Офіційний вісник Європейських Співтовариств

1. 
   Плавзасоби, що використовуються для потреб штовхання інших плавзасобів, повинні мати належне пристосування для штовхання. Вони мають бути спроектовані та оснащені таким чином, щоб:
   

1. 
   члени команди могли легко й безпечно перейти на плавзасіб, що штовхається, за з’єднаних з’єднувальних пристроїв;
   
2. 
   члени команди могли зайняти фіксовану позицію відносно приєднаного плавзасобу;
   
3. 
   унеможливлювати відносний рух між самими плавзасобами.
   

2. 
   Якщо плавзасоби з’єднані один з одним тросами, плавзасіб, що штовхає, має бути оснащений принаймні двома спеціальними лебідками або рівнозначними з’єднувальними пристроями для натягу тросів.
   
3. 
   Такі з’єднувальні пристрої мають уможливлювати формування жорсткого з’єднання з плавзасобом, що штовхається.
   

2. 
   Таранна перегородка, зазначена у пункті (а) частини 1 статті 3.03, не є обов’язковою для буксирів-штовхачів.
   

1. 
   До ліхтерів без системи рульового управління, побутових приміщень, машинних відділень чи котелень не застосовується таке:
   

1. 
   глави 5-7 та 12;
   
2. 
   частини 2-8 статті 8.08, стаття 10.02 та частина 1 статті 10.05.
   

2. 
   Окрім цього, корабельні ліхтери, довжина яких L не перевищує 40 м, мають відповідати таким вимогам:
   

1. 
   таранні перегородки, зазначені у частині 1 статті 3.03, не є обов’язковими, якщо їх лицьова сторона спроможна витримувати навантаження, що принаймні у 2,5 рази перевищує навантаження, встановлене для таранних перегородок суден внутрішніх водних шляхів з такою самою посадкою, збудованих відповідно до вимог затвердженого класифікаційного товариства;
   
2. 
   як відступ від частини 1 статті 8.08, відсіки подвійного днища, доступ до яких є складним, необов’язково мають бути осушуваними, якщо їх об’єм не перевищує 5% водотоннажності корабельного ліхтера за максимальної дозволеної навантаженої посадки.
   

3. 
   Плавзасоби, призначені для штовхання іншими плавзасобами, мають бути оснащені з’єднувальними пристроями, що забезпечують безпечне приєднання до інших плавзасобів.
   

Плавзасоби, призначені для рухання паралельних утворень плавзасобів, мають бути оснащені швартовними тумбами або рівнозначними пристроями, які, як результат їх кількості й розташування, уможливлюють безпечне з’єднання утворення.

Плавзасоби, призначені для рухання іншими плавзасобами у складі каравану, мають бути оснащені зєднувальними пристроями, швартовними тумбами або рівнозначними пристроями, які, як результат їх кількості та розташування, забезпечують безпечне приєднання до інших плавзасобів у складі каравану.

1. 
   Плавзасоби, призначені для буксирування інших плавзасобів, мають відповідати таким вимогам:
   

1. 
   буксирні пристрої мають бути влаштовані таким чином, щоб їх використання не становило загрози для безпеки плавзасобу, членів його команди чи вантажу;
   
2. 
   плавзасоби для буксирування мають бути оснащені буксирним гаком, який можна безпечно вивільнити з кермової рубки; це не застосовується, якщо конструкція чи інше оснащення унеможливлює перекидання;
   
3. 
   буксирні пристрої мають складатися з лебідок чи буксирного гака. Буксирні пристрої мають знаходитися попереду площини рушія. Ця вимога не застосовується до плавзасобів, що направляються тяговими агрегатами, як-от гвинторульова колонка чи крильчастий рушій з циклоїдальним рухом лопаток;
   
4. 
   як відступ від вимог пункту (с), для плавзасобів, які виключно надають – у відповідності до застосовних норм органів з судноплавства держав-членів – буксирну допомогу моторизованим плавзасобам, достатньо буксирного пристрою, як-от швартовна тумба чи рівнозначний пристрій. Пункт (b) застосовується з відповідними змінами;
   
5. 
   якщо буксирні троси можуть сплутатися на кормі судна, мають бути наявні відхиляючі обіди з уловлювачами тросів.
   

2. 
   Плавзасобам, довжина яких L перевищує 86 м, не дозволяється буксирувати інші плавзасоби вниз за течією.
   

1. 
   Щоб дозволити буксиру-штовхачу чи моторному судну рухати жорсткий караван, та щоб зазначити це у сертифікаті Співтовариства, орган з проведення оглядів має визначити, які утворення мають бути представлені, та має провести ходові випробування, зазначені у статті 5.02, каравану в утворенні (утвореннях), на яке подана заявка і яке орган з проведення оглядів вважає найменш придатним (придатними). Такий караван має задовольняти вимоги, встановлені у статтях 5.02-5.10.
   

2. 
   Якщо під час ходових випробувань, зазначених у частині 1, на плавзасобах, що або штовхаються, або рухаються як складова паралельного утворення іншими плавзасобами, наявні конкретні установки, як-от система рульового управління, тягові агрегати чи обладнання для маневрування або зчленовані з’єднувальні пристрої, для дотримання вимог, встановлених у статтях 5.02-5.10, у сертифікаті Співтовариства для плавзасобу, що рухає караван, зазначається таке: утворення, позиція, назва та офіційний номер тих плавзасобів, що оснащені конкретними установками, що використовуються.
   

1. 
   Якщо плавзасіб, призначений для рухання каравану або рухання у складі каравану, його відповідність відповідним вимогам, встановленим у статтях 16.01-16.06, зазначається у сертифікаті Співтовариства.
   
2. 
   У сертифікаті Співтовариства для судна, придатного для рухання каравану, зазначається така інформація:
   

1. 
   каравани й утворення, що дозволяються;
   
2. 
   типи з’єднувальних пристроїв;
   
3. 
   максимальні визначені сили з’єднання; та
   
4. 
   за необхідності, мінімальна міцність на розтягнення з’єднувальних тросів для повздовжнього з’єднання, а також кількість витків тросу.
   

До конструкції та оснащення плавучого обладнання застосовуються глави 3, 7-14 та 16. Плавуче обладнання з власними тяговими засобами має також відповідати вимогам глав 5 та 6. Тягові агрегати, що дозволяють лише переміщення на невеликі відстані, не є власними тяговими засобами.

1. 
   Орган з проведення оглядів може надати відступи від таких вимог:
   

1. 
   частини 1 та 2 статті 3.03 застосовуються з відповідними змінами;
   
2. 
   стаття 7.02 застосовується з відповідними змінами;
   
3. 
   максимальний рівень звукового тиску, встановлений у другому реченні частини 5 статті 12.02, може перевищуватися при роботі робочого механізму плавучого обладнання, за умови, що під час роботи ніхто на борту не спить вночі;
   
4. 
   можуть бути надані відступи від інших вимог стосовно конструкції, робочих механізмів чи обладнання, за умови, що у кожному випадку забезпечується рівнозначний ступінь безпеки.
   

2. 
   Орган з проведення оглядів може не наполягати на застосуванні таких вимог:
   

1. 
   частина 1 статті 10.01 не застосовується, якщо під час роботи плавучого обладнання таке обладнання може бути надійно заякорене за допомогою робочого якоря чи паль. Разом з тим, плавуче обладнання з власним тяговим засобом повинне мати щонайменше один якір, який відповідає вимоги частини 1 статті 10.01, де значення емпіричного коефіцієнту k приймається рівним 45, а Т є найменшою висотою;
   
2. 
   друга частина речення частини 1 статті 12.02, якщо побутове приміщення може належним чином освітлюватися електричним світлом.
   

3. 
   Окрім цього, застосовується таке:
   

1. 
   друге речення частини 2 статті 8.08: трюмно-осушувальний насос має бути оснащений електроприводом;
   
2. 
   частина 3 статті 8.10: рівень шуму може перевищувати 65 дБ(А) на відстані 25 м від борту будь-якого стаціонарного плавучого обладнання при роботі його робочого механізму;
   
3. 
   частина 1 статті 10.03: якщо робочий механізм, що не прикріплений стаціонарно до плавзасобу, розташований на палубі, потрібен щонайменше один додатковий переносний вогнегасник;
   
4. 
   частина 2 статті 14.02: окрім обладнання скрапленого газу для побутового користування, можуть бути наявні й інші установки скрапленого газу. Такі установки та їхні комплектуючі мають відповідати вимогам однієї з держав-членів.
   

1. 
   Плавуче обладнання, на якому під час роботи знаходяться люди, має бути оснащене загальною системою аварійної сигналізації. Сигнал тривоги має бути чітко розпізнаваним, а рівень його звукового тиску у побутових приміщеннях та на робочих місцях має бути принаймні на 5 дБ(А) вищим за максимальний рівень локального звукового тиску. Має бути забезпечена можливість приведення системи аварійної сигналізації в дію з кермової рубки та з основних робочих місць.
   
2. 
   Робоче обладнання має бути достатньо міцним для того, щоб витримувати навантаження, яким воно піддається, та має задовольняти вимоги Директиви 98/37/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 22 червня 1998 року про наближення законів держав-членів про машинне обладнання (¹⁰).
   
3. 
   Остійність (стійкість до перекидання) та міцність робочого обладнання, а також, за необхідності, його кріплень мають бути такими, щоб воно витримувало сили, зумовлені очікуваним нахилом, диферентом та рухом плавучого обладнання.
   
4. 
   Якщо вантажі підіймаються за допомогою підйомних машин, на панелях на палубі та на місцях управління має бути чітко зазначене максимальне дозволене навантаження виходячи з остійності та міцності. Якщо вантажопідйомність може бути збільшена шляхом приєднання додаткових плотів, мають бути чітко вказані допустимі значення за наявності та за відсутності таких додаткових плотів.
   

1. 
   Для потреб цієї глави та як відступ від статті 1.01 цього Додатку, залишковий безпечний зазор означає найменшу відстань по вертикалі між поверхнею води та найнижчою частиною плавучого обладнання, поза якою воно вже не є водонепроникним, з урахуванням диференту та нахилу, спричинених моментами, зазначеними у частині 7 статті 17.07.
   
2. 
   Залишковий безпечний зазор є достатнім, відповідно до частини 1 статті 17.07, для будь-якого бризкозахищеного та стійкого до атмосферних впливів отвору, якщо він становить щонайменше 300 мм.
   
3. 
   Для отвору, що не є бризкозахищеним та стійким до атмосферних впливів, залишковий безпечний зазор має становити щонайменше 400 мм.
   

1. 
   Для потреб цієї глави та як відступ від статті 1.01 цього Додатку, залишковий надводний борт означає найменшу відстань по вертикалі між поверхнею води та верхньою поверхнею палуби на її кромці, з урахуванням диференту та нахилу, спричинених моментами, зазначеними у частині 4 статті 17.07.
   
2. 
   Залишковий надводний борт є достатнім, відповідно до частини 1 статті 17.07, якщо він становить щонайменше 300 мм.
   
3. 
   Залишковий надводний борт може бути зменшений, якщо підтверджено, що вимоги статті 17.08 дотримані.
   
4. 
   Якщо форма плоту відрізняється від форми понтона, як у випадку циліндричного плоту, або якщо переріз плоту має більше чотирьох сторін, орган з проведення оглядів може вимагати або дозволити залишковий надводний борт, що відрізняється від частини 2. Це також застосовується до плавучого обладнання, що складається з кількох плотів.
   

1. 
   Підтвердження остійності відповідно до статей 17.07 та 17.08 має грунтуватися на випробуванні нахилу, проведеному належним чином.
   
2. 
   Якщо під час випробування нахилу неможливо досягти відповідних кутів нахилу або якщо виникають необгрунтовані технічні складнощі, випробування нахилу може бути замінене розрахунком центру тяжіння та маси плавзасобу. Результат розрахунку маси має бути перевірений шляхом визначення посадки, і різниця не має перевищувати ± 5%.
   

1. 
   Має бути підтверджено, що з урахуванням навантажень, що мають місце під час роботи робочого механізму та під час руху, залишковий надводний борт та залишковий безпечний зазор є достатніми. Для цієї потреби сума кутів диференту та нахилу не повинна перевищувати 10°, а днище плоту не має з’являтися з води.
   
2. 
   Підтвердження остійності включає такі дані й документи:
   

1. 
   креслення у масштабі плотів та робочого механізму, а також детальні дані по них, які необхідні для підтвердження остійності, як-от вміст баків, отвори, що надають доступ до внутрішньої частини плавзасобу;
   
2. 
   гідростатичні дані чи криві;
   
3. 
   криві плеча відновлювального моменту для статичної остійності у тому обсязі, в якому це необхідно відповідно до частини 5 чи статті 17.08;
   
4. 
   опис робочих умов разом з відповідними даними про масу та центр тяжіння, в тому числі ненавантажений стан плавзасобу та ситуація з обладнанням відносно перевезення;
   
5. 
   розрахунок нахиляючого, диферентуючого та відновлювального моментів, із зазначенням кутів диференту й нахилу та відповідних залишкового надводного борту й залишкового безпечного зазору;
   
6. 
   зведення результатів розрахунку, із зазначенням меж для роботи та максимальних навантажень.
   

3. 
   Підтвердження остійності має грунтуватися на принаймні таких допущеннях стосовно навантаження:
   

1. 
   питома маса продуктів днопоглиблювання для земснарядів:
   

• 
  пісок та гравій: 1,5 т/м³,
  
• 
  сильно зволожений пісок: 2,0 т/м³,
  
• 
  грунт, у середньому: 1,8 т/м³,
  
• 
  суміш піску з водою у каналах: 1,3 т/м³;
  

2. 
   для грейферних земснарядів значення, наведені у пункті (а), збільшуються на 15%;
   
3. 
   для гідравлічних земснарядів слід враховувати мінімальну вантажопідйомність.
   

1. 
   Підтвердження стабільності має враховувати моменти, спричинені:
   

1. 
   навантаженням;
   
2. 
   асиметричною будовою;
   
3. 
   тиском вітру;
   
4. 
   повертанням під час руху самохідного плавучого обладнання;
   
5. 
   поперечною течією (за необхідності);
   
6. 
   баластом та провіантом;
   
7. 
   палубними навантаженнями та, за необхідності, вантажем;
   
8. 
   вільними поверхнями рідин;
   
9. 
   силами інерції;
   
10. 
    іншим механічним обладнанням.
    

2. 
   Момент, спричинений тиском вітру, обчислюється за такою формулою:
   

де:

Для каркасів с = 1,2, для брусів з суцільним перерізом с = 1,6. Обидва значення враховують пориви вітру.

Уся площа, охоплювана контурною лінією каркасу, вважається площею поверхні, підданою дії вітру.

p_w – питомий тиск вітру; його значення приймається рівним 0,25 кН/м²;

А – бокова площина над площиною максимальної посадки, м²;

l_w – відстань від центру бокової площини А до площини максимальної посадки, м.

2. 
   Для визначення моментів, спричинених повертанням під час руху, відповідно до пункту (d) частини 4.1 для самохідного плавучого обладнання слід скористатися формулою, встановленою у частини 6 статті 15.03.
   
3. 
   Момент, викликаний поперечною течією, відповідно до пункту (е) частини 4.1 враховується лише для плавучого обладнання, яке під час роботи заякорене або учалене поперек течії.
   
4. 
   При обчисленні моментів, спричинених рідким баластом та рідким провіантом, відповідно до пункту (f) частини 4.1 визначаються і вводяться у розрахунок найменш сприятливий ступінь наповнення баків з точки зору остійності та відповідний момент.
   
5. 
   Момент, викликаний силами інерції, відповідно до пункту (і) частини 4.1 враховується лише у разі, якщо переміщення вантажу та робочого механізму можуть впливати на остійність.
   

5. 
   Відновлювальні моменти для плотів з вертикальними боковими стінками можна обчислити за допомогою такої формули:
   

де:

Φ – кут нахилу.

Ця формула застосовується до кутів нахилу не більше 10° або не більше кута, що відповідає зануренню кромки палуби або появі з води кромки днища; вирішальним є найменший кут. Ця формула може також застосовуватися до нахилених бокових стінок, з кутом нахилу не більше 5°; граничні умови, встановлені у частинах 3 та 4, також застосовуються.

Якщо конкретна форма плоту (плотів) унеможливлює таке спрощення, необхідно визначити плече відновлювального моменту відповідно до пункту (с) частини 2.

Якщо використовується зменшений надводний борт відповідно до частини 3 статті 17.05, для усіх робочих умов слід підтвердити, що:

1. 
   після коригування з урахуванням вільних поверхонь рідин метацентрична висота є не меншою за 0,15 м;
   
2. 
   для кутів нахилу від 0° до 30° існує плече відновлювального моменту, яке становить щонайменше
   

де φ_n – кут нахилу, після якого крива плеча відновлювального моменту дає від’ємні значення (діапазон остійності); він має бути не меншим за 20°, або 0,35 рад, і не більшим за 30°, або 0,52 рад, приймаючи радіан (рад) (1° = 0,01745 рад) за одиницю φ°;

3. 
   сума кутів диференту та нахилу не перевищує 10°;
   
4. 
   залишковий безпечний зазор, що відповідає вимогам статті 17.04, залишається;
   
5. 
   залишковий надводний борт у щонайменше 0,05 м залишається;
   
6. 
   для кутів нахилу від 0° до 30° залишається залишкове плече відновлювального моменту, яке становить щонайменше
   

де φ_n – кут нахилу, після якого крива плеча відновлювального моменту дає від’ємні значення; він має бути не більшим за 30°, або 0,52 рад.

Залишкове плече відновлювального моменту означає максимальну різницю, що існує між 0° та 30° нахилу між кривою плеча відновлювального моменту та кривою плеча нахиляючого моменту. Якщо отвір, що веде всередину судна, досягається водою за кута нахилу, що є меншим за кут нахилу, який відповідає максимальній ризниці між цими кривими пліч, слід враховувати плече, що відповідає такому куту нахилу.

Стаття 17.09

Позначки посадки та шкали посадки

Позначки посадки та шкали посадки мають бути прикріплені відповідно до статей 4.04 та 4.06.

1. 
   Застосування статей 17.04-17.08 може бути необов’язковим для плавучого обладнання:
   

1. 
   робочий механізм якого жодним чином не може впливати на його нахил чи диферент; та
   
2. 
   для якого будь-яке зміщення центру тяжіння може бути виключене.
   

2. 
   Разом з тим,
   

1. 
   за максимального навантаження безпечний зазор має становити щонайменше 300 мм, а надводний борт – щонайменше 150 мм;
   
2. 
   дял отворів, що не є бризкозахищеними та стійкими до атмосферних впливів, безпечний зазор має становити щонайменше 500 мм.
   

Плавзасоби зон виконання робіт, визначені як такі у сертифікаті Співтовариства, встановленому у частині І чи ІІ Додатку V, можуть плавати поза зонами виконання робіт тільки у ненавантаженому стані. Це обмеження зазначається у сертифікаті Співтовариства.

Для цієї потреби плавзасоби зон виконання робіт повинні мати сертифікат, виданий компетентним органом, із зазначенням тривалості робіт та географічних меж зони виконання робіт, у якій такий плавзасіб може працювати.

Стаття 18.02

Застосування частини ІІ

Якщо у цій главі не зазначено інше, конструкція та обладнання плавзасобів зон виконання робіт мають відповідати главам 3-14 частини ІІ.

1. 
   (а) частина 1 статті 3.03 застосовується з відповідними змінами;
   

2. 
   глави 5 та 6 застосовуються з відповідними змінами, якщо плавзасіб є самохідним;
   
3. 
   пункти (а) та (b) частини 2 статті 10.02 застосовуються з відповідними змінами;
   
4. 
   орган з проведення оглядів може надати винятки з інших вимог, що стосуються конструкції, влаштування та обладнання, за умови, що у кожному випадку підтверджується рівнозначний ступінь безпеки.
   

2. 
   Орган з проведення оглядів може не вимагати застосування таких положень:
   

1. 
   частини 2-8 статті 8.08, якщо немає потреби у команді;
   
2. 
   частини 1 та 3 статті 10.01, якщо плавзасіб зон виконання робіт може бути надійно заякорений за допомогою робочих якорів чи паль. Разом з тим, самохідний плавзасіб зон виконання робіт має бути оснащений принаймні одним якорем, що відповідає вимогам, встановленим у частині 1 статті 10.01, де коефіцієнт k приймається рівним 45, а Т є найнижчою висотою;
   
3. 
   пункт (с) частини 1 статті 10.01, якщо плавзасіб зон виконання робіт не є самохідним.
   

1. 
   Якщо плавзасіб зон виконання робіт використовується як регенераційна баржа чи баржа-бункер, безпечний зазор поза зоною трюму має становити щонайменше 300 мм, а надводний борт – щонайменше 150 мм. Орган з проведення оглядів може дозволити менший надводний борт, якщо надається підтвердження розрахунками, що остійність є достатньою для вантажу з питомою масою 1,5 т/м³ і що жодна сторона палуби не сягає води. Вплив скрапленого вантажу також враховується.
   
2. 
   Положення статей 4.01 та 4.02 застосовуються з відповідними змінами до плавзасобів зон виконання робіт, на які не поширюється дія частини 1. Орган з проведення оглядів може встановити значення безпечного зазору та надводного борту, що відхиляються від наведених вище.
   

Плавзасоби зон виконання робіт не повинні мати суднову шлюпку, якщо:

1. 
   вони не є самохідними; або
   
2. 
   суднова шлюпка наявна в іншому місці зони виконання робіт.
   

ГЛАВА 19

(Залишено незаповненим)

ГЛАВА 19а

КОНКРЕТНІ ВИМОГИ, ЗАСТОСОВНІ ДО КАНАЛЬНИХ БАРЖ

(Залишено незаповненим)

ГЛАВА 19b

КОНКРЕТНІ ВИМОГИ, ЗАСТОСОВНІ ДО СУДЕН, ЩО ПЛАВАЮТЬ ВОДНИМИ ШЛЯХАМИ ЗОНИ 4

Стаття 19b.01

Застосування глави 4

1. 
   Як відступ від частин 1 та 2 статті 4.01, безпечний зазор дверей та отворів, що не є люками трюмів, для суден, що плавають водними шляхами зони 4, зменшується таким чином:
   

1. 
   для отворів, що є бризкозахищеними та стійкими до атмосферних впливів, - до 150 мм;
   
2. 
   для отворів, що не є бризкозахищеними та стійкими до атмосферних впливів, - до 200 мм.
   

2. 
   Як відступ від статті 4.02, мінімальний надводний борт суден, що плавають водними шляхами зони 4, становить 0 мм, якщо безпечний зазор відповідно до частини 1 дотриманий.