Номінація: сучасний навчальний посібник (підручник) Рожище 2014 Укладач: М. Л. Мізюк



бет8/30
Дата29.04.2016
өлшемі5.51 Mb.
#94048
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   30

9. Життя на Марсі.


На даний момент немає наукових доказів існування життя на Марсі. Хоча припускають, що воно там може бути. Ще до початку польотів на Марс він був першим кандидатом на виявлення там позаземного життя. Зараз вчені всього світу просувають цю теорію. За останніми відомостями, в минулому на Марсі існувала вода в рідкому стані, поверхню планети покривали моря. Однак, внаслідок нез'ясованих допоки причин, вона практично зникла. Цілком можливо, що ще кілька мільйонів року тому клімат на Марсі був більш вологим. Доказом цього слугує рельєф планети.

Тема-12. Планета- гіганти
Основна відмінність планет-гігантів від планет земної групи - їхні істотно більші маси і розміри. Водночас густини планет цієї групи значно менші, ніж у планет земної групи, що свідчить про різницю хімічного складу. Всі планети-гіганти мають потужні воднево-гелійові атмосфери з домішками аміаку і метану (до 0,1% ), а також великі сис­теми супутників і кілець. Планети цієї групи обертаються навколо осі набагато швидше, ніж планети земної групи.

Юпітер

Юпітер - п'ята і найбільша планета Сонячної системи: більш ніж у два рази важча, ніж всі інші планети разом узяті і майже в 318 разів важча за Землю. Названа на честь верховного бога Римського пантеону Юпітера.



1. Орбітальні характеристики Юпітера:

- середня відстань до Сонця 778,3 млн. км;

- період обертання навколо Сонця 11,86 років;

- швидкість по орбіті 13,06 км/c;

- зоряна доба (період обертання навколо осі) 9 год 50 хв;

- ексцентриситет е=0,048;

- кут нахилу осі до площини орбіти близько 87;

- кількість супутників 63.



2. Фізичні характеристики Юпітера:

- середній радіус 71398 км (11,2 RЗ);

- маса становить 318МЗ;

- середня густина 1,3 г/см3;

- прискорення вільного падіння 24,53 м/с2;

- температура поверхні -120С.



3. Атмосфера Юпітер:

- атмосфера Юпітера воднево-гелієва (89% водню і 11% гелію);

- температура зовнішнього хмарного покриву складає −133° С;

- Велика червона пляма на поверхні Юпітера протягом останніх 300 років - овальне утворення зі змінними розмірами, розташоване в південній тропічній зоні являє собою довготривалий вільний вихор (антициклон) в атмосфері Юпітера, що робить повний оберт за 6 земних діб. У даний час «пляма» має розміри 15х30 тис. км, а сто років тому спостерігачі відзначали в 2 рази більші розміри. Іноді вона буває не дуже чітко видимою;

- уся видима поверхня Юпітера — щільні хмари, розташовані на висоті близько 1000 км над «поверхнею», де газоподібний стан змінюється на рідкий і утворює численні шари жовто-коричневих, червоних і блакитнуватих відтінків.

4. Кільця Юпітера:

- Юпітер має систему слабких кілець шириною близько 1000 км і товщиною не більш 30 км, що обертаються навколо Юпітера на відстані 57 000 км від хмарного покриву планети (космічний апарат «Вояджер 1» у березні 1979 м уперше сфотографував кільця);


- кільця Юпітера темні на відміну від кілець Сатурна, (альбедо(відбивна здатність) — 0,05) і, імовірно, складаються з дуже невеликих твердих часток метеорної природи. Частки кілець Юпітера, швидше за все, не залишаються в них довго (через перешкоди, створюваних атмосферою і магнітним полем). Отже, раз кільця постійні, то вони повинні безупинно поповнюватися. Невеликі супутники Метис і Адрастея, чиї орбіти лежать у межах кілець, — очевидні джерела таких поповнень. З Землі кільця Юпітера можуть бути помічені при спостереженні тільки в ІЧ-діапазоні.

5. Магнітне поле Юпітера:


- Юпітер має величезне магнітне поле, що складається з двох компонетних полів: дипольного (як поле Землі), що простирається до 1,5 млн. км. від Юпітера, і недипольного, що займає іншу частину магнітосфери;

- напруженість магнітного поля в поверхні планети 10-15 ерстед, тобто в 20 разів більше, ніж на Землі. Магнітосфера Юпітера простирається на 650 млн. км (за орбіту Сатурна). Але в напрямку Сонця воно майже в 40 разів менше. Магнітне поле захоплює заряджені частки, що летять від Сонця (цей потік називають сонячним вітром), утворюючи на відстані 177000 км від планети радіаційний пояс, приблизно в 10 разів потужніший земного, розташований між кільцем Юпітера і самими верхніми атмосферними шарами.


6. Внутрішня будова Юпітера:


- внутрішню будову Юпітера можна представити у вигляді оболонок із густиною, що зростає в напрямку до центра планети;

- на дні атмосфери завтовшки 1500 км знаходиться шар газорідкого водню завтовшки близько 7000 км;

- на рівні 0,88 радіуса планети, де тиск складає 690000 ат, а температура 6200° С, водень переходить у рідкомолекулярний стан і ще через 8000 км - у рідкий металевий стан. Поряд з воднем і гелієм до складу шарів входить невелика кількість важких елементів;

- внутрішнє ядро діаметром 25000 км - металосилікатне, із часткою води, аміаку і метану, оточене гелієм;

- температура в центрі складає 23000 градусів, а тиск 50000000 ат.

7. Дослідження Юпітера.

Дослідження Юпітера здійснюють за допомогою наземних і орбітальних телескопів, з 1970-х років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів НАСА: «Піонери»,«Вояджери», «Галілео» та інші. Космічний апарат «Вояджер 1» у березні 1979 м уперше сфотографував систему слабких кілець, шириною близько 1000 км і товщиною не більш 30 км, що обертаються навколо Юпітера на відстані 57000 км від хмарного покриву планети.




Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   30




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет