Постанова президії вак україни від 14. 10. 09 №1-05/4

На наш погляд, доцільним є виділення таких елементів категорії «економічна безпека підприємництва»:

• 
  умови функціонування суб'єкта підприємницької діяльності (можуть бути безпечними, нейтральними, небезпечними);
  
• 
  стан економічної безпеки суб'єкта підприємницької діяльності (стійкий, не стійкий, кризовий);
  
• 
  можливості управління ризиками та загрозами суб'єктом підприємницької діяльності (юридичні, матеріальні, організаційні, інформаційні, морально-психологічні);
  
• 
  можливості суб'єкта підприємницької діяльності в управлінні кризовими ситуаціями (юридичні, матеріальні, організаційні, інформаційні, морально-психологічні).
  
• 
  можливості підтримки з боку інших суб'єктів (політичні, юридичні, матеріальні, інформаційні);
  
• 
  система забезпечення економічної безпеки суб'єкта підприємницької діяльності (яка реально функціонує в межах конкретного суб'єкта) та її можливості адаптуватися до змін зовнішнього та внутрішнього середовища.
  

Тому правомірно констатувати, що сучасні визначення категорії «економічна безпека» стосовно певних її рівнів потребують уточнення на основі комплексного підходу.

Наприклад у визначенні економічної безпеки на національному рівні, даному Г.А. Пастернаком-Таранущенко («економічна безпека - це стан держави, у якому вона забезпечена можливістю створення і розвитку умов для плідного життя її населення, перспективного розвитку її економіки у сьогоденні та у майбутньому та у зростанні добробуту її мешканців [16]) відсутні такі важливі елементи економічної безпеки як можливості управляти ризиками, загрозами, кризовими ситуаціями, а категорія «плідне життя населення» має абстрактний характер.

У визначенні категорії «економічна безпека», запропонованому фахівцями НІСД («економічна безпека - це такий стан національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз і здатний задовольнити потреби особи, суспільства, держави»[17]), зовсім не враховано такий елемент економічної безпеки як умови функціонування національної економіки, а самому стану національної економіки приписуються активна функція «дозволяти зберігати стійкість».

Також потребує уточнення на основі комплексного підходу і розуміння економічної безпеки регіону в зв'язку з тим, що у значній кількості сучасних наукових публікацій з такими елементами безпеки як стан соціально-економічного розвитку регіону, стійкість, захищеність від дії дестабілізуючих чинників, поєднуються категорії «повного та раціонального використання економічного потенціалу», «задоволення економічних та соціальних інтересів населення регіону», «здатність до саморозвитку», «зовнішньоекономічна відкритість», що є самостійними і рівнозначними категорії «економічна безпека» [18]. І зовсім забуто в таких публікаціях про здатність регіональної економіки, як суб'єкта економічних відносин, і водночас, об'єкта економічної безпеки долати загрози та кризові ситуації.

Необхідним, на нашу думку, є уточнення підходів до розуміння економічної безпеки на рівні суб'єктів господарювання, тому що саме їх діяльність забезпечує рівень безпеки економіки регіону

Одне із найбільш розповсюджених у наукових публікаціях визначення економічної безпеки підприємства («стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам) [19]), поєднує дві рівнозначні самостійні категорії «безпека» та «розвиток». В даному визначенні не враховано такі важливі елемент безпеки як умови функціонування та можливості суб'єкта господарювання. Замість цього використовується термін «гарантовано».

Більш точним, на наш погляд, є визначення З. Такулова, яке він наводить в роботі «Сутність поняття «Економічна безпека підприємства, неоінституціональний підхід»: «Економічна безпека підприємства - це стан його захищеності від негативного впливу зовнішніх і внутрішніх загроз, дестабілізуючих факторів, при якому забезпечується стійка реалізація основних комерційних інтересів і цілей статутної діяльності [20]». Але й воно потребує уточнення на основі комплексного підходу, тому що не враховує певні елементи економічної безпеки.

Потребує також уточнення визначення, яке наведено у монографії «Економічна безпека України», де наголошується, що економічна безпека підприємства - це стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для запобігання загрозам і забезпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому [17]. В даному визначенні не враховуються такі важливі елементи категорії «економічна безпека», як умови функціонування підприємства та його можливості управляти ризиками, загрозами, кризовими ситуаціями.

Концепція державної регіональної політики дає підстави визначити економічну безпеку регіону як такий стан регіональної економіки, що дозволяє забезпечити стабільне функціонування регіонального господарського комплексу, його здатність адекватно реагувати та ризики та кризові явища, створювати сприятливі умови для розвитку підприємництва, забезпеувати здатність територіальних громад та органів місцевого самоврядування в межах, визначених законодавством, самостійно та відповідально вирішувати питання соціально-економічного розвитку, створення ефективних механізмів забезпечення їх активної участі у формуванні та проведенні державної регіональної політики [2.].

Об’єктами економічної безпеки регіону є його територія, підприємства та організації, які забезпечують стабільний стан економіки регіону. Тому діяльність будь-якої підприємницької структури прямо впливає на безпеку регіону.

В цьому зв'язку необхідно застосовувати механізми ринкового й державного регулювання системи безпеки підприємницької діяльності. Відповідно до основ суспільного господарського ладу України вони повинні мати організаційно-економічний і правовий характер. Згідно характеру чинників, що впливають на економічну безпеку підприємницької діяльності, механізми ринкового і державного регулювання повинні комплексно використовувати систему економічних, політичних, організаційних, соціальних і правових способів цілеспрямованого впливу.

Звідси, формування комплексної системи забезпечення безпеки підприємницької діяльності на рівні регіону повинно включати:

- економічний механізм (посилення дієздатності держави і регіону в створенні умов для здійснення підприємницької діяльності);

- організаційний механізм (проведення адміністративних перетворень шляхом створення органів економічної безпеки на регіональному рівні);

- управлінський механізм (затвердження критичної маси ринкових перетворень);

- організаційно-правовий механізм (ухвалення регіональної програми економічної безпеки підприємницької діяльності);

- формування недержавної системи забезпечення економічної безпеки підприємництва на основі впровадження нового законодавства у сфері безпеки бізнесу (прийняття Законів «Про охоронну діяльність», «Про безпеку підприємницької діяльності») та формування на їх основі структури та інфраструктури недержавної системи безпеки бізнесу.

Це дозволить реалізувати нову роль органів місцевого самоврядування на всіх рівнях влади в забезпеченні найбільш сприятливих умов розвитку підприємництва, бо, згідно до Закону України «Про основи національної безпеки України», суб’єктом забезпечення національної безпеки є державні адміністрації, а серед їхніх основних функцій є «постійний моніторинг впливу на національну безпеку процесів, що відбуваються в політичній, соціальній, економічній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, воєнній та інших сферах, релігійному середовищі, міжетнічних стосунках; прогнозування змін, що відбуваються в них, та потенційних загроз національній безпеці».

Для реалізації цього завдання, на нашу думку, необхідно створити координаційний міжвідомчий орган з економічної безпеки на обласному рівні й наділити його певними повноваженнями, що дозволить забезпечити високий рівень економічної безпеки діючого підприємництва і привести його ділову активність у відповідність з інтересами як самих підприємців, так і держави, окремого регіону і суспільства в цілому.

Такий координаційний орган повинен мати повноваження за такими напрямами:

- мати право встановлювати наявність ресурсів та резервів області;

– аналізувати й визначати економічний стан та місце регіону в державі;

– визначати та оприлюднювати дані про залежність регіону від надходжень з держбюджету та ресурсів, яких в регіоні не достатньо, про вивезення ресурсів з регіону;

– розробляти план організаційно-економічних та правових заходів забезпечення економічної безпеки підприємництва регіону;

• 
  розробляти систему індикаторів для функціональних складових економічної безпеки;
  

Досвід економічних реформ України переконливо свідчить, що проблемам забезпечення економічної безпеки окремих регіонів, суб'єктів господарювання та громадян повинна постійно приділяти особливу увагу державна та місцева влада. В умовах політичної та економічної нестабільності, поглиблення фінансово-економічної кризи в Україні в 2008-2010 рр., загострення внутрішніх і зовнішніх загроз, об'єктивно зростає необхідність створення ефективних механізмів та систем забезпечення економічної безпеки, що передбачає інтенсивний розвиток теоретичних, методологічних, методичних основ розробки інноваційних моделей таких механізмів та систем.

1. Закон України «Про основи національної безпеки України»//Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003. - № 39. - ст.351.

2. Указ Президента України «Про Концепцію державної регіональної політики»// 25 травня 2001 року, № 341/2001

3. Дем'яненко Г.Є., Омелянович Л. О. Економічна безпека торговельного підприємства. – Донецьк, 2003.

4. Рудницкий А.О. Экономическая безопасность и экономические интересы Украины//Проблемы материальной культуры – Экономические науки -2004. - № 6.

5. Подлужна Н.О. Організація управління економічною безпекою підприємства.-Донецьк, 2003.

6. Гладченко Т.М. Науково-методичні основи створення механізму державного управління і регулювання системи безпеки підприємницької діяльності:регіональний аспект.

7. Андрощук Г. А., Крайнев П. П. Экономическая безопасность предприятия: зашита коммерческой тайны. – К.: ИнЮре, 2000. – 400 с

8. Мунтіян В.І. Економічна безпека України: Монографія. – К.: КВІЦ, 1999.

9. Кравчук П.Я. Формування системи корпоративної безпеки підприємства. - Тернопіль 2006

10. Тарасьєва Л.В., Черникова Є.Г//Материалы Международной научно-практической конференции Международной научно-практической конференции. - Донецк, 23-24 ноября 2001 г: Донецький національний технічний університет технический університет.

11. Пастернак-Таранушенко Г.А, Лобза Г. Економічна безпека підприємства в умовах ринку// Вісник НАН України. – 1994. – №7–8. – С. 78–79.

12. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность / Г. Б. Клейнер, В.Л. Тамбовцев, Р. М. Качалов / Под общ. ред. С. А. Панова. – М.: ОАО Издательство Экономика, 1997.– 288 с.

13. Дарнопих Г. Ю. Економічна безпека держави в умовах трансформаційної економіки. – Харків, 1999.

14. Мішина І. Г.. Економічна безпека в умовах ринкових трансформацій. – Донецьк, 2007.

15. Судакова О.І., Гречко Д.В., Шкурупій А.В. Стратегія забезпечення належної економічної

16. Пастернак-Таранушенко Г.А. Економічна безпека держави. – К. 2003.

17. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення. - К., 1997.

18. Вавдіюк Н. С. Діагностика забезпечення економічної безпеки держави на регіональному рівні.

19. Д. Ковалев, Т. Сухорукова - Экономическая безопасность предприятия // Экономика Украины, 1998г - №5.- С. 48-52.

20. Такулов З. «Сутність поняття «Економічна безпека підприємства»: неоінституціональний підхід»//Схід.2005 – № 6(72).– С. 35-37.

УДК 657

Луцький національний технічний університет

Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах, а також для здійснення правильних та ефективних рішень і висновків суб’єктам господарського процесу необхідна достовірна, повна та якісна інформація, що надається різним групам користувачів. Проте, як свідчить практика, економічна інформація не завжди відповідає вимогам менеджменту. Тому вдосконалення методики обліку і визначення фінансових результатів є актуальною проблемою сучасної економіки.

Частина бухгалтерської інформації, яка використовується управлінською ланкою для прийняття рішень, виробляється відокремленою системою бухгалтерського обліку, що носить назву управлінський облік.

Аналіз літературних джерел та публікацій дозволяє виділити дві основні позиції щодо визначення суті управлінського обліку.

Перша полягає у тому, що управлінський облік є процесом вимірювання, виявлення, накопичення та аналізу інформації для планування і контролю виробничих витрат, який дає змогу оцінити можливі напрями розвитку всередині підприємств. Цієї думки дотримуються Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В., Герасимчук Н.В.

Інша точка зору визначає управлінський облік як систему інтегрованої інформації, що містить підсистеми прогнозування та планування собівартості і обліку витрат продукції, аналізу формування собівартості, підготовки управлінських рішень, пов’язаних з поточною діяльністю та майбутнім розвитком підприємств. Так вважають Моссаковський В.Б., Нападовська Л.В.

Здійснюючи аналіз та оцінку даних концепцій можна зробити висновок про те що управлінський облік постачає інформацію необхідну для здійснення контролю всередині підприємств та для прийняття оптимальних управлінських рішень. А об’єктами управлінського обліку, які підлягають вимірюванню та дослідженню є категорія витрат виробництва.

Таким чином, у економічній літературі часто під терміном „управлінський облік” розуміють лише його значну, але не вичерпну частину - облік і контроль витрат, пов’язаних з основною діяльністю. В зв^’язку з цим іноді між термінами „облік витрат” і „управлінський облік” практично ставиться знак рівності. Даний підхід, прийнятний лише для окремих випадків (мілких і середніх, в основному монопродуктивних фірм) [3].

Управлінський облік не обмежується лише обліком витрат виробництва у вартісних показниках. Його зміст значно ширший:

1) це інструмент проведення фінансово-економічних розрахунків, формування бази обгрунтування ефективних управлінських рішень;

2) це інструмент калькулювання собівартості послуг, продуктів та інших об’єктів витрат для задоволення інформаційних нестатків фінансового менеджменту як системи управління прибутком підприємства через управління витратами;

3) це інструмент реалізації концепції контролінгу, що подає управлінську інформацію для планування, контролю, оцінки і безперервного удосконалення організації обліку та діяльності підприємства [4].

Варто відмітити, що особливе місце у системі менеджменту займає проблема прийняття рішень при оперативному управлінні фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Непередбачуваність ситуацій, обмежена кількість інформації, дефіцит часу, значна кількість додаткових факторів, які потрібно враховувати - все це створює значні труднощі при прийнятті зваженого оперативного управлінського рішення.

Так з’явився контролінг - функціонально відокремлений напрям, що знаходиться на перетині економічного аналізу, планування, управлінського обліку і менеджменту, спрямованого на виявлення усіх можливостей та ризиків, пов’язаних з отриманням прибутку [2].

Проте, ототожнювати поняття управлінського обліку та контролінгу помилково. Управлінський облік надає релевантну інформацію, а контролінг має більш інформаційний характер, тобто включає в себе не лише облікові функції, але і весь спектр управління процесом досягнення кінцевої мети і результатів діяльності підприємств.

Займаючи особливе місце в системі управління, контролінг здійснює інформаційне забезпечення прийняття управлінських рішень з метою оптимального використання наявних можливостей, об’єктивної оцінки сильних та слабких сторін підприємства, а також для уникнення кризових ситуацій та банкрутства. Дані управлінського і фінансового обліку постійно використовуються службою контролінгу, яка, реалізуючи функції моніторингу фінансово-господарської діяльності, контролю та аналізу відхилень, розробляє рекомендації для прийняття управлінських рішень [1].

Контролінг включає в себе встановлення мети підприємства, по­точний збір і обробку інформації для прийняття управлінських рішень, здійснення функцій контролю відхилень фактичних показників діяльності підприємства від планових, а також, що найбільш важливо, підготовку рекомендацій для прийняття управлінських рішень. Координуючи, інтегруючи і направляючи діяльність всієї системи управління підприємством на досягнення поставленої мети, контролінг виконує функцію “управління управлінням” і є синтезом плану­вання, обліку, контролю, економічного аналізу, організації інформаційних потоків тощо [5].

Висновки. Проведене дослідження призводить до висновку про необхідність впровадження повноцінної системи управлінського обліку у практику підприємств, що важливо для правильної інтерпретації фінансового результату у процесі прийняття рішень, особливо тепер, в умовах фінансово-економічної кризи.

І хоча результати проведеного опитування показали, що в умовах кризи важливість управлінського обліку на підприємстві відзначили 75% керівників підприємств, - 70% респондентів вказали на скорочення витрат на інформаційні технології.

1. Андриенко В.Н., Лев Т.А. Концептуальная модель финансового менеджмента ВУЗА// Новое в экономической кибернетике. Модели контороллинга. - Донецк: ДонГУ, 1999. - №4. - С.4-17.

2. Гузь Н.Г., Благодарный А.И., Очкас М.В. Контроллинг в малом бизнесе// Концептуальная модель финансового менеджмента ВУЗА// Новое в экономической кибернетике. Модели контороллинга. - Донецк: ДонГУ, 1999. - №4. - С.75-81.

3. Касьянова Г.Ю., Колесников С.Н. Управленческий учет по формуле “три в одном”. – М.: Издательско-консультационная компания “Статус-Кво 97”, 1999. – 328 с.

4. Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений. - К.: МАУП, 2000. - 256 с.

5. Контроллинг как инструмент управления предприятием/ Е.А. Ананькина, С.В. Данилочкин, Н.Г. Данилочкина.; Под ред. Н.Г. Данилочкиной. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 279 с.

УДК 336.3

Доліновська О.Я., аспірант кафедри економічної

теорії економічний факультет

*Науковий керівник: Ігнатюк А. І.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Суперечливий характер впливу державного зовнішнього боргу на розвиток національної економіки
У статті подано дослідження особливостей формування течій та поглядів державного боргу на основі теорії світових та вітчизняних практиків, оцінка впливу зростання державного боргу на макроекономічні процеси національної економіки.

Dolinovska O.YA.