яному і бог з дороги звертає. П’яному і калюжа по вуха. П’яному кожна дорога слизька і довга. П’яному море по коліна, а калюжа морем здається. П’яному на кожнім кроці поворот. П’яному світ — як банка, а люди — як мухи. П’янство в роботі не товариш. У п’яниці сім п’ятниць на тиждень. Скільки води не пий, а п’яним не будеш. Соха — не плуг, тачка — не машина, п’яниця — не чоловік, У п’яниці коли не очі сині, то спина в глині. У п’яниці нема нічого на полиці. У п’яного — вчинки, у тверезого — думка. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|