~
85~
Персоніфіка ція (лат. persona – особа і facio – роблю) –
окремий
вид уособлення, коли предметам, явищам і
абстрактним поняттям надаються властивості людини для
більш яскравого, виразного відтворення зображуваного. Н-д:
Як бурулька плаче, – то весна надворі,
Як роса заплаче, – то вже ранок скоро,
Як заплаче дощик, – трави підростають…
(А. Костецький).
П’є са (франц. piece – частина) –
у широкому значенні
назва будь-якого драматичного жанру (драма, трагедія,
комедія тощо). Для дошкільнят і молодших школярів напи-
сано п’єси-казки («Летючий корабель» А. Шияна, «Кривенька
качечка» М. Пригари, «Троянові діти» Н. Забіли та ін.).
☺
П’єса – твір, написаний для театру.
Підте кст – прихований,
внутрішній смисл висловлю-
вання; думка та почуття, яких представлено в тексті твору не
прямо, а немовби самі по собі, що випливають із сюжетних
ситуацій, взаємовідносин і зіткнень персонажів. Так, в
оповіданні «Приблуда» С. Васильченка П. розкриває за
зовнішньою суворістю і жорсткістю
поведінки Параски
Калістратівни її чуйність і доброту до дітей-сиріт. П.
застосовують і в розмовному стилі («такий розумецький, що
далі нікуди»), в ідіоматичних зворотах (мати зуб на когось,
утерти носа комусь, народитися в сорочці).
Піри хій (грец. pyrrichios, від pyrriche – військовий танок) – у
силабо-тонічній системі П. умовно називається заміна стопи
ямба чи хорея стопою з двох ненаголошених складів (UU).
Рядок з П. вважається пірихованим:
Іскриться крапелька роси
U–/U–/UU/U–
На золотім листку калини.
UU/U–/U–/U–/U
Світ молодіє від краси
UU/U–/UU/U–
Під небом України.
U–/UU/U–/U
(М. Людкевич).
~
86~
Післямо ва – стаття в кінці книги, написана її автором
або літературним критиком. У ній подаються узагальнені
думки
про твір, використані матеріали, розповідається про
персонажів, прототипів тощо. П. вводить читачів у контекст
літературного й громадського життя певного часу. Так, у
післямові до твору П. Єршова, яка має заголовок «Про
казку
«Коник-горбоконик»,
літературознавець
В. Анікін
та
художник В. Мілашевський розказали про історію створення
казки на основі її глибинних народних витоків, про художню
оригінальність, а також про назви старовинних предметів,
побуту, одягу, що зображені на акварелях художника.
Пі сня – словесно-музичний твір,
який призначено для
співу. П. має строфічну будову. Для неї характерно
повторюваність віршів строфи, заспів і приспів, виразна
ритмізація. Розрізняють народні П. та П.
літературного
походження. Дитячим П. властива доступність і простота. Н-д,
українська народна П.:
Бігла кізка топитися,
А цапочок дивитися,
Впала кізка в ополонку,
А цапочок за головку
Смик догори.
Достарыңызбен бөлісу: