Підручник

Модуль 1. ТРУДОВЕ ПРАВО ЯК СКЛАДОВА ПРАВА ДЕРЖАВИ 
39 
трудові обов’язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі 
соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування (путівки до 
санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов і т. ін.). 
Таким працівникам надається також перевага при просуванні по роботі. 
На наш погляд, важливо й інше. Трудове право, безумовно, повинно 
запобігати виявам недобросовісності у використанні працівниками таким 
правовим становищем, усувати можливість зловживання високою мірою 
державних гарантій для них та не допускати свавілля і з їх боку. 
Підтримка працівника з боку держави у вигляді юридичних гарантій не 
повинна 
розцінюватись 
як 
вседозволеність, 
безкарність 
та 
недоторканість. Захищаючи свої соціально-економічні права та інтереси, 
працівники мають зважати на права і інтереси роботодавця. Так, ст. 28 
Закону України від 3 березня 1998 р. «Про порядок вирішення 
колективних трудових спорів (конфліктів)» відображає принцип 
соціальної справедливості щодо наслідків участі працівників у страйку. 
Організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є 
порушенням трудової дисципліни. Час страйку працівникам, які беруть у 
ньому участь, не оплачується. Час участі у страйку, що визнаний судом 
незаконним, не зараховується до загального і безперервного трудового 
стажу. 
Принцип демократизму. Розвиток особистості працівника на 
виробництві через його участь у справах підприємства, установи, 
організації є одним із показників соціального характеру держави України. 
Безперечно, участь представників працівників в управлінні виробництвом 
є складовою реалізації в трудовому праві принципів демократії, що 
виражається в можливості брати участь в управлінні державними 
справами, передбачених ч. 1 ст. 38 Конституції України. Як 
контраргумент вказується те, що Конституція гарантує участь у 
державних справах, а не у справах окремого підприємства, установи, 
організації. Однак визнання у ст. 1 Конституції України нашої держави 
демократичною (тобто закріплення в Основному Законі правового 
принципу побудови влади в Україні), дає підстави стверджувати, що 
демократизм як принцип притаманний і трудовому праву. Тому зміст 
будь-яких норм трудового права, які регулюють відносини управління (у 
тому числі й на підприємствах, установах, організаціях), має бути 
пронизано принципом демократизму. Інакше отримаємо нонсенс: 
держава Україна демократична, організація державної влади в Україні 
будується на принципі демократизму, а в організаціях, де реалізують своє 
право на працю мільйони громадян України, порядок управління 
ґрунтується на авторитаризмі, відсутності будь-якого врахування прав і 
інтересів більшості громадян України. У країнах із ринковою економікою 
набувають усе більшого поширення нові тенденції в управлінні 
підприємствами, які виявляються у співучасті працівників у справах 

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
40 
підприємства і цей напрямок розглядається як один із найважливіших 
важелів економічного росту і соціальної стабільності. 
Стаття 245 КЗпП України, розвиваючи положення ч. 2 ст. 2 КЗпП 
про право працівників на управління підприємствами, установами, 
організаціями, встановлює низку правових форм реалізації цього права. 
Перше – працівник має право безпосередньо вносити пропозиції щодо 
поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань 
соціально-культурного і побутового обслуговування, що кореспондується 
з обов’язком службових осіб розглядати критичні зауваження і 
пропозиції та повідомляти про вжиті заходи. Однак належність цього 
права працівників ставиться під сумнів через те, що начебто це право є 
анахронізмом і рудиментом радянської системи управління економікою. 
Однак участь працівників в управлінні підприємствами, установами, 
організаціями як безпосередньо, так і через колективні форми, нітрохи не 
підриває авторитету і можливостей органів управління. Навпаки, як 
показує практика європейських країн, участь працівників у прийнятті 
рішень, їх причетність до справ організацій, де вони працюють, підвищує 
міру їх власної відповідальності за долю організації. Функція 
представництва трудового колективу реалізується за двома основними 
напрямками: захист інтересів працівників, який є виключною 
прерогативою профспілок та спільне з роботодавцем прийняття 
управлінських рішень, яке є прерогативою інших органів представництва 
працівників. 
Стаття 43 Конституції України проголосила принцип свободи праці. 
Вперше 
на 
конституційному 
рівні 
виражено 
ідею 
вільного 
розпорядження людини своєю здатністю до праці. Тобто, йдеться про 
можливість вільно заробляти собі на життя, а обов’язок працювати – 
відсутній. Іншою важливою складовою принципу свободи праці є 
свобода від примушення до праці. Відповідно до ч. 3 ст. 43 Конституції 
України використання примусової праці забороняється. У такому підході 
представлено широке тлумачення принципу свободи праці, яке виключає 
будь-яке, навіть мінімальне чи опосередковане примушення до праці. 
Тобто, примусового залучення до праці не може бути ні за яких обставин, 
за виключенням надзвичайних, екстраординарних, що прямо передбачені 
законом. Таке бачення свободи праці реалізовано в ч. 2 ст. 33 КЗпП 
України. Така позиція відповідає концепції соціальної держави, де 
людина визнається найвищою соціальною цінністю для суспільства і 
держави. Однак, якщо не враховувати тією чи іншою мірою інтереси 
інших учасників суспільних відносин – роботодавців, сподівання на 
ефективну дію таких норм трудового права будуть марні. 
Принцип повноправності працівників і роботодавців означає, що 
вони для законодавця повинні бути абсолютно рівноцінними і 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: