Київ Видавництво художньої літератури
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
| 319
У п’яного кулаки дрова рубають, а як прокинеться, то й сокири не візьме. Хоч п’яний, а правду каже. Хоч будеш п’ян, не будь упрям. Хто п’яницю полюбить, той вік собі погубить. Що у тверезого на думці, те в п’яного на язиці. Щоб не розводились п’яниці, то він горілку випиває. Що чоловік п’яний, що скажена собака. Як не як, а Хома пияк. Як п’ян, так капітан, а проспиться, так і свині боїться. Як ті п’яниці щодня п’ють?! Добре, що ми попривикали. Випив, аж денце показав. Випив дві неповних, а третю через верх. Випив і оком не моргнув. Випий, Іванку, бляшанку, а за дві заплати. Випиймо, щоб дома жінки не журилися. Випийте і закусіть, а на завтра до себе запросіть. Випити би ся випило, з’їсти би ся з’їло, коли б ще по тому полежати дали, тож-то би добрі були. Він не хоче газдувати, тільки пити-гайнувати. Гірко випить, а жаль покинуть. В лихий час п’ю і квас, а побачу пиво — не пройду мимо. Дай йому пити, а він не дасть тобі жити. Де п’ють — мене минають, а де б’ють — з мене починають. Де п’ють, там і б’ють. Де п’ють, там і ллють. До кого п’єш, тому й здоров’я кажи. Допився до того, що в хаті вітер віє. Душа міру знає: вип’є, а потім лежить. Заробив кревно та й пропив певно. За свою працю хоч напийся, Яцю. Збувся тато клопоту: жито змолотив, а гроші пропив. Коли б не пили, то б в золоті ходили. Коли пили — гомоніли, а платили — поніміли. Коли не до тебе п’ють, то не кажи здоров! Куняє й наливає, наливає й випиває, випиває і куняє — свого віку козацького доживає. Люби — не влюбляйся, пий — не напивайся, грай — не відігравайся. На копійку упився, на руб похвалився. Ні п’ється, ні ллється, ні в чарці не остається. П’є ледащо, як має за що. П’є до потері, щоб не бачити, де двері. Ми не п’ємо, тільки з хлібом їмо. 320 Мужик рік не п’є, два не п'є, а як біс прорве, так і все проп’є. Напився до порядку: два ведуть, а третій несе шапку. Напідпитку нема спинку. Не допивай з пляшки до дна, бо дійдеш на споді багна. Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде. Ноги кажуть: «Ходім додому!», головонька каже: «Ходім до покою!», калитка плеще: «Напиймося іще, я все поплачу!» Один день їсть, п’є, танцює, а двадцять дев’ять голодує, Овдію, п’єш цілу неділю, а я тобі, Овдію, та й нічого не вдію! Пий, брате, пий, а на старість — торба й кий. Пив не на живо, а на смерть. Пий до куми, а до кума завтра вип’єш. Пий, дядьку, горілку: смуток забудеш. Пий, пий — це медя, я поведу тебе до ведмедя. Пий, та розуму не пропивай. Пий та людей бий, щоб знали, чий син. Пий, та не впивайся, між чужими людьми остерігайся. Пило б ледащо, якби було за що. Пити до дна — не бачити добра. Пити чи не пити, аби з добрими людьми поговорити. Погано п’ється, тільки у чарці не зостається. Продав за карбованець, пропив за полтиник, прогуляв і другий, тільки й бариша, що болить голова. Продав на руб, пропив на полтину, пробуянив другу, тільки й бариша, що в голові шумить. Пропив би й дітей своїх. Пропив газда вола — все його слава, а невістка — міх, вже з неї сміх. Пропив би світ за три гроші. Сам п’ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю. Спасається: щоденно напивається. Та він би маму свою пропив. Тут пити, тут не спати, треба йому києм дати і кожух зняти. Хома купив, Хома п’є, бо у Хоми гроші є. У Гаврила пили та його й побили. Хто багато п’є, той сам себе б’є. Хто не напивається вином, буває здоров умом. Хто п’є до дна, тому не бачить добра. Нині до дна, завтра до дна — зосталася біда і корова одна. Хто п’є, той кривиться, кому не дають, той дивиться. 11 3—2300 321 Хто пив, а в кого голова болить. Хто пив, а мене волочать. Хто по повній випиває, той під тином спочиває. Чи пропити, чи штани купити? Чоловік — не корова, вип’є літр-два, а корова — відро. Чоловік — не свиня: більше відра не вип’є. Чоловік — не скотина: більш барила не вип’є. Чоловік п’є — дах горить, жінка запила — уся хата горить. Чом не пить, коли його доля не спить. Що пропито, в тім не ходити. Як випити хочеться, то і в куми проситься. Як вип’єш дві-три, то неначе замакітриться світ. Як вип’єш неповну чарку, очі западуться, а як вип’єш повну — вилізуть, то краще не пити. Як випили варенухи, то й загули, наче мухи. Як нап’ється — решетом гроші міряє, а проспиться — ні за що решета купити. Як не п’єш до ладу, то зійдеш на біду. Як п’є, то не проливає, як б’є, то добре влучає. Випив чарку, випив дві, зашуміло в голові. Він за чаркою горілки пішов би й на той світ. В чарці більше людей тоне, як у морі. Від чарки більше людей помирає, ніж у морі потопає. Де чарка, там і сварка. До кужеля нездужала, а до чарки одужала. За однією чаркою і наймит не закушує. За чарку — та й за сварку. Ке нам чого-небудь такого, для чого чарки роблять. Кому чарка, кому дві, кому нема й одної. Перша чарка — на здоров’я, друга — на веселощі, третя — для сварки. Перша чарка колом, друга — соколом, а решта дрібними пташечками. Перша чарка не брала, друга теж, а третя завела в арешт. Перша чарка — як по льоду, друга — як по меду, а за третю не питай — управляйся, наливай! Річка починається із струмка, а п’яниця — із чарки. Хвали себе не при чарці, а при косарці. Чарка горілки — лиха ківш. Чарка та сварка до добра не доведуть. Чоловік — до шинкарки, а жінка — до чарки, і нема у них сварки. Чоловік за чарку, а жінка за сварку. Як до праці — руки дрижать, а чарочку добре держать, 322 Як до праці — хворий, а як до чарки — скорий. Як ковбаса і чарка, то минеться й сварка. Намогоричився до самого підборіддя. Налився по самі вінця. З порожнього не наллє, а бідного не обкраде. Добре тому пить, хто хмелю не боїться. З чужого похмілля голова не болить. Не за те батько сина бив, що син пив, а за те, що похмелявся. Пора кумі і за розум братися: не все пити, треба похмелятися, а з похмілля знову на весілля. Хміль, а не вода, чоловікові біда. Хмільна вода до добра не доведе. Який напій, таке й похмілля. Блажен муж — до церкви недуж, а до корчми чимдуж. Гей ти, корчмо, ти, княгине, в тобі праця наша гине! Де піп церкву ставить, там пан корчму ладить. Дзвіницю обдирає, а корчму криє. До неба високо, до царя далеко, а до корчми близько. Зістарівся воюючи, по корчмах ночуючи. Жінка люба вела чоловіка з корчми за чуба. Корчмар, як комар: де сяде, там і п’є. Коваль кує, а ковалиха в корчму йде. Годі вже дома пити, ходімо в шинок, їхав у ліс, а став коло шинку. Окаянні люди: корчма горить, а вони плечі гріють. Тоді жінку слухай, як із шинку додому кличе. У корчмі ся напиває, а в калюжі спочивав. Хто в корчмі служить, тому в броварні платять. Хто корчму минає, той щастя зазнав. Шинок хазяїном не наставить. Шинок — це лихо для жінок. Якби не діти, добре було б в корчмі сидіти. То недужого питають, а здоровому наливають. Оце дудлить, аж у горлі клекотить! Напала брага на врага. Празник — Іван Бражник. Вино веселить, та від вина й голова болить. Вино й горілку полюбив — честь загубив. Вино людину веселить, а потім честі лишить. Дав на вино, на ладан, на церковні витребеньки. Не винувате вино, винувате п’янство. Не винце, так пивце — аби мокре було. Не жаль вина, а жаль розуму. 11* 323 Не. пий вино, худобино, бо тебе воші з’їдять! Не поможе і вино, як лиш прийде студено. Пізно берегти вино, коли вже бочка порожня. Хто вино любить, той сам себе губить. Чарка вина не добавить ума. Аби горілка була, ми й сухарі поїмо. Без горілки ані не оженишся, ані не вмреш. Вода — не горілка: багато не вип’єш. Вода живить, а горілка губить. Втопив розум у горілці. Гірка горілка, та й пиття не солодке. Горілка йде спочатку до голови, а потім до ніг. Горілка посварить і перепросить. Горілка багато шкоди робить і на зле штовхає. Горілка без вогню, а розум спалить. Горілка біла ніс красить начервоно, а честь начорно. Горілка валить з ніг і кладе під поріг. Горілка — всього доброго злодійка. Горілка в роботі — не помічник. Горілка і гулі не одного в постоли взули. Горілка йому очі засліпила. Горілка людину в гріб заведе. Горілка — не дівка, а мачуха — не мати, але вміють добре голову завертати. Горілка — здоров’я злодійка. Горілка, як хороша дівка: хоч кого з ума зведе. Горілка — не вода — людська біда. Горшка — не хліб, без неї можна обійтися. Горілка тільки біду шукає. Горілка худобу у борги гонить. Горілка у п’яти йому вступила. Горілкою розуму не помиєш. Горілку випив, а язиком закусив. Горілку полюбив — родину знищив. Горілку попили, молоду бачили — пора й додому. Горілочка-кума зведе хоч кого з ума. Де горілка, там і сльози. Де горілку чують, там і ночують. Де ледарі зійдуться, там вино і горілка знайдуться. Для попа горілки стопа, а дяк п’є хоч як. Добра вода, що не мутить ума, а горілка, що та дівка, хоч кого підведе. З чужої горілки голова не болить. І горілки не хочу, і цілувати не буду! 324 Казала горілка: «Ой хто мене займе, у голову зайде, руки-ноги обдере й додому не зайде!» Коли горілка проїде з милю, не буде вже в неї першого хмілю. Коло горілки не обійдеться без бійки. Латку на латці ношу, а шаг на горілку держу. Не бий, не волочи, у горілці язик умочи — усю правду скаже. Не винна горілка, а ті винні, що її п’ють. Горілки не пий — будеш чоловік золотий. Не шкода горілки випитої, а шкода розуму пропитого. Пішла горілка по животу, як брехня по селу. Пропив вівці на горілці, а корову на меду, прийшов з корчми додомоньку та й б’є жінку молоду. Прощай, розуме, коли з горілкою зустрівся. Будь здоров, розуме, побачимось завтра! Спершу горілка людей розважала, а тепер сама засумувала. «Тит, ходім молотить!» — «Голова болить!» — «Ходім до корчми горілки пить!» — то він і біжить. Тікай, душа, на плече, бо горілка потече. Така, що в горілці усе б і мокла. Тяжко тепер жити, бо навчився хлоп горілку пити. Хліб на поги ставить, а горілка з ніг валить. Хочеш із здоров’ям дружити — перестань горілку пити. Хоч і кажуть, що горілка серце веселить, чого ж од неї, ледачої, голова болить?! Хто горілку любить, той сам себе губить. Хто горілку п’є, той найліпшу жінку б’є. Хто стане горілкою свій розум мить, той його ще гірше забруднить. Чоловік у горілці, як собака в скаженівці. Як мені ота горілка, то вже така гидота, що як не вип’ю чарку, то ніяк не одірву від рота. Як у болоті не без дідька, так у селі не без горілки. Баба сім літ похмелялась та з похмілля і вмерла. Було ремесло, та хмелем поросло. Воду п’ють, а голова з похмілля болить. Де хміль у голові, там розум мовчить. Набрався, як лин мулу. Голова каже: «Іди!», а ноги: «Сиди!» Гуляй, душа, в тілі, поки кості цілі. Він геть-таки скляного бога держиться. Лихо горлом влізло. Язика не поверне, неначе він йому повстяний. 325 Підгуляв, що й з копит збився. Бач, як качки заганяє. Добре цівкою смикнув. Розібрало, мов вовка опеньки. Руки золоті, та горло погане. Гуляє, за все забуває. Бувай здоров, розуме, не побачимося й завтра. Більше дива, як того пива. Від пива голова крива. Де добре пиво, не треба і віхи. До пива їсться, до слова мовиться. З ним не звариш пива, а звариш — не розіп’єш. З цього пива не буде дива. З цього квасу пива не буде. Не бивши кума, не пити пива. Не всі ті пиво п’ють, що його варять. Не диво пиво, дивні люди, що його п’ють. Не стільки пива, скільки дива. Не хвали пиво, розливши, а хвали випивши. Од пива болить спина, а од меду голова. Ото диво, що п’ється пиво. Очима пива не вип’єш. Пив би пиво, та в кишені диво. То-то й диво, що гірке пиво. Чиє пиво п’єш, того й пісень співай. Чужим пивом весілля не одбудеш. Як є на мед, тоді пий пиво, а як є на пиво, тоді пий воду. Якого пива наварили, таке й пийте. Давай закуримо ще й твого, бо чужий надоїв. Добрий курець має люльку, кресало і тютюнець. Закуримо тютюну мого, бо ти ще не мав свого. Коли курець, то носи люльку й тютюнець. Курити хочеться, аж вуха попухли. Куріть, куріть на здоров’я, скоріше помрете. Усі б курили, та люльки спалили. Якби курити, то було б що робити, а то сидиш та світом нудиш. Ануте, синки, за люльки, нехай паска постоїть. Без люльки, як без жінки. За люльку й батька б проміняв. Люлька не куриться, мабуть, жінка журиться. День палить папіроси, а три дні просить. Хоч ходимо голі й босі, та куримо папіроси. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|