Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній, студентам кінофакультетів і всім, хто цікавиться кінематографом
жүктеу/скачать 2.08 Mb.
|
ЗО 31 САСПЕНС [англ. Suspense -неспокій, занепокоєння чеканням, напруження] - у кіно сюжетне напруження. Тією чи іншою мірою саспенс є необ-хідном елементом майже будь-якого жанрового фільму, але особливо притаманнний детективу, трилеру та фільму жахів. Атмосфера саспенса створюється поєднанням багатьох засобів, зокрема, операторською роботою (незвичайні кути зйомки, ефект «підглядаючої» камери тощо); музикою та звуковими ефектами (нервовий, гнітючий ритм, використання незвичайних інструментів тощо); художнім оформленням кадру (незвичайністю оточення, підкресленням значущих деталей), а також численними акторськими й режисерськими засобами. Визнаним майстром саспен-су є англо-американський режисер А. Хічкок, який віртуозно використав технічні засоби кіно для того, щоб викликати у глядача стан занепокоєння. Хічкок або будував свої фільми як послідовність гострих ситуацій з видовищним, драматичним розв'язанням, як, наприклад, у фільмах «Іноземний кореспондент» (Foreign Corre- spondent, 1940), «На північ через північний захід» (North by Northwest, 1959), або нагнітав напруження поступово, тонкими штрихами, готуючи фінальну конфронтацію й розв'язку -«Підозра» (Suspicion, 1941), «Вікно надвір» (Rear Window, 1954). Іноді саспенс ефектно використовується у комедіях («Же-нев'єва», Genevieve, 1953); пригодницьких фільмах («Мобі Дік», Moby Dick, 1956), драмах («Маленька задня кімната», The Small Back Room, 1949, класична сцена знешкодження бомби), мелодрамах («У цьому наше життя», In This Our Life, 1942). В авторському кіно елементи саспенсу своєрідно застосував М. Антоніоні: «Фотозбільшен-ня» (Blow-Up, 1966), «Професія: репортер» (Professione: reporter/ The Passenger, 1974) та ін. СЕКСБОМБА [англ. Sexb-omb] - характеристика кіноактриси, амплуа якої зводиться до зваблювання чоловіків і появи сексуального бажання у чоловічої категорії публіки. Часто акторська майстерність подібних актрис підміняється яскраво виявленими секса-пільними зовнішними даними. Див. «Вамп». СЕРІАЛ [від лат. Series -низка; англ. Serial].
СЕРІЇ [англ. Series] - багатосерійний фільм, на відміну від серіалу не пов'язаний єдиним сюжетом, але відрізняються певною спільністю для всіх серій - єдиним головним героєм (героями), подібним характером сюжету, який розвивається згідно з розробленою формулою. Існує ціла група фільмів, які не передбачалось перетворювати у серії, але які спровокували створення своїх сіквелів (продовжень) - «Дра-кула» (1931), «Франкенштейн» (1931), «Людина-невидимка» (1933), «Лессі повернулася додому» (1943). Наприкінці 1970-х років серії переживали свій ренесанс. у формі прибуткового сіквелу - науково-фантастичні фільми «Зоряні війни», «Зоряний шлях», бойовики «Індіана Джоне», «Супермен», «Роккі», «Рембо», комедії «Поліцейський з Беверлі-Хіллз», «Поліція нравів». Нумерувати назви стало особливо модно у 70-ті роки (Роккі, 1976 - 1990). Серії давні як сама література. Ці давню традицію неважко прослідкувати з часів Гомера. Тільки-но кінопромисловість досягла певного рівня розвитку, серії були впроваджені й у кіно. Це відбулося під впливом декількох факторів: романів із продовженнями («Три мушкетери», «Шерлок Холмс»), книжок з одним і тим же геро- 32 33  єм, які періодично бачать світ («Нік Картер» або «Фанто-мас»), а також романів - фейлетонів, які друкувалися ще від епохи романтизму із номеру в номер великими накладами.
Приблизно з 1907 року Європу заполонили невеликі книжечки, які виходили щонеділі з яскраво розфарбованими обкладинками, надруковані дуже стислим шрифтом. Дешеві книжки пригод Ніка Картера, Ната Пінкертона, Буффало Білла, Моргана-пірата - виходили багатьма мовами. Перші кіносерії з'являються на початку минулого століття: Франція - «Нік Картер» (1908); Данія - «Нат Пінкертон» (1909); Америка - «Що сталося з Мері?» (1910). Перші серії з (перехідним сюжетом) очікуванням продовження - «Пригоди Кетлін» (1913). Перше міжнародне визнання здобули серії з кіносеріалів «Небезпечні пригоди Поліни» («Perils Pauline», США, 1914, угол. Ролі П. Байт), «Фантомас» (Франція, 1913, 5 сер.), «Зігомар» (Франція, 1913), «Вампіри» (Франція, 1915, 20 сер.), «Про-теа» (Франція, 1916), «Жю-декс» (Франція, 1917). Кіносерії являли собою окремі фільми із завершеними сюжетами, об'єднані спільним головним героєм або героями, схожим стилем, виробленою формулою - сюжетною схемою. Найбільш відомі - «Бет-мен», «Супермен», «Джеймс Бонд», «Індіана Джонс», «Зоряні війни», «Міцний горішок», «Смертельна зброя», «Чужі», «Горянин», «Рембо», «Роккі», «Поліцейська академія», «Назад у майбутнє». Багато героїв серіалів перекочували в кіно з газетних коміксів (Бетмен, Супермен, Дік Трейсі, Бак Роджерс та ін.). Найдовша серія про Дж. Бонда (більше 20-ти серій, див. «Бондіана») і жахи «Кошмари на вулиці В'язів», «П'ятниця, 13», «Хеллоуїн». Часто фільм спочатку не задумувався навмисно як серія, але комерційний успіх спонукав творців продовжувати розробку «золотоносної жили». Так з'являється сіквел (фільм-продовження, див. «Сіквел») -(«Парк юрського періоду», «Термінатор»). Набагато рідше зустрічається пріквел (фільм-передісторія, див. «Пріквел»), коли розповідається про події, які передували фільму - оригіналу (першоджерелу) (найбільш відомий «Зоряні війни»). СІ-ДІ-АЙ [англ. C-D-A] - назва системи на компакт -дисках, яка дозволяє глядачам за допомогою спеціальної) комп'ютерної програми взаємодіяти із зображенням (тобто змінювати його). За допомогою цієї системи зняті й деякі ігрові стрічки. Див. «Інтерактивне кіно». СІКВЕЛ [англ. Sequel - результат, наслідок] - продовження комерційно успішного фільму, зазвичай, із тими ж самими акторами у головних ролях. Продовження популярних картин з'являлись ще у період німого кіно: «Шейх» The Sheik (1921) і «Син шейха» (The Son of the Sheik, 1926). У 30-ті роки особливо часто знімалися продовження популярних фільмів жахів. Зразком сіквелів, які зберегли високий рівень оригіналу, може бути серія стрічок про Тонку людину («Тонка людина», The Thin Man, 1934, і п'ять сіквелів до 1947 року). Іноді оригінал і продовження пов'язані лише формальною спільністю персонажів: так, сіквел фільму жахів «Котяче плем'я» (Cat People, 1942) був поетичною притчею про дитинство та дитячі страхи («Прокляття котячого племені», The Curse of the Cat People, 1944). У подальшому, однак, продовження все частіше поступалися оригіналам. Автори фільму-хіта, намацавши «золоту жилу», починають її розробляти, так би мовити - «нові пригоди улюблених героїв». Часто фільм-продо-вження отримує порядковий номер, а грають у ньому ті самі актори. Першим сіквелом із цифрою в назві був фільм «Квотермасс-2» (Quatermass II, 1957), однак розповсюдилась ця тенденція лише на межі 70-х-80-х років, з появою низки пронумерованих продовжень фільмів «Роккі» (Rocky, 1976-1990) і «Супермен» (Superman, 1978-1987). Сучасні сіквели часто механічно дотримуються вдалої формули оригіналу, не вносячи до неї нічого нового. Вийнятком є три фільми серії «Чужий» (Alien, 1979 - 1992), які належать до різних жанрів. Іноді між появою оригіналу і сіквелу минають десятки років: за «Чарівником з країни Оз» (The Wizard of Oz, 1939) продовження вийшло через 46 років - «Повернення в Оз» (Return to Oz, 1985). Теперішнім блокбастерам це не загрожує: майже кожний ко- Зі 35
 мерційний успіх великої студії супроводжується неминучим продовженням. За межами Голлівуду сіквели з'являються рідше. Унікальним експериментом є серія продовжень, знятих Ф. Трюффо після свого багато в чому автобіографічного фільму «Чотириста ударів» (Les Quatre Cents Coups, Франція, 1959), в яких простежується значний візрізок життя (на протязі двадцяти наступних років) його альтер-его Антуана Дуанеля. Див. «Пріквел».
СІНЕРАМА [англ. Cinerama] - система панорамного кіна, в якій фільм знімається декількома кінокамерами і демонструється на сильно вигнутому екрані великих розмірів, що створює у глядача ілюзію присутності; є різновидом широкоформатного кіно. СПАЛЬНИЙ ВАГОН [англ. Sleeper] - неперспективний фільм, показ якого не супроводжувався попередньою рекламою, але який здобуває несподіваний комерційний успіх: «Marty» (Marty, 1955), «Домашня вечірка» (House Party, 1990), «Кримінальне чтиво» (1994), «Відьма з Блер» (1997). СТАРЛЕТКА [англ. Starlet] - молода початкуюча актриса, яка має гарні зовнішні дані. СТЕРЕОСКОПІЧНЕ КІНО, СТЕРЕОФІЛЬМ [від грец. Stereos - твердий, просторовий + Skopeo - спостерігати; англ. Natural Vision Film] - вид кінематографу, технічні засоби якого створюють у глядача ілюзію об'ємності об'єктів, зображених на екрані. Ще піонери кінематографії, такі як Вільям Фріз-Грін і брати Люм'єр, експеременту-вали зі стереоскопічним, або тривимірним, зображенням на кіноекрані. Вони винайшли системи, за допомогою яких дві кіноплівки, пофарбовані у червоний і синьо-зелений кольори одночасно проектувались на екран для перегляду крізь спеціальні окуляри з аналогічно пофарбованим склом. Перший стереоскопічний ігровий фільм - «Сила кохання» - побачив світ у 1922 році в чорно-білому варіанті. У 1930-ті роки були винайдені поляризаційні світлофільтри, які дозволяли контролювати кількість світла, яке потрапляло на кіноплівку. Це надало можливість розпочати експерименти з кольоровим стерео- скопічним кіно, які одночасно здійснювались у Німеччині та Італії. Але маштабне використання стереоскопічного кіно розпочалося лише у 1950-ті роки, коли Голлівуд шукав змоги повернути глядача. Картина А. Оболера «Диявол Бвана» стала однією з перших стрічок, створених великими кіностудіями у 1952 - 1954 роках. Більшість з них були пригодницькими і приголомшували публіку тим, що створювали ілюзію, наче палаючі стріли, стрибаючі тварини, потяги, що втратили управління і кинуте каміння рухаються з екрана безпосередньо у залу до глядачів. Нажаль, спеціальні окуляри, необхідні для перегляду стереофільмів, спричиняли глядачам чимало незручнос-тей і з часом відвідуваність таких сеансів різко знизилась. Спробу оживити інтерес до стереокіно було знову зроблено в 1995 році, коли пригодницький фільм «Крила відваги» продемонстрували у 120 кінотеатрах по всьому світу. У СРСР перший стереоскопічний художній фільм «Концерт» побачив світ у 1940 році. Широкого розвитку стереоскопічне кіно в СРСР не дістало. СУБРЕТКА [фр. Soubret-te, від Прованс. Soubret - манірний] - акторське амплуа: спритна, винахідлива служниця, яка допомогає своїм господарям в їхніх любовних інтригах. Виникло в італійській комедії дель арте, перейшло у французьку комедію. Див. «Амплуа». «СУБСАХАРСЬКЕ»КШО - значну популярніст у зарубіжних кінокритиків мали фільми, зняті у країнах на південь від Сахари. Головною рушійною силою цього «субсахарсько-го» кіно був С. Усман із Сенегалу. Його короткометражка 1962 року «Людина з візком» стала першою з картин, які побачили світ у країнах «Чорної» Африки. Він розробив власний стиль із широким використанням натурних зйомок і непрофесійних виконавців. У таких картинах, як «Чорношкіра з ...» (1966) і «Ксала» (1974), що означає «прокляття», він висвітлив різноманітні сторони життя Сенегалу до і після здобуття незалежності від Франції. Іншою центральною темою творчості Усмана був конфлікт між місцевими традиціями і сучасним суспільством. Ця проблема привернула увагу
37 й багатьох інших кінематографістів «Чорної» Африки. Серед них слід відзначити С. Сіссе з Малі, М. Хондо з Мавританії, І. Уедраого з Буркіно-Фасо і С. Фай із Сенегалу (перша жін-ка-режисер того регіону). їхні картини зажили широкої міжнародної слави. Але не всі вони мають популярність у себе вдома, бо місцева публіка здебільшого надає перевагу пригодницьким стрічкам з-за кордону. ТЕЛЕВІЗІЙНИЙ ФІЛЬМ, ТЕЛЕФІЛЬМ - фільм, створений спеціально ддя демонстрації у мережі телевізійного мовлення. Знімається кінознімальною камерою (з урахуванням того, що кутові розміри екрана телевізора інші, ніж у кіноекрана) або фіксується на магнітній стрічці. Під час зйомки телевізійного фільму зазвичай враховуються особливості сприйняття кінозображень з телеекрана, пов'язані з тим, що кутові розміри екрана телевізора менші, ніж у кіноекрана. З урахуванням цих особливостей композиційна побудова і зображальні засоби телефільму мають свою специфіку: в ньому переважають середні й крупні плани, відсутні або наявні у незначній кількості загальні плани, зазвичай менше деталей на середніх планах тощо. З 70-х років усе більшого розповсюдження набуває процес переведення на кіноплівку телевізійних фільмів, записаних на магнітній стрічці. Переведення відбувається за допомогою спеціальної апаратури перезапису. ТРАВЕСТІ [фр. Travesti, від Travestir - перевдягати] - акторське амплуа; актриса, яка виконує ролі хлопчиків, підлітків, дівчаток, а також ролі, що потребують перевдягання у чоловічий костюм. Див. «Амплуа». Навчальне кіно [англ. Teaching Film] - різновид наукового кінематографу, який об'єднує фільми, призначені для використання у середній та вищій школі, а також в інших освітніх закладах. 38 39
ФАБРИКА МРІЙ [англ. Dream Factory; Dream Works] -якісна характеристика кіно. Термін виник в Америці у 30-ті роки минулого століття, у період виходу суспільства з депресії, звільнення від жахливого тягаря невпевненості не лише в майбутньому, й у теперішньому. «Фабрикою мрій» називали Голлівуд, який здебільшого створював далекі від дійсності солодкуваті фільми з обов'язковим хепі-ендом, що віддаляли від реальності й занурювали глядачів у мрії. Див. «Голлівуд», «Велика ілюзія», «Великий німий». ФІЛЬМ [англ. Film - плівка] 1. Сукупність зображень (кадрів), послідовно розміщених на кіноплівці (або на відеомагнітофонній стрічці), пов'язаних єдиним сюжетом і призначених для відтворення на екрані. Фільм є результатом колективної праці знімальної групи, до складу якої входять сценарист, режисер, оператор, художник, композитор, монтажер, звукооператор і (в ігровому фільмі) актори. З точки зору технічних особливостей фільми поділяються на німі, звукові, чорно-білі, кольорові, широкоформатні, широкоекра-ні, панорамні, стереоскопічні. 2. Окремий твір кіномистецтва: художній (ігровий), мультиплікаційний, хронікально-документальний, науково-популярний, навчальний фільми. ФІЛЬМ-ВИСТАВА - екранізація театральної вистави, здійснена з урахуванням особливих зображальних і виражальних засобів кіномистецтва. Зберігає, зазвичай, постановочний задум театральної вистави й акторське трактування образів. Під час зйомки дія іноді переміщується зі сцени до павільйонів кіностудії і на натуру. ФІЛЬМ ФОРМУЛИ [англ. Formula Film] - фільм, зроблений за випробуваним зразком, який працював у минулому і, мабуть, працюватиме знову, бо аудиторія знає, чого очікувати: «Джеймс Бонд» (James Bond), «Перрі Мейсон» (Perry Mason), «Murder She Wrote», «Matlock». ФІЛЬМИ-ГІГАНТИ - особливий вид кінопродукції у США, що виник через конкуренцію з телебаченням, які тривають більше трьох годин, на сюжети з Біблії, античності, середньовіччя. До постановки фільмів-гігантів залучаються видатні режисери, в них знімаються десятки зірок, величезні гонорари яких разом із цифрами витрат на декорації, костюми, реквізит, оплату статистів широко рекламуються. Серед таких фільмів: «Бен Гур» (1960, реж. Вільям Вайллер), «Сід» (1961, реж. Ентоні Манн), «Клеопатра» (1963, реж. Джозеф Маркевич). Фільми-гіганти набули найбільшого розповсюдження з кінця 50-х - до середини 60-х років. ФІЧЕР [англ. Feature] - ігровий фільм завдовжки більше тисячі метрів. Цей термін, що означає в Америці, зокрема, окрасу програми, увів у вжиток у кінематографі ще в 1904 році Дж. Клейн з кінокомпанії «Ка-лем». Перші п'ятнадцять років існування американського кіно пов'язані виключно з одночастинними фільмами (10 хви- лин). І лише у 1911 році фільми збільшилися до двох і навіть трьох частин. На початку XX століття фільми продавалися на фути, і Клейн прокатникам, які купували у нього картини, радив не складати програми з картин однакової довжини. Якщо ви купуєти 2 тисячі футів, повчав Клейн клієнтів, то треба один фільм узяти великий завдовжки у 850 футів. Це буде ваш головний фільм - «фічер», який і рекламувати треба особливим чином, окремо. Клейн був упевнений, що подібний спосіб подавання програми значно ефективніший, ніж якби реклама була розподілена рівномірно на декілька стрічок однакової довжини. Поняття «фічер» було спершу пов'язане, таким чином, не стільки з довжиною, скільки з якістю картини. «Фічерз» покликали до життя і бум кінотеатрів, які геть змінилися. Див. «Повнометражний фільм». 40 41
Хіт [англ. Hit - удар, вдале влучання] - окраса сезону, твір (зазвичай - новинка), який користується сенсаційною популярністю і, як наслідок, фінансовим успіхом. Див. «Блок-бастер». ХУДОЖНІЙ ФІЛЬМ [англ. Fiction Film] - у найбільш уживаному значенні те саме, що й ігровий фільм - кінострічка з відзнятою на ній вигаданою ситуацією, в основі якої лежить художнє відтворення життєвого матеріалу. Жанрові різновиди ігрового фільму - кіно-роман, кіноепопея, кіноновела. У найширшому значенні - взагалі твір кіномистецтва. ХЕПІ-ЕНД [англ. Happy End - щасливе завершення] -одне з основних правил для голлівудських кіновиробників у ЗО - 50-х роках XX століття. Так, американський журналіст і кінокритик Бослі Кроутер відзначає у своїй книзі «Левова частка», що відомий продюсер Луїс Мейєр домагався введення «хепі-енда» у фільм «Тесе із роду д'Ербервіллей» (1924). Марно режисер М. Нейлан посилався на роман Т Гарді, на закономірний розвиток сюжету й образів і, нарешті, просто на здоровий глузд. Голова фірми «МГМ» був невблаганним. Тоді Нейлан став вимагати, щоб вирішальне слово було за глядачами. На одному з попередніх переглядів публіці показали цей фільм з обома кінцями. Глядачі, звичайно, надали перевагу трагічному. Але Мейєр все-таки наполіг, щоб у прокат надійшли два варіанти однієї і тієї ж картини, і власники кінотеатрів повині були самі обирати копію з тим чи іншим кінцем. Дізнавшись про наругу над його дітищем, Т. Гарді обурився. Але всі його протести були залишені фірмою без відповіді. Захоплення щасливими кінцями у голлівудських фільмах дійсно мали масовий характер. У 1955 році була опублікована низка матеріалів адміністрації виробничого кодексу, серед яких, зокрема, була таблиця відсоткового співвідношення щасливих і нещасливих кінців голлівудських фільмів за період з 1947 по 1954 рік. Вона виглядала так: Цифри демонструють, що щасливий кінець не випадковість, не примха того чи іншого продюсера, а продумана політика Голлівуду. Головний її принцип дуже простий: глядач повинен покидати кінотеатр розімлілим і заспокоєним. Для цього підходять будь-які засоби. Вульгарна мелодраматичність, використання формули «Хлопець зустрів дівчину» як основного змісту характерні не лише для численних голлі-вудских картин на сучасному матеріалі, але й для фільмів про минуле. Див. «Ніжний реалізм». ЦИРКОРАМА [Circarama] -вид кіновидовища, в якому зображення з використанням дев'яти кінопроекторів проектується на коловий екран з кутом огляду 360°. Циркорама була розроблена спеціально для Діснейленда. Перший фільм за системою циркорами був створений В. Діснеєм у 1955 році. 42 43 ШИРОКОЕКРАННІ ЕПОПЕЇ - головною зброєю Голлівуду У боротьбі з телебаченням стали широкоекранні епопеї. Починаючи з картини Кінга Відора «Війна ті мир» (1956) була зроблена низка так званих «блокбастерів», фільмів, які рясніли дорогими декораціями, розкішними костюмами, зоряними складами виконавців, а часто й тисячами статистів. Відтепер картини всіх жанрів робилися лише у широкоформатному варіанті. Але найбільше кіностудії пишалися історичними мелодрамами, дія яких розгорталась у біблійні або античні часи. Вважалося, що саме такі фільми наочно демонстрували переваги великого екрану перед телевізійним. Спочатку такі стрічки привертали увагу публіки, особливо після того, як «Бен Гур» Ві-льяма Вайлера (1959) здобув 11 «Оскарів». Але через три роки від грандіозних постановок довелось відмовитися, після того, як «Клеопатру» Джозефа Лео Манкевича - на той час найдорожчий фільм (43 мільйони доларів) - спіткала приголомшлива невдача. ШИРОКОЕКРАННИЙ ФІЛЬМ [англ. Large Screen Film] - технологія кінозйомки.
на маленькому екрані. Тому кі-нобоси прийшли до цілком логічного висновку, що можна повернути глядачів у кінотеатри, запропонувавши їм яскраве широкоекранне видовище, та ще й з стереофонічним звуком. Технологія широкоекранного проектування розроблялася ще у 1920-ті роки. Серед перших подібних систем було й «Полі-бачення», створене А. Гансом. Але першою широкоекранною системою у 1950-ті роки стала «Сінерама». Спочатку вона застосовувалася для навчання авіаційних стрільців під час Другої світової війни. «Сінерама» створювала ширше зображення на екрані, знімаючи кожен епізод трьома кінокамерами, розташованими у трьох різних місцях. Ці камери утворювали правильну дугу і розпочинали роботу синхронно. Потім три кіноплівки проектувалися на широкий напівкруглий екран трьома проекторами, що дозволяло отримувати зображення у шість разів більше від стандартного. Публіка, яка дивилась такі картини, як «Це «Сінерама» (1952), не лише розташовувалась наче в самому центрі дії, але й наче переживала ті ж відчуття, що й персонажі на екрані. «Сінерама» мала значну популярність у глядачів, однак вона не знайшла широкого застосування через надмірну ціну та чималу трату часу на зйомки. Згодом було створено систему «Сінемаскоп», яка давала зображення вдвіче ширше за звичайне й до того ж мала стереозвук. Вона також спочатку розроблялася з військовою метою для танкових перископів. «Сінемаскоп» дозволяв розмістити ширше зображення на стандартну 35-міліметрову кіноплівку. Кінопроектор був споряджений спеціальним об'єктивом, який немовби подовжував зо- браження, проектуючи його на вигнутий екран. Першою картиною, знятою за допомогою подібної технології, стало історичне полотно з історії Давнього Риму «Тога» (1953) Генрі Костера. її успіх перевершив усі сподівання, і протягом двох років більшість кінотеатрів на Заході були переобладнані під широкоекранне кіно. Згодом з'явилася й низка нових систем. Наприклад, незалежний продюсер М. Тодд використав при зйомці мюзиклу «Оклахома!» (1955) систему «Тодд-АО». У ній застосовувалися ширококутові об'єктиви і плівка завширшки 70 мм. Але у 1960 році всі кіностудії перейшли на систему «пана-віжн», яка давала більш чітке та яскраве зображення, ніж усі інші широкоекранні системи. жүктеу/скачать 2.08 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|