ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2
97
мала вістря, які дозволяли використовувати їх
для нанесення колотих ран. Експерименталь-
ним шляхом доведено, що навіть простий ла-
тенський меч з м’якої сталі можна було вико-
ристовувати досить енергійно в ході тривалого
рукопашного бою, ризикуючи лише пошкоди-
ти його гостру кромку. Проте й у цьому випад-
ку меч становив серйозну загрозу для супро-
тивника (Pleiner 1993, р. 164).
У ІІІ—І ст. до н. е. мечі латенських типів
починають потрапляти на територію Украї-
ни разом із кельтами або носіями латенізова-
них культур, що призвело до поширення цьо-
го виду зброї серед місцевого населення. Всьо-
го на території України знайдено близько двох
десятків мечів латенських типів,
серед яких є
власне кельтські вироби і місцеві наслідуван-
ня. Водночас поки що не створено єдиного
зведення пам’яток, і не всі вони досліджені од-
наковою мірою.
Найбільше мечів, які однозначно можна вва-
жати продукцією кельтських майстерень, знай-
дено на території Закарпаття. Серед них один
ранньолатенський і два середньолатенські мечі
з кельтського оппідуму Галіш-Ловачка (Бідзіля
1971, с. 72—74), а також сім пізньолатенських
зразків з комплексів
дакійського могильника
біля городища Мала Копаня (Kotigorosko 2009,
p. 34). Чотири латенських мечі завдовжки 75,0—
92,0 см походять з пшеворського могильни-
ка Гринів рубежу ер у Верхньому Подністров’ї
(Козак 2008, с. 120, рис. 1—2, 8). Ритуаль-
но пошкоджений меч пізньолатенського типу
був виявлений серед інвентарю нещодавно
опублікованого
поховального комплексу ру-
бежу ер із с. Мутин у басейні р. Сейм. Комп-
лекс відносять до культурної групи Харівка, а
його появу пов’язують з проникненням в аре-
ал зарубинецької культури певних воїнських
груп північно-західного (ясторфського або
пшеворського) походження (див.: Терпиловсь-
кий, Білинська 2010). Як люб’язно повідомив
авторові Р.В. Терпиловський, зараз біля с. Му-
тин виявлені й інші подібні поховання.
Серед
їхнього інвентарю представлені численні пред-
мети озброєння та воїнського спорядження, зо-
крема кілька пізньолатенських мечів.
Попри невирішеність деяких окремих пи-
тань, загалом причини й обставини потрап-
ляння латенських мечів на територію Закар-
паття, Верхнього Подністров’я та в лісову
зону сучасної України зрозумілі.
Зовсім інша
ситуація з тими зразками мечів латенських
типів, які виявлені на території степової Скіфії і
Таврики. Це, зокрема, стосується найранішого
латенського меча у Північному Причорномор’ї,
який походить з розкопок О.В. Бодянсько-
го біля с. Вищетарасівка Тамаківського р-ну
Дніпропетровської обл. (Бодянский 1962).
Унікальний характер пам’ятки для цього
регіону та обставини
його виявлення змушу-
ють надзвичайно уважно поставитися до неї.
Меч з Вищетарасівки був виявлений 1957 року
експедицією Інституту археології АН УРСР
під час розвідок на березі Каховського моря.
Різноманітні матеріали звідти, зокрема й з
Вищетарасівки, передані О.В. Бодянським до
фондів Інституту археології, однак виявити се-
ред них латенський
меч або інші предмети з
поховання, яке нас цікавить, автору не вдало-
ся. Не дало позитивних результатів і звернен-
ня до музеїв Запоріжжя та Дніпропетровська,
куди дослідник також передавав свої знахідки.
Отже, на превеликий жаль, доводиться кон-
статувати, що меч з Вищетарасівки можна вва-
жати втраченим.
Згідно неопублікованого звіту автора розко-
пок, поховання з латенським мечем було виявле-
не в уроч. Парк на південному схилі лесової тера-
си. Воно описане наступним чином:
«поховаль-
Достарыңызбен бөлісу: