О. І. Цибульська Юридичні терміни. Тлумачний словник
жүктеу/скачать 1.67 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ
- БЕЗСПЇРНЕ СТЯГУВАННЯ КОШТІВ
- БУКВАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ
- БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ
- ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
- України. ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
- ВЗЯТТЯ ПІД ВАРТУ
27 ГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ  БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ - система грошових розрахунків, які здійснюють без участі готівки, тобто перерахуванням банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача або заліком взаємних вимог. Переважна більшість грошового обігу між суб'єктами господарювання здійснюється в безготівковій формі. Це зумовлене тим, що безготівковий обіг є більш ефективним і доцільним для суспільства і створює сприятливі умови для державного регулювання грошового обігу і здійснення за цим належного контролю.
БЕЗСПЇРНЕ СТЯГУВАННЯ КОШТІВ - стягування коштів здійснюється без втручання органів, що розглядають майнові спори. Б. с. к. здійснюється через банк шляхом списування з рахунку боржника певної суми коштів. Чинне законодавство передбачає підстави, за яких може здійснюватися Б. с. к.: за виконавчими документами, виданих судами, виконавчими написами нотаріусів та в інших випадках, передбачених законодавством України. БЕЗСПЇРНІ ФАКТИ — в цивільному праві і процесі обставини, що мають значення для правильного вирішення цивільної справи, про існування яких сторони не спорять. Факт є безспірним, якщо він підтверджується поясненнями позивача й відповідана — за твердженнями однієї сторони і визнанням другої. БЕЗХАЗЯЙНЕ МАЙНО — в цивільному праві майно, яке не має власника або власник якого невідомий. Б. м. береться на облік фінансовим органом. Якщо власник не об'явився протягом року з дня взяття на облік, Б. м. надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету місцевої ради, винесеним за заявою фінансового органу. БОРЖНИК — сторона в договорі {юридична або фізична особа), яка зобов'язана здійснити на користь другої сторони — кредитора певну дію (сплатити кошти, виконати роботу тощо) або утриматися від дії. Б. зобов'язаний відшкодувати кредитору збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо в зобов'язанні брало участь кілька осіб, то відповідальність за невиконання настає, як правило, часткова (коли кожен із Б. відповідає у частині своїх зобов'язань); у випадках, "їргдбачених законом, — солідарна (коли кожен із Б. несе ризик повної відповідальності), субсидіарна, коли їлповідно до закону або договору особа несе відпо-Еізальність додатково до відповідальності основного Б. вапр., якщо матеріальну шкоду заподіяв неповнолітній, який не зможе повністю відшкодувати її, додаткову відповідальність несуть батьки). БРАТИ І СЕСТРИ — особи, що походять від спільних батьків "(повнорідні Б. і с.) або мають спільного батька чи матір (неповнорідні Б. і а). За законами України правове становище повнорідних і неповнорідних 5. і с. однакове. Вони мають певні взаємні права та обов'язки. Напр., вони зобов'язані утримувати неповнолітніх і непрацездатних повнолітніх Б. і с, якщо ті не можуть мати утримання від своїх батьків чи подружжя; вони визнаються спадкоємцями другої черги у випадку смерті брата чи сестри. Шлюби між Б. і с. не допускаються. БРОКЕР — біржовий посередник під час здійснення угод купівлі-продажу як на біржі, так і поза нею, який здійснює угоди від імені члена або клієнта біржі за їхній рахунок. БУКВАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ -пояснення смислу і змісту правової норми відповідно до тексту цієї норми, тобто буквально. Б. т. є важливою умовою зміцнення законності. БУКСИРУВАННЯ — угода власника буксирувального судна або іншого плавучого об'єкта з іншою особою, зацікавленою в переміщенні судна або іншого плавучого об'єкта, про їх буксирування за винагороду одноразово на певну відстань або протягом певного часу, або для виконання певного маневру. БЮДЖЕТ — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ - сукупність державного та місцевих бюджетів, побудованих з урахуван- 29 е== БЮДЖЕТНЕ ПРАВО ням економічних відносин, державного та адміністративно-територіальних устроїв, і врегульована нормами права. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО — сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі бюджетної діяльності: встановлення бюджетної системи, розмежування доходів і видатків між державними й місцевими бюджетами; складання, розгляд проекту бюджету; затвердження бюджету; його виконання; розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету. Б. п. — складова, центральна частина фінансового права. Відносини в галузі бюджету регулюються нормами Конституції України, Бюджетним кодексом України, постійно діючими і періодичними актами про бюджет, що приймаються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів, Міністерством фінансів, органами місцевого самоврядування. Норми Б. п. поділяються на матеріальні (які регулюють відносини, пов'язані з бюджетним устроєм, складом доходів і видатків, їх розмежуванням) і процесуальні (які встановлюють порядок складання, розгляду проекту бюджету, затвердження й виконання бюджету і звіту про його виконання, права та обов'язки учасників бюджетного процесу). У бюджетно-правових відносинах, які тривають один бюджетний період (за Конституцією України — з 1 січня до 31 грудня), беруть участь відповідні державні органи. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС — регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ - організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Б. у. України визначається з урахуванням державного устрою та адміністративно-територіального поділу України.
ВАЛЮТА (італ. уа'іиіа — ціна, вартість) — 1) платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави — українська гривня, долар США тощо; 2) грошові знаки іноземних держав; кредитні і платіжні документи (чеки, векселі та ін.), які використовуються в міжнародних розрахунках; 3) міжнародні грошові одиниці, емісія яких здійснюється міжурядовими валютно-кредитними організаціями, напр., євро — міжнародні платіжні та резервні кошти, що використовуються країнами-учасницями Європейської валютної системи. ВАЛЮТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО — система нормативних актів, що містять норми, котрі регулюють порядок здійснення угод з валютними цінностями в межах країни та у відносинах з іноземними державами і громадянами (резидентами і нерезидентами), а також порядок ввезення, вивезення, переказування та пересилання з-за кордону і за кордон національної та іноземної валюти й інших валютних цінностей. До норм В. з. належать і норми, які закріплюють режим здійснення валютних операцій на території України, компетенцію державних органів і функції банків у регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин. ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ - діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями. ВАЛЮТНІ ЗЛОЧИНИ - злочини у сфері обігу національних та іноземних валютних цінностей. До В. з.
31 ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ ВБИВСТВО
належать: виготовлення, зберігання або збут підробленої іноземної валюти; контрабанда валюти і валютних цінностей; ухилення від повернення виручки в іноземній валюті; незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків. ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ — операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані зі ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. ВАЛЮТНІ ЦІННОСТІ — цінності, стосовно яких валютним законодавством встановлені певні правила обігу на території країни. За законодавством України це: 1) валюта України — грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України; 2) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, бони, векселі тощо), виражені у валюті України; 3) іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави; 4) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, векселі, боргові розписки тощо), виражені в іноземній валюті або банківських металах; 5) банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, виготовлені з дорогоцінних металів. В. ц. виступають предметом угод лише в порядку і в межах, установлених законодавством. ВАНТАЖНА КВИТАНЦІЯ - документ про прийняття органом залізничного або внутрішнього водного транспорту вантажу до перевезення, тобто розписка перевізника у прийнятті товарно-матеріальних цінностей. В. к. складається для певного вантажовідправника і йому нидається. Вона дає право на пред'явлення до перевізника претензії або позову у разі загибелі вантажу. ВАНТАЖОВІДПРАВНИК - сторона договору перевезення вантажу; організація, яка здала вантаж для перевезення й зазначена як відправник. В. зобов'язаний забезпечити повне й ритмічне виконання перевезень, внести встановлену оплату, забезпечити збереження в дорозі, завантажити в обумовлений строк рухомий поїзд, правильно заповнити проїзні документи. ВАНТАЖООДЕРЖУВАЧ — особа, якій за вказівкою вантажовідправника має бути виданий вантаж у пункті призначення. В. зобов'язаний прийняти від транспортної організації й вивезти вантаж, що прибув на його адресу, поповнити недооплату вантажовідправника. Має право вимагати від перевізника видачі вантажу в пункті призначення, перевірки маси вантажу, його кількості. ВАУЧЕР (англ. УоисЬег — розписка) — 1) приватизаційний папір, який засвідчує право його власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств. В. як вид державного цінного паперу, може бути лише іменним, призначається для оплати об'єктів державної і комунальної власності. Право на одержання В. мали усі громадяни України, що постійно проживали на території України на момент прийняття Закону України "Про приватизаційні папери, та громадяни, які в силу службових обов'язків працювали за кордоном. Строк дії В. встановлено урядом. В. є засобом платежу в разі придбання частки державної та комунальної власності. В Україні В. належать за законодавством до цінних паперів; 2) письмове свідоцтво, гарантія або рекомендація. ВБИВСТВО — умисне чи з необережності позбавлення людини життя; найтяжчий злочин проти особи, який посягає на найвищу соціальну цінність — право на життя. Українське законодавство розрізняє: т. з. просте В., тобто В., вчинене як без обтяжливих, так і без пом'якшувальних обставин; умисне В. за обтяжливих обставин (напр.: В. з хуліганських мотивів; В. двох або більше осіб; В., вчинене з метою приховати інший злочин; В. на замовлення тощо); В. за пом'якшувальних обставин 2 5-558 ВЕКСЕЛЬ ВИБОРНІ ПОСАДИ (В., вчинене у стані сильного душевного хвилювання; В. матір'ю своєї новонародженої дитини; В. при перевищенні меж необхідної оборони); В. з необережності. ВЕКСЕЛЬ (нім. \¥ес1і8е1 — обмін) — цінний папір, який засвідчує грошове зобов'язання сплатити за пред'явленням або в установлений строк конкретну суму певній особі або особі, яка вказується цією особою, або пред'явнику векселя. В. може бути простим або переказ-ним. Простий В. — це нічим не обумовлений обов'язок векселедавця сплатити певну суму грошей кредиторові. Переказний В. (тратта) — це письмовий наказ кредитора боржнику (трасату) про сплату в зазначений термін певної суми грошей іншій особі (ремітенту). Переказний В. виписується і підписується кредитором (трасантом). Трасат стає боржником за векселем лише після того, як акцептує вексель, тобто дає згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис. Вексельний обіг в Україні запроваджений постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 р. "Про застосування векселів у господарському обороті України". ВЕНЕРИЧНІ ХВОРОБИ — небезпечні інфекційні захворювання, які передаються головним чином статевим шляхом: сифіліс, гонорея, м'який шанкр, паховий лімфогранулематоз та трихомоніаз. Позастатеве зараження В. х. спостерігається рідко і, як правило, зумовлюється порушенням гігієнічних правил у побуті. У кримінальному законодавстві України передбачено відповідальність за зараження іншої особи В. х. особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби; за такі ж дії, вчинені раніше судимою за зараження В. х. особою; за зараження двох чи більше осіб або неповнолітнього; та за будь-які з названих дій, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.- ВЕРСІЯ (лат. уєгзіо — видозміна, поворот) — в судочинстві припущення слідчого або суду про наявність або відсутність подій чи фактів, особливості суб'єктів і мотивів, що грунтуються на доказах та інших фактичних матеріалах кримінальної справи і будуються з урахуванням досвіду розслідування аналогічних справ. ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ — єдиний орган законодавчої влади України, Парламент України. Складається з =— 34 — народних депутатів України, які обираються на ос- І загального, рівного і прямого виборчого права при ■тому голосуванні строком на 4 роки і здійснюють -50Ї повноваження на постійній основі. Структура, ::<ції і повноваження В. Р. У. та її органів передбачені закріплені Конституцією та окремими законами
ВИБОРЧА КАМПАНІЯ ВЙБОРЧІ ДІЛЬНИЦІ    му статутами цих об'єднань. Особам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади, по закінченні їхніх повноважень за виборною посадою надається попередня робота (посада) або за її відсутності — інша рівноцінна робота (посада) на тому ж підприємстві, у закладі, установі, організації або за їх згодою на іншому. Час роботи на В. п. зараховується до безперервного трудового стажу.
ВИБОРЧА КАМПАНІЯ — сукупність агітаційних та організаційних заходів, які проводять політичні партії, їх виборчі блоки та окремі кандидати на виборні посади з метою забезпечити собі максимальну кількість голосів виборців на виборах. ВИБОРЧА КВОТА — кількість голосів виборців, необхідних для отримання одного депутатського мандата при встановленні результатів виборів, що проводяться за пропорційною виборчою системою. При розподілі депутатських мандатів за підсумками голосування в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі по виборах народних депутатів України В. к. обчислюється шляхом ділення сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у народні депутати України, внесених до виборчих списків політичних партій, виборчих блоків політичних партій, що отримали чотири і більше відсотків голосів виборців, на число депутатських мандатів. Кандидати у народні депутати України, внесені до виборчих списків політичних партій, виборчих блоків політичних партій, що отримали менше чотирьох відсотків голосів виборців (так званий виборчий поріг, або загороджувальний бар'єр), не беруть участі в розподілі депутатських мандатів. ВИБОРЧА СИСТЕМА — сукупність установлених законодавством принципів і правил, за допомогою яких розподіляються депутатські мандати між кандидатами на ці посади залежно від результатів голосування. Розрізняють кілька видів В. с: мажоритарну (виборці голосують за конкретних кандидатів у депутати, а обраним вважається той, хто одержав установлену законом більшість голосів виборців), пропорційну (виборці голосують за підготовлені політичними партіями або виборчими об'єднаннями списки кандидатів у депутати, а депу- г-ські мандати розподіляються між цими партіями або сЧднаннями пропорційно кількості голосів виборців, всианих за кожний список), змішану (одна частина депу-иських мандатів розподіляється за мажоритарною сис--^ою, а інша — за пропорційною). ВИБОРЧЕ ПРАВО — 1) система правових норм, які гулюють відносини, що виникають у процесі ор-нїзації, проведення та визначення результатів виборів. І. п. охоплює положення Конституції, законів і підзакон-■:\ актів, що регламентують вибори парламенту, президента, органів місцевого самоврядування; 2) право, грома--■-: обирати (активне В. п.) та бути обраними (пасивне В. п.) на виборні посади в державному апараті та сргзнах місцевого самоврядування. В Україні активне 3. п. мають усі громадяни, яким на день виборів випов--илося 18 років, крім громадян, визнаних судом -:гдієздатними. Пасивне В. п. щодо обрання народним депутатом мають громадяни України, які мають право голосу, на день виборів досягли 21 року і проживають в Ук-гіїні протягом останніх 5 років. Депутатом представницького органу місцевого самоврядування може бути обраний громадянин, який має право голосу і на день виборів досяг 18 років. ВИБОРЧИЙ БЛОК політичних партій — добровільне об"єднання декількох політичних партій у порядку і строки, передбачені Законом України "Про вибори народних депутатів України", для спільної участі у виборчій кампанії. ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС — передбачені виборчим законодавством дії (виборчі процедури), в результаті послідовного виконання яких відбувається формування складу виборних органів або заміщення виборних посад. В. п. має такі етапи: складання списків виборців; утворення виборчих округів; утворення виборчих комісій; висування та реєстрація кандидатів до складу виборних органів або на виборні посади; проведення передвиборної агітації; голосування; підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування й визначення результатів виборів. ВИБОРЧІ ДІЛЬНИЦІ — територіальні одиниці, утворені шляхом поділу виборчих округів для проведення голо- ВИБОРЧІ КОМІСІЇ ВИДАЧА ЗЛОЧИНЦІВ   сування й підрахунку голосів на виборах. Створюють В. д. окружні виборчі комісії за поданням Київської, Севастопольської міських рад, районних рад, міських рад у межах території одномандатних виборчих округів, а в разі відсутності таких подань — на підставі пропозицій відповідних міських голів або голів рад не пізніше як за 60 днів до дня виборів з кількістю від 20 до 3000 виборців, а у виняткових випадках — з меншою або більшою кількістю виборців.
ВИБОРЧІ КОМІСІЇ — комісії, які організовують і проводять вибори та забезпечують реалізацію й захист виборчих прав громадян. В Україні діє така система В. к.: Центральна виборча комісія (складається з 15 членів комісії, які зі свого складу обирають голову, заступника голови та секретаря комісії) — здійснює на всій території України контроль за виконанням виборчого законодавства і забезпечує його однакове застосування, очолює систему В. к., встановлює форми виборчих бюлетенів, зразки виборчих скриньок і печаток, реєструє обраних депутатів; окружні виборчі комісії (юридичні особи, що утворюються рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад не пізніше як за 90 днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря і членів комісії за поданням відповідно голів цих рад або міських голів) — реєструють кандидатів у депутати, встановлюють результати виборів по виборчому округу, приймають рішення про обрання депутата, видають їм відповідні тимчасові посвідчення; дільничні виборчі комісії — організовують голосування на виборчій дільниці, проводять підрахунок голосів виборців, поданих за кожного з кандидатів у депутати, та ін. В. к. утворюються і діють відповідно до Конституції України, закону "Про вибори народних депутатів України" та інших законів України. Ніхто не може втручатися у вирішення питань, що належать до компетенції В. к., крім випадків, передбачених законами України. ВИБОРЧІ ОКРУГИ — виборчі територіальні одиниці, утворені для проведення виборів депутатів у порядку, передбаченому законом. В. о: можуть бути одномандатні та багатомандатні. Одномандатні В. о. утворюються ;:-:тральною виборчою комісією з приблизно рівною ількістю виборців у кожному В. о. на всій території Ук-
:чної Республіки Крим, обласних, Київської і Севасто-~:.~ьської міських рад з урахуванням адміністративно-те-: тторіального устрою України та компактності прожи-иння національних меншин. Територією багатомандатного загальнодержавного В. о. є вся територія Ук-і:ни,а його центром — місто Київ. Виборцями цього :-;ругу є всі громадяни України, які мають виборче право. ВИДАВНИЧИЙ ДОГОВІР — цивільно-правовий до-^: зір, в силу якого одна сторона (видавець) зо- Е'язується видати або перевидати твір, створений другою стороною (автором) у встановлений сторонами строк. Автор передає видавцеві свій твір і право використання (видання) і (або) розповсюдження його за встановлену договором винагороду. ВИДАЧА ЗЛОЧИНЦІВ (екстрадиція) — видача однією ггржавою іншій свого громадянина, іноземного громадянка або особи без громадянства. Законодавство більшості країн забороняє видачу своїх громадян іноземній державі. Конституція України (ст. 25) та Закон "Про громадянство України" передбачають, що громадянин України не може бути виданий іншій державі. Видача іноземних громадян або осіб без громадянства, які перебувають на території однієї держави, іншій державі відбувається за правилами, що встановлюються міжнародними договорами. Дія України найбільше значення мають: Конвенція про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах між державами-членами СНД від 22 січня 1993 р., Європейська Конвенція про передачу кримінальних справ від 15 травня 1972 р., Конвенція про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 р., Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 р. Міжнародними договорами встановлюються деякі застереження та обмеження щодо В. з. Так, у В. з. може бути відмовлено: якщо є підстави вважати, що видана особа буде страчена чи піддана катуванню; якщо особа переслідується за вчинення політичного або пов'язаного з оподаткуванням злочину; якщо дії особи не вважаються злочинними у запитуваній державі.  ВИЗНАННЯ ГРОМАДЯНИНА БЕЗВІСНО ВІДСУТНІМ
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|