Міністерство освіти І науки україни

1. 
   Дмитренко М. Становлення інформаційного суспільства. автори: Дмитренко М. Український науковий журнал «Освіта регіону», №1-2 2008 / [електронний ресурс]: http://www.social-science.com.ua/%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0
   
2. 
   Корніяка О.М., Сікорська Л.Б., Гомонюк В.О. Розвиток комунікативної компетентності фахівця на етапі професійної адаптації // Актуальні проблеми психології. – Т.V: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія. / За ред. Максименка С.Д. Київ. ДПІ Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. – Вид.10. – 249 с. – С. 113 – 122.
   
3. 
   Кривоконь О. Г. Чинники соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства (соціально-філософський аналіз).   Рукопис. Дис… канд. філос. наук за спец. 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Харків, 2007. / [електронний ресурс] http://www.br.com.ua/referats/dysertacii_ta_autoreferaty/121060.htm?dl
   
4. 
   Наугольник Л.Б., Наугольник Р.З. Індивідуальні відмінності працівників міліції в реагуванні на стрес. / Л.Б. Наугольник, Р.З. Наугольник // Науковий Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологічна.: збірник наукових праць; гол. ред.. М.М. Цимбалюк. – Львів: ЛьвДУВС, 2013. – Вип. 1 (1). С. 187 – 197.
   

УДК 378(043) А. V. Оstapenko

At first glance, described scheme of social interaction is clear and understandable. Then the logical questions are: why in the world a huge number of people are not satisfied with living conditions, crisis widespread in many economic sectors and the government is corrupt and inefficient. One of the main factors is people: their skill and educational levels, also quality of social interaction in a public life. But there are other options that also greatly influence on these challenges.

Cities have quite an impact in the economic development of a country, being the platform where many people live and work, where services are provided to citizens in a wide range of ways, and where local government officials have a close contact with citizens. Operationally, cities are based on a number of core systems composed of different networks, infrastructures and environments related to their key functions: city services, citizens, business, transport, communication, water and energy. These core systems, in effect, become a “system of systems.” Each element of it faces significant sustainability challenges and threats apart and comprises the pressure to maintain the system at whole.


Fig. 1. Person in social structures
Thereby every city needs: 1) the interaction of all its systems and stakeholders; 2) efficient management of resources; 3) effective decision-making based on relevant, complete and timely data; 5) implement changes quickly, efficiently and cost-effectively.

According to this scheme the main instrument of improving the current situation in the city is technologies that transform its core systems and optimize the return from largely finite resources.

Technological advances mean that aspects of the operation and development that city managers have previously been unable to measure – and therefore unable to influence – are increasingly being digitized. With the greater digitization and interconnection of a city’s core systems, the maxim “if you can’t measure it, you can’t manage it” applies here, and so the idea that urban fabric and activity can be ‘instrumented’ and measured in detail, and acted upon instantly, enables a new form of management, operation and engagement.

For this reasons it is necessary to explore methods and capabilities of using the model of Smart City that based on automated and integrated technology to enhance the quality of life.

The city can be considered as “smart” when its investment in human and social capital and in communications infrastructure actively promote sustainable economic development and a high quality of life, including wise management of natural resources through participatory government [1].

Now leading cities have started to push this concept further. A strategic framework means moving from departmental solutions to a city wide approach, creating economies of scale and scope that will result in [2]:

• 
  economic development and the creation of jobs;
  
• 
  promoting resource efficiency and mitigating climate change;
  
• 
  providing a greater place to live and work;
  
• 
  running cities more efficiently;
  
• 
  supporting communities.
  

Therefore there is an increasing interest in the role that information and communications technologies could play in providing more efficient systems and better informed citizens by creating a unified information and communication platform of the city, where interaction between government, business and the public is possible. In the first phase of its implementation the smart city vision can be articulated through ‘soft infrastructure’ i.e. social networks and communities, legal and cultural systems, and various forms of ICT. This fast-moving layer is approachable and appealing for cities, offering a way to quickly retrofit existing buildings and infrastructure with smart elements at relatively low-cost, whilst planning carefully for the longer-term shift to the ‘heavier’ forms of smart infrastructure.

It will increase the inability of governments to stretch their services over the large sprawling distances and conditions of the contemporary city, provide a strong civic leadership, and a focus on addressing the cause of problems. This can leave city governments in a position where they are able to scale, where they are efficient in delivery, where they are able to create holistic, interconnected services due to a centralize approach to strategic data, branding, operations and management. Therefore citizens will not only engaged and informed in the relationship between their activities, their neighborhoods, and the wider urban ecosystems, but will actively encouraged to see the city itself as something they can collectively tune, such that it is efficient, interactive, engaging, adaptive and flexible.

Described changes indicate two key drivers of behavioral change which are ‘active learning’ and ‘social proof’ i.e. trying something out, and seeing others doing it too. A precedent also exists in terms of water use in Australia, where significant behavioral change has been achieved through a combination of regulation and information. Household water use diminished by 7% from 2000-01 to 2004-05, despite an increase in population during this period. While many cities have been reluctant to directly address the possibility of sustainability related behavior change amongst citizens, perhaps understandably given their history and culture, some cities are beginning to realize that it could significantly contribute to both a more sustainable city and a higher quality of life. London is expecting that 30% of its reduction in carbon emissions will be driven by behavioral change. Other sectors, such as media, marketing, product/service design, social innovation and non-profits, aim to enable behavioral change as a core mission. Although they might have different motives and drivers, cities can also use these tools to affect more sustainable urban systems [2].

To subsets of created cities platform, the city can engage directly with citizens on issues, collect ideas and understand the sentiment of the community at large. For example, authority can engage its citizens to co-design and co-deliver the list of providing services on the platform. Using the online smart platform city may look for creative ideas, answers or solutions, or delegate certain tasks to a broad, diverse and decentralized network of individuals.

There also two projects can be represented. The first is “Startup hub” as a physical, multitenant space that is digitally-enabled business incubator supporting local entrepreneurs and small business startups. It should be equipped with high-speed Internet, video conferencing rooms, smart mailboxes, hot-desks and space for pop-up stores. This hub would be a convening space for mentoring and sharing ideas to incubate new business ventures. The second is “Digital youth hubs” as physical spaces for youths that are safe and multi-purpose with free and fast wireless connections, with the physical spaces designed for consultation with youths as a place to congregate, collaborate and create. It should include high-performance networks for gaming and promote education on the appropriate uses of social media, such as privacy, security and civility. Also it should be run by youths under adult supervision and have the support of local schools and universities to help youths build global connections, develop global perspectives, and, importantly, nurture the right digital culture [3].

In conclusion, it should be highlight that the basic thing the authority need to do, what business do every day, is asking their customers, or in terms to the city the residents, what they want, what they need, what they would like. And if they stored that from the citizen’s perspective, a hundred to one, the first answer in today world will be the people want something that they can’t buy and it is time because all of us are time constrained. And described above Donetsk strategy of vitality will give a sense of time by providing better services, optimally organizing transport system, giving the opportunity of comfortable and high quality living conditions regarding to supplying electricity, water and heat. This all favor a synergistic effect and helps people to live when they are able to accumulate the time and to spend it with their family and friends via to less transportation and more localize around their home where they can live, work and play.

The list of references

1. 
   Smart cities study: International study on the situation of ICT, innovation and Knowledge in cities [Electronic resource] / The Committee of Digital and Knowledge-based Cities of UCLG ; Chaired by Iñaki Azkuna, Mayor of the City of Bilbao. – Bilbao, 2012. – P. 21. 
   
2. 
   Smart Cities [Electronic resource] : Transforming the 21st century city via the creative use of technology / written by informatics specialists from Arup’s IT and Communications Systems team. – September 2010. – P. 7-8
   
3. 
   City of Greater Geraldton [Electronic resource] : report / IBM’s Smarter Cities Challenge. – U.S.A., October 2012. – P.10.
   

УДК 659.118:[316.62:324](043) Ю. С. Саражинська

Тема є актуальною та цікавою, це обумовлено потребою комплексного аналізу політичної реклами, історії її розвитку та впливу на свідомість людей, розглядом основних нюансів використання політичної реклами під час президентських виборів [2].

Комунікативна суть політичної реклами виявляється у встановленні контакту й адресного зв'язку між політиками, з одного боку, та громадянами – з іншого. Вона виявляється у використанні гранично доступної для сприйняття та адекватної знакової системи. Політична реклама є концентрованим комунікативним вираженням політичної платформи певних політичних сил, яке сприяє впровадженню в масову свідомість чіткого уявлення про їх характер та формуванню бажаних психологічних установок стосовно вибору [1].

Маніпуляція суспільною свідомістю (в тому числі і за допомогою ЗМІ) - це особливий вид влади, який примушує людей змінювати свої життєві пріоритети, принципи, норми моралі, уподобання і т.д. на початку чужі їм. У результаті вмілих маніпуляцій поведінка великої маси людей стає передбачуваною в напрямку, вигідному для маніпуляторів. Вольове, спрямовуюче вплив маніпулювання відбувається в прихованій формі, без пояснення аудиторії як механізмів впливу на неї, так і очікуваного від неї характеру поведінки.

Телебачення є одним з найпотужніших маніпуляторів суспільною свідомістю. Воно оперує одночасно текстом, музикою і зорово сприймаються рухомими образами, володіє виключно високою магічною здатністю зосереджувати, розсіювати і переключати увагу глядача. Телебачення включає величезний запас засобів, методів і психологічних прийомів, які допомагають політрекламі домагатися бажаних результатів.

Ефективність телебачення пов'язана з тим, що воно забезпечує велику надмірність інформації, яку мозок не в змозі «переварити» відразу. Тому люди просто «заковтують» величезний потік різномасштабних і різнопланової інформації з різних галузей життя [3].

Друкована преса відкриває широкі можливості для аналізу подій і фактів, вивчення виборцями програм виступів, біографій кандидатів тощо. При цьому важливо враховувати, що відверте вихваляння кандидата може спрацювати контрпродуктивно, навіть спричинити негативну реакцію. У виборчій кампанії максимально використовують місцеву пресу, оскільки вона найбільше наближена до свого читача, краще відображає місцеву специфіку, має авторитет у місцевих мешканців [1].

Позитивно впливають на виборців уміло виготовлені фотопортрети, супроводжувані лаконічними афористичними репліками. Та фотографія може як підкреслити привабливі риси людини, так і спотворити їх. Тому до цієї роботи необхідно залучати висококваліфі­кованих фотомайстрів, дизайнерів, ретельно і всебічно аналізувати запропоновані роботи і тільки після безсумнівно схвальної оцінки розповсюджувати їх. Можливе використання гумористичних шаржів, карикатур, покликаних допомогти людям побачити в політиках риси, які на перший погляд не помітні навіть на портретах, або ті, що влучно і, вигідно характеризують особу кандидата .

Важливим моментом у політичній рекламі є приєднання політичної сили або особи до якоїсь резонансної події позитивного характеру. Такою подією, яка частково вплинула на роль голосування на Донеччині виявилось проведення чемпіонату Євро-2012. Це виявилось вигідним для реклами Партії регіонів, нею було проведено багато рекламних акцій, які стосувались саме Євро-2012 і де Партія регіонів позиціонувала себе як організаторка цієї події.. Також Партією регіонів було виділено по 5-7 агітаційних машин в кожне велике місто Донеччини.

Після проведення виборів у 2012 р. протягом тижня відбувалося опитування громадян з приводу того, чи вплинула на їх вибір реклама. Результати виявилися такими: реклама Партії регіонів вплинула на 66% опитаних, «Удар» - на 39%, «Україна вперед» - 38%, КПУ- 34%, ВО «Свобода» - 7% [4].

Опитані виборці заявили, що політична реклама переважно була нав’язливою та набридливою, більшість людей перемикали канали на своїх телевізорах, коли була реклама, але все ж таки вона вплинула на їх вибір [2].

ЛІТЕРАТУРА

1. 
   Бекешкіна І. К. Партійні преференції та вибір кандидатів // Парламентські вибори — 2002. — К.: Заповіт, 2002.
   
2. 
   Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 18.10.2001 р. №  2766-ІІІ // Вiдомостi Верховної Ради України. — 2001.
   
3. 
   Манухіна С.Ю. Політична реклама як засіб політичного впливу. СПб.: Прайм-Еврознак, 2001 .
   
4. 
   Рибачук М. Ф. Вибори та інформаційний простір України: правовий та організаційний контекст // Роль і місце засобів масової інформації у виборчому процесі. — К.: ЦВК України, 2000.
   

УДК 316.454.5: 004.5(043) И. И. Сокол

В научной литературе отмечается, что мобильные телефоны становятся технической основой для возникновения новых культурных феноменов, например, появления организованных с их помощью социальных групп – новых сообществ, которые самоорганизуются при помощи мобильной связи. Говард Рейнгольд назвал эти сообщества «умными толпами». При помощи использования технологий «умных толп» можно активно влиять на социокультурную ситуацию, на настроение людей; при этом люди могут думать, что они поступают совершенно свободно, по собственному желанию. Акции, устраиваемые в виде флэшмобов, с одной стороны, создают у человека иллюзию подлинного, со смыслом, общения, иллюзию своей социальной значимости, а с другой – демонстрируют полную зависимость от желаний организаторов. Эти акции не способны компенсировать одиночество. Флэшмобы начинают превращаться в социальные движения; уже проводятся мобфестивали, совершенствуются способы организации, набирают опыт модераторы. Однако, в целом, это, действительно, «социальная вспышка», которая внезапно и быстро возникает и так же быстро угасает. Тем не менее, опыт проведения таких акций сформировал общие правила, которых следует придерживаться. Конкретные цели и средства, как и формы флэшмобов могут быть различными, но общая цель, как представляется, заключается в том, чтобы повлиять на ситуацию в обществе – политическую, социальную, экономическую, духовную, привлечь внимание к существующим проблемам, изменить сознание людей и их образ жизни, а также просто развлечь их. Одним из видов флэшмоба является рекламный флэшмоб, преследующий рекламные цели. Зачастую действия участников флэшмоба выглядят абсурдно, однако они не причиняют вреда, и их можно рассматривать как оригинальную реакцию на абсурдность нашего бытия, как коллективный мирный протест против социальной несправедливости и как средство изменить отношение к происходящему. Возникает проблема предотвращения использования в будущем флэшмобов в антиобщественных, например, террористических, целях.

Телефон (в том числе мобильный) разрушил эпистолярную культуру, создав культуру SMS-сообщений. Изменился характер общения – оно стало фрагментарным, поверхностным, скоростным, исключающим возможность рефлексии, серьезного обдумывания информации. Возникает опасность восприятия людей исключительно как источников полезной информации, и в этом смысле опасность обезличивания человека, превращения его в специфическое информационное устройство. Расширение технических возможностей меняет топологию человека и даже его социальный статус, однако может снижать уровень информационно-коммуникационной среды, в которой находится индивид.

УДК 330.324.24(043) Paweł Terpiłowski

Państwa, które utrzymały model gospodarki industrialnej skazane są na absorpcję i implementację wiedzy kreowanej przez bardziej rozwinięte państwa na drodze na przykład bezpośrednich inwestycji zagranicznych. Zagraniczne koncerny szukając taniej siły roboczej przenoszą swe fabryki a wraz z nimi następuje transfer technologii i całego wykreowanego u siebie w kraju know-how. Państwo w którym powstaje nowa fabryka staje się podległe ekonomicznie zyski z produkcji w przeważającej mierze są transferowane do kraju macierzystego. Niezmiernie istotnym jest więc polityka państwa pobudzająca badania i rozwój, nawet jeśli odbywa się on początkowo na drodze odtwórczego kopiowania. Koronnym przykładem są Chiny, które po latach pracy na rzecz takich firm jak Apple, Sony czy Samsung, kopiowania ich rozwiązań i przenoszenia na własny grunt są w końcu w stanie wykreować swoją własną markę – Lenovo.

Z punktu widzenia jednostki, gospodarka oparta na wiedzy oznacza zdecydowane położenie nacisku na edukację, która staje się głównym czynnikiem kreowania potencjału ludzkiego. Dobrze wyedukowany i kreatywny inżynier może liczyć na bardzo dobrze płatne oferty pracy od firm. Społeczeństwo informacyjne funkcjonujące w ramach gospodarki opartej na wiedzy to jednak społeczeństwo charakteryzujące się nie tylko wysokim stopniem rozwoju technicznego, ale również społeczeństwo korzystające szeroko z kultury, biorące aktywny udział w życiu politycznym i społecznym. Z drugiej strony, osoby o słabszych kwalifikacjach zagrożone są izolacją i wykluczeniem społecznym nie będąc w stanie zaoferować wiedzy, kluczowego argumentu dla pracodawców. Praca fizyczna traci bowiem na znaczeniu przy dużej automatyzacji produkcji. Dla państwa powoduje to problem zabezpieczenia socjalnego tych osób i pomóc w powrocie na zbyt dla nich dynamiczny rynek pracy. W epoce industrialnej robotnik pracował przez całe życie w jednym zakładzie pracy, w jednym zawodzie niewymagającym zmiany kwalifikacji. Obecnie, przeciętny Amerykanin zmienia w ciągu 40 lat aktywności zawodowej pracę aż jedenaście razy. By pomóc ludziom odnaleźć się w nowej sytuacji organizuje się system szkoleń przekwalifikujących, które zwiększają drastycznie mobilność zawodową tych ludzi. Rozwiązaniem strukturalnym jest też taki system edukacji, który pobudza inicjatywę, kreatywność i ruchliwość w kwestii zawodowej.

Społeczeństwo informacyjne i jego ekonomiczne odbicie – gospodarka oparta na wiedzy jest z ogromną dozą prawdopodobieństwa modelem organizacji systemu społeczno-ekonomicznego, który będzie dominował w kolejnych dekadach XXI wieku. Globalna wioska w której informacja decyduje o milionach zysku lub strat nie będzie jednak miejscem przyjaznym dla każdego. Kluczem do zwycięstwa w tym wyścigu będzie uświadomienie sobie ogromu wyzwań jakie stawiać będzie świat jutra, zapał do działania i mobilność. Ci, którzy zamiast skupiać się na przyszłości, zamiast inwestować owoce swojej pracy skupią się na ich bieżącej konsumpcji, w długiej perspektywie poniosą porażkę. Zarówno na poziomie indywidualnym, jednostki w społeczeństwie jak i na poziomie międzynarodowym, państwa w systemie globalnej gospodarki. Świadomość znaczenia wiedzy dla dalszego rozwoju ma jednak dwa poziomy – teoretyczny oraz praktyczny. W teorii bowiem każde nowoczesne państwo przywiązuje uwagę do modelu gospodarki opartej na wiedzy, praktyka pokazuje jednak ,że mało które jest konsekwentne w działaniu na jej rzecz. Koronnym przykładem niech będzie Strategia Lizbońska – główna strategia rozwojowa Unii Europejskiej, ogłoszona w 2000 roku, zakładająca, że inwestycje na badania i rozwój wzrosną do 3% PKB, zredukowana zostanie biurokracja i utrudnienia dla przedsiębiorczości oraz nastąpi wzrost zatrudnienia do 70% dla mężczyzn i 60% dla kobiet. W 2004 roku opublikowano raport Wima Koka, który badał wdrażanie tej strategii w krajach członkowskich. Konkluzja była bardzo negatywna – państwa choć rzekomo mają świadomość istotności tych celów, to jednak skupiają się na bieżącej polityce i natychmiastowej konsumpcji owoców swojej pracy. Wydatki na naukę w Unii Europejskiej stanowią obecnie zaledwie 2 % PKB zamiast zakładanych 3. W Polsce jest to jeszcze mniej bo tylko 0,74 % PKB. Choć obecny kryzys gospodarczy dobitnie pokazuje jak kruchy jest dobrobyt oparty na chwilowych, chwiejnych fundamentach, to jednak mało kto decyduje się na drastyczną reorientację swojej polityki na rzecz rozwoju gospodarki opartej na wiedzy. Konsekwencje takiego działania dopiero przed nami.