М. П. Коломієць є. С. Регушевський за редакцією В. О. Винника київ «радянська школа» 1988 коломиец н. Ф., Регушевский е. С
нікчемний (презренний, погорджений) метал
жүктеу/скачать 2.88 Mb.
|
нікчемний (презренний, погорджений) метал, зневажл.; (невеликі, мізерні кошти) щербаті копійки; (великі прибутки) золотий дощ, книжн.; (влада грошей, золота) золотий телець (ідол), книжн.; золоте теля, книжн., ірон. – Батьки в наш час пішли такі, що не можуть своїх дітей до смерті догодувати! В поті чола мушу добувати свій хліб, щоденно мушу виборювати той презренний метал, якого мені, братці, часто бракує… (Гончар, 5, 1979, с. 89); [Сімон:] Він [Євгеній] і досі не хоче сказати, відки черпає той погорджений метал… (Франко, 9, 1952, с. 10); Не обмежуючи себе місцевою тематикою, митець [І. Труш] на свої щербаті копійки та на кошти друзів побував у Києві й на Чернечій горі (Рад. Україна, 17 січ., 1969, с. 4); Кривдно було слухати Валерикові, що Мурашкова велика вода проллється золотим дощем насамперед на довколишніх степових магнатів (Гончар, Таврія, 1957, с. 176); Думав про трагедію людей, одягнених у сірі шинелі, що тисячами гинуть щоденно «в ім'я золотого ідола», як писалося в останній, переданій з заводу «Арсенал» листівці (Бедзик, Украдені гори, 1984, с. 285); – То як, Дмитре? – запитав Свирид Яковлевич. – Та як. Золоте теля облизало руки цьому начальству (Стельмах, 2, 1982, с. 545). ДАВНО (у далекому минулому) во врем'я оно, заст., ірон.; во дні (в дні) они, заст.; в оний час, заст., уроч.; за царя Гороха [як людей було трохи], жарт.; за царя Хмеля [, як було людей жменя], жарт.; за царя Панька (Томка) [, як була земля тонка], жарт. Колись то ще, во врем'я оно, Помпілій Нума, римський цар… Втомившись пишучи закона, Пішов любенько погулять і одпочить (Шевченко, 2, 1953, с. 335); Старенька сестро Аполлона, Якби ви часом хоч на час Придибали-таки до нас Та, як бувало во дні они, Возвисили б свій божий глас До оди (Шевченко, 2, 1963, с. 90); Як в оний час, так і тепер на муку Віддав би ти апостолів своїх… (Старицький, Поетичні твори, 1958, с. 73); [Іван:] Та й давно, то, мабуть, було, ще за царя Гороха, як було людей трохи? (Кропивницькнй, Вибрані твори, 1967, с. 44); – За царя Гороха, значить? – чухаючись, одказав Сидір (Панас Мирний, 3, 1969, с. 508); [Іван:] Давно це, братця, було, ще за царя Хмеля, як було людей жменя (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 42); За царя Томка, як була земля тонка (Номис, № 6856); Колись, ще «за царя Панька, як була земля тонка», приходили до лиманів бердянських люди.., заривалися в калюжу, лежали під сонцем у тій густій багнюці й вилазили з неї дужими та кріпкими (Остап Вишня, 2, 1974, с. 297). ДАЛЕКИЙ РОДИЧ (перев. про дуже віддалену або сумнівну спорідненість) родич у десятому (восьмому, сьомому) коліні; сьома (десята) вода на киселі; через дорогу (вулицю) навприсядки, жарт., ірон.; коваль бабі рідний швець, жарт.; на одному сонці онучі сушили, зневажл.; нашим воротам двоюрідний сарай, жарт., ірон.; чорт козі дядько, зневажл.; його мама і моя мама у одній воді хустки прали, жарт. [Гострохвостий:] Для вас… я готовий познайомитись з вашими родичами, хоч би й в десятому коліні (Нечуй-Левицький, 2, 1956, с. 485); – Хоч ми й живемо в одному селі, хоч ти мені, десь у сьомому чи восьмому коліні, навіть ріднею доводишся, але від тебе ніколи я й доброго слова не почув (Стельмах, Правда і кривда, 1961, с. 274); Сьома вода на киселі. Так називають дуже далеких родичів (Коптілов, У світі крилатих слів, 1968, с. 112); Грабя, «десята вода на киселі», надув свої губи, сидів мовчки, не випускаючи з рук шапки і поглядаючи на двері (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 245); Мені казали, що ви родичі. – Такий він мені родич, як десята вода на киселі (Гуреїв, Осінні квіти, 1977, с. 148); – Аякже, родич! Коваль бабі рідний швець, через дорогу навприсядки! – відповів він українським прислів'ям, і над солдатськими головами прокотився регіт (Цюпа, Через терни до зірок, 1986, с. 103); З родичів вона найближчих, – майже через вулицю навприсядки, – та все ж варто знайти (Гончар, Берег любові, 1976, с. 44); – Володику, так ми ж з тобою майже родичі. Через дорогу навприсядки (Сологуб, Чесність, 1975, с. 171); Близька рідня – на одному сонці онучі сушили; Нашим воротам двоюрідний сарай; Такий родич, як чорт козі дядько; Ми свояки; його мама і моя мама у одній воді хустки прали (Українські народні прислів'я, 1963, с. 659–660). ДАЛЕКО (на великій відстані від кого-, чого-небудь) на краю світу (світа); не близький світ; близький (близенький, діал. блигий, блигомий) світ, ірон.; близька сторона; у тридев'ятім (у тридев'ятому, у тридесятому, у якомусь) царстві [не в нашому господарстві], нар.-поет., за тридев'ять (за сім, за тридесять) земель, нар.-поет.; за горами й долами, нар.-поет.; морем (за морями); за горами; (у глухому, необжитому місці, груб., фам.) у чорта на болоті (на куличках); у чорта (у дідька) в зубах (на рогах); (в суворих необжитих краях, ірон.) де козам роги правлять (утинають); де Сидір козам роги править; де волам роги правлять, а кіз кують підковами; (у найвіддаленіших краях, нар.-поет.) куди ворон і кісток не заносить (не занесе, не донесе, не доносив); де Макар телят пасе (не пас); куди (де) Макар телят не ганяв (не гонить); (так далеко, скільки можна бачити) скільки (куди, доки) око (зір) сягає (дістає, загляне, огляне, сягне, охоплює і т. ін.): скільки ока. – Найдемо її [Ярину] і на краю світу! – насварився арапником на далину Омелян (Стельмах, 5, 1983, с. 57); [Бичок (лукаво):] Ой ні! Далека, далека сторона, аж на краю світа!.. (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 201); – В'яжу і страх як боюся – не близький світ додому іти. Склала полукіпки вже поночі (Стельмах, 2, 1982, с. 446); Не блигий світ Гетьманське. Набив Чіпка добре ноги (Панас Мирний, 2, 1969, с. 172); [Галя:] Зовсім ні! Там гарна вода. [Наталка] Ха-ха-ха-ха! Близький світ (Старицький, 3, 1964, с. 25); [Іван:] Еге, близенький світ! Багато заробив? (Кропивницький, Вибране, 1967, с. 26); – А тепер ще плентайся до Гудзя!.. Блигий, бач, світ! – сердився Грицько. – Душею наложиш через їх, проклятих!.. Та хоч би гроші давали (Панас Мирний, 3, 1969, с. 15); В тридесятім славнім царстві, де колись був цар Горох, є тепер на господарстві мудрий пан, вельможний Ох (Леся Українка, 1, 1975, с. 330); Очі видючі – за тридев'ять земель бачить (Яновський, 1, 1954, с. 7); Той пломінь у собі за сім земель поніс [батько] (Рудь, Донецькі зорі, 1958, с. 3); Знайшов собі він з чорними бровами дівчиноньку – нову весну знайшов, і зник навік за горами й долами (Рильський, 2, 1960, с. 270); Кузьмі здавалося, що Донбас за морями десь та за горами високими (Григір Тютюнник, Батьківські пороги, 1972, с. 24); [Галочка:] Я знатиму, що і за морем ви за мною скучатимете (Квітка-Основ'яненко, 2, 1956, с. 340); Той блукає за морями, Світ перепливає, Шука долі (Шевченко, 1, 1951, с. 274); І нидіє він десь там, в заулках, над Нетечею, у «чорта на куличках», тоді як найкращий театральний будинок захлинається в «аксарінських» помиях (Остап Вишня, 1, 1974, с. 224); – Бодай вже ти задубів, як маєш сидіти десь у чорта в зубах! (Коцюбинський, 1, 1961, с. 29); –Я знаю, що якби мій позов добувся до рук станового, то він би мене запровадив туди, де козам роги правлять!.. (Панас Мирний, 4, 1955, с. 384); – Гулятимеш там, де Сидір козам роги править (Панас Мирний, 1, 1954, с. 341); Туди тебе зашлють, де волам роги правлять, а кіз кують підковами (Номис, № 3631); Це найвіддаленіші нетрі, не схожі ні на що в світі, звірині заповідники, ті місця, куди, як говорили в старі часи, і ворон кісток не заносить (Довженко, 2, І964, с. 80); І кепсько ж вони [станові, урядники, стражники] з оцим ділом справляються! Скільки-то люду через їх відвідування пішло на казенні хліби, а дехто попхався аж туди, де Макар телят пасе! (Панас Мирний, 4, 1955, с. 352); Перелякані магнати Стали задом рачкувати Й опинились в грізний час. Де Макар телят не пас (Іванович, Поезії, 1967, с. 101); Стражник продовжував уперто дивитися на Лук'яна, а губи мало не казали: «…Мене не проведете. Уже не одного такого спровадив, куди Макар телят не гонить!» (Панч, Синів не віддам, 1959, с. 61); Підеш туди, куди Макар телят не ганяв (Українські народні прислів'я, 1955, с. 270); Оглянувся навколо. В полі, куди й око сягало, лежали глибокі сніги (Збанацький, Єдина, 1959, с. 73); Навколо, куди сягає зір, – все степ і степ, рівний, далекий, неосяжний (Літературна Україна, 4 груд., 1962, с. 1); І дивись: скинув [Мирон] рушницю на плече та й потяг подовж поля – скільки оком зглянеш (Панас Мирний, 2, 1969, с. 94); – Лише до цього обрію, тату, доки око вхопить, ці прикмети мають сили. А нам – що синоптик скаже (Гончар, 5, 1979, с. 18); Далеко внизу був берег, а далі – скільки око моє сягало – вилискувало синє море (Яновський, 2, 1958, с. 104); Скільки ока – Дніпро перед нами лелів і байдуже котив свої хвилі (Старицький, 1, 1963, с. 104). ДАРЕМНО
(марно – з сл. пропасти, загинути, постраждати і т. ін.) ні за що; ні за цапову душу; ні за пухлу душу; ні за понюх (понюшку) тютюну (табаки). – Пам'ятаю Устина, Хороший хлопець був! – Та тільки загинув ні за що (Головко, 2, 1957, с. 435); [Пузир:] Пропало сто карбованців ні за цапову душу (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 356); Так і вийшло: зупинили мотоцикли ні за цапову душу (Яиовський, 1, 1982, с. 205); [Залітайко:] Ех і становище. Гірше за губернаторське… Погибну я ні за пухлу душу (Микитенко, 1, 1957, с. 292); [Бичок:] А хіба я мало передавав старій грошима та хлібом? Та щоб так моє добро і пропало ні за понюх табаки? О ні! (Кропивницький, 1, 1958, с. 466); – Іншу думку маю: пропаде український народ ні за понюшку табаки, коли не буде сили великоруської за нами (Панч, 4, 1982, с. 59). ДЕШЕВИЙ (нічого не вартий) копійка ціна чому; [красна] ціна [в базарний день] – п'ятак кому, чому; ціна – ламаний гріш чому. – Та, власне, які то речі – старий костюм – копійка йому ціна, кілька сорочок і ковдра (Голованівський, Тополя на тому березі, 1965 с. 256); – По гривенику? – …Твоєму богатирю в базарний день красна ціна – п'ятак (Ковінька, Кутя з медом, 1960, с. 23); [Ельза:] А що, коли Грета Норман все-таки піде грати в новий театр? [Шредер:] Коли це трапиться, то вам всім ціна – ламаний гріш (Собко, П'єси, 1958, с. 163). ДИВИТИСЯ
1. (оглядати, роздивлятися) обводити (обвести) поглядом (очима, оком); (оцінюючи) міряти (обмірювати, обміряти) поглядом (очима) кого; (пильно, безвідривно) не зводити (не знімати, не відривати) очей з кого, з чого; впинати (втуплювати, впирати, уп'ялювати, утеплювати, устромляти, рідко вривати і т. ін.) очі (погляд) в кого, що, рідко на кого, що; впиватися (упиватися, упинатися, уп'ястися і т. ін.) очима (оком, поглядом) в кого, що; їсти (поїдати, пожирати) очима кого; (стежити, спостерігати за кимсь) не спускати ока (очей) з кого. Стулила [Тоня] злісно губи, обвела навкруги тоскним поглядом (Васильченко, 2, 1959, с. 313); Великими сірими очима Рубанюк обводить усіх, ніби запрошуючи тісніше збитись до гурту (Цюпа, Назустріч долі, 1958, с. 82); Рустем урвав і обвів слухачів оком (Коцюбинський, 2, 1961, с. 198); Партизани міряли малого поглядом і співчутливо радили підрости (Яновський, 2, 1954, с. 11); – Не пізнаєш мене? – міряючи очима, спитався Улас. – Господь тебе знає, хто ти. Багато вас швендяє тепер! – неласкаво одказала Марина (Панас Мирний, 4, 1955, с. 257); [Явдоха:] Він очей з тебе не зводить (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 43); Дехто сказав, що дощів випадає мало, дехто зауважив, що бога «ми» прогнівили, а дехто – просто промовчав, не знімаючи очей із Семкового рота (Яновський, 1, 1958, с. 98); Соломія не відривала очей від берега (Коцюбинський, 2, 1961, с. 112); Гальорка вп'яла очі на панів, розглядаючи їх, як цікавий, кольористий крам (Васильченко, 1, 1959, с. 315); Вона [Ольга] неначе чогось шукала на підлозі, так пильно втупила очі в неї (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 263); Дійшло до того, що, проходячи двором, Морда нерішуче спинявся, підходив до Лазаря, встромляв у нього очі і щось хотів казати: ворушив губами, але мовчав (Коцюбинський, 2, 1961, с. 239); Фередже зсунулось з її голови і впало додолу, а вона з жахом втопила очі у налиті кров'ю чоловікові баньки (Коцюбинський, 2, 1961, с. 129); Панна Анеля уперла в мене здивовані очі з холодним блиском, а я почув одразу на кінчиках пальців її ребро (Коцюбинський, 2, 1961, с. 306); Яків устромив очі не знать куди (Панас Мирний, 4, 1970, с. 227); Марія стогнала, кидаючи головою то в одну, то в другу сторону, а Івоніка, присунувшися близько до постелі вмерлого і опустивши голову в руки, врив погляд у лице любимця і не рухався (Кобилянська, 2, 1962, с. 223); З переляком відскочила, вп'яливши в нього свої очі, але майже в тій самій хвилині помчалася вперед (Кобилянська, 1, 1962, с 381); Офіцер вп'явся в Лялю очима (Гончар, 2, 1978, с. 146); Олеся нікого й не бачила, нікого й не чула, окрім одного Казанцева: вона уп'ялася в його лице своїми очима (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 187–188); [Хведоска:] Раз по раз, каже, як тільки він увійде в церкву, то так і ввіп'ється в мене очима… (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 313); Дивлюсь я – вона вже мене їсть очима, чую, я – вже й мене бере злість (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 11); Вона [жінка] курила люльку й дивилася байдужо вперед себе, не дбаючи про те, що ціла громада чужих людей неначе пожирала її очима (Кобилянська, 2, 1962, с. 311); [Гордиля:] Азо! Глянь бо, промов до його, ач, як громом прибитий, але очима аж їсть тебе (Старицький, 3, 1964, с. 176); Мати не спускала очей з Онисі: вона боялась, щоб Онися знов не понакладала гостеві в віз гарбузів (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 68). 2. (кокетливо поглядати, позирати) стріляти (стригти, закидати) очима (оком) на кого, куди; (раз у раз поглядати в різні боки) прясти очима; (поглядати час від часу, не затримуючи довго погляду) кидати (скидати, окидати) оком (очима) на кого, що. На поминках у лісі їла [Рахіра], як той голодний вовк, а очима лише то сюди, то туди стріляла (Кобилянська, 2, 1962, с. 261); [Одарка:] А я вам кажу, що Оксана тільки удає з себе таку перебору, а вона на Вакулу давно уже оком стріля (Старицький, 2, 1964, с. 68); [Пріська:] Одначе і наш чистунчик щось почав закидати очима набік! (Панас Мирний, 6, 1970, с. 478); Сягнисто ступаючи у своєму потертому єгерському галіфе, все пряв [єгер] очима вперед, і в руці у нього була – Ольга очам не повірила – мисливська рушниця (Гончар, 5, 1979, с. 481); Скрізь ярим оком окидає [Турн] Енея з військом уздріває І репетує до своїх (Котляревський, 1, 1952, с. 254); Балабуха кидав очима то на матір, то на дочку (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 80); Мотря… скинула очима на гостей (Коцюбинський, 1, 1961, с. 45); Коли ж йому здавалось, що Іван або Каленик скидали оком на його руки, він кидав грати, засував руки в рукави або ховав позад себе і, сердитий, розлючений, виганяв їх із хати (Коцюбинський, 2, 1961, с. 252). 3. (презирливо, з ненавистю) міряти поглядом (очима); (неприязно, сердито, вороже) їсти (поїдати, жерти) очима кого; дивитися вовком (бісом, чортом) на кого; колоти (пекти, опалити) очима (поглядом) кого; (дуже сердито, люто) дивитися так, що аж молоко кисне; басом дивитися (поглядати). Сповненим ненависті поглядом міряє [Плачинда] парубка і всю лють свого тіла вштовхує в короткі шипіння.,. (Стельмах, 1, 1982, с. 46); Вчорашні друзі міряли один одного очима, збираючись пустити в діло кулаки (Тулуб, Людолови, 1, 1957, с. 472); [Галя:] Ух! Мало не з'їла очима (Старицький, 3, 1964, с. 34); «Пришелепуватий! Не голову, а баняк дірявий викапустив на плечах!» – визвірилась головиха й одним оком мене поїдає, а другим вулицю пантрує (Стельмах, 4. 1983, с. 17); Хліб з тобою почне жувати, і господаря очима жертиме (Стельмах, 1, 1982, с. 67); Вона [панночка] вже й оком своїм нас пожерла (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 125); Зяті дивились на вихватька вовком: раз у раз так випадало, що жінки їхні і Хима були в нього [Андрія] під поглядом (Качура, 2, 1958, с. 9); [Бичок:] …Бо зять твій щось до мене не такий став, як спершу, щось вже бісом на мене дивиться… (Кропивницький Вибрані твори, 1967, с. 191); Його обступили, питали, кололи очима (Коцюбинський, 2, 1961, с. 240); Він [Корній Кирилович] звівся на ноги, крутий, зблідлий, урвав на півноті кашель, опік оратора чорними сердитими очима (Збанацький, 1, 1974, с. 142); – Спасибі, Тарасе Дмитровичу, – опаливши мене поглядом вдячно сяючих очей, сказала Ярина (Збанацький, 1, 1974, с. 77); – Яка вона пані гарна! – закипала молодичка. – Поможеться, що гарна! – гукнув Назар, – коли дивиться так, що аж молоко кисне (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 125); Мовчить [Гризота], тільки дивиться басом та сопе (Речмедін, Твій побратим, 1962, с. 20). 4. (здивовано, не розуміючи дивитися) дивитися (задивитися, витріщити очі), як (мов) баран (теля, корова) на нові ворота, зневажл.; п'ялити очі на лоба; витріщити з дива очі; (широко розкривши очі від здивування, жаху, гніву, несподіванки тощо) вирячити (витріщити, вилупити, діал. вибалушити) очі (баньки, буркала), зневажл. Петро мовчав, тільки втелющився в Хлипала, мов баран на нові ворота (Збанацький, Єдина, 1959, с. 192); – Ти чого стала та задивилася, як теля на нові ворота? (Коцюбинський, 1, 1961, с. 60); – Карпе! Чого це ти витріщив очі на яблуню, наче корова на нові ворота? – спитав Лаврін (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 304); Еней з ягою розглядали Всі дива там, які були, Роти свої пороззявляли І очі на лоби п'яли (Котляревський, 1, 1952, с. 149); Мати прислухалась і витріщала з дива очі: хлопець розказував українською мовою мужицьку казку (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 129); Оце але! – дивувався Іван, бігав за Соломією, чудно витріщав на неї очі та докучав усякими дурними радами (Коцюбинський, 2, 1961, с. 107); От ждуть вони [люди], стоять, Усі баньки повитріщали (Глібов, Вибрані твори, 1957, с. 68); – Одної години не буду я в цьому домі! Чого ж ти витріщив баньки? Іди шукай квартири (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 267); – Чого буркала витріщила? Уклінно проси… (Стельмах, 1, 1982, с. 460); Вона бачила, як білява панянка, питаючи її, штовхала чорняву свою подругу ліктем у бік і вказувала очима на її підрізані коси; як друга, прищурюючись, зміряла її зріст, третя вилупила баньки на її чорні очі (Панас Мирний, 4, 1970, с. 447); Я [Ганнуся] вибалушувала крізь темряву очі на неї, – таким голосом не говорила вона звичайно (Кобилянська, 2, 1962, с. 396). 5. (невдоволено, недоброзичливо) поглядати скоса; косити око (очі); косувати оком (очима); зизом (зизим оком) дивитися на кого (накривати кого), діал. Дашкович вже став поглядати скоса на молодих людей (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 233); Та, на мій подив, Парася Квочка, суплячись і невдоволено косячи око на Будяка, витягла з-під парти зошити (Збанацький, 1, 1974, с. 208); – Я так починаю гніватись на дядечку, таким косую на нього оком, що навіть тато здивовано зиркнув на мене (Стельмах, 4, 1983, с. 587); А танцюристи, виконуючи карколомні, майже акробатичні па, косували на нього очима (Гуріненко, У серця своя пам'ять, 1973, с. 47); Прощай, Гнате, та не згадуй лихом, може коли й зизом глянули, в житті, як на довгій ниві (Панч, 4, 1982, с. 136); День у день наїздять [паничі] до нас, одно одного попереджуючи та зизим оком накриваючи (Марко Вовчок, 1, 1955 с 108) Пор.: ГЛЯНУТИ. ДОБРЕ
(про успішний хід справ) як слід; як по писаному; як по маслу; як по нотах. Пообіцяла тьотя! Ну значить: «Обіцянка-цяцянка, а дурневі радість!» Усе значить, як слід. Як по писаному… (Остап Вишня, 1, 1974, с. 28); [Цокуль:] О, я знаю, що коли ти візьмешся за діло, то воно піде як по маслу (Карпенко-Карий, 1, 1960, с. 249); Все добре йшло. Сказать не гріх, як в пісні, як по нотах (Дорошко. Три богатирі, 1959) ДОВЕСТИ ДО СМЕРТІ жүктеу/скачать 2.88 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|