Так, при Бердібеці(1357-1359) на чолі правого крила став Мамай. Цікаво, що і центр влади області зосередився поблизу Дніпра45. Саме за Мамая крило Мувала знову набуває
свого значення. На період «Великої Замятні»(1359-1389) воно виступає як самостійна
держава. Хан Токтамиш (1380-1395),прийшовши до влади, змушений був повернутися до традицій XIII ст. За його правління крило Мувала очолюють знову Чингізиди. Так, у 80-х —на початку 90-х рр. рр. XIV ст. тут править Бек Булат, центр переміщується до Солхатської тьми. У 1391 році Бек Булат виступає проти Токтамиша, отже, за часів Ногая та Мамая «українське» крило виступало суб’єктом політичних відносин.
Саме геополітичне розташування крила вимагало від ханів утримувати тут значні сили,
на відміну від лівого крила, яке фактично було внутрішнім, отже, безпосередньої
загрози для нього не існувало.. Інша ситуація була у володіннях Джучидів від Дону на
захід. По-перше, осілі регіони з півночі і півдня «здавлювали» степові улуси. По-друге, за
ними лежали володіння незалежних чи напівзалежних монархів —Болгарська, Волоські,
Угорська, Польська, Литовська і Галицько-Волинська держави. Усі вони потенційно були небезпечними для ординців. Періодично Золота Орда вступала у боротьбу то з однією, то іншою країною, і врешті-решт наступцих сусідів у поєднанні з сепаратизмом підкорених народів став фатальним для крила Мувала. Східна межа крила Мувала проходила по р. Дон (нижня течія) і лівобережжю Сіверського Дінця. Завоювання території обумовлювало створення новою владою адміністративно-територіального устрою, який відповідав би її інтересам і традиціям. Передусім це диктувалося військово мобілізаційними цілями. Відповідно, основною одиницею стає тьма (тумен) — область, здатна виставити десять тисяч вояків.
Наприкінці 1245 р. на теренах України на захід від Дніпра, на землях, що належали орді Котяна і чорним клобукам, оформлюється улус Курумиши. Він постав унаслідок підходу сюди монгольського війська, направленого на сторожу проти європейських країн65. У джерелах улус відомий під різними назвами: «місця Куремсові»66, «Північні області»67, «Прославія»68 і,врешті-решт, «Поділля»69. Особа Курумиши є досить загадковою. У біографіях, поданих Рашид-ад-діном, є лише один персонаж з таким ім’ям — третій син старшого Джучида Орда-Ічена70.
Улус зазнав великих втрат під час громадянської війни 1299–1301 рр. Загинули два
старші сини, тож після закінчення конфлікту хан Токта віддав область молодшому
нащадку Курумиши80. У першому 20-річчі XIV ст. на територію улусу свій вплив
поширило Галицько-Волинське князівство. У 1352 р. місцевий правитель виступив проти хана Джанібека, за що бувпокараний. Є підстави вважати, що після цього улус втратив династію, і вже на початок 60-х рр. XIV ст. область управлялася емірами сусіднього улусу Ногая. У 1362 р. ВКЛ завдає успішного удару по ординцях. Литовці поширили свою владу на південь, захопивши цілий улус. Така ситуація тривала до початку 90-х рр. XIV ст. Внаслідок падіння влади Коріатовичів емірам з улусу Ногая вдається відновити владу південніше Синіх Вод.
Достарыңызбен бөлісу: |
