КОНКРЕТНІ ВИМОГИ ДО ПАСАЖИРСЬКИХ ВІТРИЛЬНИХ СУДЕН

Окрім положень частини ІІ, до пасажирських вітрильних суден застосовуються вимоги цієї глави.

1. 
   Для пасажирських суден, довжина L_WL яких не перевищує 45 м, а максимальна допустима кількість пасажирів не перевищує значення L_WL у цілих метрах, не застосовуються такі положення:
   

1. 
   частина 7 статті 3.03, за умови, що якорі знаходяться не у якірних клюзах;
   
2. 
   пункт (d) частини 2 статті 10.02, у відношенні довжини;
   
3. 
   пункт (а) частини 3 статті 15.08;
   
4. 
   пункт (а) частини 9 статті 15.15.
   

2. 
   Як відступ від частини 1, кількість пасажирів може бути збільшена до 1,5L_WL у цілих метрах, якщо це дозволяють вітрила, такелаж та палубна оснастка.
   

1. 
   Для розрахунку нахиляючого моменту відповідно до частини 3 статті 15.03 при визначенні центру тяжіння судна слід враховувати згорнуті вітрила.
   
2. 
   З урахуванням усіх умов завантаження відповідно до частини 2 статті 15.03 та при використанні стандартного розташування вітрил нахиляючий момент, спричинений тиском вітру, не бути таким, щоб кут нахилу перевищував 20°. Разом з тим,
   

1. 
   при розрахунку слід застосовувати постійне значення тиску вітру, що складає 0,07 кН/м²;
   
2. 
   залишковий безпечний зазор має становити щонайменше 100 мм; та
   
3. 
   залишковий надводний борт не має бути від’ємним.
   

3. 
   Плече відновлювального моменту статичної остійності має:
   
   1. 
      набувати мінімального значення за кута нахилу 25° чи більше;
      
   2. 
      дорівнювати щонайменше 200 мм за кута нахилу 30° чи більше;
      
   3. 
      бути додатним за кута нахилу до 60°.
      

4. 
   Площа під кривою плеча відновлювального моменту має бути не меншою за
   

1. 
   0,055 мрад за кута до 30°;
   
2. 
   0,09 мрад за кута до 40° або за кута, при якому незахищений отвір сягає поверхні води і який складає менше 40°.
   

3. 
   30° та 40°; або
   
4. 
   30° та кутом, за якого незахищений отвір сягає поверхні води і який становить менше 40°,
   

1. 
   Як відступ від частини 3 статті 6.01 та частини 3 статті 9.01, обладнання має бути розраховане на постійні нахили до 20°.
   
2. 
   Як відступ від пункту (а) частини 5 статті 15.06 та пункту (b) частини 9 статті 15.06, орган з проведення оглядів може, у випадку пасажирських вітрильних суден довжиною не більше 25 м, дозволити ширину у світлі менше 800 мм для сполучних коридорів та сходів, що з’єднують палуби. Разом з тим, ширина у світлі має становити щонайменше 600 мм.
   
3. 
   Як відступ від пункту (а) частини 10 статті 15.06, орган з проведення оглядів може в окремих випадках дозволити використання знімних поручнів у зонах, де це необхідно для управління вітрилами.
   
4. 
   У значенні статті 15.07 вітрила класифікуються як основна рушійна система.
   
5. 
   Як відступ від пункту (с) частини 7 статті 15.15, висота нижньої кромки дверного отвору може бути зменшена до 200 мм над рівнем підлоги. Після відкриття двері мають автоматично закритися та зачинитися.
   
6. 
   Якщо є можливість роботи гвинта у режимі холостого ходу, коли судно пливе під вітрилами, будь-які частини рушійної системи, що знаходяться у небезпеці, мають бути захищені від пошкодження.
   

1. 
   Частини такелажу мають бути розташовані таким чином, щоб не мало місце неприйнятне стирання.
   
2. 
   Якщо використовується інший матеріал, ніж дерево, або якщо використовуються спеціальні типи такелажу, така конструкція має забезпечувати рівнозначний рівень безпеки з розмірами та значеннями міцності, встановленими у цій главі. Як підтвердження міцності,
   

1. 
   має бути проведений розрахунок міцності;
   
2. 
   має бути отримане підтвердження достатньої міцності від затвердженого класифікаційного товариства; або
   
3. 
   розміри мають грунтуватися на процедурах, встановлених у визнаних регуляторних рамках (приміром, Міддендорф, Куск-Єнсен).
   

1. 
   Усі рангоути мають бути виготовлені з високоякісного матеріалу.
   
2. 
   Деревина для щогл:
   

1. 
   не має містити зосереджень вузлів;
   
2. 
   не має містити заболоні в межах необхідних розмірів;
   
3. 
   має бути максимально прямошаруватою;
   
4. 
   має містити мінімум викривлень.
   

3. 
   Якщо обрана деревина є або жорсткою сосною, або орегонською сосною якості «чиста та краще», діаметри, наведені у таблицях, що відтворені у статтях 15а.07-15а.12, можуть бути зменшені на 5%.
   
4. 
   Якщо деревина, що використовується для щогл, стеньг, нок-рей, вантажних стріл та бушпритів, не є круглою в перерізі, така деревина повинна мати рівнозначну міцність.
   
5. 
   Табернаклі, стовбури щогл та кріплення на палубі, на плитах настилу та на форштевні чи кормі мають бути спроектовані таким чином, щоб або поглинати сили, що діють на них, або передавати їх іншим суміжним частинам конструкції.
   
6. 
   Залежно від остійності судна та зовнішніх сил, що діють на нього, а також від розподілу наявної площі вітрильності, орган з проведення оглядів може, виходячи з розмірів, встановлених у статтях 15а.07-15а.12, дозволити зниження перерізу рангоутів та, за необхідності, такелажу. Підтвердження надається відповідно до частини 2 статті 15а.05.
   
7. 
   Якщо період коливань/період хитавиці судна, у секундах, є меншим за три чверті його ширини, у метрах, розміри, встановлені у статтях 15а.07-15а.12, мають бути збільшені. Підтвердження надається відповідно до частини 2 статті 15а.05.
   
8. 
   У таблицях, відтворених у статтях 15а.07-15а.12 та 15а.14, можливі проміжні значення інтерполюються.
   

1. 
   Дерев’яні щогли мають відповідати таким мінімальним вимогам:
   

Якщо щогла має більш ніж дві реї, ці діаметри збільшуються на щонайменше 15%.

У випадку щогл, встановлених крізь палубу, діаметр в основі щогли має становити щонайменше 75% діаметру щогли на рівні палуби.

2. 
   Оснастка щогл, щоглові бугелі, салінги та езельгофти щогл повинні мати достатньо міцні розміри та бути надійно закріплені.
   

1. 
   Дерев’яні стеньги мають відповідати таким мінімальним вимогам:
   

2. 
   Накладання між стеньгою та щоглою має бути щонайменше удесятеро більшим за необхідний діаметр основи стеньги.
   

1. 
   Дерев’яні бушприти мають відповідати таким мінімальним вимогам:
   

2. 
   Довжина відрізка бушприта, що знаходиться всередині судна, має бути щонайменше учетверо більшою за діаметр бушприта у форштевні.
   
3. 
   Діаметр бушприта у його наконечнику має складати щонайменше 60% діаметру бушприта у форштевні.
   

1. 
   Дерев’яні утлегарі мають відповідати таким мінімальним вимогам:
   

   Довжина (*), м	2	3	4	5	6	7	8	9	10
   Діаметр у форштевні, см	7	10	14	17	21	24	28	31	35
   (*) Загальна довжина утлегаря.

2. 
   Діаметр утлегаря у його наконечнику має становити щонайменше 60% діаметру утлегаря у форштевні.
   

1. 
   Дерев’яні грота-гіки мають відповідати таким мінімальним вимогам:
   

   Довжина (*), м	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
   Діаметр, см	14	15	16	17	18	20	21	23	24	25	26	27
   (*) Загальна довжина грота-гіка.

2. 
   Діаметр у шарнірному пальці має становити щонайменше 72% діаметру, зазначеного у таблиці.
   
3. 
   Діаметр у шкотовому куті має становити щонайменше 85% діаметру, зазначеного у таблиці.
   
4. 
   Найбільший діаметр має бути у точці дві третини довжини, якщо вимірювати від щогли.
   
5. 
   Якщо:
   

1. 
   кут між грота-гіком та задньою шкаториною складає менше 65°, а грота-шкот прикріплений до кінця вантажної стріли;
   
2. 
   точка кріплення шкота знаходиться не на одному рівні зі шкотовим кутом;
   

6. 
   Для площ вітрильності не більше 50 м² орган з проведення оглядів може дозволити зменшення розмірів, встановлених у цій таблиці.
   

1. 
   Дерев’яні гафелі мають відповідати таким вимогам:
   

   Довжина (*), м	4	5	6	7	8	9	10
   Діаметр, см	10	12	14	16	17	18	20
   (*) Загальна довжина гафеля.

2. 
   Вільна довжина гафеля має становити не більше 75%.
   
3. 
   Міцність на розрив монтажної скоби має принаймні в 1,2 рази перевищувати міцність на розрив дирік-фалу.
   
4. 
   Верхній кут монтажної скоби має становити максимум 60°.
   
5. 
   Якщо, як відступ від частини 4, верхній кут монтажної скоби є більшим за 60°, міцність на розтягнення має бути підкоригована з урахуванням сил, що виникають при цьому.
   
6. 
   Для площ вітрильності менше 50 м² орган з проведення оглядів може дозволити зменшення розмірів, встановлених у цій таблиці.
   

1. 
   Стоячий та біжучий такелаж має відповідати вимогам щодо міцності, встановленим у статтях 15а.14 та 15а.15.
   
2. 
   З’єднання сталевих тросів можуть мати вигляд:
   

1. 
   зрощування;
   
2. 
   пресувального рукава; або
   
3. 
   ущільнювального рукава.
   

3. 
   Зрощування бути оснащені наконечником.
   
4. 
   Канати мають бути прокладені таким чином, щоб не становити перешкоди біля входів та сходів з однієї палуби на іншу.
   

1. 
   Фока-штаги та ванти мають відповідати таким мінімальним вимогам:
   

   Довжина щогли (*), м	11	12	13	14	15	16	17	18
   Міцність на розтягнення фока-штагу, кН	160	172	185	200	220	244	269	294
   Міцність на розтягнення вант, кН	355	415	450	485	525	540	630	720
   Кількість вантових тросів і канатів на сторону	3	3	3	3	3	3	4	4
   (*) Відстань від топу чи салінгу до палуби

2. 
   Бак-штаги, стеньги, летючі клівер-штаги, утлегарі та ванти бушприту мають відповідати таким вимогам:
   

   Довжина щогли (*), м	< 13	13-18	> 18
   Міцність на розтягнення бак-штагу, кН	89	119	159
   Міцність на розтягнення стеньги, кН	89	119	159
   Довжина стеньги, м	< 6	6-8	> 8
   Міцність на розтягнення летючого клівер-штагу, кН	58	89	119
   Довжина клівер-штагу, м	< 5	5-7	> 7
   Міцність на розтягнення вант бушприту, кН	58	89	119
   (*) Відстань від топу чи салінгу до палуби

3. 
   Будова канатів має грунтуватися на методі спорудження канатів 6 х 7 FE у класі міцності 1 550 Н/мм². Як альтернатива, можна використовувати метод спорудження 6 х 36 SE або 6 х 19 FE у тому самому класі міцності. Через вищу еластичність методу спорудження 6 х 19 міцності на розтягнення, наведені у цій таблиці, збільшуються на 10%. Дозволяється використання канатів іншої будови, за умови, що вона має порівнянні властивості.
   
4. 
   Якщо використовується жорсткий такелаж, міцності на розтягнення, наведені у цій таблиці, збільшуються на 30%.
   
5. 
   Для такелажу можна використовувати лише затверджені виделкові захвати, круглі вушка та болти.
   
6. 
   Болти, виделкові захвати, круглі вушка та талрепи мають закріплюватися належним чином.
   
7. 
   Міцність на розтягнення ватер-штагу має принаймні в 1,2 рази перевищувати міцність на розтягнення відповідного клівер-штагу та летючого клівер-штагу.
   
8. 
   Для суден з водотоннажністю менше 30 м³ орган з проведення оглядів може дозволити зменшення міцності на розтягнення, подані у наведеній нижче таблиці:
   

1. 
   Для біжучого такелажу слід використовувати волоконні канати чи сталеві канати. Мінімальна міцність на розтягнення та діаметр біжучого такелажу відносно площі вітрильності мають відповідати таким мінімальним вимогам:
   

2. 
   Біжучий такелаж, що є частиною пристрою відтяжки, повинен мати міцність на розтягнення, що відповідає міцності на розтягнення відповідного штагу чи вант.
   
3. 
   Якщо використовуються інші матеріали, аніж ті, що зазначені у частині 1, значення міцності, наведені у таблиці в частині 1, мають бути дотримані.
   

1. 
   Якщо використовуються сталеві канати або волоконні канали, діаметри канатних шківів (від центру канату до центру канату) мають відповідати таким мінімальним вимогам:
   

   Сталевий дріт, мм	6	7	8	9	10	11	12
   Волокно, мм	16	18	20	22	24	26	28
   Канатний шків, мм	100	110	120	130	145	155	165

2. 
   Як відступ від частини 1, діаметр канатних шківів може дорівнювати шести діаметрам сталевого дроту, за умови, що сталевий дріт не переміщується постійно над шківами.
   
3. 
   Міцність на розтягнення оснастки (приміром, виделкових захватів, круглих вушок, талрепів, планок з обухом, болтів, кілець та вертлюгів) має бути сумісною з міцністю на розтягнення стоячого чи біжучого такелажу, прикріпленого до неї.
   
4. 
   Кріплення штагів та футоксів вант мають бути спроектовані таким чином, щоб витримувати сили, що діють на них.
   
5. 
   Лише один вертлюг, разом з відповідним штагом чи вантою, може бути прикріплений до кожного вушка.
   
6. 
   Блоки фалів та топенанти мають бути надійно прикріплені до щогли, а монтажні скоби, що обертаються, які використовуються для цієї потреби, мають бути у доброму стані.
   
7. 
   Кріплення обухів, кнехтів, кофель-нагелів та кофель-планок мають бути спроектовані таким чином, щоб витримувати сили, які діють на них.
   

1. 
   Має бути забезпечена можливість легкого, швидкого та безпечного прибрання вітрил.
   
2. 
   Площа вітрильності має бути належною для типу судна та водотоннажності.
   

1. 
   Судна, оснащені утлегарем або бушпритом, повинні мати консольну сітку та відповідну кількість належних затискних та натяжних пристроїв.
   
2. 
   Обладнання відповідно до частини 1 може бути необов’язковим, якщо утлегар чи бушприт оснащені ручним стропом та ножним канатом з розмірами, що дозволяють здійснити прикріплення прив’язних ременів безпеки на судні.
   
3. 
   Для роботи на такелажі має бути наявна мотузкова люлька.
   

1. 
   Такелаж випробується органом з проведення оглядів кожні 2,5 роки. Таке випробування охоплює як мінімум таке:
   

1. 
   вітрила, в тому числі шкаторини, шкотові кути та вушка рифів;
   
2. 
   стан щогл та рангоутів;
   
3. 
   стан стоячого й біжучого такелажу разом з тросовими з’єднаннями;
   
4. 
   пристрої для швидкого та безпечного прибрання вітрил;
   
5. 
   надійне кріплення блоків фалів та топенантів;
   
6. 
   кріплення стовбурів щогл та інші точки кріплення стоячого й біжучого такелажу, прикріпленого до судна;
   
7. 
   лебідки для управління вітрилами;
   
8. 
   інші пристрої, встановлені для потреб плавання під вітрилами, як-от шверци та оснастка для управління ними;
   
9. 
   заходи, вжиті для недопущення стирання рангоутів, стоячого й біжучого такелажу та вітрил;
   
10. 
    обладнання відповідно до статті 15а.18.
    

2. 
   Частина дерев’яної щогли, що проходить крізь палубу та знаходиться нижче рівня палуби, має оглядатися з періодичністю, що встановлюється органом з проведення оглядів, але принаймні в ході кожного регулярного огляду відповідно до статті 2.09. Для цієї потреби щогла витягається.
   
3. 
   Сертифікат останнього огляду, проведеного відповідно до частини 1, що виданий та підписаний органом з проведення оглядів, має зберігатися на судні.