СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МОЛОЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Розвиток експортного потенціалу України безумовно пов’язаний з розвитком поголів’я молочного стада. Як свідчать статистичні дані за останній час спостерігаються негативні тенденції щодо збереження продуктивного молочного стада в Україні. В табл. 1 наведені дані про стан молочного поголів’я у 2008 році та за десять місяців 2009 року. Лідерами чисельності молочного поголів’я і виробництва молока є Вінницька, Львівська, Хмельницька, Житомирська та Чернігівська області, але з 2008 по 2009 роки в них відбулося скорочення чисельності продуктивного стада від 2,47% у Вінницькій області і 8,10% у Чернігівській області. Лише по цих областях скорочення поголів’я молочного стада склало 58,2 тис. голів.

Таблиця 1

Поголів’я молочного стада в областях-лідерах України

(тис.голів)

Аналогічні тенденції зберігаються і в інших областях України. Звичайно, скорочення поголів’я продуктивних корів призводить до скорочення обсягів виробництва молока та молочних продуктів. У 2008 році 22-23% молока вироблялося великими товаровиробниками і 78-77% молока вироблялося у приватному секторі.

Обсяги експорту молокопродукції у 2008 році склали – 722,3 млн. дол., обсяги імпорту – 111,213 млн. дол. Позитивне сальдо зовнішньоекономічної торгівлі молочними продуктами склало 611,087 млн. дол., що наведено в табл. 2. Найбільшим попитом у зарубіжних покупців користуються сухе цільне молоко і молочні консерви, тверді сири, казеїн. Вагому частку складають також валютні надходження за молоко питне та масло вершкове, але найменша валютна виручка отримана за кисломолочну продукцію.

Таблиця 2

Експорт та імпорт молокопродукції молочної галузі України

за 2008р.

(тис. дол.)

Валютна виручка склала 179,640 млн. дол. (24,5% від 2008р.), імпорт – 58,542 млн. дол. (52,6%). За останні п’ять років найбільш сприятливим, щодо зовнішньоекономічної торгівлі молочними продуктами був 2008 рік. У 2009 році помічається спад, а з другого кварталу 2010 року спостерігається поступове нарощування експортного потенціалу з деякими структурними зрушеннями асортименту.

Негативним є факт наявності стійкого від’ємного торгівельного сальду на протязі кількох років по кисломолочній продукції, виробництво якої свідчить про використання інноваційних технологій виробництва молочних продуктів. У раціоні харчування населення економічно розвинутих країн спостерігається тенденція збільшення споживання рідких кисломолочних продуктів, а існуюча структура експорту свідчить, що українські товаровиробники не готові забезпечувати попит вибагливих споживачів.

У 2008 році в країни пострадянського простору реалізовано біля 80,0% продукції і лише біля 20,0% реалізовано в Алжир, Німеччину, Туреччину, Японію, Польщу, Єгипет, США, Ємен, Бангладеш, Сінгапур, Китай, Нідерланди і ін.

Таблиця 3

Експорт та імпорт молокопродукції молочної галузі України

у 2009 та 2010 роках

(тис. дол.)

Найвагомішими країнами-експортерами молочних продуктів на протязі багатьох років є Росія і Казахстан (64,31% у 2008 році), а тому при розробці маркетингової стратегії необхідно враховувати дану тенденцію. Кисломолочну продукцію експортує здебільшого Молдова. Масло вершкове експортується в Казахстан, Азербайджан, Молдову, Туреччину, Білорусію, Вірменію. Німеччина, Польща, США, Сінгапур, Нідерланди, Латвія, Китай експортують лише молочний білок, що використовують у власному виробництві (9,13% у загальних обсягах експорту). Для використання у власній промисловості здійснюється також експорт з України сухого молока і сухої сироватки (15,0 – 20,0%%).

Ціни на сухе молоко на світовому ринку зросли до максимальних (за прогнозами поставки у лютому 2010 року – 3523 дол. за одну тонну, а в червні-серпні 2010 року – 3716 дол. За одну тонну), однією із причин цього подорожчання є скорочення експорту із Австралії та Нової Зеландії. На споживчий ринок у 2008 році Україна поставляла продукцію більше ніж у двадцять країн світу, що наведено в табл. 4.

За перше півріччя 2009 року із України було експортовано на 179,65млн.дол. молочних продуктів. Якщо порівнювати дані таблиці 4, неважко помітити уповільнення темпів експорту молочних продуктів. Лідерство щодо обсягів експорту зберігається за Казахстаном та Росією (12,22% і 60,71% від обсягів експорту за півріччя відповідно). Такі країни як Туреччина, Японія, Єгипет, Пакистан, Ємен, Таджикистан, Вірменія, Литва, Сінгапур, Нідерланди, Латвія не експортували молочну продукцію у першому півріччі, можливо дані за рік будуть дещо іншими, але такі тенденції не є оптимістичними. Валютна виручка за шість місяців 2009 року складає всього 24,45% від річної валютної виручки 2008 року.

Аналіз стану виробництва молока, виробництва та експорту і імпорту молокопродуктів свідчить про необхідність застосування маркетингового підходу до розвитку молочної галузі України та організації вітчизняних та зарубіжних ринків збуту молокопродук-тів. Саме експортний потенціал засвідчує про можливість виробництва конкурентоспроможної продукції. Із двох типів маркетингової експортної поведінки підприємств: агресивної (наступальної, атакуючої) та пасивної (реагуючої, відповідь на ситуацію, що склалася), враховуючи уповільнення експортної діяльності підприємств молочної галузі України, на сучасному етапі доцільно обрати пасивну маркетингову експортну поведінку. Служба маркетингу підприємств молочної промисловості може бути організована за товарним та регіональним принципами.

Висновки. В статті запропоновані елементи структурно-логічної схеми маркетингової стратегії розвитку експортного потенціалу молокопереробної галузі України, проведений аналіз структури експорту та імпорту молокопродуктів за останні два роки. Обґрунтований вибір пасивної експортної маркетингової поведінки підприємствами молочної промисловості. Запропоновані товарний і регіональний принципи організації служби маркетингу підприємствами галузі.

Для підвищення ефективності виробництва підприємств молокопереробної промисловості та розвитку експортного потенціалу необхідно вирішувати наступні проблеми: удосконалювати державну політику щодо стимулювання розвитку молочної індустрії України з одночасним стимулюванням експорту молочної продукції; створювати умови для розвитку інноваційної моделі молокопереробної галузі шляхом розробки та впровадження науково-технічних розробок на підприємствах галузі; продовжувати розробку стандартів на молочну продукцію у відповідності з міжнародними та європейськими вимогами; впроваджувати маркетинговий підхід щодо організації роботи підприємств АПК.

1. 
   Про молоко та молочні продукти: Закон України від 24.06.2004р. №1870 – IV.
   
2. 
   Гальчинський А.С., Гвець В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. Інноваційна стратегія українських реформ. – К.: Знання України, 2002. – 826с.
   
3. 
   Осадча Г.Г., Власенко І.М. Застосування методики кластерного аналізу при розробці стратегії діяльності молочної галузі України. // Науковий вісник Ужгородського університету, 2010, ст.250.
   
4. 
   Производство молока и молочных продуктов в Украине за 10 месяцев 2009 года // МОЛОКОпереробка. – 2009. - №12(51). - С.20-28.
   
5. 
   Экспорт и импорт молочной продукции за 6 месяцев 2010 года // МОЛОКОпереробка. – 2010. - №8(59). - С.17-27.
   

УДК 640.41:332.1

Герасимчук З. В., д.е.н., професор,

Сидорук С.В., аспірантка

Постановка завдання, суть якого зводиться до спроби обгрунтування методичного підходу до оцінки ефективності територіальної структури готельних послуг .

Слід зазначити, що на ринок готельних послуг впливає територіальна організацію готельних послуг, експлуатацію готельних об'єктів та економічна ефективність обслуговування. Формування, споживання і відтворення ресурсів безпосередньо пов'язане з на­явністю розвинутої готельної інфраструктури.

В даний час в науковій літературі не зустріча­ються методичні підходи щодо ефективності територіальної організації ринку готельних послуг в регіоні. В контексті нашого дослідження доцільним буде розробити комплекс показнків для територіальної організації розвитку ринку готельних послуг в регіоні, це дозволить врахувати ті специфічні риси даного ринку, які пов'язані з особливостями процесу надання та споживання готельних послуг (як товару особливого призначення). Пропонуємо розглядати територію не лише як місце розташування готельних комплексів чи скупчення споживачів, а як концентроване зосередження ресурсів простору, що перебувають у взаємодії та взаємозалежності.

В нашому дослідження, ми виділили часткові показники, які будуть відображати ефективності територіальної організації ринку готельних послуг в регіоні напрямок аналізу яких відображено в табл. 1.

Показники ефективності територіальної структури регіонального ринку готельних послуг

Напрямок аналізу ефективності територіальної структури ринку готельних послуг	Показники	Алгоритм розрахунку показників
Аналіз та оцінка територіальної доступності готельних послуг в регіоні	1. Середній радіус готельного обслуговування споживачів 2. Повнота асортименту готельних послуг в регіоні 3. Щільність відвідувачів готелю на одиницю площі чол..\кв. км.; 4. Щільність готельних закладів, місць \ кв. км.;	1.  - кількість готельних закладів в регіоні;  – площа регіону.  - кількість готельних послуг, які отримують споживачі регіону на ринку;  - комплекс (кількість) готельних послуг на ринку України. 3.Тщ= кількість відвідувачів\площу регіону; 4.Гпщ= кількість місць готельних підприємств \ площу регіону.

Наведена методика оцінки ефективності територіальноїструктури регіонального ринку готельних послуг, на нашу думку, дає змогу вирішити завдання, що ставляться нами на початку дослідження.

Показник середнього радіуса готельного обслуговування споживачів дає можливість оцінити ефективність територіальної структури регіонального ринку готельних послуг з позиції доступності готельних послуг для населення. Складність умов транспортування споживачів в готельний комплекс визначатимуть оптимальне значення радіуса готельного обслуговування споживачів.

Зроблені розрахунки середнього радіуса готельного обслуговування споживачів показують неоднорідність у територіальній доступності для приїжджих готельних послуг в регіонах (табл. 2). Збільшення радіуса готельного обслуговування спостерігається у Вінницькій, Чернівецькій, Сумській, Рівненській, Кіровоградській областях.

Таблиця 2

Часткові індекси територіальної організації регіонального ринку готельних послуг

Для того, щоб оцінити ситуацію на ринку готельних послуг щодо можливої диверсифікації готельних послуг в регіонах, необхідно, визначити повноту асортименти готельних послуг. Чим ближчим до одиниці є значення коефіцієнта, тим повнішим є асортимент готельних послуг в регіоні. Найширший асортимент готельних послуг характерний для АР Крим (18%), Одеська, Дніпропетровська, Донецька, Харківська області.

Територіальну доступність готельних закладів з найменшими фінансовими витратами і найменшими часовими затратами для гостей відображає показник щільності готельних закладів, (місць). Найвища щільність готельних закладів характерна для таких областей як Херсонська, Львівська, Миколаївська, Чернівецька, АР Крим.

Показник розрахунку щільності відвідувачів готелю на одиницю площі свідчить проте, що житлова площа номерів загалом по країні за цей період збільшилася на 193 тис.м2 і становила 1313,5 тис.м2. Середня площа одного номера становила 21,4 м2 проти 20,9 м2 у 2008р. Зростання кількості номерів та їхньої житлової площі відбулося у зв'язку із збільшенням у деяких областях кількості підприємств готельного господарства. Так, у Автономній республіці Крим кількість номерів збільшилась на 482 одиниці, або на 8,1%, у м. Києві – на 381 номер, або на 4,6%, у Львівській області – на 379 номерів, або на 9,7%, у Чернівецькій області – на 256 одиниць, або на 32,6%, у Закарпатській області – на 189 одиниць, або на 12,9%. Поряд з цим в окремих регіонах простежувалося зменшення кількості номерів, що не завжди призводило до відповідного зменшення розмірів їхньої житлової площі. Так, у Дніпропетровській області кількість номерів зменшилась на 134, а житлова площа номерів збільшилась на 1293,6 м2, у Харківській області кількість номерів зменшилась на 10, а їхня житлова площа збільшилась на 486,1 м2. Це свідчить про те, що підприємства готельного господарства було перебудовано та реконструйовано з метою збільшення площі номерів, поліпшення їхнього планування та створення зручніших і комфортніших умов для проживання.

Для оцінки територіальної організації готельних послуг в регіоні для подальшого їх розвитку вважаємо за необхідне здійснити групування регіонів за ефективністю територіальної організаці готельних послуг. Групування регіонів здійснюється за інте­гральним показником, що взяли за основу розрахунку розвитку ринку готельних послуг в регіоні, які були розраховані в процесі дослідження подано у табл 3. Ми вважаємо, що саме ці показники дають узагальнену характеристику територіальної організації готельних послуг в регіоні.

Таблиця 3

Групування регіонів за ефективністю територіальною організацією готельних послуг в регіонах України

	Високий (2 і більше)	Середній (1,6-1,9)	Низький (1,2-1,5)
Регіони	АР Крим Херсонська, Чернівецька, Миколаївська	Віницька, Дніпропетровська, Закарпатська, Житомирська, Кіровоградська, Львівська, Рівненська, Тернопільська	Чернігівська, Волинська Івано- Франківська, Київська, Полтавська, Харківська, Хмельницька, Черкаська, Луганська, Донецька, Одеська, Сумська

Проведений аналіз дає можливість зорієнтуватися у процесах та явищах, що відбуваються в територіальній ор­ганізацію готельних послуг , а також висвітлюється територіальний аспект об’єктів готельного господарства регіонів. За результатами розрахунку можна відзначити, то найвищий рівень ефективності територіальне організації готельних послуг спостерігається у таких областях: Херсонській (88,2%), Чернівецькій (77,5%), АР Крим (76,6 %), Миколаївській (70,8 %) через що тут сконцентро­вана основна більшість об'єктів готельної бізнесу, природних, інтелектуальних та історико-культурних ресурсів, що служит ь своєрідною приманкою для приїжджих в регіон.

Подальший розвиток ринку готельних послуг в регіоні, а саме зростання спектру готельних послуг та диверсифікації асортименту, збільшення середнього радіуса готельного обслуговування споживачів можливе за умови стабілізації соціально-економічної ситуації в країні, ростом доходів населення та зростанням попиту на готельні послуги в регіонах України.