Номінація: сучасний навчальний посібник (підручник) Рожище 2014 Укладач: М. Л. Мізюк

4. Поверхня Марса:

- добре видні білі полярні шапки Марсу. Розміри білих полярних шапок періодично змінюються зі зміною сезону. Улітку шапки випаровуються і зменшуються в розмірах, причому одночасно з полярних областей у помірні широти поширюється «хвиля потемніння» ділянок поверхні.

- на поверхні видно безліч долин і тріщин;

- поверхня Марсу сильно кратерована. Кратери, як правило, виглядають більш зруйнованими, ніж на Меркурії чи Місяці. Чотири гігантських погаслих вулкани піднімаються над навколишньою місцевістю на висоту до 26 км;

- поверхня Марсу складається в основному з базальту. Більша частина поверхні покрита оксидом заліза(III). Основні компоненти марсіанських порід - залізо (в деяких пробах до 14%), кальцій, алюміній, кремній, сірка. Є також стронцій, цирконій, рубідій, титан;

- тут розташована гора Олімп (27 км), має основу діаметром 600 км і вершину поперечником 60 км;

найвища відома гора в Сонячній системі та Долина Маринера, найбільший каньйон.

- долина Маринера - гігантська долина глибиною до 6 км і довжиною більше 4000 км знаходиться на південь від екватора. Безліч долин менших розмірів, борозни і тріщини виявлено на поверхні Марсу, що свідчить про те, що в стародавні часи на Марсі була вода, а, отже, атмосфера була більш щільною.

- через криваво-червоний колір його іноді називають Червоною планетою. Марс довго асоціювали з війною і кровопролиттям, і тому його назвали на честь римського бога війни;

- велика кількість червоного пилу з діаметром часточок близько 1 мкм надає поверхні планети червонястого відтінку.

5. Геологічна будова Марса:

- ядро, діаметром близько 2 968 кілометрів, складається в основному із заліза з близько 14-17% вмістом сірки;

- залізне ядро перебуває в рідкому стані, і має вдвічі більшу концентрацію легких елементів ніж у ядрі Землі;

- ядро оточує мантія із силікатів, яка cформувала багато тектонічних і вулканічних особливостей на планеті, але зараз вже не діє;

- середня товщина кори планети близько 50 км, максимальна товщина — 125 км.

6. Льодові утворення:

- нижній шар товщиною в кілька кілометрів утворений звичайним водяним льодом, змішаним з пилом, що зберігається й у літній період. Це постійні шапки;

- верхній шар товщиною 1 м складається з твердої вуглекислоти, так званого «сухого льоду».

Сезонні зміни полярних шапок, що спостерігаються, відбуваються за рахунок верхнього шару , а площа, що покривається цим шаром, інтенсивно збільшується в зимовий період, досягаючи паралелі 50 градусів, а іноді і переходячи цю межу. Навесні з підвищенням температури цей шар випаровується і залишається лише постійна шапка.

Вітер несе верхній шар сипучого матеріалу - світлий пил, оголюючи ділянки більш темних порід. У періоди, коли Марс проходить перигелій, порушується рівновага марсіанського середовища. Швидкість вітру підсилюється до 69 км/год., починаються вихрі і бурі. Більше мільярду тонн пилу піднімається й утримується в зваженому стані, при цьому різко змінюється кліматичний стан по всій марсіанській кулі. Тривалість пилових вітрів іноді досягає 50 — 100 діб. Під час пилових буревіїв на Марсі виникає так званий «антипарниковий ефект», коли хмари пилу не пропускають сонячне випромінювання до поверхні, але пропускають випромінювання, що іде від неї, і тому поверхня сильно охолоджується, а атмосфера розігрівається.

Уточнення складу атмосфери космічними апаратами дозволило виявити роль полярних шапок у формуванні буревіїв. При таненні полярних шапок утворюються величезні маси вуглекислого газу і збільшується тиск над ними, у результаті чого утворюються сильні вітри, що піднімають з поверхні дрібні частки пухкого ґрунту.

7. Дослідження Марса:

- радянські АМС «Марс» 2, 3, 6 (1971, 1974 р.);

- американські АМС «Вікінг» 1, 2 (1976 р.);

- інші американські АМС (1997, 1999, 2003, 2004, 2008 р.);

- Марс-2. СРСР. 27.11.1971. 1 210 кг. Перша в світі станція, що досягла поверхні Марса. При посадці розбилася;

- Марс-3. СРСР. 02.12.1971. 1 210 кг. 2 грудня 1971 року була здійснена перша м'яка посадка на поверхню Марса. Апарат почав передачу панорами навколишнього середовища, але отримане зображення було сірим фоном без єдиної деталі. Через 14,5 секунд сигнал пропав. До складу посадочного модуля входив марсохід;

- Марс-6. СРСР. 12.03.1974 р. В момент зпрацювання двигунів гальмування на швидкості 61 м/с, звязок з планетним модулем був втрачений. Марс-6 приземлився в районі Margaritifer Terra (район в Південній півкулі Марсу);

- Вікінг-1. СполученіШтатиАмерики. 20.07.1976 р. Апарат приземлення пропрацював до 1982 року. «Вікінги» вперше передали з поверхні Марса кольорові фотографії високої якості;

- Вікінг-2. СполученіШтатиАмерики 03.09.1976 р. Обидва апарати взяли зразки грунту в якості проби для аналізу на наявність життя. Результати виявилися доволі неочікувані, виявлено відносно високу хімічну активність грунту, але однозначних слідів життєдіяльності мікроорганізмів знайти не вдалося;

- Mars Pathfinder. СполученіШтатиАмерики. 04.07.1997 р. Перший марсохід на Марсі, що вдало працював. Всього було передано 16,5 тис. фотографій камери посадочного апарату і 550 знімків камер марсоходу, проведено 15 аналізів порід;

- Mars Climate Orbiter. СполученіШтатиАмерики 23.11.1999 р. При входженні в атмосферу зв'язок був втрачений;

- Mars Polar Lander і Deep Space 2. СполученіШтатиАмерики 03.12.1999 р. При входженні в атмосферу звязок з апаратом був втрачений. Пошуки сигналу велися як із Землі, так і з автоматичної міжпланетної станції «Mars Global Surveyor» на протязі півтора місяців, але результату не було;

- Бігль-2. ВеликаБританія. 25.12.2003. Посадка ймовірно пройшла вдало, але апарат на зв'язок не вийшов;

- «Спіріт». СполученіШтатиАмерики. 04.01.2004 р. Кратер Гусєва був обраний для вивчення тому, що тут, ймовірно, колись існувало озеро;

- Оппортьюніті. СполученіШтатиАмерики. 25.01.2004 року марсохід «Оппортьюніті» вдало приземлився на поверхні Марса;

- Фенікс. СполученіШтатиАмерики. 25.05.2008 «Фенікс» здійснив посадку в районі північного полюсу, знайшов воду на Марсі.

8. Новітні дослідження Марса.

На Марс був успішно доставлений і експлуатується марсохід третього покоління Кьюріосіті. (Curiosity). Марсохід являє собою автономну хімічну лабораторію. 

Апарат повинен за кілька місяців пройти від 5 до 20 кілометрів і здійснити повноцінний аналіз марсіанських ґрунтів і компонентів атмосфери. Метою експедиції є визначення життєпридатності Марса, вивчення його клімату та планетології, а також збір даних для майбутнього польоту людини на цю планету.

У розробці апарату крім НАСА взяли участь також Caltech і JPL. Назву Curiosity було обрано 2009 року шляхом інтернет-голосування серед варіантів, запропонованих школярами.

Запуск апарату до Марса здійснено 26 листопада 2011 року. Він успішно приземлився на Марс 6 серпня 2012 (08:31 за київськимчасом) у кратеріГейла.

Фахівці американськогокосмічногоагентстваНАСА вирішили надіслати марсохід у кратер Гейла. У цій величезній воронці добре проглядаються глибинні шари марсіанського ґрунту, що розкривають геологічну історію червоної планети.

Плановий термін служби на Марсі становить 1 марсіанський рік (686 земних днів), однак за сприятливих обставин можна сподіватися набагато довшого терміну.

жүктеу/скачать 5.51 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: