Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Pdf көрінісі
бет47/204
Дата25.09.2023
өлшемі7 Mb.
#478487
түріНавчальний посібник
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   ...   204
danilyan-og-taryanenko-vm-osnovi-flosofyi

франкфуртська школа (Ю. Хабермас, А. Шмідт, Т. 
Адорно, Г. Маркузе та ін.), школа нових філософів (Ж. М. Бе-нуа, 
Г. Лардро, М. Гарен та ін.), які з'явилися в 70-і роки у Франції, 
та ін.
Одним із сучасних різновидів екзистенціальної 
філософії є герменевтика (від грец. bermeneutike — 
мистецтво тлумачення) — теорія і практика тлумачення 
текстів. Етимологію слова «герменевтика» пов'язують з 
іменем бога Гермеса — у давньогрецькій міфології 
посланця богів і того, що тлумачив їхню волю. Розробка 
філософії герменевтики як напрямку сучасної філософії 
була започаткована німецьким філософом Гансом 
Георгом 
Гадамером 
(1900-1991)- 
Він 
трактував 
Схема 33- Ідейні джерела та еволюція екзистенціалізму 


герменевтику не просто як метод гуманітарних наук, а як 
вчення про буття. Предметом філософського знання, на 
думку Га-
• дамера, є світ людини, трактований як сфера людського 
спіл куван- ня. Філософська герменевтика — це філософія 
розуміння, яка ви-к ступає універсальним способом буття 
людини у світі. Однією з найвпливовіших ідейних течій 
XX століття став психо- анадіз, або фрейдизм. 
Засновником психоаналізу в його класичній формі був 
австрійський психолог, невропатолог, психіатр Зигмунд
Фрейд (1856-1939). Основні погляди Фрейда викладені в 
його пра- цях: «Три нариси з теорії сексуальності» (1905), 
«По той бік принци- пузадоволення» (1920), «Я і Воно» 
(1923), «Тотем ітабу» (1913), «Май- бутнє однієї ілюзії» 
(1927), «Незадоволеність у культурі» (1930) та ін. У названих 
працях яскраво проявляється перехід 3. Фрейда від
раціоналізму до ірраціоналізму. Відомо, що впродовж 
тривалого часу в європейській філософській думці 
домінували раціоналі- стичні концепції. Феномен 
свідомості був тим центром, навколо якого виникали 
філософські суперечки, пов'язані з осмисленням 
відносин між людиною і навколишнім світом. Фрейд ввів 
нове вимірювання у філософію. Він звернувся до аналізу 
психіки в цілому. На цій підставі у Фрейда формуються 
уявлення про суб'єктивну реальність людини. У праці «Я і 
Воно» він розгортає структурну концепцію психіки, 
зазначаючи в ній такі сфери:
а) несвідоме («Воно») — це визначальний 
глибинний план 
людської психіки. Він функціонує на основі природжених, 
природ 
них, генетично первинних потягів;
б) свідоме («Я») — це розум людини, або «его». Воно 
виступає 
посередником між несвідомим та зовнішнім світом «Я», 
прагне зро 
бити «Воно» прийнятним для світу і привести світ у 
відповідність з 
бажаннями «Воно»;
в) підсвідоме («Над — Я») — це внутрішня особиста 
совість. Вона 
утворюється під впливом системи суспільних заборон. 
Якщо «Воно» 
зумовлене генетично, «Я» — індивідуальним досвідом, то 
«Над-Я» є 
результатом впливу інших людей.
Важливим складовим елементом фрейдистського 
вчення було уявлення про існування в надрах «Воно», 
одвічних несвідомих інстинктів сексуальної насолоди 


(лібідо). Вони вступають у конфлікт зі свідомістю
орієнтованою на принцип реальності, тобто на соціально 
прийнятні форми поведінки та способи задоволення ба-
жань. Свідоме «Я» і підсвідоме «Над — Я» прагнуть 
підкорити сферу несвідомого «Воно». При цьому 
відбувається лише уявне розв'язання конфлікту, 
оскільки витіснені в несвідоме сексуальні бажання в 
будь-який-час можуть вирватись на поверхню і стати 
причиною нових конфліктів. Пошук їх реального 
розв'язання досягається шляхом свідомого оволодіння 
бажаннями, їх безпосе-
реднім задоволенням або сублімацією (від лат. виЬіітаге 
— високо піднімаю, підношу).
Сублімація — це особливий вид відхилення інстинктів 
(лібідо) від притаманної їм спрямованості і переключення 
їхньої енергії на досягнення соціальних і культурних 
цілей. Сублімацією пояснює Фрейд виникнення релігії
мистецтва, суспільних інституцій. Сублімація, за 
Фрейдом, проявляється у творчості. З позиції сексуальних 
поглядів Фрейд аналізує творчість Леонардо да Вінчі, Іете, 
Шек-спіра, Достоєвського.
Найвідомішими послідовниками 3. Фрейда були 
засновники аналітичноїпсихології швейцарський психолог, 
філософ і культуролог Карл Густав Юнг (1875-1961), 
засновник 
індивідуальної 
психології 
австрійський 
психолог АльфредАдлер (1870-1937), засновник сек-
суально-економічної теорії австро-американський лікар 
Вільгельм Рейх (1879-1957), німецький філософ, 
психолог та соціолог Еріх Фромм (1900-1980), ідеолог 
«нових лівих» Герберт Маркузе (1898-1979) та ін. Ці 
філософи уточнили вихідні положення психоаналізу, 
оновили їх, і тому їх концепція дістала назву 


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   ...   204




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет