Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
ОБРІЗУВАННЯ КРОН ПЛОДОВИХ
жүктеу/скачать 9.52 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Мал. 97. Обрізування крон плодових дерев
- ОБРІЗУВАННЯ КРОН ПЛОДОВИХ КІСТОЧКОВИХ РОСЛИН
- ФОРМУВАННЯ І ОБРІЗУВАННЯ КУЩОВИХ ЯГІДНИКІВ
- Мал. 98. Формування і обрізування кущових ягідників
- Теоретичні основи тваринництва
- Оцінка тварин за походженням
- Табл. 32 Схема класичного родоводу. Пробанд
- Завдання 1.
- Аналіз родоводів і підбір у тваринництві Завдання 1. Складання й аналіз родоводу племінних тварин
- Табл. 33. Приклад запису простого розгорнутого родоводу і його аналіз
- Бесіда 1098, ПБ-2842 1-3892-4,02
- Завдання 2. Оцінка племінних тварин за якістю потомства
- Табл. 34. Характеристика биків за продуктивністю дочок племгосподарства "Лісове"
- Завдання 3. Підбір і методи розведення
- Основні породи тварин. Продуктивність сільськогосподарських тварин
- Завдання 1. Основні породи сільськогосподарських тварин
- Завдання 2. Основні породи сільськогосподарської птиці
ОБРІЗУВАННЯ КРОН ПЛОДОВИХ ЗЕРНЯТКОВИХ РОСЛИН Мета заняття: засвоїти техніку обрізування крон яблуні і груші. Матеріали та обладнання: дерева різного віку і стану в саду або гілки чи дерева у лабораторії, садові ножі, пилки, секатори, бруски, садові драбини, садовий вар, фарба або глиняна замазка, шпагат. Загальні відомості та методичні вказівки. Обрізування крон яблуні і груші дає лише тоді позитивні результати, якщо воно виконується з урахуванням біологічних особливостей сортів, підщеп, стану і віку дерев. Після закінчення формування крон за допомогою обрізування забезпечують: 1) нормальне освітлення усіх частин крони; 2) рівномірний розподіл урожаю по кроні; 3) утримання певних розмірів крони; 4) регулювання росту пагонів і нормування навантаження врожаєм; 5) відновлення росту, регулярність плодоношення та високу якість плодів. Обрізування провадять з урахуванням таких біологічних особливостей сортів: 1) регенераційної здатності; 2) полярності росту і розвитку; 8) морфологічного паралелізму; 4) ярусності; 5) циклічної зміни гілок; 6) скоростиглості, збуджуваності бруньок і пагоноутворюючої здатності, а також ступеня гілкування; 7) корелятивних зв'язків між органами і частинами дерева; 8) локальності реакції на обрізування; 9) типу і характеру плодоношення. При обрізуванні крон плодоносних дерев також застосовують укорочування і видалення гілок на кільце або проріджування (мал. 97). Залежно від біологічних особливостей сортів, стану і віку дерев застосовують той або інший спосіб обрізування чи поєднують кілька способів. 
Мал. 97. Обрізування крон плодових дерев: А – укорочування: 1 – слабке; 2 – помірне; З – сильне; Б – зрізування гілки на кільце: 1 – з тупим кутом відхилення (а – правильно; б – неправильно); 2 – з гострим кутом;3 і 4 – заживання ран; В – зрізування на сучок; 1 – зрізування гілки; 2 – укорочування новоутворених приростів; 3 – перетворення приростів в обростаючі гілки укорочуванням; Г – укорочування гілок переведенням: 1 – укорочування гілки подвійним переведенням; 2 і 3 – переведенням однорічного вертикального приросту; 4 – перетворення укорочених приростів на обростаючі гілки; укорочування гілки на бічне розгалудження;5 – неправильно (високо); 6 – неправильно (низько); 7 – правильно Техніка і строки обрізування. Однорічні прирости укорочують секатором над брунькою під кутом 45°. Зайві гілки при проріджуванні вирізують на кільце. Гілки до 1,0-1,5 см завтовшки вирізують секатором, ріжучий клинок якого під час обрізування має знаходитись біля гілки, яку залишають, а опорний – збоку від гілки, яку видаляють. Це сприяє збереженню тканини біля кільця і швидшому заростанню ран. Грубіші гілки зрізують пилкою і по всій поверхні зрізу зачищають гострим садовим ножем. Дуже грубі гілки зрізують за два прийоми – спочатку підрізують на відстані гілки знизу, а потім відрізують зверху, щоб уникнути відламування. Рани діаметром понад 2 см замазують садовим варом, фарбою на рослинній олії або замазкою з глини і коров'яку. При видаленні гілок на кільце не можна створювати ран ближче, як за 10-15 см одна від одної. Не слід створювати великих ран також на скелетних гілках і центральному провіднику, видалення на кільце можна замінювати укорочуванням на бічне слабке розгалудження. При обрізуванні в осінньо-зимовий період гілки до 2 см завтовшки доцільно вирізувати не на кільце, а на шип 3 см завдовжки; грубіші вирізують на кільце, замазуючи рани садовим варом або глиняною замазкою. Обрізування крон можна провадити протягом усього року, але кращий термін – рання весна (до початку сокоруху). Обрізування крон морозостійких літніх (Папіровка, Боровинка та ін.), осінніх (Антонівка звичайна, Пепін шафранний, Слава переможцям та ін.) і зимових сортів яблуні (Кальвіль сніговий, Кальвіль мліївський та ін.) і груші (Лимонка, Іллінка, Олександрівка, Лісова красуня та ін.) можна починати після листопаду і продовжувати протягом зими у дні з температурою повітря не нижчою за мінус 10°. Напровесні (березень, квітень) обрізують найменш зимостійкі сорти і кісточкові породи. Обрізування сферичних крон. Якщо після закінчення формування крон дерев на насіннєвих підщепах приріст пагонів у період росту і плодоношення інтенсивний (понад 60-80 см), основним способом обрізування є укорочування, а проріджування видаленням гілок на кільце застосовують як додатковий прийом. При цьому пагони подовження скелетних гілок укорочують до 60-70 см, а бічні для перетворення в обростаючі гілки – до 25-50 см. Сильніше вкорочують прирости у сортів, що мають низьку чи помірну збуджуваність бруньок та ступінь гілкування (Папіровка, Бере, Мельба). У сортів, що сильно гілкуються (Ренет Симиренка, Джонатан), укорочування роблять слабкіше, а бічні пагони до 50 см завдовжки не укорочують. Поряд з укорочуванням крону проріджують, видаляють гілки, що загущують крону, залишаючи їх на скелетних гілках на відстані 10-15 см, а також поламані та пошкоджені. При нормальному рості пагонів (з приростом до 30-60 см у періоди росту і плодоношення, плодоношення і росту) крони проріджують, вирізуючи зайві жирові пагони, конкуренти провідників, гілки вищих порядків, які переплітаються між собою і густо розташовані на ярусах чи лідері та ростуть всередину крони, поламані, пошкоджені; укорочують гілки, що звисають до землі нижче, як на 30-40 см, заважаючи обробітку ґрунту. Прирости, які в попередньому році вкорочували з метою перетворення в обростаючі гілочки, обрізують на одне з бічних слабких горизонтальних розгалуджень. Обмежують розміри крони, щоб дерева були не більш, як 4,5 м заввишки, а світловий коридор між рядами становив 2,0-2,5 м, між кронами в ряду звичайних ущільнених садів (8x4-5 м, 7х4-5 м) – 0,3-0,5 м. Для цього гілки, що ростуть вертикально, вкорочують на бічну горизонтальну гілку чи гілку з тупим кутом відхилення, а гілки, які переплітаються в ряду, вирізують біля бічного розгалудження, спрямованого в міжряддя; гілки, що ростуть у світловий коридор і заважають роботі машини, вкорочують на бічне розгалудження, спрямоване вздовж ряду вгору чи вниз. В умовах недостатнього зволоження (центральний і південний Степ, Крим), крім обмеження розміру і проріджування крони укорочують однорічні прирости на 1/3-1/4 їх довжини, а верхівки плодових і напівскелетних гілок укорочують над молодими гілочками. У сортів яблуні з добрим галуженням та кільчаткового типу плодоношення прирости понад 50 см завдовжки щорічно укорочують на 1/3-1/4 довжини, а завдовжки 30-50 см наполовину, проріджують і укорочують на третину плодухи. Якщо приріст пагонів зменшується до 20 см, основні гілки укорочують на 3-4-річний приріст від верхівки. Крони дерев із слабким приростом у період плодоношення (до 15-20 см) потребують омолоджуючого обрізування. У неврожайні або маловрожайні роки скелетні і напівскелетні гілки вкорочують на 4-6-й від верхівки нормальний приріст не менш, як 35 см завдовжки і не більш, як 2,5-3 см завтовшки. Укорочування роблять над молодою бічною кільчаткою, однорічним приростом, молодою гілкою, залишаючи шипик 0,3-0,5 см завдовжки. Поблизу зрізів проріджують плодухи, видаляють на них найбільш старі розгалудження. Одночасно роблять проріджування всієї крони. Наступного року пагони подовження, що утворилися з бруньок кільчаток на кінцях зрізів скелетних гілок завдовжки 80-100 см, укорочують до 60-75 см, а слабкі (до 50 см) обрізують наполовину. Бічні прирости для перетворення в обростаючі гілочки у сортів, які інтенсивно гілкуються, завдовжки до 50 см не укорочують, а сильні обрізують до цієї довжини; зайві прирости видаляють, залишаючи їх з проміжками у 10-15 см. Проріджують та укорочують старі плодухи. У сортів, які гілкуються слабкіше, бічні прирости укорочують до 25 см. Обростаючі гілки із старими плодухами укорочують на третину довжини. Вовчки укорочуванням перетворюють в обростаючі гілочки, а при загущенні проріджують. У Степу і Криму застосовують щорічне диференційоване обрізування: однорічні прирости завдовжки 25 см і більше укорочують на третину, 10-20 см – наполовину, а гілки з приростом до 10 см – на 2-5-річну від кінця деревину; вирізують 20-50 % старих плодух. Обрізування плоских крон після закінчення формування зводиться насамперед до обмеження їхньої товщини і висоти. Товщину крони обмежують укорочуванням сильніших гілок другого порядку, що ростуть у міжряддя, на одну з бічних молодих гілочок. Укорочують також і всі інші гілки на одне з бічних розгалуджень, спрямоване вздовж ряду чи вгору, щоб крона була не більше, як 2,5 м завтовшки. Пагони, що утворилися зверху та знизу від навскісних гілок першого порядку, укорочуванням перетворюють в обростаючі гілочки, а зайві видаляють. Окремі сильні вовчки підведенням під інші гілки можна спрямовувати у міжряддя, перетворюючи їх на гілки другого порядку. Це особливо доцільно на тих ділянках крони, де таких гілок мало або вони надто сильні і потребують значного вкорочення. На лідері укорочують гілки понад 1-1,2 м завдовжки, а також старі обростаючі гілочки (на 1/3-1/4 їхньої довжини). При слабкому прирості (менше, як 30 см) провідників скелетних гілок їх укорочують на нормальний, не менш, як 30-60 см від кінця приріст. Якщо верхівка гілки відхиляється за межі ряду або звисає вниз, її вкорочують на один із сильних приростів, що росте в потрібному напрямі. Висота крони не має перевищувати 3,5-4 м, а у малооб'ємних крон –
Старі гілки другого порядку на навскісних основних гілках і довгі обростаючі гілки на центральному провіднику, схильні до оголення нижніх частин, протягом 3-4 років вирізують, а якщо їх мало – укорочують на 1/2-2/3 їхньої довжини. Замість вирізаних гілок формують нові з однорічних приростів, у тому числі вертикальних, що утворилися біля ран та на інших частинах гілок і стовбура, згинаючи їх заведенням під інші гілки або шляхом укорочування. У плодових садах Степу один раз на 3-5 років крону знижують до 2,5-3,5 м, укорочуючи основні гілки з 2-4-річну деревину, а центральний провідник – на рівні верхівок навскісних гілок. Особливості обрізування крон дерев на карликових підщепахв. Техніка обрізування крон карликових дерев істотно не відрізняється від сильнорослих. Але способи обрізування їх мають свої особливості, зумовлені характером росту і плодоношення. Крони дерев на карликових підщепах відрізняються послабленим ростом пагонів, більшими кутами відхилення їх, раннім вступом у плодоношення, менш інтенсивним гілкуванням – в цілому крони більш ажурні, краще освітлюються. При формуванні крон укорочування пагонів більш слабке і застосовується як допоміжний прийом, а основним є проріджування. Після закінчення формування крони лише проріджують. Внаслідок раннього і рясного плодоношення приріст швидко затухає, якість плодів погіршується. Тому в період плодоношення застосовують омолоджуюче обрізування. При цьому яблуню на парадизці омолоджують сильніше, ніж грушу на айві. Омолоджування роблять періодично – раз на 4 роки, тобто так, як і у дерев на сильнорослих підщепах. Однак укорочують скелетні гілки слабкіше – на 3-4-річну деревину з нормальним приростом. Враховуючи, що рани в цих дерев заживають гірше, більшу увагу слід приділяти вкорочуванню обростаючих гілок на 1/2-1/3 їхньої довжини, що викликає утворення нових приростів, активізує ріст. При загущенні крони проріджують. Завдання: 1. Ознайомитися з технікою і особливостями обрізування сферичних крон зерняткових порід. Зазначити основні принципи обрізування, позначити місця зрізів на схемах гілок, дерев. 2. Ознайомитися з обрізуванням пальметних крон та дерев на карликових підщепах. 3. Визначити віковий період, інтенсивність росту і характер плодоношення дерев або гілок, взятих для обрізування, за довжиною однорічного приросту, розміщенням і типом плодоносних утворень та їхнім віком, наявністю слідів від плодоніжок на плодових сумках, кількістю плодових бруньок, вовчків та відмерлих гілок. 4. Встановити розміри крони, наявність зайвих гілок, які перетинаються і труться, загущують крону, надто інтенсивно ростуть угору, збільшуючи її висоту. 5. Враховуючи всі дані обстеження крони чи гілки, намітити план обрізування, здійснити укорочення однорічних приростів та гілок, видалення їх на кільце, зачистити і замазати рану; якщо заняття проходить у лабораторії, на модельних гілках намітити шпагатом місця обрізування. 
Контрольні питання 1. При якій умові обрізування крон яблуні і груші дає позитивні результати? 2. На які показники впливає обрізування крон зерняткових? 3.З урахуванням яких біологічних особливостей сортів проводять обрізування? 4.Розкажіть про техніку і строки обрізування дерев зерняткових порід. 5.Які особливості обрізування сферичних крон у зерняткових порід? 6.У яких сортів сильніше вкорочують прирости? 7.Які ще заходи використовують при обрізуванні сферичної крони? 8.Які заходи використовують при обрізування сферичної крони у центральних і степових зонах України? ОБРІЗУВАННЯ КРОН ПЛОДОВИХ КІСТОЧКОВИХ РОСЛИН Мета заняття: засвоїти обрізування крон плодових дерев вишні, черешні, сливи, абрикоса, персика. Матеріали та обладнання: дерева або гілки вишні, черешні, сливи та абрикоса різного віку і стану, садові пилки і ножі, секатори, бруски, садові драбини, шпагат, садовий вар або замазка. Загальні відомості та методичні вказівки. Обрізування крон кісточкових порід порівняно із зернятковими проводять значно слабкіше. При цьому деревам не можна завдавати великих пошкоджень. Регенераційна здатність кісточкових послаблена, великі рани заживають погано, внаслідок чого може спостерігатись витікання камеді. Крім того, в умовах Полісся та інших зон з холодними зимами гілки після обрізування підмерзають. Тому гілки діаметром понад 3 см потрібно зрізувати не на кільце, а на шип 8-10 см завдовжки. Висока збуджуваність бруньок, пагоноутворююча здатність кісточкових та негативна реакція на обрізування виключають потребу не лише в сильному, а й у помірному вкорочуванні приростів. Обрізування плодоносних дерев здійснюють, щоб забезпечити нормальне освітлення крон, не допустити оголення гілок і відновити ріст пагонів, поліпшити якість урожаю. Вишня. У молодих плодових дерев кущовидних вишень з приростом пагонів подовження понад 70-80 см і обростаючих – понад 50-60 см проводять укорочування їх до цих розмірів. Якщо приріст не перевищує зазначеної довжини, в укороченні потреби немає, крони лише проріджують, видаляючи поламані та пошкоджені гілки, а також слабо розвинені тонкі обростаючі гілочки з приростами до 10 см. Сильні обростаючі гілки, що звисають та перетинаються між собою, вкорочують на бічне розгалудження. Особливо ретельно проріджують верхню частину крони, відкриваючи центр її видаленням верхівки центрального провідника на бічне розгалудження і обмежуючи висоту дерева до 3-3,5 м. При зменшенні приросту до 20-25 см, оголенні гілок і відсутності галуження застосовують омолоджуюче обрізування на 2-4-річну деревину, проводячи зрізи над бічною гілочкою. Наступного року крону проріджують, видаляють зайві новоутворені прирости, укорочують пагони подовження до 70-80 см, якщо приріст більший за цю довжину. Крони деревовидних вишень обрізують дещо сильніше, зокрема пагони подовження при сильному рості вкорочують до 60-70 см, а інші довгі прирости обрізують на бічні розгалудження 2-річних гілок або вкорочують до 50-60 см, щоб перетворити їх на обростаючі гілочки. У дерев з приростом до 50-60 см крону лише проріджують. Омолоджування для відновлення росту виконують так само, як і в кронах кущоподібних сортів. Черешня. В кінці періоду росту і плодоношення, коли ріст пагонів у плодових дерев інтенсивний, провідники укорочують до 80-90 см, а інші бічні з метою перетворення на обростаючі гілочки – до 50-60 см. Прирости до 60-70 см завдовжки не укорочують, а при загущенні крони лише проріджують. Для зміни напряму росту гілок їх можна укорочувати на бічне розгалудження, спрямоване у вільний простір. При нормальному прирості пагонів (40-60 см) крони проріджують, видаляючи сухі й пошкоджені гілки, укорочують на бічні розгалудження гілки, що загущують крону, видаляють слабкі, оголені плодоносні гілочки. Дерева, ріст яких припинився, потребують омолоджуючого обрізування на 2-4-річний нормальний приріст. Слива. При інтенсивному рості молодих плодових дерев застосовують укорочування приростів та проріджування крони. Провідники скелетних і напівскелетних гілок укорочують до 70 см, а бічні прирости – до 50 см, щоб перетворити в обростаючі гілочки. При проріджуванні видаляють вертикальні зайві однорічні прирости, укорочують гілки, що не мають простору для росту, на бічні розгалудження, спрямовані у вільний простір до периферії крони, видаляють сухі і пошкоджені гілки. В період плодоношення і росту у дерев з нормальним приростом пагонів (40-70 см) проводять лише проріджування, видаляючи оголені, слабкі і плодоносні гілочки в місцях загущення крони, а також зайві поламані та пошкоджені гілки. При зменшенні довжини однорічного приросту до 25 см виконують омолоджуюче обрізування і одночасно знижують крону до 4 м, якщо дерево надто високе. Абрикос. При обрізуванні молодих плодоносних дерев з активним ростом провідники скелетних гілок укорочують до 60 см, довгі бічні прирости – до 50 см, а всі інші лише проріджують, залишаючи на відстані 10-12 см один від одного. Дерева з нормальним приростом (30-50 см) проріджують вирізуванням на кільце сухих, поламаних, пошкоджених гілок, а в місцях загущення крони – укорочуванням гілок на бічні розгалудження. Якщо приріст пагонів зменшується до 20 см, скелетні і напівскелетні гілки вкорочують на 3-5-річну деревину і добре проріджують. Персик. При обрізуванні столових сортів пагони подовження основних гілок з надто активним ростом укорочують до 50 см. Половину або третину бічних пагонів укорочують до 30-40 см, а іншу частину вкорочують на 2-3 бруньки для заміщення. Наступного року гілки з нормальним приростом укорочують на нижні 1-2 пагони, а слабкі, оголені вирізують. У технічних сортів довгі однорічні пагони не вкорочують, а обрізування на заміщення роблять так само. Дерева кісточкових порід, пошкоджені морозами, обрізують наступного року, коли підморожені гілки загинуть. Вирізувати слід ті частини гілок чи цілі гілки, що засохли. Завдання: 1. Ознайомитися з особливостями обрізування вишні, черешні, сливи та абрикоса у різні вікові періоди залежно від приросту пагонів та характеру плодоношення. 2. За типом плодових утворень, розміщенням бруньок, гілкуванням, довжиною приросту, оголенням гілок установити характер і намітити план обрізування. 3. Обрізати дерева або намітити місце обрізування (у лабораторії) гілок шпагатом залежно від їхніх вікових періодів і стану.
Контрольні питання 1. Чим відрізняються обрізування крон кісточкових і зерняткових порід? 2. Чи проводиться сильне і помірне вкорочення приростів кісточкових порід? 3. Як проводиться обрізування вишні? 4.Як проводиться омолоджування для відновлення росту кісточкових? 5. Як проводиться обрізування черешні? 6. В чому полягає суть обрізування слив? 7. Як укорочуються провідники скелетних гілок абрикос? 8. Як проводиться обрізування персиків? ФОРМУВАННЯ І ОБРІЗУВАННЯ КУЩОВИХ ЯГІДНИКІВ Мета заняття: ознайомитися з формуванням і обрізуванням смородини, порічок, аґрусу та малини. Матеріали та обладнання: кущі смородини, порічок, малини; секатори, садові ножі й пилки, шпагат. Загальні відомості та методичні вказівки. Після закладання насадження кущових ягідників (смородини, порічок, аґрусу), щоб мати ранні і високі врожаї, необхідно якомога швидше сформувати кущ. Його формують з однорічних нульових приростів, що утворюються біля основи. Щоб сприяти утворенню цих гілок, надземну частину саджанців після садіння їх зрізують на пеньки з двома-трьома бруньками або біля самої поверхні ґрунту. В перший рік після садіння в кущі має утворитися не менше, як 3-4 пагони до 50 см завдовжки. Чим більше їх утвориться, тим швидше закінчиться формування куща. Всі слабкі й пошкоджені прирости рано навесні до розпускання бруньок вирізують біля поверхні ґрунту. Протягом другої вегетації в кущі знову утворюються нульові пагони. Серед них залишають 5-6 сильних, понад 50 см завдовжки, а якщо вони рівномірно розміщені в кущі на відстані 10-15 см і не перетинаються між собою, – і більше (мал. 98). Залежно від кількості щорічно утворених нульових пагонів, кущ можна сформувати за 3-4 роки. Сформований кущ має 16-20 гілок різного віку – по 4-5 одно-, дво-, три- і чотирирічних. Укорочувати однорічні прирости деяких сортів, що слабко гілкуються, недоцільно. Для посилення гілкування роблять пінцирування пагонів у кінці червня – на початку липня, коли вони досягнуть 50 см завдовжки. 
Мал. 98. Формування і обрізування кущових ягідників: А – формування й обрізування смородини: 1і 2 – обрізування саджанців після висаджування; 3 – кущ у кінці вегетації першого року; 4 – те ж другого року; 5 – третього і 6 – четвертого року; 7 – на початку п'ятої вегетації після обрізування; Б – обрізування малини: 1 – однорічні; 2 – дворічні стебла; / – місця обрізування При обрізуванні плодових кущів ураховують біологічні особливості сортів. Генеративні бруньки смородини бувають двох типів: вегетативно-генеративні і генеративні (змішані й прості). У деяких сортів значна частина врожаю формується на гілках з генеративними бруньками, внаслідок чого вони оголюються. У порічок урожай утворюється здебільшого з генеративних бруньок (простих), але плодові гілочки більш довговічні, оголення гілок настає пізніше. Крім того, на старих гілках різко зменшується приріст, який у смородини закінчується верхівковою генеративною або генеративно-вегетативною брунькою, ягоди дрібнішають, урожай знижується. Найкрупніші ягоди утворюються на 2-3-річних гілках. Тому в кущах смородини щороку видаляють восени усі 4-річні гілки, а у порічок і аґрусу – 5-6-річні. Вирізують гілки біля самої основи на рівні поверхні ґрунту. Видалення старих гілок сприяє утворенню нульових приростів та гілок першого порядку. Поряд з видаленням старих гілок вирізують молоді слабкі та пошкоджені прирости, а також ті, що загущають кущ. Кущі слабкорослих сортів обрізують сильніше, ніж сортів з інтенсивним ростом. Обрізувати кущові ягідники можна відразу після збирання врожаю і до початку сокоруху навесні. Після садіння саджанців малини надземну частину навесні вирізують на рівні поверхні ґрунту. З новоутворених стебел формують вздовж ряду смугу до 0,5-0,6 м завширшки. У смузі рослини мають розміщуватись на відстані 10-15 см. Тому навесні однорічні стебла проріджують, видаляючи насамперед слабкі й пошкоджені. Верхівки сильних стебел, пошкоджені морозами, вкорочують до здорової частини. Усі паростки, що виходять за межі смуги, видаляють ґрунтообробними знаряддями. Після збирання врожаю дворічні стебла вирізують біля основи. Завдання: 1. Визначити вік гілок і кущів смородини або порічок, довжину однорічного приросту, особливості плодоношення. 2. Вирізати (або місця зрізування помітити шпагатом) старі гілки та зайві прирости, в тому числі пошкоджені. 3. Вирізати або помітити дворічні стебла малини та зайві однорічні стебла, укоротити пошкоджені верхівки. 4. Вказати особливості формування та обрізування кущових ягідників і замалювати схеми.
Розділ XII. Теоретичні основи тваринництва 
Облік росту сільськогосподарських тварин Мета і завдання роботи: ознайомлення з основними методами обліку росту тварин. Знання, уміння і практичні навички, які повинен одержати студент. Ознайомитись з основними методами обліку росту тварин, навчитися проводити облік росту тварин, визначати показники росту тварин. Опис лабораторного обладнання: на фермі тварини і птиця різних порід, типів продуктивності; в лабораторії – муляжі, малюнки, плакати, фотографії, обчислювальна техніка, зошит, ручка. Об’єм і методика проведення дослідження: студенти за демонстраційним та роздатковим матеріалом (таблиці, плакати, довідники, муляжі) ознайомлюються з основними методами обліку росту тварин. Завдання на самостійне опрацювання: студенти повинні вивчити матеріал із підручника, практикуму, лекцій і підготувати відповіді на контрольні питання. Порядок оформлення звіту:одержані результати досліджень занести в таблиці, або провести опис за схемою, що наведена в кінці кожного завдання. Теоретична підготовка до роботи. Ріст тварин – це збільшення їх живої маси і розмірів тіла. Швидкість росту визначається ваговими, лінійними та об'ємними показниками. У виробничій практиці основним способом обліку росту тварин є ваговий, що передбачає періодичне зважування тварин, визначення їх живої маси в різні вікові періоди, стадії відгодівлі чи у різних фізіологічних станах. Зважують тварин вранці до годівлі. Для одержання більш точних показників тварин зважують два дні підряд і визначають середній показник їх живої маси. Показниками інтенсивності росту є абсолютний, відносний і середньодобовий приріст. Абсолютний приріст – це приріст тварин за певний період. Визначається він як різниця між живою масою тварин наприкінці й на початку періоду:  ,
де:  – абсолютний приріст, кг;  – маса тварин на початку періоду;  – маса тварин у кінці періоду, кг.
Відносний приріст (В) показує, на скільки відсотків збільшилася маса тварин за даний період порівняно із півсумою початкової й кінцевої живої маси. Цей показник характеризує енергію росту і визначається за формулою  ,
Середньодобовий приріст – це середній приріст тварини за добу. Визначається діленням величини абсолютного приросту на кількість діб, за які одержаний  ,
де: а – середньодобовий приріст, г; А–абсолютний приріст, кг; Т– тривалість періоду, діб.
При визначенні показників росту масою на початок місяця буде маса тварини на кінець попереднього місяця, а початкова маса за перший місяць і за шість місяців – маса при народженні. Завдання 2. За даними, одержаними при виконанні завдання № 1, побудувати графіки росту, абсолютного, відносного і середньодобового приросту тварин.
Контрольні питання 1. Що таке ріст тварини? 2. Які показники обліку росту? 3. Як визначається абсолютний приріст тварини за певний проміжок часу? 4. Що таке абсолютний приріст тварини? 5. Що таке середньодобовий приріст тварин? 6. Як графічно відображається динаміка показників росту тварин? 7. Як визначається середньодобовий приріст тварин? 8. Що таке відносний приріст тварин? 9. Як визначається відносний приріст тварин? 10.В яких одиницях вимірюється абсолютний, відносний і середньодобовий приріст. Оцінка тварин за походженням Мета і завдання роботи: ознайомитися з родоводами сільськогосподарських тварин та набути навичок їх складання. Знання, уміння і практичні навички, які повинен одержати студент. Навчитися розрізняти с/г тварин за родоводами. Засвоїти вимоги та набути навички складання родоводів с/г тварин. Опис лабораторного обладнання: роздатковий матеріал, картки племінних тварин, племінні книги. Об’єм і методика проведення дослідження: студенти за роздатковим матеріалом з карток племінних тварин, племінних книг складають родовід с/г тварин. Завдання на самостійне опрацювання: студенти повинні вивчити матеріал із підручника, практикуму, лекцій і підготувати відповіді на контрольні питання. Порядок оформлення звіту: одержані результати досліджень занести в таблиці, або провести опис за схемою, що наведена в кінці кожного завдання. Теоретична підготовка до роботи. Оцінка тварин за походженням ґрунтується на подібності батьків та їх нащадків. Оцінюють тварин за походженням за їх родоводом. Родовід – це документ, у якому в певній послідовності й формі записано дані щодо походження тварин. Вивчення родоводів дозволяє з'ясувати не тільки походження та продуктивність тварин, що записані в них, а й зробити висновки щодо методів селекційної роботи. Вони відіграють надзвичайно велике значення при доборі молодих тварин, тобто тих тварин, які ще не мають власної продуктивності. В таких випадках добір здійснюється за показниками продуктивності предків, що записані в родоводі. У родоводах подаються: кличка та заводський номер тварини, продуктивність батьків, основні проміри, бонітувальний клас. У зоотехнії найбільш поширені такі форми родоводів: класична, структурна, текстова та ін. Класична форма родоводів складається за схемою, наведеною в табл.32. Пробанд – тварина, для якої складається родовід (зазначається кличка, заводський номер та інші дані, що характеризують тварину). Родовід ділиться на дві частини – ліву, материнську та праву, батьківську. Як у лівій, так і в правій частині родоводу подаються дані про предків пробанда. В родоводі буквою Б позначають батька, М – матір, ММ – матір матері, ББ – батька батька, МБ – матір батька, МММ – матір материної матері, БББ – батька батькового батька та ін. Перший ряд родоводу – це дані про батька та матір пробанда, другий – це відомості про батьків і матерів батька та матері і т.д.
При складанні структурних родоводів самок позначають кружками, самців – квадратами. Починають креслити родовід із зображення пробанда. Нижче нього на одному рівні показують матір та батька, ще нижче – їх батьків і т.д. Схематичні зображення тварин з'єднують прямими лініями з їх дітьми. Текстові родоводи найбільш поширені при записі тварин до державних книг племінних тварин:
Побудова родоводів розпочинається із запису пробанда та його найближчих родичів. У практиці родоводи складаються до 3-4-го ряду предків. Родовід, у якому даються дані про видатних тварин, дає впевненість у тому, що потомство, одержане від такого пробанда, матиме вищу продуктивність, ніж одержане від тварин, у родоводі яких відсутні видатні предки. Завдання 1. Користуючись державними книгами племінних тварин, скласти за класичною формою родоводи корови, свиноматки, які вказані викладачем. Завдання 2. Скласти текстовий родовід бугая-плідника симентальської породи Невода 5995 за такими даними: батько Невода – плідник Сигнал, мати – корова Незабудка. Батько Незабудки – Меркурій і батько Граніта – плідник Мергель, одержаний від Ананаса і Медузи. Сигнал – син Нівеліра, який походить від Граніта і Ніжної. Мати Граніта – корова Гасна, Сигнала – Симетрія. Ступінь родинності тварин визначають за родоводом. В ньому відзначають спільних предків і роблять запис рядів, в яких вони повторюються. Записи роблять римськими цифрами (ІІ-ІІІ, ІІІ-ІV і т.д.). В залежності від того, в якому ряду родоводу зустрічається спільний предок, розрізняють і ступінь інбридингу. Наприклад, Клариса – корова шортгорнської породи:
Завдання 3. Користуючись схемою родоводу корови Клариси, скласти запис її родоводу.
Контрольні питання 1. Дайте визначення пробанду. 2. Що таке родовід тварин? 3. Як складається родовід? 4. Що потрібно знати для складання родоводу? 5. Які основні форми родоводів використовують в тваринництві? Аналіз родоводів і підбір у тваринництві Завдання 1. Складання й аналіз родоводу племінних тварин Матеріали та обладнання: дані про родовід окремих племінних тварин. Пояснення до завдання. За родоводом встановлюють породність тварини, продуктивність предків і стійкість її передавати потомству, з'ясовують наявність інбридингу і його ступінь. Свідченням інбридингу вважається наявність із материнської й батьківської сторони предків, які повторюються. За походженням можна провести найпершу оцінку тварин. Кращими будуть тварини, у родоводах яких більше предків, особливо найближчих, з високими показниками продуктивності як з материнської, так і з батьківської лінії. Особливо цінними будуть тварини, у родоводах яких зустрічаються предки, перевірені за якістю потомства. У племінній картці тварини приводиться форма запису простого розгорнутого родоводу. Вгорі, у першому горизонтальному ряді, записують кличку, номер і короткі дані про продуктивність тварини. У другому ряді, розділеному вертикальною лінією (або в І ряді предків), записують ліворуч ті ж дані про матір (М) і праворуч – про батька (Б). У наступному ряді (в ІІ ряді предків) вказують дані про матір матері (ММ), батька матері (БМ), матері батька (МБ), батька батька (ББ) і т.д. Причому продуктивність чоловічої сторони характеризують кількістю дочок, їхніми середніми надоями за лактацію й середнім вмістом жиру в молоці. У табл. 33 наведений приклад запису родоводу корови Воротка ЧС-839 з господарства "Тростянець" Чернігівської області. Її удій за ІV лактацією 6508 кг молока жирністю 6,04%. Аналіз родоводу корови Воротка ЧС-839 показує: 1) серед предків немає родичів, інбридинг відсутній; 2) відбір і підбір пар для спаровування проводився цілеспрямовано, на підвищення жирності молока, тому що в трьох поколіннях цієї корови 5 жіночих предків мали жирномолочність більше 4%, а 5 биків з 7 дали дочок із середнім змістом жиру в молоці 3,9% і вище. Практично підтверджено, що спадкоємні задатки високої жирномолочності в сполученні з гарними надоями стійко закріплені в генотипі Воротки й це дає підставу очікувати високої продуктивності в її нащадків. При аналізі родоводу встановлюють ступінь споріднення предків. Якщо в І й ІІ рядах предків зустрічається та сама тварина, то потомство отримане в результаті близькородинного спаровування. Таке спаровування називається кровозмішуванням, у практиці не допускається. Споріднення в рядах предків ІІ-ІІІ, ІІІ-ІІ, ІІІ-ІІІ, І-ІV, ІV-І вважається близькородинним, але у виняткових випадках допускається. Інбридинг у ступенях ІІІ-ІV, ІV -ІІІ, ІV-ІV, І-V, V-І й т.д. вважається помірним і допускається в практиці розведення тварин. Табл. 33. Приклад запису простого розгорнутого родоводу і його аналіз
Хід роботи 1. За даними генеалогічних записів ІV й VІ томів Державної племінної книги тварин бестужевської породи скласти за формою таблиці простий розгорнутий родовід на корову Бесіда 1098, ПБ-2842 і бика Молчек 1947, ПБ-664. У цьому випадку за кличкою й інвентарним номером вказується марка й номер Державної племінної книги (ПБ-2842, ПБ-66 і т.д. ). Бесіда 1098, ПБ-2842 1-3892-4,02 М. Береза 810, ПБ-2415, Б. Маркіз 713, ПБ-470. ІІІ-5004-3,97. М.Б. Байка 100, ПБ-2097, М.М. Билинка 5932. ПБ-2028 ІV-9030-3,77. ІV-7536-4,0. Б.Б. Мій Друг 323, ПБ-405. Б.М. Меридіан 991, ПБ-451. М.М.Б. Билинка 5932, М.М.М. Боротьба 5297. ПБ-2028. Б.М.М. Арон 4829. Б.М.Б. Вільний 849. М.Б.М. Боровинка 6298. М.Б.Б. Билинка 5932, ПБ-2028.
Б.Б.Б. Музикант 817, ПБ-297. Молчек 1947, ПБ-664 М. Зрада 880, ПБ-2483, Б. Матовий 163, ПБ-543. ІІІ-4800-3,83. М.Б. Життя 366, ПБ-2252, М.М. Ідея 574, ПБ-2321, ІІІ-5957-4,0. ІV-6452-3,79. Б.Б. Маркіз 713, ПБ-470. Б.М. Могар 597, ПБ-466. М.М.Б. Жасминка 5855, М.М.М. Ирма 84, ПБ-2076, ПБ-2034, ІV-5385-4,05. ІV-6875-3,8. Б.М.Б. Ром 1137, ПБ-364. Б.М.М. Ром 1137, ПБ-364. М.Б.Б. Байка 100, ПБ-2079, М.Б.М. Билина 5932, ІV-9030-3,77. ПБ-2028, ІV-7536-4,0. Б.Б.Б. Мій Друг 323, ПБ-405. Б.Б.М. Музикант 817, ПБ-297. 2. Встановити за походженням тварин Бесіди 1098 і Молчека 1947, чи зустрічається родинне спаровування серед їхніх предків та яка ступінь споріднення окремих родоначальників. Завдання 2. Оцінка племінних тварин за якістю потомства Пояснення до завдання. Селекцією передбачена оцінка биків, які вирощують для станцій штучного осіменіння, за якістю потомства. Основний метод оцінки якості плідників за потомством – порівняння продуктивності дочок бика і їхніх ровесниць, які вирощувалися в однакових з дочками умовах годівлі й утримання. До покращувачів відносять биків, у яких дочки за продуктивністю (надоях за 305 днів І лактації, жирності й білковості молока) краще своїх ровесниць. Хід роботи Дати оцінку биків племгосподарства "Лісове" (табл. 34) за продуктивністю у порівнянні з ровесницями. Виділити кращих биків для максимального використання на станціях штучного осіменіння і для створення ліній. Табл. 34. Характеристика биків за продуктивністю дочок племгосподарства "Лісове"
Завдання 3. Підбір і методи розведення Матеріали та обладнання: індивідуальні картки племінних тварин, дані про результати міжпородного схрещування. Пояснення до завдання. Поєднання в помісях спадкових особливостей порід, що схрещують, умовно і схематично позначають "частками крові" або "частками кровності". Найпростіша – схема промислового схрещування. У літерній символіці її можна уявити як поєднання самки породи А з самцем породи Б. Беручи до уваги, що нащадок одержує половину спадкових ознак від батька й половину від матері, можна записати (А + Б)/2. Якщо прийняти одну породу (А) за одиницю, іншу (Б) за 0 (нуль), то частка крові помісей І покоління виявиться (1+0)/2 = 1/2 по одній і, відповідно, 1/2 по другій породі (50 і 50%). При поглинальному схрещуванні розраховують „частки крові” за поліпшуючою породою. Наприклад, схрещують худобу чорно-рябої породи з голштино-фризською. Кровність поліпшуючої породи (голштино-фризської) приймають за 1, або 100%, а що поліпшує (чорно-рябої) за 0. Частка кровності помісей І покоління буде (1+0)/2 = 1/2, або 50% від кожної з порід, що схрещують. При схрещуванні помісей І покоління з тією ж голштино-фризською породою кровність батьків буде 1/2 й 1, а помісей ІІ покоління (1 + 1/2)/2 = 3/4 (75%) за голштино-фризською й 1/4 (25%) за чорно-рябою. При подальшому схрещуванні помісей ІІ покоління з поліпшуючою породою кровність помісей ІІІ покоління буде (3/4 + 1)/2 = 7/8 (87,5%) за голштино-фризською й 1/8 (12,5%) за чорно-рябою і т.д. При перемінному схрещуванні, наприклад трьохпородному, для зручності розрахунків позначимо вихідні породи буквами А, Б, В. Тоді при схрещуванні (А + Б)/2 в І поколінні кровність по А буде 1/2 (50%) і по Б теж 1/2 (50%). Схрещуючи помісі І покоління із третьою породою В (1/2 А + 1/2 Б + 1 В) в ІІ поколінні, одержимо частки крові: по А (1/2)/2=1/4 (25%), по Б – (1/2)/2 = 1/4 (25%) і по В (1/2)/2=1/2 (50%). При схрещуванні складних помісей ІІ покоління (25% А + 25% Б + 50% В) знову з породою А в ІІІ поколінні частка кровності по А буде (25+100) : 2 = 62,5%; по Б – (25:2) = 12,5%; по В – 50 : 2 = 25%. У такий же спосіб вираховується кровність для наступних поколінь по породі Б і В. Подібним чином можна розрахувати кровність потомства, яке одержують при складному відтворному схрещуванні. Частка кровності при схрещуванні помісей різних поколінь обчислюється за таким же принципом. Наприклад, схрещуються помісі І покоління (1/2) і ІІІ покоління, кровність потомства за поліпшуючою породою буде (1/2 + 7/8) : 2 = 11/16 (68,75%), а породі, що поліпшує 5/16 (31,25%) і т.д. При ввідному схрещуванні при одноразовому використанні поліпшуючої породи її частка кровності в І поколінні складе 1/2 і з кожним поколінням буде зменшуватися, тому що помісі будуть схрещуватися з основною породою. При простому відтворному схрещуванні (схрещуються дві породи) або складному (трьохпородному) залежно від поставленої мети і якості отриманих помісей з ІІ або ІІІ покоління переходять до розведення "у собі" тих з них, які найбільшою мірою відповідають бажаному типу. У цьому випадку помісі можуть бути 3/4, 5/8, 3/8 і т.д. кровності за однією з використовуваних порід.
1. За результатами аналізу родоводів корови Бесіда 1098 ПБ-2842 і бика Молчек 1947 ПБ-664, з'ясувавши ступінь споріднення (інбридингу), вирішити питання про доцільність підбору цих тварин для спаровування. 2. Скласти схему поглинального схрещування до V покоління й визначити кровність кожного покоління. 3. Скласти схему відтворного схрещування червоно-степової й ангуської порід за умови розведення "у собі" отриманих помісей ІІ (корів) і ІІІ (биків) покоління. Які "частки крові" у нової породної групи за вихідними породами?
Контрольні питання
Основні породи тварин. Продуктивність сільськогосподарських тварин Мета і завдання роботи. Сформувати у студентів поняття про породу, вивчити планові породи сільськогосподарських тварин різної продуктивності. Знання уміння і практичні навички, які повинен одержати студент. Навчитися визначати основні породи сільськогосподарських тварин за муляжами, таблицями, фотографіями. Опис лабораторного обладнання: малюнки, альбоми, фотографії, моделі тварин різних видів і напрямку продуктивності. Об’єм і методика проведення дослідження: студенти за роздатковим матеріалом з карток племінних тварин, державних племінних книг ознайомлюються з породами тварин та їх продуктивністю. Завдання на самостійне опрацювання: студенти повинні вивчити матеріал підручника, конспектів лекцій, практикуму, а також відповісти на контрольні запитання. Порядок оформлення звіту: виконати завдання № 1. Основні породи сільськогосподарських тварин. Продуктивність сільськогосподарських тварин. Форма запису результатів у вигляді таблиці, яка наведена в кінці роботи. Завдання 1. Основні породи сільськогосподарських тварин За напрямом продуктивності породи великої рогатої худоби поділяють на три групи: - молочного напрямку (червона степова, чорно-ряба, холмогорська, ярославська, бура латвійська); - молочно-м’ясного і м’ясо-молочного напрямку (лебединська, сичівська, симентальська, швіцька, костромська); - м’ясного напрямку (казахська білоголова, калмицька, шортгорнська, герефордська, абердино-ангуська, шароле). Породи свиней за напрямом продуктивності поділяють на три групи: - м’ясно-сальний (миргородська, українська степова біла, велика біла, північнокавказька, уржумська, сибірська, північна-муромська, брейтовська, лівенська, кемеровська); - м’ясний (полтавська м’ясна порода, українська м’ясна, ландрас, естонська беконна, литовська біла, латвійська біла); - сальний (в окремих породах є лінії сального типу). Відповідно до сучасних вимог на продукцію вівчарства всі породи овець поділяють на такі групи: тонкорунні породи: а) вовнові – меринос, ставропольська, грозненська, азербайджанський гірський меринос; б) вовново-м’ясні – асканійська, кавказька, алтайська, сальська, красноярська, киргизька, забайкальська, південноуральська, південно-кавказький меринос; в) м’ясо-вовнові – прекос, казахська тонкорунна, казахський архаромеринос, грузинська тонкорунна, в’ятська, дагестанська гірська; напівтонкорунні породи: а) м’ясо-вовнові – куйбишевська, горьківська, латвійська, естонська, литовська, північнокавказька, грузинська, тяньшанська; б) вовново-молочні – цигайська;
а) смушкові – решетилівська, сокільська, каракульська; б) м’ясосальні курдючні – гіссарська, едильбаєвська, джайдара; в) шубні - романівська, північна короткохвоста; г) м’ясо-вовново-молочні – тушинська, карачаєвська, осетинська; д) вовново-м’ясні грубововнові вівці неспеціалізованого напрямку – кучугурівська, міхновська та ін. Породи коней поділяють на три групи: місцеві породи – степові (монгольська, башкирська та ін.), лісові (якутська, поліська та ін.), поні; заводські і перехідні породи – верхові (чистокровна верхова, арабська, терська, ахал-текінська та ін.), верхово запряжні (будьонівська, українська, донська та ін.), легко запряжні (орловська, російська рисиста), важко запряжні (володимирський і російський ваговоз та ін.), запряжні (торійська, латвійська та ін.). Породи кролів поділяють на - шкуркові: сірий велетень, шиншила, рекс, вуалевосріблястий, білий велетень, фландр, чорно-бурий, віденський голубий, сріблястий; - пухові – кіровський пуховий, ангорський пуховий. Хід роботи Ознайомитися із породами сільськогосподарських тварин за малюнками, фотографіями, діапозитивами, дати коротку характеристику однієї з порід великої рогатої худоби, свиней, овець, коней і кролів кожного напряму продуктивності і зробити записи за такою формою:
Завдання 2. Основні породи сільськогосподарської птиці В промисловому птахівництві найбільш поширені породи курей: - несучого напрямку – українські зозулясті, леггорн, російські білі; - м’ясо-яєчного і м’ясного напрямку – полтавська глиняста, корниш, плімутрок, сусекс, кучинські ювілейні, ньюгемпшир; індики – північнокавказька біла і бронзова широкогруда породи; качки – українська сіра, пекінська; гуси: великі сірі, холмогорські, горківські, шадринські. Несучість – одна з важливих продуктивних якостей птиці всіх видів і порід, що визначає економічну ефективність виробництва продуктів птахівництва. Важливою ознакою, що лімітує тривалість несучості, є линька. Птиця починає линяти тоді, коли закінчується несучість. Несучість групи курей або всього стада визначають за сумою несучості в окремому місяці. М’ясну продуктивність птиці характеризують такі ознаки, як конституція, екстер’єр, жива маса, забійна маса, забійний вихід, швидкість росту молодняка, здатність до відгодівлі тощо. М’ясна продуктивність залежить від виду і породи птиці. При забої птиці тушки сортують за категоріями, які визначають за вгодованістю і розвитком м’язової тканини.
Охарактеризувати породи курей, качок, гусей, індиків, розглядаючи чучела, фотографії, альбоми й діафільми; дані записати за такою формою:
жүктеу/скачать 9.52 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
