О. І. Цибульська Юридичні терміни. Тлумачний словник
жүктеу/скачать 1.67 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
- ГОСПОДАРСЬКА КОМПЕТЕНЦІЯ
- ГОСПОДАРСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ
- ГОСПОДАРСЬКА ПРАВОЗДАТНІСТЬ
- ГОСПОДАРСЬКА ПРАВОСУБЄКТНІСТЬ
- ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА
- ГРОМАДЯНСЬКІ (ОСОБИСТІ) ПРАВА
- е== 67 == грошовий переказ ;
- ДЕБЕНТУРА
- Проступок. ДЕЛІКТНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
- ДЕПУТАТСЬКА НЕДОТОРКАННІСТЬ
| ГЛАВА ДЕРЖАВИ — найвища посадова особа (рідше — колегіальний орган), яка вважається найвищим представником держави і, як правило, носієм виконавчої злади. В парламентських монархіях Г. д. є монарх (король, імператор), влада якого зазвичай успадковується. В країнах з республіканською формою правління Г. д. — президент, який обирається на виборах. У президентських республіках Г. д. є главою виконавчої влади: він призначає главу уряду й міністрів, є верховним головнокомандувачем збройних сил, має право помилування, вето, нагороджує орденами й медалями, скликає сесії парламентів, має право розпуску парламенту, користується правом законодавчої ініціативи та ін. В парламентських республіках президент обирається парламентом і, як правило, не має реальної виконавчої влади, а його правовий статус нагадує значною мірою статус монарха в парламентській монархії.
ГЛАВА УРЯДУ — керівник найвищого колегіального органу виконавчої влади в державі. В різних державах може мати різні назви: прем'єр-міністр, голова ради міністрів, федеральний канцлер і т. п. Призначається главою держави або обирається парламентом, або призначається главою держави за згодою парламенту. В президентських республіках Г. у. офіційно є президент. В Україні Г, у. (Прем'єр-міністр) призначається президентом ГЛАСНІСТЬ СУДОЧИНСТВА ГОСПОДАРСЬКИЙ ДОГОВІР  за згодою Верховної Ради України. Г. у. формує уряд, здійснює призначення та звільнення його членів або вносить відповідні пропозиції главі держави.
ГЛАСНІСТЬ СУДОЧИНСТВА - один із основних принципів судового розгляду справ, який полягає в тому, що кримінальні та цивільні справи в усіх судах розглядаються у відкритих для всіх громадян засіданнях суду, а засоби масової інформації можуть вільно висвітлювати хід і результати цих засідань. Закритий судовий розгляд провадиться в тому разі, коли цього вимагають інтереси охорони державної таємниці; справи про усиновлення, якщо розглядаються справи про злочини осіб, котрі не досягли 16-літнього віку; справи про статеві злочини, а також інші справи з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні стосунки осіб, які беруть участь у справі; коли цього вимагають інтереси безпеки потерпілого, свідка, членів їхніх сімей, близьких родичів. Про розгляд справи в закритому судовому засіданні суд виносить ухвалу (постанову). Вироки, рішення суду оголошуються привселюдно. ГОНОРАР (від лат. Ьопогагіит — винагорода за послуги) — винагорода, що виплачується авторові або його нащадкам за використання твору науки, літератури, мистецтва. Ставка Г. обумовлюється договором автора з організацією, яка використовує твір. Можлива виплата авторові авансу, якщо це передбачено договором. За кожний вид використання твору виплачується особливий Г. Між співавторами Г. розподіляється за договором, а в разі виникнення спірних питань справу вирішує суд. ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ - суспільно корисна діяльність членів суспільства та їх об'єднань щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою їх реалізації за плату (як товар), що грунтується на поєднанні приватних і публічних інтересів та здійснюється професійно. Залежно від мети, способу організації та здійснення Г. д. буває двох видів — підприємницька (комерційна) і непідприємницька (неко-мерційна). ГОСПОДАРСЬКА КОМПЕТЕНЦІЯ - сукупність прав та обов'язків, які безпосередньо закріплені чинним законодавством за господарюючим суб'єктом. — 62 —
ГОСПОДАРСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ - належним чином :?:анізаційно оформлені та створені в передбаченому законом порядку колективи фізичних та/або юридичних осіб, :-.і безпосередньо здійснюють господарську діяльність ::о керівництво такою діяльністю, мають необхідне для _ього майно та володіють господарською правово 'єктністю. ГОСПОДАРСЬКА ПРАВОЗДАТНІСТЬ - здатність суб'єктів господарських правовідносин мати права та :5ов'язки, які безпосередньо законом не встановлені, але необхідні для виконання господарюючими суб'єктами покладених на них функцій і завдань. Г. п. виникає завдяки закріпленому закону мати інші права та обов'язки, якщо вони не суперечать законодавству, правам та законним інтересам інших осіб. ГОСПОДАРСЬКА ПРАВОСУБ'ЄКТНІСТЬ - сукупність прав та обов'язків господарюючого суб'єкта. Згідно з доктриною господарського права елементами Г. п. є господарська компетенція і господарська правоздатність. ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО - сукупність правових норм, що регулюють господарські відносини, що виникають у процесі господарської діяльності та управління нею, між організаціями та їхніми структурними підрозділами, між громадянами, підприємцями. За сучасних умов коло відносин, які регулюються нормами Г. п., значно розширилося, оскільки кількість господарюючих суб'єктів, заснованих на колективній та приватній власності, значно зросла. Термін Г. п. використовується також стосовно законодавства про підприємницьку діяльність. ГОСПОДАРСЬКИЙ ДОГОВІР - зафіксовані в спеціальному правовому документі на підставі угоди зобов'язання учасників господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечення) їх господарської діяльності. У правовій науці термін Г. д. використовується в таких значеннях: 1) як угода (правочин), що породжує права та обов'язки учасників господарських відносин; 2) як зобов'язання сторін (учасників господарських відносин); 3) як правовий документ, у якому фіксується факт угоди та зміст зобов'язань сторін. За критерієм обов'язковості Г. д. поділяються на планові і ГОСПОДАРСЬКІ СПОРИ ГРОМАДСЬКИЙ ЗАХИСНИК - регульовані; за строком дії — довгострокові (понад 5 років), середньострокові (від 1 до 5 років), короткострокові (до 1 року); за взаємним становищем сторін — вертикальні (укладається між нерівноправними суб'єктами — органом господарського керівництва та підпорядкованим йому підприємством, наприклад державний контракт) і горизонтальні (укладається між рівноправними суб'єктами). ГОСПОДАРСЬКІ СПОРИ - майнові спори, що виникають між суб'єктами господарської діяльності при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів; спори, які виникають із монополістичних правопорушень, актів недобросовісної конкуренції, а також інші спори, які виникають в результаті здійснення господарської діяльності. Відповідно до ГПК України Г. с. розглядаються господарським судом. ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА - господарські організації, які створюються фізичними та/або юридичними особами на договірних засадах шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ - у кримінальному праві початкова стадія скоєння навмисного злочину, яка полягає у підшукуванні або пристосуванні засобів чи знарядь, або в іншому зумисному створенні умов для вчинення злочину. ГРАБІЖ — за законодавством України відкрите викрадення державного, колективного чи індивідуального майна громадян. Головною ознакою є відкритість викрадення. Вона полягає в тому, що злочинець вилучає предмет викрадення у присутності особи, у власності, віданні чи під охороною якої (чи інших) перебуває цей предмет. Водночас грабіжник усвідомлює, що зазначена особа розуміє протиправний характер його дій. Більш суворо карається Г., поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. За ознакою небезпечності насильства Г. відрізняється від розбою. ГРАМАТИЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - один з прийомів з'ясування змісту норми права, коли її дійсний зміст установлюється відповідно до правил граматики, етимології тощо. — 64 —*
і ГРИФ — 1) печатка, штемпель із зображенням чийо-"о-небудь підпису або якогось іншого рукописного тексту, а також відбиток такого підпису чи тексту на документі; 2) напис на документі чи виданні, який визначає особливий порядок користування ним, напр. Г. обмеження доступу до документа, Г. затвердження, Г. узгодження тощо. ГРОМАДСЬКА БЕЗПЕКА - система суспільних зідносин та юридичних норм, що регулюють ці відносини, з метою забезпечення громадського спокою, недоторканності особи, її життя та здоров'я, нормальної діяльності державних і громадських інституцій, установ, закладів, підприємств. Г. б. охороняється державою, громадськими формуваннями та самими громадянами. Згідно з Конституцією України безпека людини є однією з найвищих соціальних цінностей; забезпечення економічної та інформаційної безпеки України є найважливішою функцією держави, справою всього українського народу (ст. З, 17). Г. б. охороняється українським кримінальним законодавством. КК України містить главу "Злочини проти Г. б., громадського порядку та здоров'я населення", яка передбачає кримінальну відповідальність за такі, зокрема, злочини, як: хуліганство, заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку й безпеці громадян, та ін. ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ — за конституційним правом — об'єднання громадян для задоволення й захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Засновниками Г. о. можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій — 15-річного віку. Г. о. діють на основі статуту. Законодавство про Г. о. складається з Конституції України, Закону України "Про об'єднання громадян" (1992) та актів законодавства, прийнятих відповідно до закону. 65 ГРОМАДСЬКИЙ ЗАХИСНИК - у минулому законодавстві особа в кримінальному процесі, яка за рішенням загальних зборів громадської організації чи трудового колективу захищала підсудного. У сучасному КПК України така процесуальна фігура не передбачена. З 5-558
 ГРОМАДСЬКИЙ ОБВИНУВАЧ
ГРОШОВИЙ ПЕРЕКАЗ ГРОМАДСЬКИЙ ОБВИНУВАЧ - у минулому законодавстві особа в кримінальному процесі, яка за рішенням загальних зборів громадської організації або трудового колективу здійснювала громадське обвинувачення в суді. Нині чинний КПК України процесуальну фігуру Г. о. не передбачає. ГРОМАДЯНИН — за конституційним правом особа, що має стійкий і необмежений у часі та просторі правовий зв'язок із конкретною державою, закріплений у вигляді громадянства. За цивільним правом — учасник цивільних правовідносин, за яким визнаються рівні цивільні права та обов'язки. Г. може мати майно на правах власності; успадковувати й заповідати майно; вести підприємницьку діяльність, яка не суперечить законодавству; створювати юридичні особи самостійно і спільно з іншими Г. і юридичними особами; обирати місце прожи- І вання; мати право автора творів науки, літератури, мистецтва, винаходів і т. п. ГРОМАДЯНСТВО — правовий інститут, який характеризує взаємовідносини конкретної особи з державою, під І юрисдикцією якої він перебуває, незалежно від того, про- І живає особа на території даної держави чи знаходиться за І її межами. Г. грунтується на принципах походження від громадянина даної держави ("право крові") чи факту народження в межах території певної держави ("право грун- І ту"), а також визначається шляхом натуралізації, тобто прийняття до Г. на основі персонального клопотання або завдяки особливим заслугам особи перед державою. Для більшості сучасних держав характерно поєднання цих двох принципів. Г. України визначається законом «Про громадянство України» (1997). Закон України "Про правовий статус іноземців" містить основні права, свободи і обов'язки іноземних громадян та осіб без громадянства, що тимчасово перебувають в Україні. ГРОМАДЯНСЬКІ (ОСОБИСТІ) ПРАВА - сукупність прав і свобод, які має людина від народження, незалежно від того, до якої конкретної держави вона належить. Ці права і свободи складають основу всього правового статусу людини. Згідно з міжнародними актами до Г. п. належать такі права: на життя; на свободу; фізичну =^е 66 — --гісність та особисту недоторканність; не бути підданим ^-•ванням і жорстокому поводженню, що принижує і шість, та покаранню; на захист честі та доброго імені; а вільне пересування і вільний вибір місця проживання; ~: кинути свою країну і вільно до неї повернутися; на су-ювий захист і правосуддя; право людини на визнання її тівосуб'єктності в будь-якій країні світу; на свободу :.чки, совісті, релігії, слова; вільно визначати свою - шіональність, користуватися рідною мовою та ін. В Ук-:;:ні Г. п. гарантуються Конституцією України. ГРОШОВЕ НАРАХУВАННЯ - засіб матеріального вг.ливу, що застосовується до службових осіб уповноваженими органами для відшкодування матеріальних :3итків, заподіяних неправомірними діями або тездіяльністю цих осіб. Законодавством установлений -раничний розмір відшкодування збитків, заподіяних .мужбовою особою, в порядку Г. н. ГРОШОВИЙ ПЕРЕКАЗ —переказ грошових коштів через підприємства зв'язку. Г. п. здійснюється "ідприємствами, установами, організаціями й громадянами. Г. п. для юридичних осіб має містити точне найменування переказоодержувача, номер його поточного (позикового, бюджетного) рахунку і найменування банку, в якому його відкрито, та його реквізити. Г. п. для фізичних осіб має містити точні прізвище та ініціали, а також докладну адресу переказоодержувача. Без обмеження суми від підприємств приймаються Г. п.: на ім'я окремих громадян, належних безпосередньо їм (пенсії, аліменти, авторські гонорари, заробітна плата); на витрати для виплати заробітної плати по організованому набору робітників та по заготівлі сільськогосподарської продукції; готівкових сум від торговельного виторгу; податків та інших коштів для зарахування на банківські рахунки. Обслуговування клієнтів здійснюється банками за оплату (готівкою або платіжними зборами, які включаються в загальну суму платіжного доручення). Банк, що обслуговує переказоодержувача, приймає для акцепту його доручення, виписане на одне з найближчих підприємств зв'язку, яке має рахунок з переказних операцій у цій самій або
грошовий переказ ; іншій установі банку, розташованому в тому ж місці. Банк переказоодержувача сповіщає його, для розрахунків з якими підприємствами можна виписувати доручення, акцептовані банком. д • ■
ДАВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИРОКУ (у КК України 2001 р. "Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку") — інститут кримінального права, який полягає у встановленні точно визначених у законі строків від дня набрання обвинувальним вироком законної сили, після закінчення яких засуджений звільняється від виконання призначеного судом покарання. Строки давності встановлюються: два роки — у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; три роки — у разі засудження до обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості; п'ять років — у разі засудження до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин; десять років — у разі засудження до позбавлення волі на строк більш як п'ять років за тяжкий злочин, а також до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; п'ятнадцять років — у разі засудження до позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин. ДАВНІСТЬ ПРИТЯГНЕННЯ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (у КК України 2001 р. "Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності") — інститут кримінального права, який полягає у звільненні від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням встановленого законом строку, коли з моменту вчинення злочину до дня набрання вироком законної сили минуло: два роки — в ===== 69 ===== ДАКТИЛОСКОПІЯ ДЕНОНСАЦІЯ  разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі; п'ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості; десять років — у разі вчинення тяжкого злочину; п'ятнадцять років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
ДАКТИЛОСКОПІЯ (від гр. гіакіуіоз - палець і всорео— дивлюсь) — галузь криміналістики, що вивчає будову узорів шкіри на долонях, пальцях рук (а також на підошвах ніг) та спеціальні методики їх дослідження з метою ідентифікації особи у процесі розслідування, кримінальної реєстрації і розшуку злочинців. ДАРУВАННЯ — цивільно-правовий договір, за яким одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір вважається укладеним в момент передавання речі. Законодавство передбачає необхідність письмової форми й нотаріального посвідчення договорів у випадках Д. великих грошових сум, нерухомості або майна, що дорого коштує. ДЕБЕНТУРА (від лат. сіеЬео — я винен) — свідоцтво митниці на повернення мита при вивезенні товарів, які були ввезені раніше на митну територію зі сплатою мита. ДЕБЕТ (від лат. <ЗеЬеІ — він винний) — ліва сторона бухгалтерських рахунків; в рахунках активу Д. представляє прибуткову частину, куди заносяться всі надходження за даним рахунком, а в рахунках пасиву — видаткову частину, в якій групуються всі видатки -за рахунком. ДЕБІТОР (лат. сіеЬіЮг — зобов'язаний) — юридична або фізична особа, яка заборгувала підприємству, установі чи організації внаслідок господарських відносин з ними. ДЕЗЕРТИРСТВО (від лат. сіезепог — втікач, зрадник) — за законодавством України військовий злочин, який полягає в самовільному залишенні військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби. Д. також є: нез'явлення на службу при призначенні, переведенні, з відрядження, з відпустки або з лікувального закладу. Кваліфікованими видами є Д. зі зброєю, за попередньою змовою та вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДОХОДИ - заява, що подається фізичною особою податковим органам щорічно щодо відомостей про доходи, одержані (нараховані) з джерел в Україні та за її межами, фінансові зобов'язання, про нерухоме майно, транспортні засоби, вклади в банках, цінні папери та інші активи. ДЕКРЕТ (лат. десгеШт — указ, постанова) — одна з назв акта, який видається вищим органом державної влади чи Державного управління. Вперше термін Д. з'явився в Стародавньому Римі. В перші роки радянської влади Д. називались закони, постанови уряду, з'їздів Рад.і їхніх виконавчих органів з найважливіших питань державного життя (напр., Декрет про мир, Декрет про землю). В сучасній Франції Д. видаються президентом і прем'єр-міністром, причому Д. президента не має юридичної сили до підписання його прем'єр-міністром чи відповідним міністром. В країнах англосаксонської правової системи Д. називають деякі види судових рішень. В Конституції України термін Д. не вживається. ДЕЛІКТ (лат. йеіісшт — порушення) — діяння, що порушує право; правопорушення. Д. завдає шкоди охоро-нюваним законом цінностям, інтересам громадянина, юридичної особи, суспільним або державним інтересам. Особа, яка вчинила Д. (делінквент), у передбачених законом випадках притягається до юридичної відповідальності. Див. також Проступок. ДЕЛІКТНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - обов'язок особи, яка вчинила делікт, відшкодувати заподіяні збитки. ДЕЛІНКВЕНТ (лат. сіеііпяиепз — той, що вчиняє проступок) — у праві взагалі правопорушник; особа, яка вчинила делікт. У кримінології — особа з соціальним відхиленням поведінки (злочинець та ін.). ДЕЛЬКРЕДЕРЕ (італ. сієї сгеаеге — на віру) — поручительство комісіонера перед комітентом за виконання угоди, яку укладено комісіонером з третьою особою. За укладення Д. комісіонер одержує додаткову винагороду. ДЕНОНСАЦІЯ (фр. сіепопсег — об'являти, розривати) — повідомлення однієї держави іншій про припинення дії укладеного між ними договору, здійснене в порядку і в термін, обумовлені цим договором. Якщо до- ДЕПОЗИТ ДЕРЖАВА говір не передбачає Д. і не встановлено намір його учасників допустити таку можливість, він не може бути денонсованим. Звичайною умовою Д. є попереднє повідомлення сторін договору про намір однієї з них вийти з нього або зупинити його дію. Недотримання порядку Д. призводить до визнання її недійсною. Загальні принципи Д. містяться у Віденській конвенції про право міжнародних договорів (1969). ДЕПОЗИТ (лат. с!еро$іШт — річ, передана на зберігання) — 1) кошти, внесені юридичними або фізичними особами в банк; 2) записи в банківських книгах, які підтверджують певні вимоги клієнтів до банку; 3) цінні папери, передані банку на зберігання; 4) внески в митні установи для забезпечення сплати мита та митних зборів; 5) внески коштів у судові та адміністративні установи для забезпечення позовів. ДЕПУТАТСЬКА НЕДОТОРКАННІСТЬ - правова гарантія, що забезпечує безперешкодне та ефективне здійснення депутатами парламенту або іншого представницького органу своїх прав та обов'язків. Полягає в тому, що депутат не може бути підданий затриманню або арешту, проти нього не може бути порушена кримінальна справа без згоди палати, членом якої він є. В деяких країнах таку згоду може дати в перервах між сесіями парламенту бюро палати, постійно діючий орган парламенту. Винятки можливі, як правило, в тому разі, коли депутат затриманий на місці злочину. Д. н. може поширюватися на весь строк обрання чи тільки на період сесії. Згідно з Конституцією України, народні депутати не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. жүктеу/скачать 1.67 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|