Офіційний вісник Європейських Співтовариств



бет11/27
Дата19.07.2016
өлшемі3.84 Mb.
#209359
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   27

Приміщення для пасажирів

  1. Приміщення для пасажирів мають бути:

  1. на всіх палубах розташовані за рівнем таранної перегородки та, якщо вони знаходяться нижче палуби перегородок, перед рівнем кормової пікової перегородки;

  2. герметично відокремлені від машинних відділень та котелень;

  3. влаштовані таким чином, щоб лінії оглядовості відповідно до статті 7.02 не проходили через них.

  1. Шафи та приміщення, зазначені у статті 11.13 та призначені для зберігання займистих рідин, мають знаходитися поза приміщеннями для пасажирів.

  2. Кількість та ширина виходів у пасажирських приміщеннях мають відповідати таким вимогам:

  1. приміщення або групи приміщень, що призначені або розраховані на 30 чи більше пасажирів або включають спальні місця для 12 чи більше пасажирів, повинні мати щонайменше два виходи. На суднах для поїздок тривалістю не більше доби ці два виходи можуть бути замінені двома запасними виходами;

  2. якщо приміщення знаходяться нижче палуби перегородок, один з виходів може являти собою водонепроникні двері перегородки, відповідно до частини 10 статті 15.02, що ведуть до сусіднього відсіку, з якого можна вийти безпосередньо на верхню палубу. Інший вихід має вести безпосередньо або, якщо дозволяється відповідно до пункту (а), як запасний вихід на відкрите повітря чи на палубу перегородок. Ця вимога не застосовується до індивідуальних кают;

  3. виходи відповідно до пунктів (а) та (b) мають бути належним чином влаштовані та повинні мати ширину у світлі щонайменше 0,80 м та висоту у світлі щонайменше 2,00 м. Для дверей пасажирських кают та інших невеликих приміщень ширина у світлі може бути зменшена до 0,70 м;

  4. у випадку приміщень чи груп приміщень, розрахованих на більш ніж 80 пасажирів, сумарна ширина усіх виходів, призначених для пасажирів, якими вони користуватимуться при аварії, має становити щонайменше 0,01 м на пасажира;

  5. якщо сумарна ширина виходів визначається кількістю пасажирів, ширина кожного виходу має становити щонайменше 0,005 м на пасажира;

  6. для запасних виходів коротша сторона має бути щонайменше 0,60 м завдовжки, або діаметр має становити щонайменше 0,70 м. Вони мають відкриватися у напрямку виходу з приміщення та бути позначені з обох сторін;

  7. виходи приміщень, призначених для осіб зі зниженою рухливістю повинні мати ширину у світлі щонайменше 0,90 м. Виходи, що зазвичай використовуються для посадки на судно та висадки на берег осіб зі зниженою рухливістю, повинні мати ширину у світлі щонайменше 1,50 м.

  1. Двері приміщень для пасажирів мають відповідати таким вимогам:

  1. за винятком дверей, що ведуть до сполучних коридорів, вони мають відкриватися назовні або бути спроектовані як розсувні двері;

  2. двері кают мають бути спроектовані таким чином, щоб їх можна було також відкривати ззовні у будь-який час;

  3. привідні двері мають легко відкриватися у разі порушення живлення їх механізму;

  4. для дверей, призначених для осіб зі зниженою рухливістю, з напрямку, з якого двері відкриваються, має бути зазор щонайменше 0,60 м між внутрішньою кромкою дверної коробки та прилягаючою перпендикулярною стіною.

  1. Сполучні коридори мають відповідати таким вимогам:

  1. вони повинні мати ширину у світлі щонайменше 0,80 м або, якщо вони ведуть до приміщень, що використовуються більш ніж 80 пасажирами, щонайменше 0,01 м на пасажира;

  2. їх висота у світлі має бути становити не менше 2,00 м;

  3. сполучні коридори, призначені для осіб зі зниженою рухливістю, повинні мати ширину у світлі 1,30 м. Сполучні коридори більш ніж 1,50 м завширшки повинні мати поручні з обох боків;

  4. якщо частина судна або приміщення, призначеного для пасажирів, обслуговується єдиним сполучним коридором, ширина його дверей має становити щонайменше 1,00 м;

  5. сполучні коридори не повинні мати сходинок;

  6. вони мають вести лише до відкритих палуб, приміщень чи сходів;

  7. тупикові закінчення сполучних коридорів мають бути не більше двох метрів завдовжки.

  1. Окрім положень частини 5, шляхи евакуації мають також відповідати таким вимогам:

  1. сходи, виходи та запасні виходи мають бути розташовані таким чином, щоб у разі пожежі у будь-якому приміщенні можна було безпечно евакуювати людей з інших приміщень;

  2. шляхи евакуації мають вести найкоротшим шляхом до зон евакуації відповідно до частини 8;

  3. шляхи евакуації не мають проходити через машинні відділення чи камбузи;

  4. на шляхах евакувації у жодній точці не мають бути встановлені сходи, драбини чи подібне обладнання;

  5. двері до шляхів евакуації мають бути спроектовані таким чином, щоб не зменшувати мінімальну ширину шляху евакуації, зазначену у пункті (а) чи (b) частини 5;

  6. шляхи евакуації та запасні виходи мають бути чітко позначені символами. Такі символи мають освітлюватися системою аварійного освітлення.

  1. Шляхи евакуації та запасні виходи повинні мати придатну систему безпечного ведення.

  2. Для всіх осіб на судні мають бути наявні зони збору, що задовольняють такі вимоги:

  1. загальна площа зон збору, м2, має відповідати принаймні значенню, отриманому за допомогою таких формул:

судна для поїздок тривалістю не більше доби: АS = 0,35 · Fmax, м2,

судна з каютами: АS = 0,45 · Fmax, м2.

У цих формулах застосовується таке визначення:

Fmax – максимальна дозволена кількість пасажирів на судні;



  1. площа кожної окремої зони збору або евакуації має бути більше 10 м2;

  2. у зонах збору не має бути меблів, як закріплених, так і пересувних;

  3. якщо у приміщенні, в якому визначені зони збору, знаходяться пересувні меблі, вони мають бути належним чином закріплені, щоб не зісковзувати;

  4. рятувальні засоби мають бути легко доступні із зон евакуації;

  5. має бути забезпечена можливість безпечної евакуації людей з цих зон евакуації з використанням обох бортів судна;

  6. зони збору мають знаходитися вище лінії граничного занурення;

  7. зони збору та евакуації мають бути позначені як такі на плані евакуації, а на судні мають бути наявні відповідні вказівні знаки;

  8. якщо у приміщенні, в якому визначені зони збору, знаходяться закріплені сидіння чи лави, відповідну кількість осіб не обов’язково враховувати при розрахунку загальної площі зон збору відповідно до пункту (а). Проте кількість осіб, для яких враховуються закріплені сидіння чи лави у певному приміщенні, не має перевищувати кількість осіб, для яких у цьому приміщенні наявні зони збору;

  9. положення пунктів (d) та (i) також застосовуються до вільних палуб, на яких визначені зони збору;

  10. якщо на судні є групові рятувальні засоби, що відповідають вимогам частини 5 статті 15.09, кількість осіб, для яких наявні такі засоби, можна не брати до уваги при розрахунку загальної площі поверхні зон збору, зазначених у пункті (а);

  11. проте в усіх випадках, коли застосовуються зменшення відповідно до пунктів (i)-(k), загальна площа відповідно до пункту (а) має бути достатньою для щонайменше 50% максимальної допустимої кількості пасажирів.

  1. Сходи та сходові майданчики у пасажирській зоні мають відповідати таким вимогам:

  1. вони мають бути спроектовані відповідно до європейського стандарту EN 13056:2000;

  2. вони повинні мати ширину у світлі щонайменше 0,80 м, або, якщо вони ведуть до сполучних коридорів чи приміщень, що використовуються більш ніж 80 пасажирами, щонайменше 0,01 м на пасажира;

  3. вони повинні мати ширину у світлі щонайменше 1,00 м, якщо вони є єдиним засобом доступу до приміщення, призначеного для пасажирів;

  4. якщо на кожному боці судна у тому самому приміщенні наявні кілька сходів, вони мають знаходитися у безпечній зоні;

  5. окрім цього, сходи, призначені для осіб зі зниженою рухливістю, мають відповідати таким вимогам:

  1. кут нахилу сходів не має перевищувати 38°;

  1. сходи повинні мати ширину у світлі щонайменше 0,90 м;

  1. гвинтові сходи не дозволяються;

  1. сходи не повинні йти у напрямку, поперечному відносно судна;

  1. поручні сходів мають продовжуватися приблизно на 0,30 м у верхній та нижній частинах сходів, не обмежуючи при цьому шляхи руху;

  1. поручні, передні сторони принаймні першої та останньої сходинок, а також підлога біля закінчень сходів мають бути пофарбовані яскравою фарбою.

Ліфти, призначені для осіб зі зниженою рухливістю, та підйомне обладнання, як-от ескалатори чи підйомні платформи, мають бути спроектовані згідно з відповідним стандартом або нормою держави-члена.

  1. Частини палуби, призначені для пасажирів, які не обгороджені, мають відповідати таким вимогам:

  1. вони мають бути оточені закріпленим фальшбортом або поручнем щонайменше 1,00 м заввишки чи поруччям відповідно до європейського стандарту EN 711:1995, тип конструкції PF, PG або PZ. Фальшборти та поруччя палуб, призначених для осіб зі зниженою рухливістю, мають бути щонайменше 1,10 м заввишки;

  2. отвори та обладнання для посадки на судно чи висадки на берег, а також отвори для завантаження чи розвантаження мають бути такими, щоб їх можна було задраїти, та повинні мати ширину у світлі щонайменше 1,00 м. Отвори, що зазвичай використовуються для посадки на судно або висадки на берег осіб зі зниженою рухливістю, повинні мати ширину у світлі щонайменше 1,50 м;

  3. якщо за отворами та обладнанням для посадки на судно чи висадки на берег не можна спостерігати з кермової рубки, мають бути наявні відповідні оптичні чи електронні прилади;

  4. пасажири, які сидять, не мають становити перешкоду для оглядовості відповідно до статті 7.02.

  1. Частини судна, не призначені для пасажирів, зокрема, підходи до кермової рубки, до лебідок та до машинних відділень, мають бути захищені від несанкціонованого доступу. У будь-якому такому підході на видному місці має бути наявний символ, що відповідає малюнку 1 з Доповнення І.

  2. Містки мають бути спроектовані відповідно до європейського стандарту EN 14206:2003. Як відступ від пункту (d) частини 2 статті 10.02, їх довжина може бути меншою за 4 м.

  3. Зони руху, призначені для осіб зі зниженою рухливістю, повинні мати ширину у світлі 1,30 м та не повинні мати порогів більше 0,025 м заввишки. Стіни у зонах руху, призначених для осіб зі зниженою рухливістю, мають бути обладнані поручнями на висоті 0,90 м над підлогою.

  4. Скляні двері та стіни у зонах руху, а також віконні секції мають бути виготовлені із загартованого скла або ламінованого скла. Вони також можуть бути виготовлені з синтетичного матеріалу, за умови, що він дозволений для використання у контексті протипожежного захисту.

Прозорі двері та прозорі стіни, що сягають підлоги у зонах руху, мають бути належним чином позначені.

  1. Надбудови чи їхнє покриття, що складається повністю з панорамних секцій, мають бути виготовлені виключно з матеріалів, які у разі аварії максимально знижують ризик завдання травми особам, що знаходяться на судні.

  2. Системи питної води мають відповідати принаймні вимогам статті 12.05.

  3. Мають бути наявні туалети для пасажирів. Принаймні один туалет має бути обладнаний для осіб зі зниженою рухливістю відповідно до належного стандарту або норми держави-члена та має бути доступним із зон, призначених для осіб зі зниженою рухливістю.

  4. Каюти без ілюмінатора, що відкривається, мають бути під’єднані до системи вентиляції.

  5. За аналогією, приміщення, в яких живуть члени команди або суднового персоналу, мають відповідати вимогам положень цієї статті.

Стаття 15.07

Рушійна система

Окрім основної рушійної системи, судна мають бути оснащені другою автономною рушійною системою, аби у разі поломки, що впливає на роботу основної рушійної системи, була забезпечена можливість руху судна за допомогою власної рушійної сили.



Друга автономна рушійна система має бути розміщена в окремому машинному відділенні. Якщо обидва машинних відділення мають спільні перегородки, вони мають бути споруджені відповідно до частини 2 статті 15.11.

Стаття 15.08

Захисні пристрої та обладнання

  1. Усі пасажирські судна повинні мати пристрої внутрішнього зв’язку відповідно до статті 7.08. Такі пристрої також мають бути наявні у робочих приміщеннях та, якщо немає прямого зв’язку з кермовою рубкою, у зонах збору та евакуації пасажирів як зазначено у частині 8 статті 15.06.

  2. Усі приміщення для пасажирів мають бути охоплюватися системою місцевого оповіщення. Ця система має бути спроектована таким чином, щоб забезпечити чітке розрізнення інформації, що передається, на фоні шуму. Пристрої місцевого оповіщення не є обов’язковими, якщо можливий прямий зв’язок між кермовою рубкою та приміщеннями для пасажирів.

  3. Судно має бути оснащене системою аварійної сигналізації. Ця система має включати:

  1. систему аварійної сигналізації, що дає можливість пасажирам, членам команди та членам суднового персоналу сповістити про небезпеку капітана, його помічників та членів команди судна.

Такий сигнал тривоги має лунати лише у приміщеннях, призначених для капітана, його помічників та членів команди судна; можливість вимкнути його повинні мати лише капітан судна та його помічники. Має бути забезпечена можливість приведення в дію сигналу тривоги принаймні з таких місць:

  1. кожна з кают;

  1. коридори, ліфти та сходові шахти; при цьому відстань до найближчого пристрою приведення в дію не має перевищувати 10 м, і в кожному водонепроникному відсіку має бути принаймні один пристрій приведення в дію;

  1. кімнати відпочинку, їдальні та подібні приміщення для відновлення сил;

  1. туалети, призначені для осіб зі зниженою рухливістю;

  1. машинні відділення, камбузи та подібні приміщення, де є ризик виникнення пожежі;

  1. приміщення холодильного зберігання та інші комори.

Пристрої приведення в дію сигналу тривоги мають бути встановлені на висоті над підлогою від 0,85 м до 1,10 м;

  1. система аварійної сигналізації, що дає можливість капітану судна та його помічникам сповістити про небезпеку пасажирів.

Такий сигнал тривоги має бути добре чутним та безпомилково розпізнаваним в усіх приміщеннях, доступних для пасажирів. Має бути забезпечена можливість приведення його в дію з кермової рубки та з приміщення, де завжди є члени команди;

  1. система аварійної сигналізації, що дає можливість капітану судна та його помічникам сповістити про небезпеку членів команди та суднового персоналу.

Система аварійної сигналізації, зазначена у частині 1 статті 7.09, також має охоплювати приміщення для відновлення сил, призначені для членів суднового персоналу, приміщення холодильного зберігання та інші комори.

Пристрої приведення в дію сигналу тривоги мають бути захищені від випадкового контакту.



  1. Кожен водонепроникний відсік має бути оснащений сигналізацією рівня води.

  2. Мають бути наявні два трюмні насоси з електроприводом.

  3. На судні має бути наявна стаціонарна водовідвідна система відповідно до частини 4 статті 8.08.

  4. Двері приміщень холодильного зберігання, навіть коли зачинені, мають відкриватися зсередини.

  5. Якщо у приміщеннях під палубою розміщені системи з СО2 під тиском, такі приміщення мають бути оснащені системою автоматичної вентиляції, що вмикається автоматично при відкритті дверей чи люку приміщення. Вентиляційні канали мають йти на висоті не менше 0,05 м від підлоги такого приміщення.

  6. Окрім аптечки відповідно до пункту (f) частини 2 статті 10.02, мають бути наявні додаткові аптечки у достатній кількості. Такі аптечки та їх зберігання мають відповідати вимогам, встановленим у пункті (f) частини 2 статті 10.02.

Стаття 15.09

Рятувальні засоби

  1. Окрім рятувальних кругів, зазначених у частині 1 статті 10.05, усі частини палуби, призначеної для пасажирів та не обгородженої, мають бути оснащені рятувальними кругами відповідно до європейського стандарту EN 14144:2003 з обох боків судна, що знаходяться не більше ніж у 20 м один від одного.

Половина необхідних рятувальних кругів мають бути оснащені плавучим джгутом довжиною щонайменше 30 м та діаметром 8-11 мм. Решта необхідних рятувальних кругів мають бути оснащені самозапалювальним вогнем, що живиться від батареї, який не загасне у воді.

  1. Окрім рятувальних кругів, зазначених у частині 1, має бути наявне та готове до користування таке обладнання:

  1. індивідуальне рятувальне обладнання відповідно до частини 2 статті 10.05 для членів суднового персоналу, які наділені обов’язками відповідно до порядку забезпечення безпеки;

  2. індивідуальне рятувальне обладнання відповідно до європейського стандарту EN 395:1998 або EN 396:1998 для інших членів суднового персоналу.

  1. На пасажирських суднах мають бути наявні належні рятувальні засоби, аби осіб можна було безпечно переправити на мілководдя, на берег або на інший плавзасіб.

  2. Окрім рятувальних засобів, зазначених у частинах 1 та 2, індивідуальні рятувальні засоби відповідно до європейського стандарту EN 395:1998 або EN 396:1998 мають бути наявні для 100% максимальної дозволеної кількості пасажирів.

Якщо індивідуальні рятувальні засоби, зазначені у першому абзаці, не придатні для дітей, індивідуальні рятувальні засоби відповідно до європейського стандарту EN 395:1998 для дітей, що важать не більше 30 кг, мають бути наявні для 10% максимальної дозволеної кількості пасажирів.

  1. Термін «групові рятувальні засоби» охоплює суднові шлюпки відповідно до статті 10.04 та рятувальні плоти.

Рятувальні плоти повинні:

  1. мати табличку із зазначенням їх призначення та кількості осіб, для якої вони затверджені;

  2. забезпечувати належний простір для сидіння для дозволеної кількості осіб;

  3. мати плавучість щонайменше 750 Н на особу у прісній воді;

  4. бути оснащені канатом, з’єднаним з пасажирським судном, для недопущення їх віднесення течією;

  5. бути зроблені з придатних матеріалів та бути стійкими до мастила, мастилопродуктів та до температур до 50°С;

  6. приймати та зберігати стабільне положення та, у цьому відношенні, бути оснащені належними пристроями, за які можуть вхопитися особи у зазначеній кількості;

  7. мати люмінесцентне помаранчеве офарблення або мати люмінесцентні поверхні, видимі з усіх сторін, площею щонайменше 100 см2;

  8. бути такими, щоб швидко й безпечно вивільнити їх з похідного положення та покласти їх за борт могла одна особа, або щоб вільно триматися на воді з похідного положення;

  9. бути забезпечені належними засобами евакуації із зон евакуації, зазначених у частині 8 статті 15.06, на рятувальні плоти, якщо відстань по вертикалі між палубою зон евакуації та площиною максимальної посадки перевищує 1 м.

  1. Додатковими груповими рятувальними засобами є рятувальні засоби, що забезпечують плавучість кількох осіб на воді. Вони повинні:

  1. мати табличку із зазначенням їх призначення та кількості осіб, для якої вони затверджені;

  2. забезпечувати плавучість у щонайменше 100 Н на особу у прісній воді;

  3. бути виготовлені з придатних матеріалів та бути стійкими до мастила, мастилопродуктів та до температур до 50°С;

  4. приймати та зберігати стабільне положення та, у цьому відношенні, бути оснащені належними пристроями, за які можуть вхопитися особи у зазначеній кількості;

  5. мати люмінесцентне помаранчеве офарблення або мати люмінесцентні поверхні, видимі з усіх сторін, площею щонайменше 100 см2;

  6. бути такими, щоб швидко й безпечно вивільнити їх з похідного положення та покласти на воду могла одна особа, або щоб вільно триматися на воді з похідного положення.

  1. Надувні групові рятувальні засоби, окрім цього, мають:

  1. складатися з принаймні двох окремих повітряних відсіків;

  2. надуватися автоматично або вручну при спусканні на воду;

  3. приймати та зберігати стабільне положення, незалежно від навантаження, що утримується, навіть якщо повітрям наповнена лише половина повітряних відсіків.

  1. Рятувальні засоби мають бути складені на судні таким чином, щоб їх за необхідності можна було легко та безпечно дістатися. Приховані місця зберігання мають бути чітко позначені.

  2. Рятувальні засоби слід перевіряти відповідно до інструкції виробника.

  3. Суднова шлюпка має бути оснащена двигуном та прожектором.

  4. Мають бути наявні придатні ноші.

Стаття 15.10

Електричне обладнання

  1. Лише електричне обладнання має бути дозволене для освітлення.

  2. Частина 3 статті 9.16 також застосовується до проходів та приміщень для відновлення сил для пасажирів.

  3. Належне освітлення та аварійне освітлення має бути забезпечене для таких приміщень та місць:

  1. місця зберігання рятувальних засобів та місця приготування таких засобів до використання;

  2. шляхи евакуації, підходи для пасажирів, у тому числі містки, входи та виходи, сполучні коридори, ліфти та сходи, що з’єднують палуби, де знаходяться побутові приміщення, відсіки з каютами та відсіки з побутовими приміщеннями;

  3. маркування на шляхах евакуації та запасних виходах;

  4. інші зони, призначені для осіб зі зниженою рухливістю;

  5. робочі приміщення, машинні відділення, приміщення з рульовим обладнанням та виходи з них;

  6. кермова рубка;

  7. приміщення аварійного електропостачання;

  8. зони, в яких пасажири, члени суднового персоналу та члени команди збираються у разі небезпеки.

  1. Має бути наявна резервна силова установка, що складається з резервного джерела живлення та резервного комутаційного щита, які у разі переривання живлення наведеного нижче електричного обладнання можуть негайно забезпечити його живлення, якщо таке обладнання не має власного джерела живлення:

  1. сигнальні вогні;

  2. пристрої звукового оповіщення;

  3. аварійне освітлення відповідно до частини 3;

  4. установки радіотелефонного зв’язку;

  5. системи аварійної сигналізації, місцевого оповіщення та передачі повідомлень;

  6. прожектори відповідно до пункту (і) частини 2 статті 10.02;

  7. система пожежної сигналізації;

  8. інше захисне обладнання, як-от автоматичні напірні спринклерні системи або пожежні насоси;

  9. ліфти та підйомне обладнання у значенні другого речення частини 9 статті 15.06.

  1. Освітлювальна арматура аварійного освітлення має бути позначена як така.

  2. Резервна силова установка має бути встановлена поза машинним відділенням, поза приміщеннями, де знаходяться джерела живлення, зазначені у частині 1 статті 9.02, та поза приміщенням, де знаходиться основний комутаційний щит; вона має бути відокремлена від цих приміщень перегородками відповідно до частини 2 статті 15.11.

Кабелі для живлення електричних установок у разі аварії мають бути встановлені та прокладені таким чином, щоб підтримувати неперервність живлення таких установок у разі пожежі чи затоплення. Такі кабелі ні в якому разі не мають бути прокладені через основне машинне відділення, камбузи чи приміщення, де знаходиться основне джерело живлення та з’єднане з ним обладнання, за винятком випадків, коли це необхідно для живлення аварійного обладнання у таких приміщеннях.

Резервна силова установка має бути встановлена над граничною лінією занурення.



  1. Допустимими для використання в якості резервного джерела живлення є такі пристрої:

  1. допоміжні генераторні установки з власною автономною подачею палива та автономною системою охолодження, які у разі переривання живлення автоматично вмикаються та через максимум 30 секунд забезпечують живлення або, якщо вони знаходяться у безпосередній близькості від кермової рубки чи будь-якого іншого приміщення, де завжди є члени команди, можуть бути увімкнені вручну; або

  2. акумуляторні батареї, які у разі переривання живлення вмикаються автоматично або, якщо вони знаходяться у безпосередній близькості від кермової рубки чи будь-якого іншого приміщення, де завжди є члени команди, можуть бути увімкнені вручну. Вони мають бути спроможні забезпечити живлення згаданих вище споживачів енергії впродовж встановленого інтервалу часу без дозарядки та без неприйнятного зниження напруги.

  1. Розрахунковий робочий інтервал часу для аварійного живлення має бути визначений відповідно до призначення пасажирського судна. Він має становити не менше 30 хвилин.

  2. Опори ізоляції та заземлення електричних систем мають бути піддані випробуванням при огляді відповідно до статті 2.09.

  3. Джерела живлення відповідно до частини 1 статті 9.02 мають бути незалежними один від одного.

  4. Вихід з ладу обладнання основного або резервного живлення не має обопільно впливати на експлуатаційну безпеку установок.

Стаття 15.11

Протипожежний захист

  1. Придатність для протипожежного захисту матеріалів і компонентів має бути встановлена акредитованими інституціями з проведення випробувань на основі належних методів випробувань.

  1. Інституція з проведення випробувань має відповідати вимогам:

  1. Кодексу процедур випробування на вогнестійкість; або

  1. європейського стандарту EN ISO/IEC 17025:2000 про загальні вимоги щодо компетенції лабораторій з проведення випробувань та калібрування.

  1. Визнаними методами випробування для встановлення незаймистості матеріалів є:

  1. частина 1 Додатку 1 Кодексу процедур випробування на вогнестійкість; та

  1. рівнозначні норми однієї з держав-членів.

  1. Визнаними методами випробування для встановлення полумясповільнюючої властивості матеріалів є:

  1. відповідні вимоги, встановлені у частинах 5 (Випробування поверхонь на предмет займистості), 6 (Випробування покриттів палуби), 7 (Випробування підвішених тканин та пластиків), 8 (Випробування м’яких меблів) та 9 (Випробування постільних приналежностей) Додатку 1 Кодексу процедур випробування на вогнестійкість; та

  1. рівнозначні норми однієї з держав-членів.

  1. Визнаними методами випробування для встановлення вогнестійкості є:

  1. Резолюція IMO А.754 (18); та

  1. рівнозначні норми однієї з держав-членів.

  1. Перегородки між приміщеннями мають бути спроектовані відповідно до наведених нижче таблиць:

Таблиця для перегородок між приміщеннями, в яких не встановлені напірні спринклерні системи відповідно до статті 10.03а

Приміщення

Центри управління

Сходові шахти

Зони збору

Кімнати відпочинку

Машинні відділення

Камбузи

Комори

Центри управління

-

А0

А0/В15 (1)

А30

А60

А60

А60

Сходові шахти




-

А0

А30

А60

А60

А60

Зони збору







-

А30/В15 (2)

А60

А60

А60

Кімнати відпочинку










-/В15 (3)

А60

А60

А60

Машинні відділення













А60/А0 (4)

А60

А60

Камбузи
















А0

А60/В15 (5)

Комори



















-

(1) Перегородки між центрами управління та внутрішніми зонами збору мають відповідати типу А0, а зовнішні зони збору – лише типу В15.

(2) Перегородки між кімнатами відпочинку та внутрішніми зонами збору мають відповідати типу А30, а зовнішні зони збору – лише типу В15.

(3) Перегородки між каютами, перегородки між каютами й коридорами та вертикальні перегородки, що розділяють кімнати відпочинку відповідно до частини 10, мають відповідати типу В15, для приміщень, оснащених напірними спринклерними системами В0.

(4) Перегородки між машинними відділеннями відповідно до статті 15.07 та частини 6 статті 15.10 мають відповідати типу А60; в інших випадках вони мають відповідати типу А0.



(5) В15 достатньо для перегородок між камбузами та перегородок між приміщеннями холодильного зберігання та приміщеннями зберігання продуктів харчування.

Таблиця для перегородок між приміщеннями, в яких встановлені напірні спринклерні системи відповідно до статті 10.03 а

Приміщення

Центри управління

Сходові шахти

Зони збору

Кімнати відпочинку

Машинні відділення

Камбузи

Комори

Центри управління

-

А0

А0/В15 (1)

А0

А60

А60

А30

Сходові шахти




-

А0

А0

А60

А30

А0

Зони збору







-

А30/В15 (2)

А60

А60

А60

Приміщення

Центри управління

Сходові шахти

Зони збору

Кімнати відпочинку

Машинні відділення

Камбузи

Комори

Кімнати відпочинку










-/В0 (3)

А60

А30

А0

Машинні відділення













А60/А0 (4)

А60

А60

Камбузи
















А0

В15

Комори



















-

(1) Перегородки між центрами управління та внутрішніми зонами збору мають відповідати типу А0, а зовнішні зони збору – лише типу В15.

(2) Перегородки між кімнатами відпочинку та внутрішніми зонами збору мають відповідати типу А30, а зовнішні зони збору – лише типу В15.

(3) Перегородки між каютами, перегородки між каютами й коридорами та вертикальні перегородки, що розділяють кімнати відпочинку відповідно до частини 10, мають відповідати типу В15, для приміщень, оснащених напірними спринклерними системами В0.

(4) Перегородки між машинними відділеннями відповідно до статті 15.07 та частини 6 статті 15.10 мають відповідати типу А60; в інших випадках вони мають відповідати типу А0.



  1. Перегородки типу А – це перегородки, стіни та палуби, що задовольняють такі вимоги:

  1. вони виготовлені зі сталі або іншого рівнозначного матеріалу;

  1. їм надана належна жорсткість;

  1. вони ізольовані таким затвердженим негорючим матеріалом, що середня температура на боці, який не зачіпає вогонь, підвищується не більше ніж до 140°С порівняно з початковою температурою, і в жодній точці, в тому числі зазорах стиків, температура не зростає більше ніж до 180°С порівняно з початковою температурою протягом таких встановлених інтервалів:

Тип А60 – 60 хвилин

Тип А30 – 30 хвилин

Тип А0 – 0 хвилин;


  1. вони спроектовані таким чином, щоб запобігати поширенню диму та полумя до закінчення годинного нормального випробування на вогнестійкість;

  1. Перегородки типу В – це перегородки, стіни, палуби, стелі чи облицювання, що задовольняють такі вимоги:

  1. вони виготовлені із затвердженого негорючого матеріалу. Більше того, усі матеріали, що використовуються при виготовленні та збиранні перегородок, мають бути негорючими, за винятком облицювання, яке має бути принаймні полум’ясповільнюючим;

  1. вони мають таке значення ізоляції, що середня температура на боці, який не зачіпає вогонь, підвищується не більше ніж до 140°С порівняно з початковою температурою, і в жодній точці, в тому числі зазорах стиків, температура не зростає більше ніж до 225°С порівняно з початковою температурою протягом таких встановлених інтервалів:

Тип В15 – 15 хвилин

Тип В0 – 0 хвилин.



  1. Вони спроектовані таким чином, щоб запобігати поширенню полум’я до закінчення першої півгодини нормального випробування на вогнестійкість;

  1. Орган з проведення оглядів може, відповідно до Кодексу процедур випробування на вогнестійкість, призначити випробування зразка перегородки, щоб переконатися в тому, що вона відповідає наведеним вище положенням з вогнестійкості та підвищення температури.

  1. Фарби, лаки та інші продукти для обробки поверхонь, а також палубні покриття, що використовуються у приміщеннях, за винятком машинних відділень та комор, мають бути полум’ясповільнюючими. Килими, тканини, фіранки та інші підвішені текстильні матеріали, а також м’які меблі та постільні приналежності мають бути полум’ясповільнюючими, якщо приміщення, в яких вони знаходяться, не оснащені напірною спринклерною системою відповідно до статті 10.03а.

  2. Стелі та обшивка стін кімнат відпочинку, в тому числі їх субструктури, мають бути зроблені, якщо в таких кімнатах відпочинку відсутня напірна спринклерна система відповідно до статті 10.03а, з негорючих матеріалів, за винятком їхніх поверхонь, які мають бути принаймні полум’ясповільнюючими.

  3. Меблі та гарнітура у кімнатах відпочинку, які слугують як зони збору, мають бути виготовлені з негорючих матеріалів, якщо в таких кімнатах відсутня напірна спринклерна система відповідно до статті 10.03а.

  4. Фарби, лаки та інші матеріали, що використовуються у вразливих внутрішніх приміщеннях, не повинні виділяти дим у надмірній кількості та токсичні речовини. Це має бути підтверджено відповідно до Кодексу процедур випробування на вогнестійкість.

  5. Ізоляційні матеріали у кімнатах відпочинку мають бути негорючими. Це не застосовується до ізоляції труб, по яких йде холодоагент. Поверхні ізоляційних матеріалів таких труб мають бути принаймні полум’ясповільнюючими.

  6. Двері у перегородках відповідно до частини 2 повинні задовольняти такі вимоги:

  1. вони мають задовольняти вимоги, встановлені у частині 2, для самих перегородок;

  2. вони мають бути самозапірними у випадку дверей у стінах перегородок відповідно до частини 10 або у випадку огороджень навколо машинних відділень, камбузів та сходових шахт;

  3. самозапірні двері, що залишаються відкритими за нормальної експлуатації, мають бути такими, щоб їх можна було закрити з місця, де завжди є члени суднового персоналу або члени команди. Після закриття дверей за допомогою дистанційного управління має бути забезпечена можливість їх відкриття та безпечного повторного закриття на місці;

  4. водонепроникні двері відповідно до статті 15.02 необов’язково мають бути ізольовані.

  1. Стіни відповідно до частини 2 мають бути неперервними від однієї палуби до іншої або закінчуватися біля неперервних стель, що відповідає вимогам, зазначеним у частині 2.

  1. Вертикальними перегородками, зазначеними у частині 2, мають бути розділені такі зони для пасажирів:

  1. зони для пасажирів із загальної площею поверхні понад 800 м2;

  2. зони для пасажирів, в яких розташовані каюти, з інтервалом не більше 40 м.

Такі вертикальні перегородки мають бути димонепроникні за нормальних робочих умов та мають бути неперервними від однієї палуби до іншої.

  1. Порожнини над стелями, під підлогами та за стінними обшивками мають бути відокремлені з інтервалом не більше 14 м пристроями відсікання тяги з негорючих матеріалів, які навіть у разі пожежі являють собою ефективні вогнестійкі заслінки.

  2. Сходинки мають бути виготовлені зі сталі чи іншого рівнозначного негорючого матеріалу.

  3. Внутрішні сходи та ліфти мають бути капсульованими на усіх рівнях стінами відповідно до частини 2. Допускаються такі винятки:

  1. сходи, що з’єднують лише дві палуби, необов’язково мають бути капсульованими, якщо на одній з цих палуб сходи капсульовані відповідно до частини 2;

  2. у кімнаті відпочинку сходи не мають бути капсульованими, якщо вони повністю знаходяться в її межах та

  1. якщо таке приміщення охоплює лише дві палуби; або

  1. якщо у такому приміщенні на всіх палубах встановлена напірна спринклерна система відповідно до статті 10.03а, в ньому наявна система витяжки диму відповідно до частини 16 та з нього на всіх палубах є доступ до сходової шахти.

  1. Вентиляційна система та система подачі повітря мають відповідати таким вимогам:

  1. вони мають бути спроектовані таким чином, щоб не спричиняти поширення вогню та диму;

  2. отвори для забору й витяжки повітря та отвори системи подачі повітря мають бути такими, щоб їх можна було перекрити;

  3. вентиляційні канали мають бути виготовлені зі сталі чи рівнозначного негорючого матеріалу та бути надійно приєднані один до одного та до надбудови судна;

  4. якщо вентиляційні канали з перерізом більше 0,02 м2 проходять через перегородки типу А відповідно до частини 2 або перегородки відповідно до частини 10, вони мають бути оснащені автоматичними протипожежними заслінками, якими можна управляти з місця, де завжди є члени суднового персоналу чи члени команди;

  5. вентиляційні системи для камбузів та машинних відділень мають бути відокремлені від вентиляційних систем для інших приміщень;

  6. канали витяжки повітря повинні мати отвори, оснащені запірним пристроєм, для огляду та чищення. Такі отвори мають бути розташовані біля протипожежних заслінок;

  7. вбудовані вентилятори мають бути такими, щоб їх можна було відключити з центрального місця поза машинним відділенням.

  1. Камбузи мають бути оснащені вентиляційними системами та кухонними плитками з витяжними пристроями. Канали витяжки повітря витяжних пристроїв мають задовольняти вимоги частини 14 та, окрім цього, бути оснащені протипожежними заслінками з ручним управлінням біля вхідних отворів.

  2. Центри управління, сходові шахти та внутрішні зони евакуації мають бути оснащені системами природної чи механічної витяжки диму. Системи витяжки диму мають відповідати таким вимогам:

  1. вони мають бути достатньо надійними та потужними;

  2. вони мають відповідати експлуатаційним умовам для пасажирських суден;

  3. якщо системи витяжки повітря також виступають в якості загальних вентиляторів для приміщень, це не має перешкоджати їх функціонуванню як систем витяжки диму у разі пожежі;

  4. системи витяжки диму повинні мати ручний пристрій приведення в дію;

  5. механічні системи витяжки диму, окрім цього, мають бути такими, щоб ними можна було управляти з місця, де завжди є члени суднового персоналу чи члени команди;

  6. природні системи витяжки диму мають бути оснащені механізмом відкриття, що управляється вручну або від джерела живлення всередині системи;

  7. пристрої приведення в дію та механізми відкриття з ручним управлінням мають бути доступні зсередини або ззовні приміщення, що захищається.

  1. Кімнати відпочинку, які не знаходяться під постійним наглядом членів суднового персоналу чи членів команди, камбузи, машинні відділення та інші приміщення, де наявний ризик пожежі, мають бути приєднані до належної системи пожежної сигналізації. При виникнення пожежі та її точне місце має бути автоматично сповіщено у місці, де завжди є члени суднового персоналу чи члени команди.

Стаття 15.12

Пожежогасіння

  1. Окрім переносних вогнегасників відповідно до статті 10.03, на судні мають бути наявні принаймні такі переносні вогнегасники:

  1. один переносний вогнегасник на кожні 120 м2 загальної площі приміщень для пасажирів;

  2. один переносний вогнегасник на кожні 10 кают, з округленням до більшого значення;

  3. один переносний вогнегасник у кожному камбузі та неподалік від будь-якого приміщення, де зберігаються чи використовуються займисті рідини. Вогнегасна речовина, наявна у камбузах, має також бути придатною для боротьби із займанням жиру.

Ці додаткові вогнегасники мають відповідати вимогам, встановленим у частині 2 статті 10.03, та бути встановлені й розосереджені на судні таким чином, щоб у разі пожежі, що виникає у будь-якій точці та в будь-який час, вогнегасника можна було дістатися негайно. У кожному камбузі, а також у перукарнях та парфумерних магазинах має бути наявна протипожежна полотнина.

  1. На пасажирських суднах має бути наявна гідрантна система, що складається з:

  1. двох пожежних насосів достатньої потужності з електроприводом, принаймні один з яких є стаціонарним;

  2. однієї лінії вогнегасників з достатньою кількістю гідрантів зі стаціонарно приєднаними пожежними шлангами щонайменше 20 м завдовжки, оснащеними насадкою, спроможною видавати як розпилювану воду, так і струмінь води, із запірним пристроєм.

  1. Гідрантні системи мають бути спроектовані таким чином, щоб:

  1. будь-яку точку судна можна було охопити щонайменше двома гідрантами з різних місць, і довжина шланга кожного з них не повинна перевищувати 20 м;

  2. тиск у гідрантах становив щонайменше 300 кПа; та

  3. на всіх палубах можна було отримати струмінь води довжиною щонайменше 6 м.

Якщо наявна шафа для гідранта, до її зовнішньої поверхні має бути прикріплений символ «пожежний шланг», подібний тому, що показаний на малюнку 5 з Доповнення І, з боковою довжиною щонайменше 10 см.

  1. Клапани гідрантів з гвинтовою різьбою чи кранами мають бути такими, щоб їх можна було встановити таким чином, щоб кожен з пожежних шлангів під час роботи пожежних насосів можна було відокремити та зняти.

  2. Пожежні шланги у внутрішніх приміщеннях мають бути звернуті на належній котушці.

  3. Матеріали пожежного обладнання мають бути або жаростійкими, або належним чином захищені від пошкодження в умовах високих температур.

  4. Труби та гідранти мають бути влаштовані таким чином, щоб виключалася можливість їх замерзання.

  5. Пожежні насоси мають:

  1. бути встановлені чи розміщені в окремих приміщеннях;

  2. бути такими, щоб ними можна було управляти незалежно один від одного;

  3. бути спроможні підтримувати на всіх палубах необхідний тиск у гідрантах та забезпечувати необхідну довжину струменя води;

  4. бути встановлені до кормової перегородки.

Пожежні насоси також можна використовувати для загальних потреб.

  1. Машинні відділення мають бути оснащені стаціонарною системою пожежогасіння відповідно до статті 10.03b.

  2. На суднах з каютами мають бути наявні:

  1. два автономних дихальних апарати, що відповідають європейському стандарту EN 137:1993, з масками, що відповідають європейському стандарту EN 136:1998;

  2. два набори обладнання, що складаються принаймні із захисного костюму, шолому, чобіт, рукавиць, сокири, лому, ліхтаря та фалу; та

  3. чотири димовитяжних ковпаки.

Стаття 15.13

Організація безпеки

  1. На пасажирських суднах має бути наявний порядок забезпечення безпеки. У порядку забезпечення безпеки описуються обов’язки членів команди та суднового персоналу у таких ситуаціях:

  1. поломка;

  2. пожежа на судні;

  3. евакуація пасажирів;

  4. людина за бортом.

Мають бути враховані конкретні заходи безпеки для осіб зі зниженою рухливістю.

Члени команди та суднового персоналу, визначені у порядку забезпечення безпеки, мають бути наділені різними обов’язками залежно від посад, які вони обіймають. Спеціальні вказівки для членів команди мають забезпечити негайне герметичне закриття усіх дверей та отворів у водонепроникних перегородках, зазначених у статті 15.02, у разі небезпеки.



  1. Порядок забезпечення безпеки включає план забезпечення безпеки, в якому чітко та точно визначене таке:

  1. зони, призначені для осіб з обмеженою рухливістю;

  2. шляхи евакуації, запасні виходи та зони збору та евакуації як зазначено у частині 8 статті 15.06;

  3. рятувальні засоби та суднові шлюпки;

  4. вогнегасники та системи пожежогасіння й напірні спринклерні системи;

  5. інше захисне обладнання;

  6. система аварійної сигналізації, зазначена у пункті (а) частини 3 статті 15.08;

  7. система аварійної сигналізації, зазначена у пунктах (b) та (с) частини 3 статті 15.08;

  8. двері перегородок, зазначені у частині 5 статті 15.02, та знаходження їх блоків управління, а також інші отвори, зазначені у частинах 9, 10 та 13 статті 15.02 та частині 12 статті 15.03;

  9. двері, зазначені у частині 8 статті 15.11;

  10. протипожежні заслінки;

  11. система протипожежної сигналізації;

  12. резервна силова установка;

  13. блоки управління вентиляційними системами;

  14. засоби з’єднання з берегом;

  15. запірні пристрої паливопроводів;

  16. установки скрапленого газу;

  17. системи місцевого радіомовлення;

  18. обладнання радіотелефонного зв’язку;

  19. аптечки.

  1. Порядок забезпечення безпеки відповідно до частини 1 та план забезпечення безпеки відповідно до частини 2 повинні:

  1. мати належну печатку органу з проведення оглядів; та

  2. бути розміщені на видному місці на кожній палубі.

  1. У кожній каюті має бути вивішений кодекс поведінки для пасажирів та спрощений план забезпечення безпеки, що містить лише інформацію, зазначену у пунктах (а)-(f) частини 2.

Цей кодекс поведінки має включати принаймні:

  1. визначення аварійних ситуацій

  • пожежа,

  • затоплення,

  • загальна небезпека;

  1. опис різних сигналів тривоги;

  2. вказівки стосовно такого:

  • шляхи евакуації,

  • що робити,

  • потрібно зберігати спокій;

  1. вказівки стосовно такого:

  • паління,

  • користування вогнем та відкритим полум’ям,

  • відкриття ілюмінаторів,

  • користування певними видами обладнання.

Ці подробиці мають бути наявні голландською, англійською, французькою та німецькою мовами.

Стаття 15.14

Пристрої для збору й очищення стічних вод

  1. Пасажирські судна мають бути оснащені баками для стічних вод або належними системами очищення стічних вод.

  2. Баки для стічних вод повинні мати достатню місткість. Баки мають бути оснащені пристроєм індикації рівня їх вмісту. На судні мають бути наявні насоси та труби для спорожнення баків, за допомогою яких стічні води можна перекачувати з обох боків судна. Має бути забезпечена можливість транзитного прокачування стічних вод з інших суден.

Труби мають бути оснащені нагнітальним патрубком відповідно до європейського стандарту EN 1306:1996.

Стаття 15.15

Відступи для окремих пасажирських суден

  1. Як альтернатива забезпеченню належної остійності після пошкодження відповідно до частин 7-13 статті 15.03, пасажирські судна довжиною не більше 25 м, яким дозволено перевозити максимум 50 пасажирів, мають відповідати таким критеріям:

  1. після симетричного затоплення занурення судна не повинне бути більшим за граничну лінію занурення; та

  2. метацентрична висота GMR не має бути меншою за 0,10 м.

Необхідна залишкова плавучість має бути забезпечена шляхом належного вибору матеріалу для спорудження корпусу або за допомогою поплавців з високогубчатої піни, надійно прикріплених до корпусу. У випадку суден довжиною більше 15 м залишкова плавучість може бути забезпечена за допомогою поєднання поплавців та розбивки, що відповідає одновідсіковому статусу відповідно до статті 15.03.

  1. Для пасажирських суден відповідно до частини 1 орган з проведення оглядів може дозволити незначні відступи від висоти у світлі, визначеної у пункті (с) частини 3 та у пункті (b) частини 5 статті 15.06. Такий відступ має становити не більше 5%. У випадку відступів відповідні частини мають бути позначені кольором.

  2. Як відступ від частини 9 статті 15.03, пасажирським суднам довжиною не більше 45 м, яким дозволено перевозити максимум 250 пасажирів, необов’язково мати двовідсіковий статус.

  3. (Залишено незаповненим)

  4. Орган з проведення оглядів може не наполягати на застосуванні статті 10.04 у випадку пасажирських суден довжиною не більше 25 м, яким дозволено перевозити максимум 250 пасажирів, за умови, що вони оснащені платформою, доступною з обох боків судна, безпосередньо над ватерлінією, щоб осіб можна було безпечно витягати з води. Пасажирські судна можуть бути оснащені порівнянною установкою, з урахуванням таких міркувань:

  1. установка має бути такою, що управляти нею могла одна особа;

  2. дозволяються пересувні установки;

  3. установки мають знаходитися поза небезпечною зоною рушійних систем; та

  4. має бути забезпечена можливість зв’язку між судноводієм та особою, яка відає такою установкою.

  1. Орган з проведення оглядів може не наполягати на застосуванні статті 10.04 у випадку пасажирських суден довжиною не більше 45 м, яким дозволено перевозити максимум 600 пасажирів, за умови, що вони оснащені платформою відповідно до першого речення частини 5 або рівнозначною установкою відповідно до другого речення частини 5. Окрім цього, таке пасажирське судно повинно мати:

  1. гвинторульову колонку, крильчастий рушій з циклоїдальним рухом лопаток або водоструминний рушій;

  2. основну тягову систему з двома тяговими агрегатами; або

  3. основну тягову систему з носовим двигуном малої тяги.

  1. Як відступ від частини 9 статті 15.02, пасажирські судна довжиною не більше 45 м, яким дозволено перевозити максимум кількість пасажирів, що відповідає довжині судна у метрах, можуть мати у пасажирській зоні двері перегородки з ручним управлінням та без дистанційного управління відповідно до частини 5 статті 15.02, якщо:

  1. таке судно має лише одну палубу;

  1. до цих дверей є доступ безпосередньо з палуби, і вони знаходяться не більш ніж у 10 м від палуби;

  2. нижня кромка дверного отвору знаходиться на висоті щонайменше 30 см над рівнем підлоги; та

  3. кожний з відсіків, які розділяють ці двері, оснащений сигналізацією рівня води.

  1. На пасажирських суднах відповідно до частини 7, як відступ від пункту (с) частини 6 статті 15.06, один шлях евакуації може вести через камбуз, якщо наявний другий шлях евакуації.

  2. Для пасажирських суден довжиною не більше 45 м застосовується таке: пункт (е) частини 2 статті 15.01, якщо установки скрапленого газу оснащені належними системами сигналізації про концентрації СО, які становлять небезпеку для здоров’я, та про потенційно вибухонебезпечні суміші газів з повітрям.

  3. До пасажирських суден довжиною не більше 25 м не застосовуються такі положення:

  1. останнє речення частини 1 статті 15.04;

  2. пункт (с) частини 6 статті 15.06, якщо наявний другий шлях евакуації;

  3. стаття 15.07.

  1. Для суден з каютами довжиною не більше 45 м не застосовується частина 10 статті 15.12, за умови, що у кожній каюті доступні димовитяжні ковпаки у кількості, що відповідає кількості спальних місць.



Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   27




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет