Міністерство освіти І науки україни

1. 
   Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации [Текст] / Р. Ф. Абдеев.– М.: ВЛАДОС, 1994.– 336 с.
   
2. 
   Дилигенский Г. Г. Социально-политическая психология [Текст] : учебное пособие для вузов /  Г. Г. Дилигенский. – М.: Новая школа, 1996. – 352 с.
   
3. 
   Коган В. З., Уханов В. А. Человек: информация, потребность, деятельность [Текст] / В. З. Коган, В. А. Уханов; Новосиб. электротехн. ин-т связи им. Н. Д. Псурцева. – Томск: Изд-во Том. ун-та, 1991. – 193 с.
   
4. 
   Микешина Л. А. Философия науки [Текст] : учебное пособие / Л. А. Микешина.– М.: Прогресс-Традиция : МПСИ : Флинта, 2005. – 464 с.
   
5. 
   Скворцов Л. В. Информационная культура как условие выживания человечества [Текст] / Л. В. Скворцов // Проблема глобальной безопасности: материалы семинаров науч.-исслед. и информ. программ. – М. : ИНИОН РАН, 1995. – 491 с.
   
6. 
   Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество [Текст] / П. А. Сорокин. –
   

7. 
   Тоффлер Э. Третья волна [Текст] / Э. Тоффлер. – М.: ООО «Издательство ACT», 1999. – 784 с.
   
8. 
   Фромм Э. Бегство от свободы [Текст] / Э. Фромм. - 2-е изд., перевод с англ. –
   

УДК 17.022.1(043) О. В. Голубцова

Основой формирования образа человека является первое впечатление о человеке. Психологической сущностью формирования первого впечатления является межличностное оценивание. Оно связано с формированием образа другого человека, с которым предстоит совместная деятельность или общение. Основной задачей оценивания является выявление признаков, на основании которых будет выстраиваться образ другого человека. Этот образ во многом и помогает прогнозировать поведение и последовательность действий[3].

Под имиджем мы будем понимать символический образ, создаваемый в процессе субъект-субъективного взаимодействия, который формируется посредством целенаправленных усилий для повышения успешности определенной деятельности (человека или организации) [2].

В результате теоретического анализа литературы нами было установлено, что имидж в основном рассчитан на создание благоприятного первого впечатления, что во многом зависит от внешнего вида человека. Важным является то, чтобы первое впечатление способствовало обнаружению в человеке умственной образованности, профессионализма и порядочности.

В понятие имиджа включается не только внешность человека, определяемая его анатомическими особенностями и стилем одежды, но и практически все характеристики, доступные восприятию.

Важной характеристикой имиджа является его функциональность, т.е. с его помощью можно достичь определенных целей, более эффективно решить поставленные задачи, сделать более успешной ту или иную деятельность.

Основными критериями имиджа являются: самоощущение, оценка со стороны окружающих, практическое достижение интеракции.

Необходимо отметить, что более удачным, успешным является тот имидж, который характеризуется наибольшей гибкостью, который может быть легко изменен в процессе использования.

Функции имиджа заключаются в создании вокруг личности ореола привлекательности; осознании своей индивидуальной незаурядности и повышенной коммуникабельности, обретении уверенности в себе; межличностной адаптации; высвечивании лучших личностно-деловых качеств и затенении негативных; организации внимания; преодолении возрастных рубежей [1].

С целью изучения предпочтения качественных характеристики имиджа преподавателя мы провели анкетирование 30 студентов-юношей 4 курса факультета механизации сельского хозяйства (НИСПО), обучающихся в учреждении образования «Белорусская государственная сельскохозяйственная академия».

Нами были обобщены качества, выделяемые студентами-юношами в имидже преподавателя: ум, эрудированность, коммуникабельность, строгость, знание предмета, ораторские способности, знание предмета, молодость, улыбчивость, аккуратность, опрятность, деловой стиль одежды.

В результате изучения предпочитаемых характеристик имиджа преподавателя нами было установлено, что студенты-юноши выделяют качества, характеризующие то, как говорит человек, что и как он делает; стиль его мышления, поведения, одежды, общения и обращения с другими людьми, внешность.

Таким образом, необходимо отметить, что имидж – это собирательное понятие, форма жизненного проявления человека, благодаря которой выставляются лучшие личностно-деловые характеристики. В основном имидж рассчитан на создание благоприятного первого впечатления.

ЛИТЕРАТУРА

1. 
   Ланге, Н.Н. Психический мир: Избр. психол. труды / под ред. М. Г. Ярошевского. Воронеж, 1996. 367с.
   
2. 
   Почепцов, Г.Г. Имиджелогия / Г.Г. Почепцов. Киев, 2002. 574с.
   
3. 
   Шепель, В.М. Имиджелогия: секреты личного обаяния / В. М. Шепель. М., 1994. 323 с.
   

УДК 316.28(043) Т. С. Єжижанська

Сучасний фахівець – це висококваліфікований професіонал, який поєднує ерудицію зі знанням певної сфери діяльності, вміє окреслити стратегічні завдання, налагодити взаєморозуміння й взаємодію із окремими людьми чи соціальною групою, тобто володіє високою культурою комунікативної діяльності. Сьогодні існує суперечність, пов’язана з невідповідністю вимог суспільства до компетентної у питаннях спілкування особистості та низьким рівнем комунікативної підготовки студентів у ВНЗ.

Київський міжнародний інститут соціології представив результати дослідження, проведеного весною 2012 року, «Випускники українських ВНЗ очима роботодавців». Основною метою, що спричинила дослідження, стала проблема, яка властива не тільки українському ринку праці, а й іншим ринкам, зокрема, європейському. Це проблема розриву між навиками, якими володіють співробітники (наприклад, випускники набувають у навчальних закладах), і навиками, які роботодавці вимагають від своїх співробітників. Для України ця проблема особливо актуальна, тому що відсутній взаємозв’язок між вищими навчальними закладами та роботодавцями. Якщо, наприклад, у Великій Британії існують галузеві ради, що визначають набір навичок для кожної професії, то у нас навчальна програма формується вузами та Міністерством освіти. Власне, неувага до вимог роботодавців і призводить до таких невідповідностей. Метою дослідження було їх виявити і конкретизувати.

Якою ж є оцінка роботодавцями якості підготовки молодих фахівців? Найбільше компаній насамперед звертають увагу на розумові навички претендентів – креативність, здатність аналізувати інформацію, системність мислення, здатність до самонавчання тощо (54%), особистісні якості (стресостійкість, гнучкість, ініціативність, відповідальність тощо; 51%), рівень розвитку практичних навичок за фахом (47%) і рівень розвитку загальних комунікативних навичок (спілкування, ведення переговорів, розв’язання конфліктів, роботи в команді, роботи із клієнтом тощо; 37%). На думку роботодавців, найбільш важливими якостями працівників є практично-професійні навички, уміння вирішувати проблемні ситуації та навички роботи з клієнтами. І саме цих навичок, за оцінками роботодавців, найчастіше бракує молодим спеціалістам. Зокрема, на нестачу у нинішніх випускників практичних навичок скаржилися 61% усіх роботодавців, на відсутність уміння вирішувати проблемні ситуації вказали 38%, а що молодим спеціалістам бракує навичок роботи з клієнтами – 32% опитаних роботодавців. Окрім цього, чверть роботодавців вважає недостатнім рівень знання мов, навичок письмового і усного спілкування, менеджерських і аналітичних навичок, а також теоретичних знань за фахом. При цьому великі підприємства більш гостро відчувають недостатню компетентність молодих спеціалістів – адже, зазвичай, чим більше підприємство, тим вищий і жорсткіший рівень вимог, а, отже, тим відчутніша нестача тих або інших навичок у співробітників.

Яких же навичок не вистачає нинішнім випускникам українських ВНЗ незалежно від спеціальності? Лише 8% випускників визнають, що їм не вистачає уміння вирішувати проблемні ситуації (хоча на нестачу таких навичок у випускників вказали 38% роботодавців). Іще менше випускників відчувають, що їм не вистачає теоретичних знань, навичок письмового і усного спілкування, хоча близько п’ятої частини роботодавців вказали на дефіцит цих якостей серед нинішніх випускників.

Звісно, самооцінка і оцінка зі сторони досить часто не збігаються. Проте іншою причиною відмінностей у поглядах на дефіцит навичок може бути і те, що випускники не завжди адекватно оцінюють, яких саме компетенцій і на якому рівні від них очікує роботодавець – а це, в свою чергу, може перешкоджати саморозвиткові і вдосконаленню необхідних якостей. Також випускникам не вистачає так званих Soft Skills: комунікабельності, навичок проведення презентацій та навичок ведення переговорів

Психологи визначили, що успіх бізнесу на 85 відсотків залежить від уміння людини спілкуватися. Розумові здібності, ерудиція, сила волі, працездатність тощо можуть не приносити бажаних результатів, якщо людина не вміє належно спілкуватись, і навпаки, досконале спілкування спроможне стати ключем до успіху в суспільстві. Комунікабельність, тобто здатність до спілкування, – це риса, яка належить до найпозитивніших характеристик людини. Неправильність спілкування, його недостатність є причиною конфліктів між людьми. Характер особистих та ділових стосунків з розвитком суспільства дедалі більше й більше визначає успішність бізнесу.

Найбільш важливою професійно-значущою рисою компетентного фахівця з інформаційної діяльності є комунікативність, адже він працює у сфері «людина-людина», яка передбачає здатність успішно функціонувати у системі міжособистісних стосунків. У вузькому розумінні під комунікативністю («комунікативною компетентністю») розуміють здатність організовувати інформаційний процес між людьми як активними суб’єктами, з врахуванням стосунків між ними. Вона включає знання мов, способів взаємодії з оточуючими, навички роботи у групах, оволодіння різними соціальними ролями у колективі. Для засвоєння цієї компетенції у навчальному процесі фіксується необхідна і достатня кількість реальних об’єктів комунікації і способів роботи з ними. Умовою успішного формування комунікативної компетенції у студентів напряму підготовки «Документознавство та інформаційна діяльність» Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна» є застосування і використання у процесі навчання таких форм і методів підготовки фахівців як психологічний тренінг, рольові тренінги, групові соціально-психологічні тренінги, практичні заняття з формування комунікативності та навиків професійного спілкування. Як бачимо, університети України, беручи до уваги опитування «Випускники українських ВНЗ очима роботодавців», відчувають гостру необхідність у запровадженні для студентів курсу лекцій і практичних занять з soft skills, про нестачу яких наголошують експерти. Зокрема, у Києво-Могилянській академії у навчальний процес впроваджено цикл «Адаптація студентів до сучасного ринку праці». Це розробка курсу семінарів і тренінгів для студентів з метою надання їм основних навичок для адаптації у діловому середовищі, які мають дати майбутнім випускникам більше конкурентних переваг при працевлаштуванні. Проект включає розробку концепції та методики, залучення професійних тренерів та випускників-практиків, набір і навчання студентів. Теми тренінгів: «Робота в команді», «Управління часом», «Робота над проектами», «Основи комунікації», «Основи PR», «Цілевизначення», «Ведення переговорів», «Медіація», «Основи трудового законодавства», «Підготовка до інтерв’ю при пошуку роботи» тощо. Тестовий період – протягом навчального року. Проблеми, які виникають, як перевести курс у формат самоокупності і забезпечити доступ більшої кількості студентів до циклу в 2013-2014 н.р.

Отже, причиною багатьох виробничих проблем може бути не низький рівень професійних знань і вмінь, а недостатній рівень комунікативної компетенції особистості, через що досить часто й виникають комунікативні бар’єри й конфлікти на міжособистісному, груповому й суспільному рівнях. Уміння проводити ділові бесіди і переговори, встановлювати контакти з партнерами і керувати колективом – ключ до успіху в бізнесі. Можна стверджувати, що свідоме опанування принципів ділового спілкування та правильне їх використання підвищує ефективність ділових контактів, а, отже, й ефективність роботи підприємства чи фірми.

УДК 008:007 Х. М. Ісупова

Поняття «інформаційна культура» характеризує один із вимірів культури, який пов’язаний з інформаційним аспектом життя індивіда в конкретному інформаційному середовищі. Причому роль цього аспекту в інформаційному суспільстві постійно зростає. Сьогодні сукупність інформаційних потоків навколо кожної людини настільки велика, різноманітна, розгалужена, що вимагає від неї знання законів інформаційного середовища й адаптування в інформаційних потоках. В іншому випадку людина не зможе пристосуватися до нових умов життя, зокрема, до зміни соціальних структур, наслідком яких стає значне збільшення числа працівників, зайнятих у сфері виробництва інформаційної продукції і послуг [3, с. 74].

За твердженням фахівців, часові межі оновлення інформації сьогодні стрімко скорочуються при одночасному грандіозному зростанні її обсягів. Внаслідок цього приріст знань випереджає темпи зміни поколінь. Якщо в минулому суспільстві життя людини поділялось на періоди навчання і професійної праці, коли людині, після отримання професійної освіти необхідно було періодично поповнювати знання, то в сучасному суспільстві ситуація складається таким чином, що потребує нової організації освітнього процесу: навчання має перетворитися у безперервне, довічне заняття особистості. Сьогодні фахівцем вважається вже не той, хто колись навчився щось робити як слід, а лише той, хто постійно опановує нові знання, обсяг яких невпинно подвоюється. Таким чином, для всіх членів сучасного суспільства актуалізується питання необхідності постійного занурення в нові інформаційні потоки, оновлення системи знань з метою підвищення кваліфікації, освоєння нових видів діяльності. Саме цим визначається особлива роль інформаційної культури в сучасному суспільстві [1, с. 10-11].

Отже, в умовах необхідності впровадження сучасних інформаційних технологій, зростання ролі інформації в науковому й освітньому процесах проблема формування та розвитку інформаційної культури особистості набуває виняткового значення, стає одним із пріоритетних напрямків діяльності вищої школи. Вміння орієнтуватись в нинішньому інформаційному потоці, працювати з інформацією, критично її оцінювати, самостійно конструювати свої знання, використовуючи різноманітні інформаційні ресурси є метою сучасної вищої освіти й, відповідно, освітніх технологій [2, с. 49-50].

1. 
   Гендина Н. И., Колкова Н. И., Стародубова Г. А., Уленко Ю. В. Формирование информационной культуры личности: теоретическое обоснование и моделирование содеражния учебной дисциплины / Н. И. Гендина, Н. И. Колкова, Г. А. Стародубова, Ю. В. Уленко. – М.: Межрегиональный центр библиотечного сотрудничества, 2006. – 512 с.
   
2. 
   Луговська І. А. Формування інформаційної культури як складова розвитку особистості / І. А. Луговська // Збірник СНУ ім. Даля. – 2012. - №4. – С. 49-54.
   
3. 
   Санникова И. Г. Формирование информационной культуры студента в условиях дистанционного обучения / И. Г. Санникова, М. В. Корнилова // Вестн. Томского гос. пед. ун-та. – 2007. - № 7. – С. 73–76.
   

УДК 316.774:004(043) Ю. В. Кабанчук

Метою дослідження є аналіз поняття «інформаційно-технологічна компетентність особистості», визначення його структури та змісту.

Дослідженням цієї проблематики займаються такі вчені, як М.А.Антонченко [1], М.С. Головань [3,4], Н.С. Прилуцька [6], Ю.Г.Татур [7]. Статті присвячені актуальній проблемі формування інформаційно-технологічної компетентності. Наголошується на необхідності формування професійної складової ІТК.

Ефективність реалізації інформаційної діяльності визначається рівнем інформаційної компетентності, культури, якою володіє особистість. Поряд з поняттям «інформаційно-технологічна компетентність» доволі часто використовуються такі поняття, як «комп’ютерна компетентність», «комп'ютерна грамотність», «технологічна грамотність», «інформаційна грамотність», «інформаційна культура». Все це є складовими частинами інформаційно-технологічної компетентності особистості. При цьому слід відмітити різний підхід авторів до трактування цих понять.

Н. Х. Баловсяк [2], аналізуючи різні визначення поняття «інформаційно-технологічна компетентність», у своїй статті «Структура та зміст інформаційної компетентності майбутнього спеціаліста» запропонував єдине базисне визначення: «Інформаційно-технологічна компетентність – це інтегративне утворення особистості, яке віддзеркалює її здатність до визначення інформаційної потреби, пошуку відомостей та ефективної роботи з ними у всіх їх формах та представленнях – як в традиційній, друкованій формі, так і в електронній формі; здатності щодо роботи з комп’ютерною технікою та телекомунікаційними технологіями, та здатності щодо застосування їх у професійній діяльності та повсякденному житті». Тобто компетентність – це інтегрована, комплексна характеристика, що поєднує знання, вміння та навички, здібності і риси особистості, вміння виконувати свої професійні обов’язки.

На думку Н.Х.Насирової, до складу інформаційної компетентності входить:

• 
  мотивація, потреба та інтерес до отримання знань, умінь і навичок у галузі технічних, програмних засобів та інформації;
  
• 
  сукупність суспільних, природничих і технічних знань, які відображають систему сучасного інформаційного суспільства;
  
• 
  знання, які складають інформативну основу пошукової пізнавальної діяльності;
  
• 
  способи і дії, які визначають операціональну основу пошукової діяльності;
  
• 
  досвід пошукової діяльності у сфері програмного забезпечення і технічних ресурсів;
  
• 
  досвід відношень «людина-комп’ютер».
  

• 
  мотивацію (до засвоєння та застосування комп'ютерних інформаційних технологій);
  
• 
  здібності (до сприйняття, розумової обробки та обміну з іншими людьми комп'ютерних інформаційних технологій);
  
• 
  досвід (знання про комп'ютерні інформаційні технології та вміння їх застосовувати) [6].
  

1. 
   Антонченко М.А. Інформаційна культура як складова загальнолюдської культури [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ii.npu.edu.ua/files/Zbirnik_KOSN/2/25.pdf
   
2. 
   Баловсяк Н.Х Структура та зміст інформаційної компетентності майбутнього спеціаліста [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ii.npu.edu.ua/files/Zbirnik_KOSN/11/30.pdf.
   
3. 
   Головань М.С. Інформатична компетентність: сутність, структура та становлення/ М. С. Головань // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. Науково-методичний журнал. – 2007. - № 4. – С. 62-69.
   
4. 
   Головань М.С. Інформатична компетентність як об’єкт педагогічного дослідження [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uabs.edu.ua/images/stories/docs/K_VM/Holovan_07.pdf.
   
5. 
   Прилуцька Н.С. Теоретичні аспекти розвитку інформаційно-технологічної компетентності майбутніх учителів математики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ime.edu-ua.net/em10/content/09pnstfo.htm
   
6. 
   Татур Ю.Г. Компетентность в структуре модели качества подготовки специалиста // Высшее образование сегодня. – 2004. - № 3. – с. 20-26.
   

УДК 070+159.98(043) О. В. Кошелюк