Логічний позитивізм розвивається в
руслі головного
ідейно-теоретичного спрямування перших двох етапів
позитивізму. Він також заперечує за філософією право
бути самостійним вченням, відкидає як матеріалізм, так
і ідеалізм.
Проте логічний позитивізм
Схема 34- Етапи розвитку позитивізму
привертає увагу не до систематизації спеціально-наукових
знань у філософії, як це робив класичний позитивізм
XIX століття, а до діяльності з
аналізу мовних форм
знання. Філософія не є теорія, а суть, аналітична
діяльність з прояснення мови,
усунення неточностей у
позначеннях, які породжують «метафізичні» речення.
Філософ не стільки дає знання, скільки займається
терапевтичною діяльністю, усуває уявне знання.
Очищенню філософії, на думку неопозитивістів, сприяє
розроблена ними процедура
верифікації (від лат.
регі/ісаге — доводити істину).
Суть принципу полягає в
тому, що кожне твердження необхідно зіставити з
фактами. Якщо при цьому виявиться принципова
неможливість
зіставлення
якогось
твердження
з
фактичними даними, то воно вважається позбавленим
сенсу «псевдотвердженням» і від нього слід звільнитися.
Таким чином, функція філософії
полягає в поясненні
діяльності людини в мовному світі. Згідно з такою логікою
безглуздо говорити: «є матерія», «нема матерії», «матерія
первинна», «свідомість первинна» чи запитувати: «Є Бог?»
тощо.
Отже,
принцип
верифікації
передусім
був
спрямований проти світоглядних принципів філософії.
Однак вилучення світоглядних питань із філософії і
наукового знання не виправдало надій. Класичні
метафізичні проблеми були значними не лише для
осмислення людської життєдіяльності, природи людини, а
й для аналізу гносеологічних питань.
Крім цього,
виявилося неможливим формалі-
зувати мову науки до кінця. Адже у структурі наукових теорій існу-
ють метафізичні висловлювання, які не можна перевірити за допо-
могою принципу верифікації. Все це спричинило крах принципу
«верифікації».
2. Головна особливістьлоггчкого
негативізму, другої різновид
ності неопозитивізму, полягає в переході від принципу верифікації
до принципу фальсифікації. Основним його представником є анг
лійський філософ і
соціолог Карл Поппер (1902-1994). Ось окремі
положення логічного негативізму:
якщо чуттєві факти досвіду збігаються з твердженнями (вираза-
ми) теорії, то ці твердження — істинні;
якщо чуттєві факти досвіду суперечать твердженням (виразам)
теорії, то ці твердження — хибні. В цих положеннях — позиції ве-
рифікації, які логічний позитивізм не заперечує, але до них додає
третю позицію;
якщо чуттєві факти досвіду, які підтверджують чи заперечують
дані твердження, відсутні, то такі твердження можна назвати не
істинними і не хибними, а виправданими. Це — позиція «принципу
фальсифікації». Принцип фальсифікації (від. лат.
/аізірсаге —
підробляти) — це визнання відсутності фактів чуттєвого досвіду, які б
спростовували
дане твердження, за виправдання даного тверджен-
ня, тобто «звільнення» його як від істинності, так і від хибності.
Відсутність даних того чи іншого чуттєвого досвіду ще не є ні дока-
зом, ні спростуванням твердження, виразу, теорії;
заключним висновком «принципу фальсифікації», який надає
право твердженню бути тільки «виправданим», є вказівка на мож-
ливість появи фактів чуттєвого досвіду, які зможуть це твердження
або підтвердити, або спростувати — надати статус істинного або
хибного. «Виправдане» твердження — як «виконуюче обов'язки
істинного» — може бути науковим терміном, але тільки тимчасово,
до появи факту, який зможе «підняти» його на вищий (до істини)
або «опустити» на нижчий (до хиби) рівень.
3. Третьою різновидністю неопозитивізму є
семантичний пози
Достарыңызбен бөлісу: