Мета і завдання роботи. Сформувати у студентів поняття “корми”, вивчити їх класифікацію, норми годівлі

Мета і завдання роботи. Сформувати у студентів поняття “корми”, вивчити їх класифікацію, норми годівлі.

1. Виконати завдання №1. Ознайомлення з різними видами кормів і їх хімічним складом

2.Виконати завдання № 2.Визначення поживності найбільш поширених кормів.

3. Виконати завдання № 3. Розрахунок вмісту окремих макро- і мікроелементів у мінеральних підкормках.

4. Виконати завдання № 4. Розрахунок виходу кормових одиниць і перетравного протеїну в урожаї основних кормових культур з 1 га орної землі (на матеріалі місцевого господарства).

Пояснення до завдання. Корми – це продукти рослинного і тваринного походження, а також мінеральні речовини, які містять доступні для тварини необхідні речовини.

Залежно від фізико-хімічних властивостей і походження корми поділяють на грубі, соковиті, зелені, концентровані, відходи підприємств харчової переробної промисловості, корми тваринного походження, кормові добавки, підкормки, різні препарати і комбікорми.

Коренебульбоплоди, баштанні кормові культури (кормові буряки, кормові кавуни, кормова капуста, земляна груша, картопля, гичка коренеплодів та ін.) охоче поїдаються і легко перетравлюються (80-90%) всіма сільськогосподарськими тваринами і птицею.

Зелені корми містять значну кількість води (50-80%) і небагато клітковини, вміст якої залежить від строків їх згодовування. У зелених кормах багато мінеральних речовин, протеїну і вітамінів, вони сприяють росту і розвитку тварин, підвищують їх продуктивність.

Силос – поживний і дешевий соковитий корм, який згодовують всім сільськогосподарським тваринам і птиці. Для силосування використовують різні культури (кукурудзу, соняшник, сорго та ін.), гичку коренеплодів. Кукурудзу вважають основною силосною культурою. Вона містить багато цукру, що сприяє інтенсивному розвитку молочнокислого бродіння в силосованій масі. Консервуючою основою в силосі є молочна кислота, яка утворюється в результаті молочнокислого бродіння. Щоб збільшити кількість протеїну в силосі, кукурудзу силосують разом з бобовими травами (конюшиною, горохом, викою).

Для свиней і птиці готують комбінований силос. Для цього до коренебульбоплодів (цукрових буряків, кормової моркви, картоплі) і баштанних культур (кормових гарбузів), маса яких становить 75-80% загальної маси силосу, додають сире фуражне зерно, подрібнені качани кукурудзи воскової стиглості, молоду бобову або злакову траву, трав’яне борошно з бобових трав.

Найкращим показником якості силосу є його запах. Якісний силос має приємний запах кислих яблук, жовтувато-зелений колір, структура рослини в ньому не порушена. Неякісний силос має запах оцту, темний колір, запліснявілий.

Сінаж – консервований зелений корм. Вологість сінажу з бобових трав становить 45-55%, а злакових – 40-55%. Для одержання сінажу використовують чисті посіви багато- і однорічних бобових, злакових культур, а також суміші. Сінаж виготовляють також з трави поліпшених природних кормових угідь.

Бобові багаторічні трави для виготовлення сінажу скошують у фазі бутонізації, але не пізніше початку цвітіння, бобові однорічні – не пізніше фази утворення бобів у перших рядах; злакові – наприкінці фази виходу в трубку, але не пізніше колосіння.

Сіно в кормовому балансі займає перше місце серед кормів, які згодовують тваринам протягом стійлового періоду. Високоякісне сіно із вологістю 14-17% має зеленуватий колір і приємний запах, є одним із основних джерел протеїну, мінеральних речовин і вітамінів для тварин у зимовий період.

Поживність сіна залежить від ботанічного складу рослин, строків, способів та методів збирання. Кращим за поживністю вважається сіно з вологістю 14-17% з бобових трав або бобово-злакових сумішок. Щоб запобігти великим втратам поживних речовин, сушити скошену траву треба якнайшвидше. Найбільше поживних речовин і вітамінів у зелених листочках сіна.

Для збагачення кормових раціонів каротином там, де є можливість, виготовляють хвойне борошно, 1кг якого містить 50-60 мг каротину, 36-56мг вітаміну Е і багато мікроелементів.

Питома маса (вага) соломи, як грубого корму, в кормовому балансі досить значна. Солома містить багато клітковини, тому малопоживна. Перетравність її не досягає 50%. Солома озимих культур має нижчу поживність, ніж ярих. В соломі ярих зернових менше клітковини і більше протеїну. Вівсяна та просяна солома за поживністю найбільш цінні.

З метою підвищення поживності соломи застосовують кілька способів підготовки її перед згодовуванням:

- механічний (подрібнення);

- хімічний (обробка лугами, вапном, аміаком, содою та ін.);

- вологотермічний (запарювання, самозігрівання тощо).

Полова у 1,5-2 рази поживніша, ніж солома. Полова ярих злаків (вівсяна, просяна, люцернова, горохова та ін.) поживніша за полову озимих (в ній більше остюків, що травмують слизову оболонку рота). Полову озимих культур перед згодовуванням слід запарювати або силосувати разом з соковитими кормами.

Зернові корми поділяють на злакові (багаті на вуглеводи) і бобові (багаті на білок).

До злакових належать кукурудза, овес, ячмінь, просо та зерновідходи, 1 кг яких містить близько 100 г перетравного протеїну і відповідає 1 кормовій одиниці. Суха речовина їх містить до 70% вуглеводів.

Бобові (горох, вика, кормові боби, соя) на відміну від злакових містять більше перетравного протеїну (200-300 г – 1 кг корму).

Зернові корми використовують здебільшого у вигляді дерті або борошна. Оцінюючи ці корми, звертають увагу на густоту і домішки, колір, запах. Пліснява, гіркуватий смак є ознаками зіпсованого зерна.

Значну кількість відходів технічної переробки сільськогосподарської сировини дають борошномельне (висівки, борошняний пил), олійне (макуха, шроти), пивоварне (пивна дробина, дріжджі), цукрове (жом, меляса), спиртове та інші виробництва. До концентрованих кормів належить також сушений жом, сушені картопляні відходи та ін. Відходи технічних виробництв використовують як компонент для виготовлення комбікормів, більшість з них за поживністю не тільки не поступаються, а й перевищують зернові корми.

До кормів тваринного походження належать молоко та відходи його переробки на маслопереробних та сироварних заводах, відходи м’ясної і рибної промисловості.

Ці корми містять багато повноцінних білків, мінеральних речовин. До 50-80% протеїну (з розрахунку на 1 кг) містять м’ясне, кров’яне та риб’яче борошно, які використовуються як білкові добавки при годівлі свиней і птиці.

Якість сінажу визначається згідно ГОСТ 23637-79. За органолептичною оцінкою до I класу відносять сінаж, що має ароматный запах, а II – фруктовий. До III класу відносять корм із слабким запахом меду або свіжоспеченого житнього хліба. Колір сінажу I і II класів – сірувато-зелений, жовто-зелений, для конюшини допускається світло-коричневий. Конюшиновій сінаж III класу може бути світло-бурим. Некласній сінаж має бурий і темно-коричневий колір.

Силос згідно ГОСТ 23638-79 відносять до I і II класу, якщо він має приємний запах квашених овочів, а до III класу – якщо він має слабкий запах меду, свіжоспеченого житнього хліба, оцтової кислоти. Силос бурого і темно-коричньового кольору з сильним запахом меду або свіжоспеченого житнього хліба віносять до некласного, навіть якщо за останніми показниками він відповідає вимогам стандарту.

Стан комбікорму визначається за станом його компонентів. Доброякісній комбікорм не повинний мати ознак цвілі, гнилісного запаху. Його вологість не повинна перевищувати 14,5%.

Замінники незбираного молока (ЗЦМ) – спеціальні кормосуміші, вживання яких дозволить частково або повністю замінити незбиране молоко при вирощуванні телят, поросят і ягнят.

При оцінці кормів враховують вміст сухої речовини, сирого і перетравного протеїну, сирого жиру, сирої клітковини, безазотистих екстрактивних речовин, валової енергії. Хімічний склад деяких кормів наведений у табл. 37.

1. Ознайомитися з різними видами кормів і описати по два-три види грубих, соковитих, концентрованих кормів і комбікормів.

2. Провести порівняльний аналіз хімічного складу різних видів кормів за вмістом сухої речовини.

Результати записати за такою формою:

При вивченні хімічного складу кормів можна використати табл. 37. Для визначення валової енергії корму потрібно пам’ятати, що при окисленні в організмі тварини 1 г вуглеводів виділяється 4,1 ккал; 1 г жирів – 9,5; 1 г білка – 4,18 ккал валової енергії.

Науковими установами нашої країни розроблена система комплексної оцінки складу й поживності кормів. Хімічний склад і поживність деяких кормів наведені в табл. 37.

1. Визначити за допомогою табл. 38 і записати склад і поживність 3-4 кормів (за вибором). Виділити корми, багаті обмінною енергією і перетравним протеїном.

2. Визначити кількість кормових одиниць, обмінної енергії (для різних видів тварин) і перетравного протеїну в 1 кг сухої речовини трави, сіна, силосу, сінажу, концентратів (за вибором). Для цього спочатку обчислити кількість натурального корму, що містить 1 кг сухої речовини, а потім визначити, скільки в цій кількості корму міститься кормових одиниць, обмінної енергії і перетравного протеїну. Наприклад, в 1 кг трави штучного пасовища 335 г сухої речовини, 1 кг сухої речовини міститься в 3 кг натурального корму (1000  1) : 335  3. Отже, в 1 кг сухої речовини цієї трави 0,6 к. од. (0,20  3), 9 МДж обмінної енергії для великої рогатої худоби (3 · 3) або 9,6 МДж для овець (3,2 · 3) і 75 г перетравного протеїну (25  3).

3. Визначити, яка кількість трави, сіна, сінажу, силосу, концентратів (за вибором) відповідає 1 к. од. і скільки міститься в цій кількості перетравного протеїну й обмінної енергії. Для визначення кількості корму, що дорівнює 1 к. од., потрібно одиницю поділити на поживність 1 кг корму. Наприклад, за табл. 38 знаходимо, що в 1 кг кукурудзяного силосу міститься 0,20 к. од., 14 г перетравного протеїну. В додатках (А, Б, В, Г) знаходимо 2,3 МДж обмінної енергії для великої рогатої худоби. Отже, 1 к.од. відповідає 5 кг (1,00 : 0,20) кукурудзяного силосу. У цій кількості корму міститься 70 г (14  5) перетравного протеїну й 11,50 МДж (2,30  5) обмінної енергії.

Показники поживності окремих кормів записати за такою формою:

1. Ознайомитися (за зразками) з мінеральними підкормками й солями, що містять різні мікроелементи.

2. Користуючись табл. 39, розрахувати вміст кальцію в 150 г крейди кормової А; кальцію й фосфору в 70 г преципітату; натрію в 90 г повареної солі. Розрахувати, скільки потрібно дати тварині монокальційфосфату, якщо в раціоні не вистачає 25 г кальцію і 20 г фосфору.

3. Користуючись табл. 40, розрахувати, скільки потрібно сульфату марганцю для покриття дефіциту в раціоні 20 мг марганцю, сульфату цинку для покриття дефіциту 80 мг цинку.

Розрахунок провести таким способом. Наприклад, для відновлення дефіциту 15 мг міді сульфатом міді необхідно недостатню кількість елемента (15 мг) помножити на коефіцієнт перерахування елемента в сіль (4,237) або розділити на коефіцієнт перерахування солі в елемент (0,237). У одному і другому випадку одержимо, що в раціон корови необхідно ввести 63,5 мг сульфату міді.

Табл. 39. Склад мінеральних добавок, %

1. В робочому зошиті підготувати форму (табл. 41), записати кормокультури і їх урожайність (окремо зерно і солома, корені і бадилля), потім визначити і записати вміст кормових одиниць і перетравного протеїну в 1 кг корму і розрахувати вихід кормових одиниць і перетравного протеїну в урожаї з 1 га кормової культури.

2. Порівняти вихід кормових одиниць і перетравного протеїну в урожаї різних кормових культур і виділити із них найбільш ефективні для вирощування в даних умовах.