О. І. Цибульська Юридичні терміни. Тлумачний словник
жүктеу/скачать 1.67 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- ДЕРЖАВНА СИСТЕМА УРЯДОВОГО ЗВЯЗКУ
- ДЕРЖАВНЕ ОБОВЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ
- ДЕРЖАВНЕ ОБОВЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ
- ДЕ-ЮРЕ
- ДЖЕРЕЛО ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ
- ДИСПАШЕР
- ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
- ДИФАМАЦІЯ
- ДІЗНАННЯ
ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ — звернення депутата представницького органу до органу державної влади та органів місцевого самоврядування чи посадової особи з вимогою дати публічну відповідь (звіт, офіційне пояснення тощо) з питань, що належать до їх компетенції. Д. з. — одна з форм здійснення контрольних повноважень представницького органу. Згідно з законодавством України, орган чи посадова особа зобов'язані дати відповідь на Д. з. у письмовій формі в установлені терміни. ДЕРЖАВА — 1) в теорії права — певний спосіб організації суспільства, основний елемент політичної системи, організації політичної влади, яка поширюється на все суспільство, виступає його офіційним представником і в необхідних випадках спирається на засоби й міри примусу. Основні функції Д. поділяються на внутрішні діяльність у межах суспільства) і зовнішні (міждержавні відносини); 2) поняття, яке за конституційним правом означає сукупність офіційних органів влади (парламент, уряд, суди та ін.), які діють у межах країни чи суб'єкта федерації; 3) як суб'єкт міжнародного права — головний учасник міжнародних відносин. Основною характерною ознакою Д. як суб'єкта міжнародного права є суверенітет. Організація і здійснення державної влади проявляються у формах державного правління, державного устрою і в політичному режимі, який запроваджує Д. Форма правління — це склад і порядок утворення найвищих органів державної влади (монархія — форма державного правління, на чолі якої стоїть одна особа — монарх, державна влада якому передається, як правило, за спадком або він обраний довічно і здійснює державну владу одноособово чи разом з представницькими органами; республіка — форма правління, за якої найвища державна злада здійснюється колегіальним органом, обраним усім населенням або його частиною на певний термін). Форма державного устрою — це внутрішня структура Д., спосіб її політичного й територіального поділу. Відомі дві форми Д. устрою: проста (унітарна), складові частини якої не мають суверенітету, як правило, зони є адміністративно-територіальними утвореннями; складна, частини якої є суверенними утвореннями, мають ознаки Д. Політичний режим — це форми й методи здійснення державної влади. Види режиму: демократичний, тоталітарний. Україна за формою правління — напівпрезидентська республіка; за державним устроєм — унітарна Д., до якої поряд з адміністративно-територіальними одиницями зходить Автономна Республіка Крим; за політичним режимом — демократична Д. — 73 =—
ДЕРЖАВНЕ МИТО  ДЕРЖАВНА ВЛАДА — здатність суб'єктів, що виступають від імені держави, впливати на поведінку людей та їхніх об'єднань за допомогою державного апарату. За своєю сутністю Д. в. є знаряддям здійснення волі панівної частини суспільства в межах усієї країни і проявляється у вигляді системи публічно-політичних відносин владарювання і підпорядкування, які забезпечуються можливістю застосування примусу з боку державновлад-них структур. Д. в. є особливим різновидом соціальної влади і має такі ознаки; поширюється на усе суспільство; має публічно-політичний характер; забезпечується можливість застосування державного примусу; здійснюється від імені держави спеціальними суб'єктами (органами держави та їхніми посадовими особами); існує завдяки встановленню і стягненню системи податків; запроваджує розподіл населення за територіальною ознакою. В Україні Д. в. здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
ДЕРЖАВНА ВЛАСНІСТЬ - за Конституцією України Д. в. і власність народу України є однопорядковими поняттями. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, що уособлює в собі державу і державну владу, яку він реалізує безпосередньо або через утворювані ним органи. Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виняткової (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу, від. імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Комунальна власність за Конституцією України є окремою формою власності. ДЕРЖАВНА ЗРАДА — діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній недоторканності, обороноздатності або державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Формами Д. з. є: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту; шпигунство; надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. Слід відрізняти шпигунство як форму вчинення Д. з. від шпигунства як самостійного складу злочину. Як-;ло громадянин України не вчинив ніяких дій на виконання злочинного завдання іноземної держави чи іноземної організації та добровільно заявив органам влади України про свій зв'язок з ними та про отримане завдання, він звільняється від кримінальної відповідальності. Термін Д. з.» відповідає терміну "зрада Батьківщини" у попередніх редакціях КК України. ДЕРЖАВНА МОВА — офіційно визнана обов'язкова мова законодавства, судочинства, діловодства, навчання, офіційних засобів масової інформації. У деяких країнах державними є дві (або більше) мови корінних народів. Іноді замість терміна «Д. м.» вживається термін «офіційна мова» чи «національна мова». Відповідно до Конституції України Д. м. є українська мова. Застосування мов гарантується Конституцією України та визначається Законом -Про мови в Україні» (1989). ДЕРЖАВНА СИСТЕМА УРЯДОВОГО ЗВ'ЯЗКУ - система спеціального зв'язку, яка забезпечує передачу інформації, що містить державну таємницю, і функціонує в інтересах управління державою в мирний та воєнний час. ДЕРЖАВНА ТАЄМНИЦЯ - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди життєво важливим інтересам України і які визнані законом Д. т. та підлягають охороні з боку держави. Конкретна інформація може бути віднесена до категорії Д. т. лише в тому разі, якщо вона підпадає під критерії, визначені Законом України "Про державну таємницю". В Україні встановлено кримінальну відповідальність за: збирання з метою передання чи передання іноземній державі, іноземній організації відомостей, що становлять Д. т.; розголошення Д. т.; втрату документів, що містять Д. т. Див. Розголошення державної і військової таємниці. ДЕРЖАВНЕ МИТО — встановлений Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 р. № 7-93 обов'язковий платіж, що справляється за здійснення юридично значущих дій або за видачу документів чи їх копій уповноваженими на це орга- ДЕРЖАВНЕ ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ   нами (нотаріальними конторами, судовими установами, рагсами, консульствами, органами виконавчої влади та іншими уповноваженими державою особами). Платниками Д. м. виступають юридичні та фізичні особи, які звертаються у відповідні органи і в інтересах яких останні здійснюють значущі дії і видають документи, що підтверджують це. Об'єктом обкладання є певні дії, з яких стягується Д. м. Ставки Д. м. визначаються у відсотках і твердих сумах. Сплата Д. м. здійснюється готівкою, перерахуванням, митними марками.
ДЕРЖАВНЕ ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ - форма страхування, за якої законодавством страхувальники сплачують страхові внески за рахунок державного бюджету. Сюди належать обов'язкове страхування військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, народних депутатів та деяких інших категорій працівників. ДЕРЖАВНЕ ПРАВО — термін, аналогічний терміну «конституційне право», застосовується для визначення галузі права, що регулює основи соціально-економічного, політичного та територіального устрою, закріплює основні права та свободи громадян і визначає систему органів державної влади певної держави. ДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ - форма страхування, коли страхувальником виступає державна організація. У країнах з розвиненою ринковою економікою державні страхові компанії страхують особливо небезпечні і специфічні ризики (напр., воєнні, атомні); в країнах, що розвиваються, державні страхові й перестрахувальні компанії створюються для перешкоди вивезенню валюти каналами страхування. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ — цілеспрямована, підза-конна, юридично-владна форма діяльності органів виконавчої влади щодо реалізації завдань і функцій держави у сфері господарського, економічного, соціально-культурного та адміністративно-політичного будівництва у державі. ДЕРЖАВНИЙ ВИКОНАВЕЦЬ - посадова особа, яка провадить примусове виконання рішень і постанов суду в цивільних справах, вироків, ухвал та постанов суду в кримінальних справах у частині майнових стягнень, а також постанов інших органів, що підлягають виконанню. ДЕРЖАВНИЙ ЛАД — система соціальних, економічних і політичних відносин, які закріплені нормами конституційного права. Д. л. визначає основні організаційні форми та інститути механізму політичної влади в державі. Д. л. може відрізнятися від конституційного ладу, якщо дія держави на суспільство чиниться в обхід Конституції та інших легітимних джерел права, з порушенням обов'язків громадянином і суспільством. ДЕРЖАВНИЙ ОБВИНУВАЧ - прокурор, який підтримує обвинувачення у кримінальній справі в суді. Участь Д. о. в судовому розгляді — один з елементів публічного судочинства. Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором є однією з основних конституційних засад судочинства (ст. 129 Конституції України). ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ — політико-територіальна організація влади, яка визначає правове положення регіональних частин держави та їх взаємовідносини з центральною владою. ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ — регулюються Законом України "Про поставки продукції для державних потреб", який встановлює загальні засади формування, розміщення й виконання на договірній (контрактній) основі замовлень держави на поставку (закупівлю) різноманітних товарів та продукції, виконання робіт, надання послуг хія задоволення державних потреб у суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності і сфер діяльності. ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ — щорічні нагороди як одна з форм заохочення за видатні творчі досягнення в галузі науки, техніки, літератури, мистецтва, архітектури, за видатні успіхи в праці. В Україні існують такі Д. п.: Д. п. України в галузі науки і техніки та за досягнення у праці, Д. п. України ім. Т. Г. Шевченка у галузі літератури, журналістики, мистецтва та архітектури. Особам, удостоєним Д. п. України, присвоюється відповідно звання "Лауреат Державної премії" і "Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка", вручаються диплом, почесний знак і грошова частина премії. Ці премії присуджуються раз у житті. 76 77 ДЕРИВАТЙВ ДИСКОНТ ДЕРИВАТЙВ ~ стандартний документ, що засвідчує права та/або зобов'язання придбати чи продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на певних умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма Д. й порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством. До Д. належать: форвардний і ф'ючер-ний контракти, ощіони. ДЕ-ФАКТО (лат. сіє Гасіо, букв. — насправді, фактично) — в міжнародному праві одна з форм визнання держави чи уряду, що означає офіційне, але не остаточне визнання. Як правило, визнання Д. передбачає, що настануть певні правові наслідки, однак воно має тимчасовий характер, є ніби перехідним етапом до визнання де-юре. ДЕ-ЮРЕ (лат. сіє ]те — за правом) — в міжнародному праві повне, остаточне і офіційне визнання держави та уряду. ДЖЕРЕЛА ПРАВА — 1) у формально-юридичному розумінні засіб юридичного виразу права, в результаті чого воно об'єктивується, набуває офіційності й загальної обов'язковості. У такому розумінні Д. п. можуть бути: нормативно-правовий акт, правовий звичай, правовий прецедент, нормативний договір; 2) у матеріальному розумінні — матеріальні умови життя суспільства, які зумовлюють спрямованість і зміст правових приписів; 3) в ідеологічному розумінні — наукові, релігійні та інші погляди, теорії, концепції щодо чинного, можливого та бажаного права. ДЖЕРЕЛО ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ - діяльність, пов'язана з використанням чи експлуатацією певних об'єктів, особливі властивості яких створюють підвищену ймовірність заподіяння шкоди (використання транспортних засобів, механізмів, електроенергії високої напруги, атомної енергії, вибухових, сильнодіючих отруйних речовин тощо). За шкоду, заподіяну Д. п. н., закон установлює більш сувору відповідальність порівняно з відповідальністю, передбаченою загальними правилами про зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди. Зобов'язання відшкодувати шкоду покладається незалежно від вини заподіювача. Він звільняється від відповідаль- пості, якщо доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпшого. Відповідальність пожадається, як правило, на особу, у володінні якої знаходиться Д. п. н. (власник або організація, яка здійснює право господарського відання чи оперативного управління Д. п. н.), а також на громадянина чи організацію, котрі отримали Д. п. н. у володіння на передбачених законом підставах (за договором оренди, прокату, за довіреністю на право керування тощо). Шкода, заподіяна особою, якій Д. п. н. надано в технічне керування (напр., керування машиною без оформлення довіреності на це), або особою, з якою власник (володілець) пов'язаний трудовою угодою (водієм, машиністом та ін.), завжди відшкодовується володільцем. Особа, що здійснює технічне керування, може нести відповідальність перед власником (володільцем) лише в порядку регресу після відшкодування шкоди потерпілому. ДИВІДЕНДИ (від лат. сііуісіепсіит — те, що треба розділити) — доходи, отримані суб'єктами оподаткування за корпоративними правами у вигляді частини прибутку юридичної особи, зокрема доходи, нараховані у вигляді відсотків на акції або внески до статутних фондів; частина прибутку акціонерного товариства, який щорічно розподіляється між акціонерами після сплати податків, відрахувань до розширення виробництва. Д. залежать від кількості та виду акцій, якими володіють акціонери. ДИЛЕР — юридична або фізична особа, яка здійснює операції з валютою, депозитами, цінними паперами від свого імені та за свій рахунок. ДИПЛОМАТИЧНІ РАНГИ — службові звання працівників дипломатичної служби. Д. р. наявні у більшості країн світу. їхні назви, градація і порядок присвоєння визначаються внутрішнім правом країни. Старшинство членів дипломатичного персоналу центрального апарату відомства закордонних справ та його дипломатичних представництв визначається не рангами, а посадами. ДИСКОНТ (англ. сіізсоипі, італ. зсопіо, фр. езсотріе, від лат. сотриіо — рахую) — 1) у банківській практиці обліковий відсоток, який стягується банками при обліку векселів; 2) у практиці валютного і товарного ринків — 78 ДИСКРЕЦІЙНА ВЛАДА ДІЗНАННЯ  зниження курсу валюти за готівковими операціями або з ціни товару при термінових валютних угодах; 3) у практиці фондової біржі — різниця між номіналом цінного паперу та його біржовим курсом у тому разі, коли останній нижчий від номіналу.
ДИСКРЕЦІЙНА ВЛАДА — надання органові чи посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд у межах закону. Напр., у парламентській республіці глава держави за звичайних умов не має права видавати нормативні акти без скрепи міністра чи відповідного прем'єр-міністра (контрасигнатури). За надзвичайних обставин він може видавати їх дискреційно, тобто без контрасигнації. Найчастіше Д. в. здійснюється адміністративними органами, судами. ДИСПАША (фр. сіізразпе) — 1) розрахунок збитків і розподіл їх між судном, фрахтом і вантажем пропорційно до їхньої вартості в разі загальної аварії; 2) спеціальний документ, що встановлює наявність загальної аварії в разі корабельної аварії і є підставою для обчислення збитків від аварії. ДИСПАШЕР — див. Аджестер. ДИСПОЗИТЙВНІСТЬ (від лат. сіізропо — розпоряджаюся, влаштовую) — один із основних принципів цивільного та кримінального процесу, за яким сторони мають можливість розпоряджатися процесуальними засобами захисту своїх прав і інтересів. Суд активно сприяє їм у реалізації цих прав і здійснює контроль за законністю їхніх розпорядчих дій, долаючи труднощі, пов'язані з юридичною необізнаністю сторін, і перешкоджаючи зловживанням учасників справи. ДИСПОЗИЦІЯ (лат. сіізрозіто, від дізропо — розташовую, розміщую, розподіляю) — у нормах позитивного регулювання виклад правил поведінки, прав та, обов'язків у відносинах, що регулюються цією нормою. Напр., «особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обставини в справі» (ч. 1 ст. 70 КПК України). ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - один із видів юридичної відповідальності, що застосовується до порушників трудової дисципліни. Відповідно до трудового законодавства України власник або уповноважений ним орган може вжити до працівника за порушення трудової дисципліни тільки один із таких видів дисциплінарних стягнень: догану; звільнення. Законодавством, статутами та положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші види Д. в. Притягнення до Д. в. може бути оскаржене в установленому законом порядку. ДИСЦИПЛІНАРНИЙ АРЕШТ - вид дисциплінарної відповідальності, яка настає в результаті порушення службової дисципліни або громадського порядку. Підстави й порядок застосування Д. а. регулюються Дисциплінарними статутами. Капітан морського судна у відкритому морі з метою забезпечення безпеки людей і судна може застосовувати до осіб, що знаходяться на судні, захід, аналогічний Д. а. ДИФАМАЦІЯ (лат. оЖатаїіо, від сіігТато — позбавляю доброго імені) — опублікування у пресі відомостей, пю ганьблять честь якої-небудь особи, установи тощо. ДІЄЗДАТНІСТЬ — у цивільному праві визначається як здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки. Зміст Д. складається з таких елементів: а) здатність своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки (правонабувал ьна здатність); б) здатність своїми діями здійснювати належні даній гхюбі цивільні права й покладені на неї цивільні обов'язки (правоздійснювальна здатність); в) здатність своїми діями розпоряджатися належними особі правами праворозпорядча здатність); г) здатність нести цивільно-правову відповідальність за вчинення цивільних правопорушень (деліктоздатність). Виникнення Д. ізлежить від віку та стану здоров'я. Розрізняють ;:єздатність: повну, часткову, мінімальну, обмежену, визнання громадянина недієздатним. Повна Д. настає після досягнення 18-річного віку; громадянин, який не досяг 18-річного віку, набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одруження.
™ 81 єзе== ДІЯ ЗАКОНУ ДОВІЧНЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ  злочину та осіб, що його вчинили. Орган дізнання за наявності ознак не тяжкого злочину порушує кримінальну справу і проводить слідчі дії до встановлення особи, що його вчинила, а потім через прокурора передає справу слідчому. У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин він зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після проведення невідкладних слідчих дій. Органами Д. є: міліція; податкова міліція; органи безпеки; командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ; митні органи; начальники виправно-трудових профілакторіїв; органи державного пожежного нагляду; органи охорони державного кордону; капітани морських суден, які перебувають у далекому плаванні.
ДІЯ ЗАКОНУ — обов'язковість виконання закону протягом певного часу, на певній території та щодо конкретного кола осіб, організацій та інших суб'єктів права. Д. з. в часі починається з моменту набуття ним чинності (про це може бути спеціально зазначено в законі). Якщо цей момент у законі не обумовлено, строк набуття чинності визначається чинним законодавством. Припиняється Д. з. з моменту його офіційного скасування або в термін, на який він був розрахований, або в силу заміни його іншим законом, який виданий пізніше. Д. з. в просторі означає застосування його на певній території. Д. з. за колом осіб означає застосування його до певної категорії суб'єктів права. ДОБРОВІЛЬНА ВІДМОВА — добровільне та остаточне припинення розпочатої діяльності в разі усвідомлення можливості її успішного завершення. Добровільність полягає у відмові від продовження злочинної діяльності за власною волею особи, без фізичного та психічного примусу з боку іншої особи. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, коли фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину. ДОБРОВІЛЬНІ ТОВАРИСТВА - в Україні один із видів громадських організацій, що створюються згідно з Конституцією України для задоволення культурних, наукових, науково-технічних, художньо-естетичних, професійних та інших інтересів громадян. Д. т. засновуються на добровільному індивідуальному та колективному -іленстві, мають своє майно, необхідне для втілення ста-іугних завдань, можуть створювати підприємства та ор-"знізації. Кошти Д. т. утворюються з внесків його членів, надходжень від проведення різних заходів, прибутків від видавничої й господарської діяльності та ін. Засновниками Д. т. можуть бути громадяни України, державні установи, громадські організації. жүктеу/скачать 1.67 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|