Навчальний посібник зміст вступ Географія Британських островів Доісторія І протоісторія Британії
Юлій Цезар про першу експедицію в Британію
жүктеу/скачать 1.32 Mb.
|
Юлій Цезар про першу експедицію в БританіюПерша експедиція відбулася у 55 р. до н.е. 20. Хоча літо вже підходило до кінця, й у цих краях через північне розташування Галлії зими настають рано, проте Цезар вирішив розпочати похід до Британії, тому що знав, що під час майже усіх воєн з Галлією звідти посилалися підкріплення нашим ворогам; якби навіть залишок літа виявився недостатнім для ведення регулярної війни, то він усе-таки вважав дуже корисним для себе хоча б тільки вступити на цей острів, познайомитися з його населенням і здобути відомості про його місцевості, гавані і зручні для висадки пункти. Усе це галлам було майже невідомо. І дійсно, туди не заходить без крайньої потреби ніхто, крім купців, та й вони обізнані винятково з морським узбережжям і місцевостями, що лежать навпроти Галлії. Тому хоча він запросив до себе звідусіль купців, але не міг дізнатися від них, наскільки великий острів, які народності його населяють і наскільки вони численні, яка їхня бойова досвідченість і які установи, нарешті, які гавані в стані вмістити більш-менш значний флот. 21. Щоб довідатися про все це до початку свого заходу, він попередньо послав туди з військовим кораблем Г.Волусена, якого вважав придатним для цієї мети. Йому він доручив зробити всі необхідні розвідки і потім якомога швидше повернутися. А сам із усім військом рушив у країну моринів1, тому що там була найкоротша переправа до Британії. Тут він призначив збір усіх кораблів із сусідніх місцевостей і флоту, побудованого їм минулим літом для війни з венетами. Тим часом його плани стали відомі і через купців дійшли до бриттів. Тоді від багатьох громад з'явилися до нього посли з обіцянкою дати заручників і підкоритися римській владі. По вислуховуванню їх він відпустив їх із дружніми обіцянками і з порадою залишитися при цьому своєму рішенні. Разом з ними він послав Коммія, якого після перемоги над атребатами призначив їм у царі: він цінував його хоробрість і розум і вважав відданим собі; до того ж Коммій користався в цих місцях великим особистим впливом. Він наказав Коммію відвідати якомога більшу кількість племен і порадити їм віддатися під заступництво римського народу, а також повідомити їм про швидке прибуття самого Цезаря. Волусен оглянув усі пункти, наскільки це було для нього можливо, тому що він не зважувався зійти з корабля і довіритися варварам. На п'ятий день він повернувся до Цезаря і доповів про усі свої спостереження. 23. Віддавши ці розпорядження, Цезар дочекався зручної для плавання погоди і під час третьої варти знявся з якоря; при цьому кінноті він наказав відправитися до далекої гавані, сісти на кораблі і випливати за ним. Вона, однак, трохи запізнилася. Сам він досяг з першими кораблями близько четвертої години дня Британії і помітив, що там на всіх пагорбах стоять збройні ворожі загони. Природні особливості цього пункту такі, що гори дуже близько підходять до моря і звужують його; таким чином, з цих висот можливий обстріл усього берега. Знаходячи, що висадка тут зовсім незручна, Цезар простояв до дев’ятої години на якорі в чеканні підходу інших кораблів. Тим часом він скликав легатів і військових трибунів, познайомив їх з відомостями, отриманими від Волусена, і зі своїми власними намірами і попередив, що вони повинні усе виконувати за першим його сигналом і вчасно, як це узагалі вимагають правила війни, особливо ж на морі, де усе швидко змінюється. Ледве Цезар відпустив їх, як почався сприятливий вітер і приплив. Тоді він дав сигнал і наказав знятися з якоря. Пройшовши потім звідти близько семи миль, він пристав до відкритого і плаского берега. 24. Але варвари зрозуміли наміри римлян. Вони вислали вперед кінноту і бойові колісниці, вживані ними майже у всіх боях, самі з іншими силами пішли за ними і почали заважати нашій висадці. Вона представляла багато великих ускладнень: наші кораблі за своїми розмірами могли триматися на якорі тільки на глибоких місцях; солдати ж, що не знали місцевості, з невільними руками й обтяжені складним озброєнням, повинні були одночасно зстрибувати з кораблів, намагатися стати твердою ногою у воді і боротися з ворогами, у той час як останні або залишалися на сухому місці, або лише трохи входили у воду і при відмінному знайомстві з місцевістю і повній свободі руху хоробро стріляли в наших і налітали на своїх добре навчених конях. Усе це приводило наших у повне замішання, і за відсутністю досвідченості в такого роду боях вони не виявляли в цій боротьбі тої бадьорості і сумлінності, що були їм властиві в сухопутних боях. 25. Помітивши це, Цезар наказав відвести убік від вантажних судів військові (які і своїм виглядом були дуже незвичайними для варварів і за швидкістю більш підходили для подібних операцій), дати їм потужний хід на веслах, поставити проти незахищеного флангу ворогів і на цій позиції відбивати і відтісняти їх пращами, стрілами і метальними снарядами. Це розпорядження виявилося для наших дуже корисним: самий вигляд кораблів, рух весел і незвична дія метальних машин - усе це здійснило на варварів сильне враження; вони зупинилися і трохи подалися назад. Але наші солдати усе ще коливалися, особливо внаслідок глибини моря. Тоді орлоносець 9-го легіону звернувся з благанням до богів, щоб його вчинок приніс щастя легіону, і сказав солдатам: “Стрибайте, солдати, якщо не хочете віддати орла ворогам; а я у всякому разі виконаю свій обов’язок перед республікою й імператором”. З цим голосним закликом він кинувся з корабля і пішов з орлом на ворогів. Тоді наші підбадьорили один одного і, щоб не викликати на себе великої ганьби, усі до одного зстрибнули з корабля; коли це помітили солдати, що знаходилися на найближчих кораблях, вони також пішли за цим прикладом і рушили на ворога. 26. Обидві сторони билися запекло. Але наші були у великому замішанні, тому що не могли ні тримати ладу, ні стати твердою ногою, ні зібратися біля своїх прапорів; люди, що сходили кожний з різних кораблів, приставали до перших частин, що були поряд. Навпаки, вороги, яким були відомі всі мілини, нападали, пустивши в галоп коней, на наших щораз, як помічали з берега, що наші поодинці залишали кораблі і перший час були в ускладненні; при цьому вони у великій кількості оточували деяких, а інші обстрілювали всю нашу лінію на її незахищеному фланзі. Помітивши це, Цезар наказав посадити солдатів на шлюпки військових кораблів, а також на розвідницькі судна і став посилати підкріплення туди, де наших тіснили. Але як тільки наші сталі твердою ногою на суходол і до них приєдналися всі інші їхні товариші, вони атакували ворогів і змусили їх до втечі. Втім, вони не могли занадто далеко їх переслідувати, тому що кіннота не могла триматися наміченого курсу і досягти острова. Тільки цього бракувало до повної удачі, що дотепер завжди супроводжувала Цезаря. 27. Як тільки розбиті вороги після своєї втечі прийшли до тями, вони відразу відправили до Цезаря послів із проханням про мир і з обіцянкою дати заручників і виконати всі його вимоги. жүктеу/скачать 1.32 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|