~
81~
Іноді письменники використовують О. як
назви творів
(«Так пахла тиша» В. Кави, «Космо-Натка» В. Нестайка,
«Прекрасні катастрофи» Ю. Смолича, «Жорстоке милосердя»
Ю. Мушкетика).
Омо німи (грец. homonymos – одноіменний) – слова та їхні
форми, що вимовляються чи пишуться однаково,
але мають
різне значення, яких можна розрізнити тільки в контексті
мовлення. Н-д, «ключ» може бути знаряддям для відмикання
чи
замикання замка, але буває «ключ» для розгадки
зашифрованого тексту, або «журавлиний ключ» чи
«скрипковий ключ».
☺
Омоніми – слова, які пишуться однаково, але мають
різне значення.
Оповіда ння – невеликий
епічний художній твір про
одну чи кілька подій із життя персонажа, що відіграють
важливу роль у його долі. В О.
можуть фігурувати декілька
персонажів. Події, змальовані у творах цього жанру, займають
переважно невеликий відрізок часу, їм характерна проста
композиція, однолінійний сюжет. Майстрами О.
для дітей в
українській
літературі
вважаються
М. Коцюбинський,
І. Франко, С. Васильченко, В. Винниченко, Ю. Збанацький,
М. Трублаїні, Є. Гуцало, Гр. Тютюнник, В. Кава та ін.
☺
Достарыңызбен бөлісу: